Постанова
Іменем України
21 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 311/3988/20
провадження № 51-3017км21
Верховний Суд колегією суддівКасаційного кримінального суду у складі:
головуючого Слинька С. С.,
суддів Марчука О. П., Матієк Т. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Гапон С. А.,
прокурора Піх Ю. Г.,
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020085190000107 від 10 жовтня 2020 року, за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Запоріжжя, жителя АДРЕСА_1 ), такого, що в силу ст. 89 КК України судимості не має,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 309 КК України,
за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції, на вирок Василівського районного суду Запорізької області від 18 січня 2021 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 07 квітня 2021 року.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Василівського районного суду Запорізької області від 18 січня
2021 року, залишеним без зміни ухвалою Запорізького апеляційного суду
від 07 квітня 2021 року, ОСОБА_1 засуджено до покарання у виді позбавлення воліна строк 5 років.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки.
Вирішено питання про стягнення процесуальних витрат, а також про долю речових доказів у кримінальному провадженні.
За вироком місцевого суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він в один із днів в кінці вересня 2020 року в денний час за місцем свого проживання
на території домоволодіння АДРЕСА_1 з вирослих на території заднього подвір`я дикоростучих рослин коноплі зірвав стебла з листям та верхівковими частинами, тим самим незаконно придбав для власного вживання наркотичний засіб, який незаконно зберігав в сараї та гаражі без мети збуту до моменту виявлення та вилучення його працівниками поліції 10 жовтня 2020 року в період часу з 07:45 до 09:33. Загальна маса вилученого особливо небезпечного наркотичного засобу, обіг якого заборонено, - канабісу в перерахунку на висушену речовину склала 3348,1 г,
що є особливо великим розміром.
Крім цього, під час вживання ОСОБА_1 особливо небезпечного наркотичного засобу - канабісу ним виготовлено інший особливо небезпечний наркотичний засіб, який також виявлено та вилучено у ході обшуку на фрагменті полімерної пляшки та металевому виробі сріблястого кольору з нашаруванням на їх поверхнях смолоподібної речовини коричневого кольору, яка є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено, - екстрактом канабісу, загальною масою в перерахунку на суху речовину 0,6529 г.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзіпрокурор, посилаючись на істотне порушення вимог
кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого через м`якість, просить скасувати оскаржені судові рішення та призначити новий розгляд в суді першої інстанції. Обґрунтовуючи свої вимоги, прокурор стверджує, що суд першої інстанції не повною мірою врахував те, що ОСОБА_1 вчинив тяжкий злочин, пов`язаний із незаконним обігом наркотичних засобів, предметом якого був особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс в особливо великому розмірі. Крім того, зазначає, що ОСОБА_1, хоч і визнав вину у зберіганні наркотичних засобів, придбаних для власного вживання, фактично жодних активних дій
для того, щоб позбутися залежності, не вживає. Вказує на те, що попередніми вироками засуджений звільнявся від відбування покарання за вчинення умисних злочинів, у тому числі, пов`язаних із незаконним обігом наркотичних засобів, однак на шлях виправлення він не став та знову вчинив кримінальне правопорушення. Вважає, що обставини справи та дані про особу засудженого не є такими, які б свідчили про можливість виправлення ОСОБА_1 без ізоляції від суспільства. Крім цього, на переконання прокурора, апеляційний суд не здійснив належної перевірки скарги прокурора, всупереч вимогам ст. 419 КПК України
не спростував викладених у ній доводів та належним чином не вмотивував свого рішення.
Позиції учасників судового провадження в судовому засіданні суду касаційної інстанції
Прокурор підтримав касаційну скаргу сторони обвинувачення та просив її задовольнити.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень є лише істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 та правильність кваліфікації його дій за ч. 3 ст. 309 КК України у касаційній скарзі
не оспорюються.
Доводи прокурора про безпідставне застосування до засудженого положень
ст. 75 КК України, що залишилось поза увагою апеляційного суду, колегія суддів вважає обґрунтованими.
Згідно з вимогами ст. 419 КПК України в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені мотиви, з яких суд виходив, постановляючи ухвалу. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Вказаних вимог кримінального процесуального закону суд апеляційної інстанції
не виконав.
Відповідно до статей 50, 65 КК України при призначенні покарання суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
Положеннями ч. 1 ст. 75 КК України визначено, що, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами
у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували
під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції,
при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження
для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк
не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Суд першої інстанції, призначаючи ОСОБА_1 покарання, врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного, який раніше не судимий, перебуває на обліку у нарколога, має зареєстроване місце проживання, за місцем проживання характеризується задовільно, працює,
є інвалідом 3 групи, має на утриманні 2 неповнолітніх дітей, а також взяв
до уваги обставини, що пом`якшують покарання, - щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, та відсутність обтяжуючих покарання обставин.
З урахуванням наведеного, а також ставлення ОСОБА_1 до вчиненого, суд дійшов висновку про можливість призначення йому покарання у мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч. 3 ст. 309 КК України, та його виправлення
без ізоляції від суспільства й на підставі ст. 75 КК України звільнив засудженого від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки.
Не погоджуючись із указаним рішенням, прокурор оскаржив його до апеляційного суду, вважаючи, що відсутні будь-які підстави для звільнення ОСОБА_1
від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, оскільки місцевий суд не в достатній мірі врахував тяжкість вчиненого злочину, розмір наркотичних засобів, які незаконно придбав, виготовив та зберігав ОСОБА_1, який є особливо великим, те, що останній неодноразово засуджувався
за вчинення злочинів, у тому числі й у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, при цьому злочинна діяльність ОСОБА_1 не обмежувалась зберіганням наркотичних засобів для власних потреб, а й була пов`язана зі збутом особливо небезпечних наркотичних засобів та організацією місць (притонів)
для вживання наркотичних засобів, а покарання, призначені йому за попередніми вироками, в тому числі із звільненням від реального їх відбування на підставі
ст. 75 КК України, зважаючи на вчинення ним нового злочину, не досягли мети, передбаченої ст. 50 КК України. Крім того, прокурор вказував на те,
що ОСОБА_1 не має офіційного місця роботи та постійного джерела доходів, будь-якою суспільно-корисною працею не займається, не вживає жодних заходів для лікування своєї наркозалежності.
Суд апеляційної інстанції, переглянувши вирок щодо ОСОБА_1 за поданою скаргою, залишив його без зміни, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.
Разом із тим суд апеляційної інстанції належним чином не обґрунтував свого висновку про можливість виправлення засудженого без ізоляції від суспільства,
повною мірою не врахувавконкретних обставин кримінального правопорушення,
а також те, щоОСОБА_1 неодноразово засуджувався за вчиненнязлочинів,
у тому числі й у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, відбував покарання
у виді позбавлення волі як реально, так і звільнявся від його відбування на підставі ст. 75 КК України, проте на шлях виправлення не став та знову вчинив умисний злочин у сфері незаконного обігу наркотичних засобів.
З огляду на наведене рішення апеляційного суду через порушення судом вимог
ст. 419 КПК України не можна вважати законним та обґрунтованим, тому воно підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого суд повинен урахувати наведене в цій постанові, перевірити всі доводи, викладені в поданій апеляційній скарзі прокурора, після чого ухвалити законне й обґрунтоване судове рішення відповідно до вимог процесуального та матеріального законів. У разі підтвердження того ж обсягу обвинувачення,
за яким ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено, призначене йому покарання із застосуванням ст. 75 КК України слід вважати неправильним.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд