П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 743/1223/20
провадження № 51 - 1721 км 21
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого судді Марчук Н.О.,
суддів: Макаровець А.М., Маринича В.К.,
за участю:
секретаря судового засідання Крота І.М.,
прокурора Матюшевої О.В.,
засудженого ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою захисника Сергієнка А.М. на вирок Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 08 грудня 2020 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 11 лютого 2021 року стосовно
ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
уродженця та мешканця
АДРЕСА_1,
засудженого за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 08 грудня 2020 року, залишеним без змін ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 11 лютого 2021 року, ОСОБА_2 засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 3 місяці.
Вказаним вироком також засуджено ОСОБА_3 та ОСОБА_1, судові рішення стосовно яких в касаційному порядку не оскаржуються.
За вироком суду ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1 визнано винуватими у вчиненні кримінальних правопорушень за таких обставин.
Так, ОСОБА_2 і ОСОБА_3, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, в період часу з 19 листопада до 19 грудня 2019 року на автомобілі "VOLKSWAGEN GОLF1.8", номер НОМЕР_1, приїхали до домоволодіння АДРЕСА_3 . ОСОБА_2 проник до будинку та господарської будівлі, звідки таємно викрав належне ОСОБА_4 майно, спричинивши потерпілому матеріальних збитків на загальну суму 10 444, 40 грн.
ОСОБА_3, сприяючи вчиненню ОСОБА_2 злочину, виконуючи роль пособника, на вказаному автомобілі здійснив перевезення викраденого майна, переховав предмети, здобуті злочинним шляхом, та у подальшому зберігав їх у гаражному приміщенні № НОМЕР_4 Автокооперативу № 36 Деснянської районної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів, що знаходиться поблизу вул. Квітнева у м. Чернігові.
Крім того, ОСОБА_2 разом із ОСОБА_3 та ОСОБА_1, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, в ніч з 16 січня на 17 січня 2020 року на автомобілі "VOLKSWAGEN GОLF1.8", номер НОМЕР_1, приїхали до домоволодіння АДРЕСА_2 . ОСОБА_2 та ОСОБА_1 проникли до автокрану КС 3575 на шасі НОМЕР_2, державний номер НОМЕР_3, звідки умисно, за попередньою змовою групою осіб, повторно, таємно викрали належне ФОП ОСОБА_5 майно, спричинивши потерпілому матеріальних збитків на загальну суму 17 054 грн.
ОСОБА_3, сприяючи вчиненню ОСОБА_2 і ОСОБА_1 злочину, діючи повторно, виконуючи роль пособника, на вказаному автомобілі здійснив перевезення викраденого майна, переховав предмети, здобуті злочинним шляхом, та у подальшому зберігав їх у гаражному приміщенні № 36 Автокооперативу №36 Деснянської районної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів, що знаходиться поблизу вул. Квітнева у м. Чернігові.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
За змістом касаційної скарги захисник Сергієнко А.М., не погоджуючись із судовими рішеннями через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінальних правопорушень й особі ОСОБА_2, просить їх скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Свої вимоги захисник мотивує тим, що судом першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, при призначенні ОСОБА_2 покарання в повній мірі не враховано всіх пом`якшуючих обставин, зокрема, висновок органу пробації, згідно з яким виправлення ОСОБА_2 можливе без реального позбавлення волі, а також поведінку засудженого, усвідомлення ним своїх дій, визнання вини, позицію потерпілого ОСОБА_4, який не має претензій до засудженого та не наполягав на позбавленні його волі. Наведені обставини, на думку захисника, є підставами для звільнення ОСОБА_2 від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України. Вказує на те, що в суді першої інстанції обвинуваченому не була вручена пам`ятка про права та обов`язки, судом апеляційної інстанції також не були роз`яснені ці права, що призвело до порушення права ОСОБА_2 на захист. Суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив викладених в апеляційній скарзі обвинуваченого доводів та постановив ухвалу, яка не відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
Позиції учасників судового провадження
Засуджений ОСОБА_1 підтримав касаційну скаргу та не заперечував проти її задоволення.
Прокурор заперечив проти задоволення касаційної скарги захисника, просив залишити судові рішення стосовно ОСОБА_2 без зміни.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні злочину, за який його засуджено, та правильність кваліфікації його дій за ч. 3 ст. 185 КК України в касаційній скарзі не оспорюються.
Зі змісту касаційної скарги убачається, що захисник Сергієнко А.М. фактично порушує питання про недотримання судами першої та апеляційної інстанцій визначених законом вимог, що стосуються призначення покарання і пов`язані з суддівським розсудом.
Проте вирішення цього питання належить до дискреційних повноважень суду, що розглядає кримінальне провадження по суті, який і повинен з урахуванням загальних засад призначення покарання визначити вид і розмір покарання та ухвалити рішення.
Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
Відповідно до ст. 65 КК України при призначенні покарання суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Як убачається з мотивувальної частини вироку, суд першої інстанції, обґрунтовуючи свій висновок щодо виду й міри покарання та призначаючи ОСОБА_2 покарання в наближеному до мінімального розмірі, передбаченому санкцією ч. 3 ст. 185 КК України, врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, роль засудженого, відсутність обставин, що обтяжують покарання, наявність пом`якшуючих обставин - щирого каяття, активного сприяння розкриттю злочину, дані про особу винного, зокрема те, що він не судимий в силу ст. 89 КК України, на обліку у нарколога та психіатра не перебуває, за місцем реєстрації характеризується посередньо, не працює, а також висновок органу пробації, згідно з яким ризик небезпеки ОСОБА_2 для суспільства та вчинення ним нового злочину є середнім, виправлення останнього без реального позбавлення волі на певний строк можливо, тобто дотримався вимог статей 50, 65-67 КК України.
Обвинувачений ОСОБА_2, не погоджуючись із призначеним покаранням через його надмірну суворість, подав апеляційну скаргу, за вимогами якої просив вирок суду першої інстанції змінити, призначивши покарання, не пов`язане з позбавленням волі .
Суд апеляційної інстанції, як убачається з мотивувальної частини ухвали, погоджуючись з вироком та залишаючи його без змін, зазначив про те, що суд першої інстанції при призначенні ОСОБА_2 покарання у відповідності з вимогами статей 65-67 КК України врахував ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, обставини їх вчинення, наявність обставин, які пом`якшують покарання - щирого каяття та активного сприяння розкриттю злочину, відсутність обтяжуючих покарання обставин, досудову доповідь органу пробації, згідно з яким ризик вчинення ОСОБА_2 нового злочину та небезпеки для суспільства є середнім та його виправлення без реального позбавлення волі на певний строк можливе, а також особу винного, який неодружений, не працює, на обліку у нарколога та психіатра не перебуває, за місцем реєстрації характеризується посередньо, притягувався до адміністративної відповідальності, в силу ст. 89 КК України не судимий. Водночас суд зважив на те, що завдана шкода не була відшкодована потерпілим в добровільному порядку й на час розгляду справи судом апеляційної інстанції не відшкодована в повному розмірі, при цьому проаналізував послідовність та спосіб вчинення ОСОБА_2 кримінальних правопорушень, що було розцінено судом як небажання останнім дотримуватися норм закону та правил суспільної поведінки.
Суд апеляційної інстанції вказав на те, що наведені обставини були враховані судом першої інстанції при ухваленні вироку, обране ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі відповідає засадам ст. 65 КК України, обґрунтованих підстав для зміни вироку у частині призначення покарання не встановив.
За результатом перевірки матеріалів кримінального провадження стосовно ОСОБА_2 за викладеними захисником у касаційній скарзі доводами про те, що призначення покарання відбулось без врахування висновку органу пробації та позиції потерпілого ОСОБА_4, що призвело до безпідставного незастосування ст. 75 КК України, колегія суддів уважає неспроможними, оскільки судами першої та апеляційної інстанцій наведеним обставинам була надана належна оцінка, вони були враховані в сукупності з обставинами, передбаченими ст. 65 КК України.
Суд погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій, вважає їх достатньо вмотивованими та зауважує про те, що призначене ОСОБА_2 покарання відповідає принципу індивідуалізації, є необхідним і достатнім для запобігання вчинення ним нових злочинів, а наведені стороною захисту обставини - не є вирішальними при призначенні покарання.
Перегляд кримінального провадження в апеляційному порядку здійснювався відповідно до вимог кримінального процесуального закону, постановлена ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України.
Що стосується доводів сторони захисту про порушення права ОСОБА_2 на захист через невручення йому судом першої інстанції пам`ятки про права та обов`язки та нероз`яснення цих прав судом апеляційної інстанції, то Суд уважає їх безпідставними, оскільки з журналів і звукозаписів судових засідань від 22 вересня, 07 грудня 2020 року в суді першої інстанції та 11 лютого 2021 року в суді апеляційної інстанції вбачається, що обвинувачений ОСОБА_2 особисто підтвердив факт вручення йому пам`ятки про права й обов`язки та їхнє розуміння.
Тих істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які передбачені ст. 412 КПК України та які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, Судом не встановлено.
Керуючись статтями 441, 442 КПК України, Суд