Постанова
Іменем України
21 грудня 2021 року
місто Київ
справа № 492/990/20
провадження № 61-9338ск21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1,
боржник - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Арцизького районного суду Одеської області від 02 березня 2021 року у складі судді Гусєвої Н. Д. та постанову Одеського апеляційного суду від 13 травня 2021 року у складі колегії суддів: Артеменка І. А., Громіка Р. Д., Драгомерецького М. М.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Згідно із судовим наказом Арцизького районного суду Одеської області від 05 серпня 2020 року вирішено стягувати із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання заяви про видачу судового наказу, тобто з 30 липня 2020 року і до досягнення повноліття ОСОБА_3, тож до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Здійснено розподіл судових витрат.
ОСОБА_2 у січні 2021 року звернувся до суду із заявою про перегляд судового наказу Арцизького районного суду Одеської області від 05 серпня 2020 року за нововиявленими обставинами.
Стислий виклад позиції ОСОБА_4 за заявою про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами
На обґрунтування заяви посилався на те, що на момент звернення із заявою про видачу зазначеного судового наказу ОСОБА_1 не повідомила суд, що у них є інша спільна дитина, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, і заявник станом на той час вже сплачував аліменти на його утримання. Зазначені обставини існували на момент видачі 05 серпня 2020 року судового наказу, проте заявниця про них не повідомила суд і тому такі обставини судом не враховані.
На думку ОСОБА_2, ці обставини могли істотно вплинути на ухвалення судового рішення, яке бути б іншим за змістом, тому наявні підстави для скасування судового наказу за нововиявленими обставинами.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Арцизького районного суду Одеської області від 02 березня 2021 року, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного суду від 13 травня 2021 року, у задоволенні заяву ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу Арцизького районного суду Одеської області від 05 серпня 2020 року відмовлено.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, зазначив, що, звертаючись із заявою про перегляд судового наказу від 05 серпня 2020 року за нововиявленими обставинами до суду, заявник зазначив, що підставою для його перегляду є те, що на момент постановлення судового наказу існували істотні для справи обставини, що не були досліджені судом при розгляді зазначеної заяви, а саме, що заявник та боржник мають ще одну спільну дитину ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, на утримання якої на підставі виконавчого листа, виданого Арцизьким районним судом Одеської області у справі № 2-928-05, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягуються аліменти у розмірі 25 % заробітку (доходу), починаючи з 06 червня 2005 року і до досягнення дитиною повноліття.
Зазначені заявником обставини за своєю природою не можуть бути віднесені до нововиявлених, оскільки самі по собі ці обставини не є підставою для відмови у видачі судового наказу за правилами статті 165 ЦПК України, а з урахуванням вимог статті 423 ЦПК України, в тому числі, не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи, та докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.
Суд апеляційної інстанції додатково зазначив, що ОСОБА_1, звертаючись до суду із заявою про видачу судового наказу, долучила до неї, зокрема, копію рішення Арцизького районного суду Одеської області від 24 травня 2012 року, яким розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . З тексту наведеного рішення випливає, що судом встановлено те, що під час шлюбу ОСОБА_1, та ОСОБА_6 народилися діти: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, які проживають з позивачем.
Тож апеляційний суд зазначив, що на час видачі судом першої інстанції судового наказу щодо обставин, на які посилається боржник у своїй заяві про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами, у матеріалах справи була наявна відповідна інформація, а згідно з вимогами пункту 4 частини першої статті 161 ЦПК України, якою передбачено, що судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб, суду першої інстанції належало надати їй відповідну оцінку. Отже, подаючи заяву про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами та повторно звертаючи увагу на наведені факти, ОСОБА_2 фактично вимагає здійснення їх переоцінки.
Щодо посилань заявника на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 554/325/16-ц, то апеляційний суд зазначає, що обставини зразкової справи та справи, що знаходилася на апеляційному перегляді, не можна вважати тотожними. Так, у справі № 554/325/16-ц на момент видання оскаржуваного судового наказу від 18 березня 2019 року № 263/2998/19, яким з боржника стягнуто аліменти на утримання неповнолітніх дітей, вже існував інший судовий наказ № 263/15194/18, виданий 13 грудня 2018 року Жовтневим районним судом міста Маріуполя Донецької області, яким з боржника стягнуто аліменти на утримання його неповнолітніх дітей, тобто судом раніше вже був виданий судовий наказ за тими самими вимогами, за якими заявник просить видати новий судовий наказ. У справі № 492/990/20 за наказом Арцизького районного суду Одеської області від 05 серпня 2020 року та за виконавчим листом, виданим 02 вересня 2005 року Арцизьким районним судом Одеської області у справі № 2-928-05, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягуються аліменти на утримання двох дітей. А отже, не можна вважати, що судовий наказ Арцизьким районним судом Одеської області від 05 серпня 2020 року видано за тими самими вимогами, за якими вже було видано інший судовий наказ чи ухвалено судове рішення.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
ОСОБА_2 03 червня 2021 року із застосуванням засобів поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Арцизького районного суду Одеської області від 02 березня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 13 травня 2021 року.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Заявником як підстави касаційного оскарження наведених судових рішень визначено, що:
- судами першої та апеляційної інстанцій не застосовано правові висновки, викладені, зокрема у постанові Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 263/2998/19 (провадження № 61-20049/19). Відповідно до зазначеного висновку, встановивши наявність обставини, яка суттєво впливає на прийняте судом рішення, а саме, що при видачі судового наказу суду не було відомо про наявність іншого судового наказу, за яким вже стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої дитини на користь матері, місцевий суд ухвалив справедливе рішення про скасування судового наказу;
- судами першої та апеляційної інстанцій не враховано, що законодавчо закріплено стягнення аліментів на двох дітей у порядку наказного провадження у розмірі однієї третини, тому наявність двох судових рішень за якими стягнуто на кожну дитини аліментів у розмірі однієї чверті заробітку (доходу) платника аліментів є неприпустимим, оскільки в кінцевому підрахунку загальний розмір таких аліментів становитиме перевищену частку аліментів, які можуть бути стягнуті із божника на утримання двох дітей.
Отже, серед підстав касаційного оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій заявником зазначена та підстава, яка згадана у частині другій статті 389 ЦПК України, що свідчить про виконання ним вимог пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України щодо форми та змісту касаційної скарги.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою Верховного Суду від 29 червня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
За частиною першою статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені
пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваної постанови апеляційного суду визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд вислухав суддю-доповідача, перевірив доводи касаційної скарги та матеріали цивільної справи, за результатами чого зробив такі висновки.
Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі
Відповідно до частин першої, другої статті 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї т