Постанова
іменем України
16 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 405/5792/21
провадження № 51-4682км21
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Матієк Т. В.,
суддів Марчука О. П., Слинька С. С.,
за участю:
секретаря судового засідання Трутенко А. Ю.,
прокурора Шевченко О. О.,
представника потерпілого
в режимі відеоконференції Шевченко Д. С.,
адвоката Салюка С. М.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу представника потерпілого ОСОБА_2 Янцеловського М. М. на ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 27 серпня 2021 року про повернення апеляційної скарги.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені касаційним судом обставини
Слідчий суддя Ленінського районного суду м. Кіровограда ухвалою від 16 серпня
2021 року частково задовольнив клопотання слідчого відділу СУ ГУНП
в Кіровоградській області Вовка В. В. у кримінальному провадженні, внесеному
до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 1202112000000186 від 16 липня
2021 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК.
Наклав арешт на статутний капітал (корпоративні права) ФГ "Прибужське", код ЄДРПОУ 22213995, який складає 100 гривень, шляхом заборони вчинення реєстраційних дій по зміні засновників та керівників цього господарства.
Не погодившись із вказаним судовим рішенням слідчого судді, представник потерпілого ОСОБА_2 - адвокат Чумаченко А. В. подав апеляційну скаргу.
Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 27 серпня 2021 року представникові потерпілого відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК повернуто апеляційну скаргу, оскільки її подано адвокатом Чумаченком А. В. в інтересах особи, яка не має права подавати апеляційну скаргу. Крім того, скаржником не було додано документів на підтвердження того, що ОСОБА_2 поновлений у праві власності на арештоване майно.
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі представник потерпілого Янцеловський М. М. просить скасувати рішення апеляційного суду з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Зазначає, що апеляційний суд порушив право потерпілого, встановлене ст. 24 КПК,
на оскарження рішення слідчого судді. Вважає, що суд апеляційної інстанції безпідставно керувався положеннями ч. 1 ст. 174 КПК, що визначають коло осіб, які мають право заявити клопотання про скасування арешту, а не оскаржити рішення суду про арешт майна відповідно до вимог ч. 1 ст. 174 КПК. Покликається на те, що положеннями КПК не визначено вичерпного переліку осіб, які мають право на оскарження судового рішення про накладення арешту. Вказує, що відповідно до вимог ст. 173 КПК потерпілий є третьою особою, прав якого стосується ухвала слідчого судді про накладення арешту.
На підставі наведеного вважає, що апеляційний суд відповідно до практики Верховного Суду України мав керуватися положеннями ч. 2 ст. 393 і абзацом 7 ч. 7 ст. 173 КПК, а тому необґрунтовано повернув апеляційну скаргу.
Від адвоката Салюка С. М. (представник ОСОБА_3 ) надійшли заперечення з доповненнями та додаткові пояснення, в яких він зазначає, що потерпілий ОСОБА_2 не наділений правом на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді про накладення арешту, оскільки належним власником майна є ОСОБА_3 . На підставі вказаного вважає рішення апеляційного суду обґрунтованим, а касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.
Позиції учасників судового провадження
Представник потерпілого - адвокат Шевченко Д. С. підтримала касаційну скаргу
і просила її задовольнити.
Адвокат Салюк С. М. заперечував проти задоволення касаційної скарги.
Прокурор вважала аргументи касаційної скарги слушними, а тому просила ухвалу апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Мотиви Суду
Пунктом 1 ч. 1 ст. 438 КПК передбачено, що підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є, окрім іншого, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Згідно з ч. 1 ст. 412 КПК істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Відповідно до ст. 370 КПК ухвала суду апеляційної інстанції повинна бути законною, обґрунтованою і вмотивованою. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Пунктом 2 ч. 3 ст. 399 КПК визначено, що апеляційна скарга повертається, якщо її подала особа, яка не має права подавати апеляційну скаргу.
Рішення апеляційного суду про повернення апеляційної скарги з цієї підстави має бути належним чином обґрунтованим, із зазначенням мотивів, чому особа, яка подала апеляційну скаргу, не входить до кола тих осіб, які мають право на апеляційне оскарження судового рішення у конкретному кримінальному провадженні в розумінні ч. 1 ст. 393 КПК.
Постановляючи ухвалу про повернення апеляційної скарги, відповідно до п. 2 ч. 3
ст. 399 КПК, суддя-доповідач зазначив, що оскільки потерпілий ОСОБА_2
в розумінні ст. 174 КПК не є особою, яка має право подати апеляційну скаргу про скасування арешту майна, а його представник Чумаченко А. В. не надав апеляційному суду правовстановлюючих документів, чи рішень суду, що набрали законної сили, для підтвердження права власності на арештоване майно, останній є особою, яка не має права подавати апеляційну скаргу.
Однак, таке рішення про повернення апеляційної скарги не ґрунтується на вимогах кримінального процесуального закону.
Так, право особи на апеляційне оскарження спрямоване насамперед на реалізацію гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права на справедливий суд. Забезпечення такого права є однією з важливих гарантій ухвалення правосудного рішення у кримінальному провадженні.
Згідно зі ст. 24 КПК кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом. Гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 309 КПК ухвала слідчого судді про арешт майна підлягає апеляційному оскарженню, а в п. 10 ст. 393 цього Кодексу вказано, що апеляційну скаргу мають право подати й інші особи у випадках, передбачених КПК.
При цьому кримінальним процесуальним законом не встановлено вичерпного переліку осіб - суб`єктів права на апеляційне оскарження цієї ухвали, зокрема, в абзаці 7 ч. 7 ст. 173 КПК передбачається, що, крім підозрюваного, обвинуваченого,
ще й треті особи мають право оскаржити судове рішення щодо арешту майна.
Водночас Верховний Суд України в постанові від 14 вересня 2017 року у справі
№ 5-162кс(15)17) зробив висновок про те, що, незалежно від використаної законодавчої техніки ("третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт", "кожен"), право на апеляційне оскарження, як конституційно гарантована засада судочинства, забезпечує право на звернення до суду вищої інстанції
не лише підозрюваному, обвинуваченому, а категорія "інші особи" у розумінні пункту 10 статті 393 КПК охоплює й тих учасників кримінального провадження, прав, свобод чи інтересів яких стосується судове рішення.
Також слід урахувати правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду України від 3 березня 2016 року № 5-347кс15, про те, що за умови, що судове рішення стосується прав, свобод та інтересів особи, остання вправі звернутися до суду вищої інстанції з його оскарженням незалежно від своєї участі у судовому розгляді.
Як убачається з матеріалів провадження, ухвала слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда ухвалою від 16 серпня 2021 року стосується інтересів потерпілого ОСОБА_2, а тому його представник Чумаченко А. В. є особою, яка має право подати апеляційну скаргу на це судове рішення.
Апеляційний суд неправильно застосував положення ч. 1 ст. 174 КПК, які стосуються питань щодо скасування арешту майна, та не застосував кримінальний процесуальний закон, який підлягав застосуванню з питань саме арешту майна, які врегульовано положеннями ст. 173 цього Кодексу.
З підстав наведеного ухвалу апеляційного суду не можна визнати вмотивованою і обґрунтованою, вона підлягає скасуванню відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого необхідно врахувати наведене й ухвалити рішення відповідно до вимог кримінального процесуального закону.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд