Постанова
Іменем України
22 грудня 2021 року
м. Київ
справа №552/2960/15
провадження № 61-5179св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 08 лютого 2021 року у складі судді Крівчун Т. О.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2015 року Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" (далі -
ПАТ "УкрСиббанк" звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1,
ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов обґрунтовано тим, що 30 серпня 2006 року між банком
та ОСОБА_1 укладено кредитний договір про надання споживчого кредиту № 11031247000.
Відповідно до умов договору банк надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 50 000,00 дол. США зі сплатою 11 % річних за користування кредитними коштами. ОСОБА_1 взяла на себе зобов`язання сплатити кредит
до 29 червня 2011 року.
02 лютого 2009 року між банком та ОСОБА_1 укладена додаткова угода до цього кредитного договору. Сторони домовились про зміну схеми погашення кредиту - встановлено ануїтетний платіж в розмірі 400,00 дол. США зі строком сплати до 05 числа кожного місяця, також цього ж дня укладено ще одна додаткова угода, відповідно до умов якої перенесені строки виконання зобов`язань зі сплати прострочених процентів, змінено кінцевий термін повернення кредиту не пізніше 04 червня 2028 року.
06 квітня 2009 року між тими ж сторонами укладена додаткова угода № 2
до кредитного договору, відповідно до умов якої перенесені строки виконання зобов`язань зі сплати прострочених процентів.
З метою забезпечення своєчасного і повного виконання зобов`язань
за кредитним договором від 30 серпня 2006 року, між банком та ОСОБА_2 укладений договір поруки. 26 січня 2010 року між банком та ОСОБА_2 укладений договір про внесення змін до договору поруки, відповідно до умов якого поручитель надав згоду забезпечувати змінене основне зобов`язання, договір доповнено пунктом 7.
ОСОБА_1 не сплачує кредит із січня 2013 року, а тому, порушує взяті
на себе зобов`язання, у зв`язку з чим банк направляв відповідачам вимоги про погашення боргу по кредитному договору, однак вони були не виконані.
Вказують, що заборгованість по кредитному договору становить
23 222,784 дол. США, яка складається із кредитної заборгованості у розмірі
21 422,27 дол. США, заборгованості по процентам 1 799,47 дол. США, також нарахована пеня у розмірі 11 021,59 грн.
Просив стягнути солідарно з відповідачів вказану суму заборгованості
за кредитним договором.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 22 липня 2015 року позов задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ПАТ "УкрСиббанк" заборгованість по кредитному договору від 30 серпня 2006 року №11031247000
у розмірі 523167,89 грн. Вирішено питання судових витрат.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки відповідач не виконувала умови кредитного договору у результаті чого утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню у солідарному порядку із боржника та поручителя.
20 серпня 2015 року ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу на вищезазначене рішення.
Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 08 лютого 2016 року рішенням Київського районного суду м. Полтави від 22 липня 2015 року залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції про те, що відповідачі належно не виконують своїх зобов`язань щодо повернення кредиту та відсотків в установлені договором строки, внаслідок чого позивач позбавлений можливості отримувати кредитні кошти та відсотки за користування кредитом, на що він розраховував при укладенні договору, а тому наявні підстави для стягнення з відповідачів солідарно, на користь позивача заборгованість за кредитним договором.
Короткий зміст ухвал апеляційної інстанції
30 листопада 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на рішення Київського районного суду м. Полтави від 22 липня 2015 року, у якій просила зазначене рішення скасувати, у задоволенні позову відмовити.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 08 лютого 2021 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Київського районного суду м. Полтави від 22 липня 2015 року, відмовлено, так як строк пропущений з неповажних причин.
У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Полтави від 22 липня 2015 року, відмовлено.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки ОСОБА_1 оскаржила рішення Київського районного суду м. Полтави від 22 липня 2015 року лише 30 листопада 2020 року, тобто після спливу більш як п`яти років, при цьому нею не надано заяви (клопотання) із зазначенням переконливих доказів, які б свідчили про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення, а причини пропуску строку на апеляційне оскарження, викладені апелянтом є неповажними, то у задоволенні заяви про поновлення строку на апеляційне провадження та у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Полтави від 22 липня 2015 року необхідно відмовити.
Узагальнені доводи касаційної скарги
У березні 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу у якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просила оскаржувану ухвалу апеляційного суду скасувати і справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції залишив поза увагою, що ОСОБА_1, яка брала участь у розгляді справи у суді першої інстанції, але не була присутня в судовому засіданні під час проголошення судового рішення має право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів
з дня отримання копії цього рішення. Разом з тим, копію оскаржуваного рішення було вручено судом першої інстанції ОСОБА_1 через адвоката Репало Д. О. лише 19 листопада 2020 року після надіслання до суду першої інстанції заяви про видачу копії оскаржуваного рішення.
Доводи інших учасників справи
У квітні 2021 року АТ "УкрСиббанк" надіслало до Верховного Суду відзив
на касаційну скаргу, в якому просило касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін. Зазначало, що твердження скаржника є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають
до задоволення.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 02 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі № 552/2960/15-ц, витребувано її з Київського районного суду м. Полтави.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
ОСОБА_1 при проголошенні оскаржуваного рішення суду першої інстанції присутня не була.
Згідно з повідомленням про вручення рекомендованого відправлення № 3600303469760, направлено на ім`я та за адресою ОСОБА_1, копію рішення суду від 22 липня 2015 року отримано 10 серпня 2015 року,
що засвідчено підписом (а. с. 98, т. 1).
Відповідно до даних квитанції від 18 серпня 2015 року № 48Р18104 ОСОБА_1 є платником судового збору на суму 945,00 грн. за подачу ОСОБА_2 апеляційної скарги на рішення суду від 22 липня 2015 року
(а. с. 99, т. 1).
Під час апеляційного перегляду рішення суду від 22 липня 2015 року за скаргою ОСОБА_2, 23 грудня 2015 року, секретарем судового засідання Апеляційного суду Полтавської області повідомлено ОСОБА_1 про призначення розгляду даної справи, про що складено телефонограму (а. с. 139).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.