Постанова
Іменем України
22 грудня 2021 року
м. Київ
справа №552/2960/15
провадження № 61-5179св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
особа, що подала апеляційну скаргу- ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 15 липня 2021 року у складі колегії суддів: Крівчун Т. О., Абрамова П. С., Дряниці Ю. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2015 року Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" (далі -
ПАТ "УкрСиббанк" звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1,
ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов обґрунтовано тим, що 30 серпня 2006 року між банком
та ОСОБА_1 укладено кредитний договір про надання споживчого кредиту № 11031247000.
Відповідно до умов договору банк надав ОСОБА_1 кредит у розмірі
50 000,00 дол. зі сплатою 11 % річних за користування кредитними коштами. ОСОБА_1 взяла на себе зобов`язання сплатити кредит до 29 червня
2011 року.
02 лютого 2009 року між банком та ОСОБА_1 укладена додаткова угода до цього кредитного договору. Сторони домовились про зміну схеми погашення кредиту - ануїтетну, встановлено ануїтетний платіж в розмірі 400,00 дол. США
зі строком сплати до 05 числа кожного місяця, також цього ж дня укладено
ще одна додаткова угода, відповідно до умов якої перенесені строки виконання зобов`язань зі сплати прострочених процентів, змінено кінцевий термін повернення кредиту не пізніше 04 червня 2028 року.
06 квітня 2009 року між тими ж сторонами укладена додаткова угода № 2
до кредитного договору, відповідно до умов якої перенесені строки виконання зобов`язань зі сплати прострочених процентів.
З метою забезпечення своєчасного і повного виконання зобов`язань
за кредитним договором від 30 серпня 2006 року, між банком та ОСОБА_2 укладений договір поруки. 26 січня 2010 року між банком та ОСОБА_2 укладений договір про внесення змін до договору поруки, відповідно до умов якого поручитель надав згоду забезпечувати змінене основне зобов`язання, договір доповнено пунктом 7.
ОСОБА_1 не сплачує кредит із січня 2013 року, а тому, порушує взяті
на себе зобов`язання, у зв`язку з чим банк направляв відповідачам вимоги про погашення боргу по кредитному договору, однак вони були не виконані.
Вказують, що заборгованість по кредитному договору становить
23 222,784 дол. США, яка складається із кредитної заборгованості у розмірі
21 422,27 дол. США, заборгованості за процентами 1 799,47 дол. США, також нарахована пеня у розмірі 11 021,59 грн.
Просив стягнути солідарно з відповідачів вказану суму зоборгованості
за кредитним договором.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 22 липня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Полтавської області
від 08 лютого 2016 року, позов задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ПАТ "УкрСиббанк" заборгованість за кредитним договором від 30 серпня 2006 року № 11031247000 у розмірі 523167,89 грн. Вирішено питання судових витрат.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки відповідач не виконувала умови кредитного договору у результаті чого утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню у солідарному порядку із боржника та поручителя.
Короткий зміст ухвал апеляційної інстанції
З рішенням Київського районного суду м. Полтави від 22 липня 2015 року
не погодилась особа, яка не брала участі у розгляді справи в суді першої інстанції - ОСОБА_4, яка подала на нього апеляційну скаргу, посилаючись у ній
на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а тому просить рішення суду скасувати та постановити нове про відмову
в позові, вирішити питання судових витрат по справі.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 15 липня 2021 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Київського районного суду м. Полтава від 22 липня 2015 року закрито.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскаржуваним рішенням суду стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2, як позичальника
та поручителя, при цьому вказаним рішенням суду не вирішувались питання щодо солідарності зобов`язань відносно іпотекодавця ОСОБА_4, жодного аналізу щодо прав та обов`язків апелянта вказане рішення суду не містить
та ОСОБА_4 не є стороною кредитного договору від 30 серпня 2006 року
№ 11031247000, а тому права ОСОБА_4 відповідним оскаржуваним судовим рішенням порушено не було.
Узагальнені доводи касаційної скарги
У серпні 2021 року ОСОБА_4 подала до Верховного Суду касаційну скаргу
у якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просила оскаржувану ухвалу апеляційного суду скасувати і справу направити до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції залишив поза увагою, що рішення суду безпосередньо впливає на її права та обов`язки,
як майнового поручителя по кредитному договору від 30 серпня 2006 року
№ 11031247000, у зв`язку з преюдиційністю рішення Київського районного суду м. Полтава від 22 липня 2015 року у справі № 552/2960/15-ц для апелянта
та її прав та обов`язків, в іншій цивільній справі, яка перебуває в провадженні Київського районного суду м. Полтави, а саме справи № 552/3757/15-ц.
Доводи інших учасників справи
У вересні 2021 року АТ "УкрСиббанк" надіслало до Верховного Суду відзив
на касаційну скаргу, в якому просило касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін. Зазначало, що твердження скаржника є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають
до задоволення.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 18 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі № 552/2960/15-ц, витребувано її з Київського районного суду м. Полтави.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Звертаючись до суду з апеляційною скаргою ОСОБА_4 посилалась на те,
що оскаржуваним рішенням суду першої інстанції вирішено питання про її права та обов`язки як майнового поручителя по кредитному договору від 30 серпня 2006 року № 11031247000, у зв`язку з преюдиційністю рішення Київського районного суду м. Полтави від 22 липня 2015 року у справі № 552/2960/15-ц для ОСОБА_4 в іншій цивільній справі, яка перебуває в провадженні Київського районного суду м. Полтави, а саме справи № 552/3757/15-ц.
Оскільки оскаржуваним рішенням визначено розмір заборгованості
за кредитним договором від 30 серпня 2016 року № 11031247000 з якою
ОСОБА_4 не погоджується, то вона має право на оскарження рішення суду
від 22 липня 2015 року, так як саме такий розмір боргу (розмір вимог) буде визначальним при вирішенні питання про звернення стягнення предмет іпотеки.
Вимоги ПАТ "УкрСиббанк" до ОСОБА_4 пред`явлені в межах розгляду справи
№ 552/3757/15-ц.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 19 серпня 2020 року у справі
№ 552/3757/15-ц, загальна сума вимог банку до ОСОБА_4 становить -
33 803,42 дол. США та 130 414,74 грн нарахованої пені, для задоволення яких ПАТ "УкрСиббанк" і звернулось до суду з позовом про звернення стягнення
на предмет іпотеки.
Згідно зі змісту даного позову (справа № 552/2960/15-ц) предметом вимог банку до ОСОБА_1, ОСОБА_2 є заборгованість в розмірі 21 422,27 дол. США, заборгованості по процентам 1 799,47 дол. США, також нарахована пеня
у розмірі 11 021,59 грн.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.