1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду


Постанова

Іменем України

22 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 490/694/21

провадження № 61-17104св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Виконавчий комітет Миколаївської міської ради

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 14 червня 2021 року у складі судді Саламатіна О. В. та постанову Миколаївського апеляційного суду від 22 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Колосовського С. Ю., Данилової О. О., Ямкової О. О.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Виконавчого комітету Миколаївської міської ради, в якому просив скасувати пункт 2 рішення Виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 15 жовтня 2020 року № та зобов`язати видати спеціальний ордер на службову двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 на склад сім`ї три особи.

Позов мотивовано тим, що рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 10 березня 2020 року встановлено, що позивачем подані всі необхідні документи, дотримані умови отримання службового житла та Виконавчий комітет Миколаївської міської ради зобов`язаний видати йому спеціальний ордер на службову двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 .

Проте під час виконання вказаного судового рішення шляхом розгляду його заяви від 12 серпня 2019 року, Виконавчий комітет Миколаївської міської ради рішенням від 15 жовтня 2020 року №904 безпідставно відмовив у видачі ордеру, у зв`язку із чим може бути поставлено під сумнів законність вселення його сім`ї до житлового приміщення.

Такими діями відповідача порушується його право на забезпечення житлом, передбачене статтею 47 Конституції України та статтею 12 Закону "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", що є підставою для задоволення заявлених ним позовних вимог.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 14 червня 2021 року, залишеним без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 22 вересня 2021 року, у задоволені позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду мотивовані тим, що службову квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_1 отримав в порядку експерименту із забезпечення службовим житлом військовослужбовців шляхом її закріплення ним за посадою як військовослужбовця Збройних Сил України, вселився до неї у відповідності до Порядку проведення експерименту із забезпечення службовим житлом, шляхом закріплення його за посадами військовослужбовців Збройних Сил України, який не передбачає видачу ордерів на службове житло, а квартирно-експлуатаційний відділ м. Миколаєва (далі - КЕВ м. Миколаєва) не узгодив оформлення йому ордеру на службове житло, а отже відсутні підстави вважати незаконним оскаржене рішення Виконавчого комітету Миколаївської міської ради.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У жовтні 2021 року через засоби поштового зв`язку ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та задовольнити позов.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 08 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження.

У листопаді 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень, заявник зазначає пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України та посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Касаційна скарга мотивована тим, що до спірних правовідносин не підлягали застосуванню наказ Міністерства оборони України від 31 січня 2019 року №40 "Про проведення експерименту із забезпечення службовим житлом шляхом закріплення його за посадами військовослужбовців Збройних Сил України" та затверджений 01 лютого 2019 року начальником Головного Квартирно-експлуатаційного управління Збройних сил України "Порядок проведення експерименту із забезпечення службовим житлом, шляхом закріплення його за посадами військовослужбовців Збройних Сил України".

Надання службового житлового приміщення без видачі ордеру на підставі ненормативних актів Міністерства оборони України суперечить положенням статей 121-122 Житлового кодексу УРСР (далі - ЖК УРСР) та Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2006 року №1081.

Суди проігнорували ту обставину, що отримана позивачем у користування квартира є службовою, договір найму укладено також на службове житлове приміщення, тому жоден незаконний "експеримент" не має правового значення, а має бути дотриманий визначений статтями 121-122 ЖК УРСР порядок видачі ордера.

У справі №758/12483/15-ц Верховний Суд дійшов висновку, що спеціальний ордер є єдиною підставою для вселення в надане службове жиле приміщення, відповідно скаржник, який зайняв квартиру на підставі наказу про надання службового жилого приміщення, зайняв його без належних правових підстав, тобто самовільно.

Оскільки шляхом укладення договору найму службового житлового приміщення від 18 червня 2019 року №21 Квартирно-експлуатаційним відділом м. Миколаєва фактично погоджено оформлене наказом від 25 січня 2019 року рішення командира військової частини А1080 про надання позивачу службового житла, виконавчий комітет Миколаївської міської ради зобов`язаний видати йому спеціальний ордер, який відповідно до закону є єдиною підставою для вселення в надане житлове приміщення.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У поданому до Верховного Суду відзиві Виконавчий комітет Миколаївської міської ради заперечує проти доводів касаційної скарги ОСОБА_1 та просить залишити ухвалені у справі судові рішення без змін, посилаючись на їх законність і обґрунтованість.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Установлено, що квартира АДРЕСА_1 з 26 грудня 2018 року належить на праві власності Міністерству оборони України.

Рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради №418 від 26 квітня 2019р. зазначену квартиру включено до числа службових КЕВ м. Миколаєва Південного територіального квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України.

25 січня 2019 року ОСОБА_1 звернувся із рапортом до командування військової частини А1080 про надання йому службового житла.

Рішенням житлової комісії військової частини А1080 від 25 січня 2019 року №3 на підставі наказу Міністерства оборони України від 31 липня 2018 року №380, наказу начальника Миколаївського гарнізону від 15 січня 2019 року №1, рапорту підполковника ОСОБА_1, останньому розподілено службову двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 на склад сім`ї три особи (заявник, дружина та син).

Наказом командира військової частини А1080 від 25 січня 2019 року №28 затверджено вказане рішення житлової комісії та надано ОСОБА_1 службову двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 на склад сім`ї три особи.

Квартирно-експлуатаційним відділом м. Миколаєва службову двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 надано ОСОБА_1 у користування шляхом укладення договору найму житлового службового приміщення від 18 червня 2019 року №21.

12 серпня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Виконавчого комітету Миколаївської міської ради із заявою про видачу спеціального ордера на службову квартиру, до якого долучив витяг з наказу командира військової частини А1080 від 25 січня 2019 року №28 та копію договору від 18 червня 2019 року №21.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 10 березня 2020 року у справі №490/8598/19 частково задоволено позов ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Миколаївської міської ради.

Зобов`язано Виконавчий комітет Миколаївської міської ради розглянути заяву ОСОБА_1 про видачу спеціального ордера на службову квартиру АДРЕСА_1 та прийняти відповідне рішення у строк 30 днів з дня набрання рішенням суду законної сили.

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 30 червня 2020 року апеляційну скаргу Виконавчого комітету Миколаївської міської ради залишено без задоволення, а вказане рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 10 березня 2020 року - без змін.

З листа начальника КЕВ м. Миколаїв полковника О. Марцохи від 18 вересня 2020 року вбачається, що КЕВ м. Миколаєва не дає згоду на оформлення позивачу службового ордеру.

Виконавчий комітет Миколаївської міської ради розглянув заяву ОСОБА_1 та рішенням №904 (пункт 2) від 15 жовтня 2020 року відмовив йому у видачі ордера на службове приміщення.

При прийнятті цього рішення Виконавчий комітет Миколаївської міської ради виходив з того, що у квартиру ОСОБА_1 вселився на підставі договору найму житлового (службового) приміщення від 18 червня 2019 року №19, укладеного між ним та КЕВ м. Миколаїв, а отже підстави для видачі спеціального ордера на вселення відсутні.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.


................
Перейти до повного тексту