Постанова Іменем України
15 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 185/2596/20
провадження № 61-2862св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М. (суддя-доповідач),
суддів: Карпенко С. О., Мартєва С. Ю., Сердюка В. В., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Комунальне підприємство "Павлоградське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Павлоградської міської ради Дніпропетровської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 жовтня 2020 року в складі судді Головіна В. О. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 лютого 2021 року в складі колегії суддів: Макарова М. О., Демченко Е. Л.,
Куценко Т. Р.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Комунального підприємства "Павлоградське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Павлоградської міської ради Дніпропетровської області (далі - КП "Павлоградводоканал") про зобов`язання вчинити певні дії для запобігання порушення прав власника, відшкодування моральної шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що 18 лютого 2014 року у квартирі АДРЕСА_1 був встановлений новий лічильник холодної води типу ЛК-15 № 37445253 (дата державної повірки - 04 лютого 2014 року).
Уповноважена особа КП "Павлоградводоканал" 24 лютого 2014 року склала акт прийомки та пломбування водоміру, обсяг спожитої води почав обліковуватися за показаннями лічильника.
У червні 2016 року встановлений лічильник зламався, у зв`язку з чим позивач звернулась до відповідача з вимогою розпломбувати лічильник для проведення ремонту. Контролер КП "Павлоградводоканал" 03 червня
2016 року склав акт про розпломбування лічильника № 37445253.
Позивач купила новий лічильник КВ-1,5 № 061100 і встановила зазначений лічильник. Контролер 09 липня 2016 року склав акт переопломбування водоміра типу КВ-1,5 № 061100 (дата державної повірки - 14 квітня
2016 року), в якому зазначена причина переопломбування - заміна водоміра, міжповірочний інтервал - 4 роки. Строк повірки лічильника води № 061100 припадає на 14 квітня 2020 року.
Позивач 13 березня 2020 року відправила електронною поштою відповідачу на його офіційну адресу заяву про виконання періодичної повірки лічильника за рахунок виконавця послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення, з врахуванням терміну повірки лічильника 14 квітня 2020 року. В заяві позивач зазначила, що від дня ухвалення договору своєчасно сплачує відповідачу вартість наданих послуг і на цей час заборгованості не має.
24 березня 2020 року позивач отримала лист КП "Павлоградводоканал"
від 18 березня 2020 року № 690, в якому останнє відмовило у повірці лічильника води за його рахунок з посиланням на норми законодавства, які втратили чинність на час виникнення спірних правовідносин та не мають зворотної сили. Крім того, відповідач незаконно нарахував заборгованість
у розмірі 2 302,55 грн.
Вказувала, що неправомірними діями відповідача, їй завдано моральної шкоди, яку вона оцінює у 6 500 грн.
На підставі викладеного ОСОБА_1 просила: зобов`язати
КП "Павлоградводоканал" здійснити за власний рахунок періодичну повірку, зокрема, демонтаж, транспортування та монтаж, лічильника холодної води КВ-1,5 № 061100, міжповірочний інтервал якого закінчується 14 квітня 2020 року, що встановлений у квартирі
АДРЕСА_1, в якій згідно з договором № 1031516 про надання населенню послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення від 12 лютого 2014 року споживачем послуг є фізична особа - ОСОБА_1, на яку відкритий особовий рахунок
№ НОМЕР_1 ; стягнути з КП "Павлоградводоканал" 6 500 грн на відшкодування завданої моральної шкоди, яка не підлягає оподаткуванню.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області
від 29 жовтня 2020 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що нормами матеріального права, які були чинними на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що повірка та ремонт засобів квартирних приладів обліку води, які знаходяться у власності фізичних осіб, здійснюється за кошти абонентів. Отже, спірну повірку засобу обліку споживання води необхідно було провести у квітні 2020 року за рахунок позивача.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 04 лютого 2021 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, а також зазначив, що з набранням чинності Законом України "Про комерційний
облік теплової енергії та водопостачання" змінено підходи до обліку комунальних послуг, а також встановлення та обслуговування засобів обліку води та теплової енергії (як квартирних, так і будинкових). Зокрема,
Законом України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" внесено зміни до статті 17 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" та виключено вимогу щодо здійснення періодичної повірки, обслуговування та ремонту (у тому числі демонтажу, транспортування та монтажу) засобів вимірювальної техніки (результати вимірювань яких використовуються для здійснення розрахунків за спожиті для побутових потреб теплову енергію і воду), що є власністю фізичних осіб, за рахунок суб`єктів господарювання, що надають послуги з тепло- і водопостачання.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просила скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, ухвалити нове судове рішення про задоволення позову в частині зобов`язання відповідача вчинити певні дії для запобігання порушення прав власника, а в частині вирішення позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди справу направити на новий розгляд до місцевого суду, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі позивач посилається на пункт 1 частини другої
статті 389 ЦПК України як на підставу оскарження судових рішень. Зокрема, вказує, що суди не врахували висновки щодо застосування норми права
у подібних правовідносинах, викладені у постановах: Верховного Суду
у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 березня
2019 року у справі № 229/1539/17 (провадження № 61-27909сво18); Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 398/1581/18 (провадження № 61-44662св18), від 31 липня 2019 року у справі
№ 233/4291/17 (провадження № 61-19452св18), від 27 лютого 2020 року
у справі № 815/3916/16 (провадження № К/9901/32187/18), від 03 червня 2020 року у справі № 233/4684/17 (провадження № 61-24665св18),
від 29 квітня 2020 року у справі № 521/6670/18 (провадження № 61-558св19), від 26 грудня 2019 року у справі № 522/17085/16-ц (провадження
№ 61-26756ск18).
Також у касаційній скарзі ОСОБА_1 посилається на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України (судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу),
а саме зазначає, що: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої
статті 389 цього Кодексу (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України); суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 3 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що суди безпідставно взяли до уваги доводи відповідача та залишили поза увагою доводи позивача. Місцевий суд не спростував доводи позивача. Апеляційний суд не взяв до уваги та не розглянув належним чином доводи апеляційної скарги.
Періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) квартирних засобів обліку проводяться за рахунок виконавця. Умовами укладеного між сторонами та чинного договору не передбачено обов`язку споживача (або за його рахунок) проводити планову повірку, демонтаж, транспортування, монтаж лічильника води. Отже, саме відповідач зобов`язаний був провести спірну повірку за власний рахунок.
Відповідач фактично отримав від позивача грошові кошти за повірку лічильника у складі тарифів за період з лютого 2014 року до листопада
2017 року включно, проте відмовляється здійснити за власний рахунок повірку лічильника, безпідставно перекладаючи такий обов`язок на споживача.
Суд першої інстанції не встановлював обставин щодо завдання позивачу моральної шкоди внаслідок неправомірних дій відповідача та фактично не вирішував ці позовні вимоги. Суди не зазначили в оскаржуваних судових рішеннях про відмову в задоволенні клопотання про огляд електронних доказів, зокрема електронних документів на комп`ютері, які підтверджують зібрання інформації для підготовки позовної заяви та виготовлення позовної заяви і процесуальних документів по справі самостійно позивачем.
Доводи інших учасників справи
КП "Павлоградводоканал" подало до суду відзив на касаційну скаргу, в якому просило рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, оскільки вони є законними та обґрунтованими.
Вказувало, що саме на власника, тобто на позивача покладаються витрати на періодичну повірку, у тому числі демонтаж, транспортування і монтаж лічильника води. Позивач не подав до суду доказів на підтвердження обставин щодо завдання йому моральної шкоди.
Провадження у суді касаційної інстанції
Касаційна скарга подана до Верховного Суду ОСОБА_1 23 лютого
2021 року.
Ухвалою Верховного Суду від 29 березня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.
12 квітня 2021 року справу передано до Верховного Суду.
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
від 08 грудня 2021 року справу призначено до розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що квартира АДРЕСА_1 є приватною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
ОСОБА_2 зареєстрована і постійно проживає в будинку
АДРЕСА_2 .
КП "Павлоградводоканал" і ОСОБА_1 12 лютого 2014 року уклали договір № 1031516 про надання населенню послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення, згідно з пунктом 1.1 якого виконавець зобов`язався своєчасно надавати споживачеві послуги
з водопостачання та водовідведення, а споживач - своєчасно здійснювати оплату за надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором.
Договір був укладений на нормативне споживання з нормою споживання
245 л на добу або за показаннями водолічильника (пункту 4.2 договору).
Відповідно до пункту 5.2 договору плата за надані послуги за
наявності засобів обліку води справляється за їх показаннями згідно
з пунктами 10-13 "Правил надання послуг з централізованого водопостачання води і водовідведення".
У пункті 7.2.7 договору зазначено, що виконавець зобов`язаний виконувати зобов`язання з надання послуг водопостачання та водовідведення, відповідно до чинних у цій галузі нормативно-правових актів законодавства України, а також виконувати інші обов`язки відповідно до законодавства та цього договору (пункт 7.2.15 договору).
За змістом пункту 1.2 договору взаємовідносини сторін по цьому договору регламентуються відповідно до Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", Закону України "Про житлово-комунальні послуги",
Закону України "Про захист прав споживачів", Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність", а також Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води
і водовідведення та типового договору про надання послуг
з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води
і водовідведення, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України
від 21 липня 2005 року № 630 (далі - Правила № 630), Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України
від 27 червня 2008 року № 190, Порядком проведення перерахунків розміру плати за надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення в разі ненадання їх або надання не
в повному обсязі, зниження якості, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 лютого 2010 року № 151, Порядком формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня
2011 року № 869, а також нормативними документами, затвердженими органами місцевої влади.
Пунктом 11.1 договору передбачено, що цей договір укладається на один рік та набирає чинності з дня його укладення. Договір вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення строку його дії однією із сторін не буде письмово заявлено про його розірвання або необхідність перегляду.
У пункті 2.3 договору визначено, що усі водолічильники в обумовлені паспортом терміни підлягають повірці з встановленням пломби з повірочним тавром згідно з чинним законодавством у цій сфері, рішеннями Павлоградського міського виконавчого комітету.
Відповідно до пункту 8.1.6 договору споживач має право на установлення квартирних засобів обліку води, а відповідно до пункту 8.1.7 договору - на періодичну повірку, обслуговування та ремонт квартирних засобів обліку,
у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених
у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню частково.
Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог
і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.