ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 197/878/20
провадження № 51-1971 км 21
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого судді Марчук Н.О.,
суддів Макаровець А.М., Маринича В.К.,
за участю:
секретаря
судового засідання Крота І.М.,
прокурора Круценко Т.В.,
захисника Амельчишина О.В. (у режимі відеоконференції),
засудженого ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою захисника Амельчишина О.В. на вирок Широківського районного суду Дніпропетровської області від 16 вересня 2020 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 14 січня 2021 року стосовно
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
уродженця та жителя
АДРЕСА_1 ),
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Широківського районного суду Дніпропетровської області від 16 вересня 2020 року, залишеним без змін ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 14 січня 2021 року, ОСОБА_1 засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік.
На підставі ст. 71 КК України та відповідно до п.п. "б" п.1 ч. 1 ст. 72 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання за цим вироком частково приєднано невідбуте покарання за вироком Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 листопада 2018 року й остаточно визначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 2 місяці.
За вироком суду першої інстанції ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 21 червня 2020 року на присадибній ділянці свого домогосподарства на АДРЕСА_1 вирвав два кущі рослини роду "конопля", які виростив, обірвав зі стебел листя та суцвіття, висушив їх та незаконно зберігав як наркотичний засіб - канабіс, загальною масою 194,218 г, який було вилучено 22 червня 2020 року працівниками поліції під час санкціонованого обшуку.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційні скарзі захисник, не погоджуючись із судовими рішеннями через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить їх скасувати, звільнити його підзахисного від кримінальної відповідальності на підставі ч. 4 ст. 309 КК України та закрити кримінальне провадження стосовно ОСОБА_1, або призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Свої вимоги захисник мотивує тим, що суд апеляційної інстанції, не врахувавши добровільного лікування ОСОБА_1 від наркоманії під час апеляційного провадження, безпідставно відмовив у задоволенні його клопотання про закриття кримінального провадження та не звільнив його підзахисного від кримінальної відповідальності на підставі ч. 4 ст. 309 КК України. Водночас захисник зазначає про допущені істотні порушення вимог кримінального процесуального закону судом першої інстанції, а саме розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні без надання ОСОБА_1 усвідомленої згоди на такий розгляд.
Позиція учасників судового провадження
Захисник та засуджений підтримали подану касаційну скаргу та просили її задовольнити.
Прокурор заперечив проти задоволення касаційної скарги, просив залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без зміни.
Мотиви Суду
Положенням ст. 433 КПК України визначено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу; переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Щодо доводів касаційної скарги захисника про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону і неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, то Суд уважає їх безпідставними з огляду на таке.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Статтею 419 КПК України передбачено, що в ухвалі апеляційного суду, крім іншого, має бути зазначено мотиви, з яких цей суд виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, на яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Положенням ч. 4 ст. 309 КК України визначено, що особа, яка добровільно звернулася до лікувального закладу і розпочала лікування від наркоманії, звільняється від кримінальної відповідальності за дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, суд апеляційної інстанції під час апеляційного розгляду вказаних вимог закону дотримався в повному обсязі.
Так, суд першої інстанції за результатом розгляду кримінального провадження у спрощеному провадженні дійшов висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, та призначив за вказаною нормою кримінального закону із врахуванням положень ст. 71, п.п. "б" п. 1 ч. 1 ст. 72 КК України відповідне покарання.
Не погоджуючись із вироком суду першої інстанції через істотні порушення вимог КПК України, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій із наведенням відповідних обґрунтувань просив скасувати оскаржуване судове рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Захисник Амельчишин О.В. під час апеляційного розгляду подав клопотання про закриття кримінального провадження стосовно ОСОБА_1 на підставі ч. 4 ст. 309 КК України у зв`язку із проходженням його підзахисним добровільного курсу лікування від наркоманії.
Як убачається з мотивувальної частини ухвали, суд апеляційної інстанції, вирішуючи заявлене клопотання захисника, дослідив надану захисником довідку Комунального підприємства "Криворізька багатопрофільна лікарня з надання психіатричної допомоги Дніпропетровської обласної ради" № 9083 від 29 грудня 2020 року про те, що ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні в лікарні з 08 по 18 грудня 2020 року з відповідним діагнозом про, що було зазначено у довідці, та наявну в матеріалах кримінального провадження довідку Комунального підприємства "Широківська центральна районна лікарня" № 473/20 від 17 липня 2020 року, згідно з якою ОСОБА_1 на обліку лікаря нарколога не перебуває, а також урахував те, що останній був засуджений вироком суду від 16 вересня 2020 року і лише в грудні 2020 року звернувся до лікувального закладу, та дійшов обґрунтованого висновку про те, обвинувачений мав на меті у такий спосіб ухилитися від кримінальної відповідальності за вчинений кримінальний проступок, не встановивши в даному випадку підстав для застосування положень ч. 4 ст. 309 КК України.
З таким висновком суду апеляційної інстанції погоджується й колегія суддів касаційного суду.
Крім того, така позиція в повній мірі узгоджується з правовим висновком Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладеним у постанові від 29 листопада 2021 року у справі № 357/1105/19 (провадження № 51-2776 кмо 21), про те, щозгідно з ч. 4 ст. 309 КК України особа, яка добровільно звернулася до лікувального закладу і розпочала лікування від наркоманії, звільняється від кримінальної відповідальності за дії, передбачені ч. 1 ст. 309 КК України; підставою для звільнення від кримінальної відповідальності у такому випадку є добровільне звернення до лікувального закладу особи, яка хворіє на наркоманію, та розпочате нею лікування від наркоманії; добровільним в контексті ч. 4 ст. 309 КК України слід вважати таке звернення особи до лікувального закладу, яке здійснюється за її особистою згодою, або згодою законного представника, що мало місце до моменту виходу суду першої інстанції до нарадчої кімнати для ухвалення рішення у кримінальному провадженні.
Також суд апеляційної інстанції, розглядаючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 щодо істотних порушень вимог КПК України, доводи якої аналогічні доводам касаційної скарги захисника Амельчишина О.В. у межах своїх
повноважень та із дотриманням вимог кримінального процесуального закону, передбачених статтями 404, 405, 407, 412-414 КПК України, перевірив матеріали кримінального провадження та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для її задоволення.
При цьому суд апеляційної інстанції з достатньою повнотою перевірив доводи апеляційної скарги обвинуваченого щодо нероз`яснення йому змісту встановлених досудовим розслідуванням обставин та правильно визнав їх безпідставними, оскільки згідно із заявою від 09 вересня 2020 року, яка була підписана особисто ОСОБА_1 та його захисником Велегурою М.І., підозрюваний беззаперечно визнав свою винуватість, був згоден із встановленими досудовим розслідуванням обставинами та ознайомлений з обмеженням права апеляційного оскарження відповідно до ч. 2 ст. 382 КПК України, при цьому погодився на розгляд обвинувального акту у спрощеному порядку.
Крім того, не залишились без належної уваги під час апеляційного перегляду й доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо наявності у матеріалах провадження розписки невідомої особи як його захисника без зазначення анкетних даних цієї особи та отримання даною особою ніби-то обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування без зазначення кількості аркушів цих документів.
Суд апеляційної інстанції, встановивши, що в матеріалах кримінального провадження міститься постанова про доручення призначити адвоката від 09 вересня 2020 року та доручення для надання безоплатної вторинної правової допомоги ОСОБА_1 захисником Велегурою М.І., що свідчить про здійснення захисту ОСОБА_1 під час досудового розслідування саме адвокатом Велегурою М.І., отримання саме ним обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування, обґрунтовано визнав вказані доводи обвинуваченого не спроможними.
З огляду на вищевказане Суд уважає, що суд апеляційної інстанції обґрунтовано відхилив доводи обвинуваченого про допущені судом першої інстанції істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, зазначивши в ухвалі відповідні мотиви.
Перегляд кримінального провадження в апеляційному порядку здійснювався відповідно до вимог кримінального процесуального закону, постановлена ухвала відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України.
Що стосується вимог захисника щодо скасування вироку суду першої інстанції стосовно ОСОБА_1, то Суд уважає їх безпідставними з огляду на те, що у поданій касаційній скарзі ним не вказано, яких саме порушень допустився суд першої інстанції та не конкретизує, у чому саме полягали ці порушення, як вони вплинули на законність й обґрунтованість ухваленого судового рішення,ічому їх слід відносити до підстав для скасування касаційним судом вказаного судового рішення згідно з ч. 1 ст. 438 КПК України.
Разом із тим, колегія суддів касаційного суду враховує також і те, що згідно з технічним записом судового засідання від 14 січня 2021 року захисник Амельчишин О.В. у суді апеляційної інстанції у своїх поясненнях та на запитання суду зазначив, що судом першої інстанції під час розгляду кримінального провадження у спрощеному провадженні не було допущено порушень вимог кримінального процесуального закону, та вважав за необхідне скасувати вироку суду першої інстанції стосовно ОСОБА_1 лише з підстав добровільного проходження останнім курсу лікування від наркоманії.
За таких обставин доводи касаційної скарги захисника, на думку колегії суддів, слід визнати неспроможними, а відтак його скаргу - залишити без задоволення.
Тих істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які передбачені ст. 412 КПК України та які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, Судом не встановлено.
Керуючись статтями 441, 442 КПК України, Суд