Постанова
іменем України
21 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 129/325/17
провадження № 51-1592км21
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального
суду у складі
головуючого Яковлєвої С. В.,
суддів Марчука О. П., Наставного В. В.,
за участю:
секретаря судового
засідання Замкового І. А.,
прокурора Мороза С. В.,
засудженого ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції),
захисника Страшка А. А. (в режимі відеоконференції),
представника
потерпілих Вареника А. М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Страшка А. А. на вирок Гайсинського районного суду Вінницької області від 9 липня 2020 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 23 лютого 2021 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016020000000364, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), такого, що судимості не має,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком суду ОСОБА_1 засуджено за ч. 3 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.
Згідно з вироком суду 5 листопада 2016 року приблизно о 17:50 ОСОБА_1, без посвідчення водія на право керування транспортним засобом, рухався на автомобілі "ВАЗ 21099" (державний номерний знак НОМЕР_1 ) по вул. 1-го Травня в напрямку з центра м. Гайсин в бік с. Умань, з приблизною швидкістю 60 км/год. Наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу в момент об`єктивної появи у полі його зору пішохода з мотиву зневаги до правил безпеки руху, порушив п. п. 12.3, 18.1 правил дорожнього руху, не вжив своєчасно заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, не надав дорогу пішоходу - вагітній ОСОБА_2, яка справа наліво по пішохідному переходу переходила проїжджу частину дороги і для якої може бути створена небезпека, передньою лівою частиною із запізненням загальмованого автомобіля збив потерпілу та заподіяв їй тяжкі тілесні ушкодження, що спричинили клінічну смерть ОСОБА_2 .
В лікарні їй був проведений кесарський розтин по життєвим показникам в термін гестації 29-30 тижнів, причиною смерті незрілої недоношеної і з ознаками морфофункціональних незрілостей новонародженої дитини ОСОБА_3 стала політравма, яка супроводжувалася тупою закритою черепно-мозковою травмою: травматичним субарахноїдальним крововиливом, вогнищевими крововиливами в речовину головного мозку, закритою травмою грудної клітки та живота, забоєм - струсом тимусу, забоєм - струсом селезінки з розривом капсули та тканини, забоєм - струсом печінки з розривом капсули та тканини.
Апеляційний суд залишив без задоволення апеляційну скаргу прокурора, частково задовольнив апеляційну скаргу захисника. Вирок суду змінив в частині зарахування ОСОБА_1 у строк покарання строку його попереднього ув`язнення та в частині вирішення цивільного позову потерпілого. В решті вирок залишив без зміни.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник, посилаючись неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого через суворість, просить скасувати судові рішення та закрити кримінальне провадження через невстановлення достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і відсутність можливості для їх отримання. На думку захисника, дії засудженого кваліфіковано неправильно, в основу вироку покладено недопустимі докази, а кримінальне провадження розглянуто упереджено, що залишились поза увагою суду апеляційної інстанції.
У запереченнях на касаційну скаргу захисника, представник потерпілих, зазначає про необхідність залишення скарги без задоволення.
Позиції учасників судового провадження
Засуджений та його захисник підтримали касаційну скаргу та просили її задовольнити. Представник потерпілих та прокурор заперечували проти задоволення цієї скарги.
Мотиви Суду
Згідно ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
За приписами ст. 438 КПК для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
При цьому ст. 412 КПК передбачено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Згідно з вимогами ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно з ч. 1 ст. 337 КПК судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.
Положеннями ст. 374 КПК закріплено вимоги щодо змісту вироку суду.
Зокрема, у разі визнання особи винуватою, мотивувальна частина вироку повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.
В доктрині кримінального процесу під формулюванням обвинувачення розуміється короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула обвинувачення виступає фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.
При цьому, формулювання обвинувачення повинно містити всі ознаки складу злочину, у вчиненні якого особу визнано винуватою та за своїм змістом відповідати диспозиції норми закону України про кримінальну відповідальність.
Проте, при прийнятті рішення, вказаних приписів місцевий суд не дотримався та ухвалив щодо ОСОБА_1 обвинувальний вирок з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Так, кримінальна відповідальність за ст. 286 КК настає за порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом.
Об`єктивна сторона злочину характеризується трьома ознаками: діянням; наслідками; причинним зв`язком між діянням і наслідками. Відповідальність за ст. 286 КК диференційована в залежності від тяжкості наслідків, які наступили. Зокрема в ч. 3 вказаної статті наслідками є загибель декількох осіб.
Кінцевим моментом життя вважається біологічна смерть, тобто момент, коли внаслідок припинення роботи серця відбулися незворотні процеси розпаду клітин центральної нервної системи. Від біологічної смерті відрізняють клінічну, коли, незважаючи на припинення дихання і серцебиття, протягом дуже короткого часу життя в організмі не припиняється і його життєздатні функції можуть бути відновленні.
Як убачається з обвинувального акту, ОСОБА_1 обвинувачувався у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило загибель ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Причиною смерті ОСОБА_2 являлась масивна політравма, що супроводжувалась закритою черепно-мозковою травмою, яка відноситься до тяжких тілесних ушкоджень та стоїть в прямому причинному зв`язку з настанням її смерті.
Разом із цим, суд першої інстанції визнав доведеним, що ОСОБА_1, рухаючись на автомобілі "ВАЗ 21099" з приблизною швидкістю 60 км/год., не надав дорогу пішоходу - вагітній ОСОБА_2, яка справа наліво по пішохідному переходу переходила проїжджу частину дороги, в результаті чого збив потерпілу та заподіяв їй тяжкі тілесні ушкодження, що спричинили клінічну смерть ОСОБА_2 .
Тобто судом встановлено, що дії ОСОБА_1, які виразились у порушенні правил дорожнього руху, призвели до наслідків у виді отримання потерпілою ушкоджень, що спричинили клінічну, а не біологічну смерть ОСОБА_2 .
Таким чином при формулюванні обвинувачення, визнаного судом доведеним, у вирокуне зазначені суспільно небезпечні наслідки, що настали, та які є обов`язковою складовою об`єктивної сторони складу злочину, передбаченого ст. 286 КК.
Разом із цим, слід зазначити, що чітке відображення фактичних обставин кримінального правопорушення, зокрема, із обов`язковим зазначенням усіх ознак об`єктивної сторони злочину (суспільно небезпечне діяння (порушення правил безпеки дорожнього руху), суспільно небезпечні наслідки (спричинення потерпілому смерті), причинний зв`язок між діянням і наслідками) має суттєве значення для аргументації висновків суду про доведеність винуватості особи.
Проте сформульоване обвинувачення, визнане місцевим судом доведеним, не дає повного уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення, що, у свою чергу, позбавляє можливості зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою. З огляду на це, його не можна визнати конкретним.
Неконкретність обвинувачення порушує право засудженого на захист та позбавляє можливості перевірити правильність застосування кримінального закону при кваліфікації його дій.
Допущені місцевим судом порушення вимог кримінального процесуального закону згідно з ч. 1 ст. 412 КПК є істотними та такими, що перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення.
Вказані обставини не отримали належної оцінки судом апеляційної інстанції, який за результатами перегляду рішення місцевого суду за апеляційними скаргами захисника та прокурора дійшов необґрунтованого висновку про законність обвинувального вироку щодо ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 286 КК.
З огляду на встановлені порушення, колегія суддів позбавлена можливості перевірити інші доводи касаційної скарги захисника, в тому числі і про суворість призначеного ОСОБА_1 покарання, оскільки перевірка цих обставин залежить від законності вироку, а тому їх слід взяти до уваги в ході нового судового розгляду. З огляду на викладене касаційну скаргу захисника слід задовольнити частково.
Враховуючи те, що судами першої та апеляційної інстанцій допущено порушення вимог кримінального процесуального закону, яке є істотним та ставить під сумнів законність і обґрунтованість судових рішень, то їх слід у відповідності з вимогами п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції, під час якого необхідно врахувати вищенаведене та дотримуючись вимог ст. 370 КПК постановити законне і обґрунтоване судове рішення.Доводи щодо кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 286 КК підлягають перевірці при новому розгляді в суді першої інстанції.
Беручи до уваги усталену практику Європейського суду з прав людини у справі (зокрема, рішення "Едуард Шабалін проти Росії" від 16 жовтня 2014 року) про неприпустимість тримання особи під вартою без судового рішення та в контексті цього кримінального провадження, ураховуючи особливості касаційного розгляду, передбаченого главою 32 КПК, та обмежені можливості щодо повноцінного розгляду й вирішення цього питання в межах процедури касаційного перегляду, Верховний Суд вважає за необхідне залишити ОСОБА_1 під вартою на строк, мінімально необхідний для вирішення вказаного питання судом першої інстанції, який у будь-якому разі не може перевищувати 60 діб.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд