ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 грудня 2021 року
м. Київ
Справа № 916/3646/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Селіваненка В.П. (головуючий), Бенедисюка І.М. і Львова Б.Ю.,
за участю секретаря судового засідання Хахуди О.В.,
представників учасників справи:
позивача - громадської спілки "Коаліція аудіовізуальних і музичних прав" - Гур`єва А.А.,
відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Кльон" - не з`яв.,
розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Кльон" (далі - Товариство, Відповідач)
на рішення господарського суду Одеської області від 27.04.2021
(суддя Цісельський О.В.) та
постанову Південно-Західного апеляційного господарського суду від 12.10.2021
(головуючий суддя Лавриненко Л.В., судді Аленін О.Ю. і Мишкіна М.А.)
зі справи № 916/3646/20
за позовом громадської спілки "Коаліція аудіовізуальних і музичних прав" (далі - Спілка, Позивач)
до Товариства
про визнання договору укладеним.
РУХ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. Спілка звернулася до суду з позовом до Товариства, в якому просила з 10.04.2020 вважати укладеним між Спілкою і Товариством договір № 13-12/11/20 про надання дозволу на кабельну ретрансляцію об`єктів авторського права і суміжних прав, крім прав організацій мовлення на програми організацій мовлення, у редакції Позивача, що викладена у позовній заяві.
2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Спілка є єдиною в Україні акредитованою організацією колективного управління у сфері обов`язкового колективного управління - кабельна ретрансляція об`єктів авторського права та/або суміжних прав, крім прав організацій мовлення щодо їхніх власних програм (передач) мовлення. Згідно з вимогами частини третьої статті 20 Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" (далі - Закон) користувачі, у тому числі і Відповідач, зобов`язані укласти з організацією колективного управління договір про використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
3. Рішенням господарського суду Одеської області від 27.04.2021, залишеним без змін постановою Південно-Західного апеляційного господарського суду від 12.10.2021:
- позов задоволено частково;
- визнано укладеним договір № 13-12/11/20 про надання дозволу на кабельну ретрансляцію об`єктів авторського права і суміжних прав, крім прав організацій мовлення на програми організацій мовлення між Позивачем та Відповідачем з дня набрання чинності судовим рішенням.
4. Рішення та постанову мотивовано тим, що Спілка є належним позивачем у даній справі, а в межах програм (телерадіопрограм), які ретранслюються відповідачем, використовуються об`єкти авторського права і (або) суміжних прав. Предметом розгляду в межах даної справи є переддоговірний спір, а тому договірне зобов`язання між сторонами виникає саме на підставі судового рішення, тому днем укладення договору вважається день набрання чинності рішенням суду у даній справі. У зв`язку з тим, що договірне зобов`язання між сторонами виникає саме на підставі судового рішення, суди дійшли висновку про безпідставність умов договору, визначених у пункті 3.1.2, - щодо наявності у провайдера обов`язку надати Спілці інформацію про найменування програм організації мовлення, які ретранслюються провайдером, та кількість абонентів станом на 10.04.2020.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. У касаційній скарзі до Верховного Суду Товариство, зазначаючи про незаконність оскаржуваних судових рішень зі справи, просить рішення господарського суду Одеської області від 27.04.2021 та постанову Південно-Західного апеляційного господарського суду від 12.10.2021 скасувати і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
6. Суди попередніх інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права, що відобразилося у:
- неправильному тлумаченні частин першої-третьої статті 20 Закону;
- незастосуванні положень частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України (далі - ГК України), частини першої статті 548 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) щодо встановлення за згодою сторін у господарському договорі умови про застосування штрафних санкцій за невиконання договірних умов, з приводу яких відсутній висновок Верховного Суду щодо питання їх застосування у подібних правовідносинах.
7. Судами попередніх інстанцій неправильно застосовано частину першу статті 13, частини першу, третю статті 251 ЦК України, оскільки застосовано норми права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 30.09.2021 у справі № 906/1205/20.
8. Судами попередніх інстанцій застосовано норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 26.01.2021 у справі №904/951/20, від 08.06.2021 у справі №910/16803/19.
Доводи позивача
9. Відзив на касаційну скаргу не надходив.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
10. Наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства від 10.09.2019 № 14 "Про акредитацію організації колективного управління" акредитовано організацію колективного управління - Спілку у сфері обов`язкового колективного управління - кабельна ретрансляція об`єктів авторського права і (або) суміжних прав, крім прав організацій мовлення щодо їхніх власних програм (передач) мовлення, строком на три роки.
11. Товариство є юридичною особою, зареєстрованою за законодавством України, яка відповідно до вимог статей 1, 23, 28, 42 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" є провайдером програмної послуги на підставі ліцензії Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення від 12.06.2015 НР № 00123-п та здійснює на території України кабельну ретрансляцію об`єктів авторського права і суміжних прав.
Даний факт підтверджується додатком № 4 до Положення про порядок видачі ліцензії провайдера програмної послуги, затвердженого рішенням Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення від 28.12.2011 № 2979.
Відповідач, поряд з вітчизняними програмами, ретранслює програми зарубіжних телерадіоорганізацій. Як доказ кабельної ретрансляції Відповідачем Позивач надав Загальну концепцію пакетування (перелік) програм, придбаних для ретрансляції, а також інформацію про програми, які провайдер програмної послуги має намір ретранслювати. Відповідно до загальної концепції Товариству дозволено ретранслювати 55 програм, з яких 49 є вітчизняними.
12. 12.11.2020 Спілка звернулася до Товариства з листом від 12.11.2020 № 13-12/11/20 з пропозицією укласти договір про надання дозволу на кабельну ретрансляцію об`єктів авторського права і суміжних прав, крім прав організації мовлення на програми організації мовлення, у зв`язку з тим, що положеннями Закону встановлений обов`язок користувачів до початку використання у своїй діяльності об`єктів авторського права і (або) суміжних прав укласти з організацією колективного управління договір на надання дозволу для використання відповідних об`єктів.
До листа позивачем додано два примірники проєкта вказаного договору, підписані Спілкою та скріплені його печаткою, що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 12.11.2020, фіскальним чеком АТ "Укрпошта" від 12.11.2020, накладною АТ "Укрпошта" від 12.11.2020.
Відповідачем не здійснено дій, направлених на укладення договору відповідно до загального порядку укладення договору, а також не надано іншого проєкту договору чи протоколу розбіжностей.
13. У період з 10.03.2020 по 09.04.2020 Позивачем та представниками провайдерів програмної послуги (зокрема й профільними асоціаціями провайдерів програмної послуги - Спілкою кабельного телебачення України, Всеукраїнською асоціацією операторів кабельного телебачення і телеінформаційних мереж, Телекомунікаційною палатою України, Асоціацією правовласників та постачальників контенту, Американська торговельна палата в Україні) проведено переговори щодо встановлення остаточних розмірів тарифів за кабельну ретрансляцію об`єктів авторського права і (або) суміжних прав, крім прав організацій мовлення щодо їхніх власних програм (передач) мовлення.
У ході переговорів сторони затвердили остаточні розміри тарифів за кабельну ретрансляцію об`єктів авторського права і (або суміжних прав), крім прав організацій мовлення щодо їхніх власних програм (передач) мовлення. Відповідні тарифи розміщені на офіційному веб-сайті Міністерства розвитку, економіки, торгівлі та сільського господарства України у розділі "Ставки (тарифи) винагороди за використання об`єктів авторського права і суміжних прав" (https://www.me.gov.ua).
14. Спілка вважає, що Товариством порушено вимоги Закону, оскільки Відповідач продовжує здійснювати господарську діяльність, використовуючи у своїй діяльності об`єкти авторського права і суміжних прав без підписання відповідного договору з акредитованою організацією колективного управління майновими правами на об`єкти авторських і суміжних прав.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА І ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
15. Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального господарського кодексу (далі - ГПК України) переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
16. Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для укладення договору про надання дозволу на кабельну ретрансляцію об`єктів авторського права і суміжних прав, крім прав організацій мовлення на програми організацій мовлення у редакції Позивача.
17. Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи.
У частині другій статті 16 ЦК України встановлені способи захисту цивільних прав та інтересів судом, до яких, зокрема, належить і визнання права (пункт 1 частини другої статті 16 ЦК України).
Зазначений в частині другій статті 16 ЦК України перелік способів захисту цивільних прав чи інтересів не є вичерпним. Відповідно до абзацу другого частини другої статті 16 ЦК України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
У разі невизнання стороною договору, укладення якого є обов`язком в силу вимог закону, права іншої сторони на укладення такого договору підлягають захисту судом на підставі пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України шляхом визнання договору укладеним на умовах, передбачених нормативним актом обов`язкової дії.
Близька за змістом правова позиція викладена в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.05.2018 у справі № 61/341, постановах Верховного Суду від 30.01.2020 у справі №905/887/19, від 16.01.2020 у справі № 905/514/19, від 24.10.2019 у справі № 46/406, від 07.05.2019 у справі №914/1002/18.
18. Верховний Суд зазначає, що предмет спору у цій справі відповідає способам захисту, передбаченим статтею 16 ЦК України.
19. Згідно зі статтею 187 ГК України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов`язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов`язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору. День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.
Зі змісту зазначеної статті вбачається, що переддоговірним є спір, який виникає у разі, якщо сторона ухиляється або відмовляється від укладення договору в цілому або не погоджує окремі його умови. При цьому передати переддоговірний спір на вирішення суду можливо лише тоді, коли хоча б одна із сторін є зобов`язаною його укласти через пряму вказівку закону, або на підставі обов`язкового для виконання акта планування. В інших випадках спір про укладення договору чи з умов договору може бути розглянутий господарським судом тільки за взаємною згодою сторін або якщо сторони зв`язані зобов`язанням укласти договір на підставі існуючого між ними попереднього договору. У разі вирішення судом переддоговірного спору з дотриманням вказаних вимог днем укладення договору вважається день набрання чинності відповідним рішенням суду, враховуючи, що в такому випадку договірне зобов`язання між сторонами виникає саме на підставі судового рішення.
Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.05.2018 у справі № 61/341, постановах Верховного Суду від 30.01.2020 у справі №905/887/19, від 16.01.2020 у справі № 905/514/19, від 24.10.2019 у справі № 46/406, від 08.10.2019 у справі № 908/203/19.
20. Відповідно до частин третьої, четвертої, сьомої статті 179 ГК України укладання господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: - вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; - примірного договору, рекомендованого органом управління суб`єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; - типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
21. Приймаючи рішення у даній справі, суди попередніх інстанцій виходили, зокрема, з того, що Спілка як акредитована організація колективного управління у сфері кабельної ретрансляції об`єктів авторського права і/або суміжних прав, крім прав організацій мовлення щодо їхніх власних програм (передач) мовлення, здійснює колективне управління майновими правами на об`єкти авторського права і (або) суміжних прав, а тому у Відповідача в силу вимог частини третьої статті 20 Закону існує прямий обов`язок укласти з Позивачем договір про використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав.
22. Правові та організаційні засади колективного управління майновими правами суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав в Україні визначені Законом.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону організації колективного управління від свого імені та в інтересах правовласників здійснюють такі функції, зокрема: укладають із користувачами договори про надання дозволу на використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав та договори про виплату винагороди (відрахувань) за використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав.
Згідно з частиною шостою статті 12 Закону обов`язкове колективне управління поширюється на всю територію України та здійснюється щодо майнових прав усіх правовласників за відповідною категорією у сферах, щодо яких акредитовано організацію, у тому числі тих, що не укладали договір про управління об`єктами авторського права і (або) суміжних прав з акредитованою організацією, незалежно від обраного такими правовласниками способу управління належними їм правами.
Обов`язкове колективне управління об`єктами авторського права і (або) суміжних прав здійснюється виключно у таких сферах, зокрема, кабельна ретрансляція об`єктів авторського права і (або) суміжних прав, крім прав організацій мовлення щодо їхніх власних програм (передач) мовлення.
Частиною третьою статті 20 Закону встановлено, що користувачі зобов`язані до початку використання в своїй діяльності об`єктів авторського права і (або) суміжних прав, крім випадків, передбачених цим Законом та Законом України "Про авторське право і суміжні права" укласти з організацією колективного управління, яка здійснює управління майновими правами в відповідній сфері, договір про використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав.
У разі укладення користувачем договору з акредитованою організацією колективного управління та виконання ним передбачених таким договором зобов`язань користувач звільняється від будь-яких інших претензій щодо даної категорії прав, виду об`єкта авторського права і (або) суміжних прав і способу його використання згідно зі сферою акредитації організації колективного управління, з якою він уклав договір, крім тих об`єктів авторського права і (або) суміжних прав, щодо яких на загальнодоступному веб-сайті даної організації колективного управління зазначено, що вони не охоплюються договором. У разі надходження таких претензій вони вирішуються організаціями колективного управління.
Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що відповідно до вимог чинного законодавства користувачі зобов`язані укласти з організацією колективного управління, яка здійснює управління майновими правами в відповідній сфері, договір про використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30.09.2021 № 906/1205/20, від 19.10.2021 у справі № 912/3580/20, від 11.11.2021 № 912/3574/20.
23. Не приймається довід касаційної скарги, з посиланням на приписи пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, щодо відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування статті 20 Закону, оскільки такий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 30.09.2021 у справі № 906/1205/20, від 11.11.2021 у справі № 912/3574/20, від 18.11.2021 у справі № 922/3649/20.
24. Судами попередніх інстанцій встановлено, що Позивач є акредитованою організацією у сфері обов`язкового колективного управління - кабельна ретрансляція об`єктів авторського права і/або суміжних прав, крім прав організацій мовлення щодо їхніх власних програм (передач) мовлення та є належним позивачем у даній справі.
21.05.2015 Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення прийнято рішення № 733 про надання Товариству ліцензії провайдера програмної послуги на 10 років. В ліцензії зазначена така інформація: 1) територія розташування (прийому) багатоканальної телемережі - м. Іллічівськ Одеської області; 2) загальна кількість програм програмної послуги - 84, із них вітчизняних програм - 54; 3) технологія розповсюдження програм - аналогова та цифрова. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що Товариство є юридичною особою, що відповідно до ліцензії, здійснює діяльність провайдера програмної послуги.
25. Відповідно до вимог чинного законодавства провайдери програмної послуги, які здійснюють ретрансляцію телерадіопрограм та передач у багатоканальних телемережах відповідно до переліку телерадіопрограм та передач, які передбачено надавати у складі програмної послуги на підставі ліцензії та відповідного дозволу на використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав (творів, виконань, фонограм, відеограм, зокрема таких, що містяться в таких передачах (програмах) організацій мовлення), а використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав здійснюється на підставі відповідного договору, який укладається між провайдером програмної послуги (користувачем у розумінні Закону) та організацією колективного управління, яка здійснює управління майновими правами у відповідній сфері. Укладання такого договору є обов`язковим у силу вимог чинного законодавства.
26. Враховуючи наявність відповідної ліцензії на діяльність провайдера програмної послуги у Відповідача та наявність акредитації у Спілки в сфері обов`язкового колективного управління - кабельна ретрансляція об`єктів авторського права і/або суміжних прав, крім прав організацій мовлення щодо їхніх власних програм (передач) мовлення, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що в силу чинного законодавства укладення договору про надання дозволу на кабельну ретрансляцію об`єктів авторського права і суміжних прав, крім прав організації мовлення на програми організації мовлення, між Товариством та Спілкою є обов`язковим.
27. Відповідно до частин першої-третьої статті 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.
Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами в передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
При укладенні господарського договору сторони зобов`язані в будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Відповідно до частини четвертої статті 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.
Договір повинен бути розроблений та відповідати договору, який затверджується компетентним органом.
З огляду на те, що примірний чи типовий договір про надання дозволу на кабельну ретрансляцію об`єктів авторського права і суміжних прав, крім прав організацій мовлення на програми організацій мовлення, на час розгляду цієї справи відповідними органами не розроблений, господарським судам під час вирішення спору у таких справах та дослідженні умов спірного правочину слід враховувати загальні правила цивільного законодавства та виходити з них.
28. Суди попередніх інстанцій встановили, що проєкт договору, запропонований позивачем, містить всі необхідні (істотні) умови, а ціна договору у запропонованій позивачем редакції відповідає остаточним тарифам, встановленим у порядку, визначеному частиною другою статті 20 Закону, та є обов`язковою для відповідача як користувача об`єктами авторського та суміжних прав за відповідною категорією.
29. Відповідно до частини сьомої статті 180 ГК України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору.
Звертаючись з позовом, Спілка просила визнати укладеним договір з моменту затвердження в установленому Законом порядку остаточних тарифів, тобто з 10.04.2020.
Верховний Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що неможливим є укладення спірного договору з 10.04.2020 у редакції Позивача, оскільки умови договору визначають для відповідача зобов`язання, які не існували раніше, а саме до дати набрання чинності рішенням суду про визнання договору укладеним. Верховний Суд зазначає, що умови щодо поширення дії договору на правовідносини сторін, які виникли до його укладення, можуть бути передбачені лише за волевиявленням сторін договору.
Оскільки предметом розгляду даної справи є переддоговірний спір і, відповідно, й договірне зобов`язання між сторонами виникає саме на підставі судового рішення, днем укладення договору вважається день набрання чинності рішенням суду у даній справі.
30. Крім того, суд касаційної інстанції зазначає, що у проєкті договору, запропонованому позивачем та затвердженому рішенням суду першої інстанції, зокрема, у розділі 5 "Строк дії та зміни умов Договору" Спілкою викладено пункт 5.1 договору у такій редакції: "Сторони домовились, що строк дії цього Договору встановлюється з дати його укладання і до 31 грудня 2025 року за умови, що Спілка буде мати статус акредитованої організації колективного управління для сфери використання об`єктів авторського права і суміжних прав шляхом кабельної ретрансляції у встановленому законодавством порядку".
Відповідно до частини першої статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.
Строк дії договору про використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав Законом або будь-яким іншим законом не визначений.
З урахуванням положень частини першої статті 13 ЦК України, згідно з якою цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства, Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що строк дії договору має бути визначений з урахуванням строку акредитації Позивача, тобто в межах повноважень Спілки, визначених Законом, та має бути встановлений до 10.09.2022, оскільки вчинення будь-яких дій, пов`язаних з управлінням у сфері використання об`єктів авторського права і суміжних прав шляхом кабельної ретрансляції, поза межами строку акредитації Спілки неможливе, а згідно з даними Реєстру організацій колективного управління акредитація надана Спілці 10.09.2019 строком на 3 роки.
Таким чином, договір не може бути чинним з дати припинення у позивача статусу акредитованої організації.
Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 30.09.2021 у справі № 906/1205/20, від 18.11.2021 у справі № 922/3649/20.
31. Скаржник у касаційній скарзі посилається на незастосування судами попередніх інстанцій положень частини четвертої статті 231 ГК України, частини першої статті 548 ЦК України щодо встановлення за згодою сторін у господарському договорі умови про застосування штрафних санкцій за невиконання договірних умов.
У проєкті договору, запропонованому позивачем та затвердженому рішенням суду першої інстанції, зокрема у розділі 7 "Відповідальність сторін", Спілкою викладено пункт 7.1 договору у такій редакції: "У разі затримки платежів, передбачених пунктом 3.1.1, Провайдер зобов`язаний виплатити Спілці пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, від суми заборгованості за кожний день затримки платежів, але не більше 10% (десяти відсотків) від загальної суми заборгованості".
Можливість застосування штрафних санкцій у вигляді пені у зазначеному розмірі можлива лише за наявності погодження такої умови сторонами договору, крім випадку, коли розмір штрафних санкцій прямо встановлений законом.
Оскільки чинне законодавство України не містять положень щодо покладення на провайдерів відповідальності у вигляді пені та визначення її розміру за прострочення сплати платежів на користь організації колективного управління, то відповідні положення можуть закріплюватись в договорі виключно за згодою сторін.
Судами попередніх інстанцій не було встановлено надання відповідачем згоди включення такої умови до договору, тому пункт 7.1 розділу 7 підлягає виключенню з договору № 13-12/11/20.
32. Що ж до посилання скаржника на постанови Верховного Суду від 26.01.2021 у справі №904/951/20, від 08.06.2021 у справі №910/16803/19, то Верховний Суд зазначає, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06.09.2017 у справі № 910/3040/16.
При цьому під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, слід розуміти, зокрема, такі, де аналогічними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин. З`ясування подібності правовідносин у рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається з урахуванням обставин кожної конкретної справи.
Щодо визначення подібності правовідносин Верховний Суд звертається до правової позиції, викладеної у мотивувальних частинах постанов (ухвал) Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2018 у справі № 305/1180/15-ц (абзац вісімнадцятий), від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16 (пункт 5.5), від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11 (абзац двадцятий), від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц (абзац вісімнадцятий), від 28.04.2020 у справі № 554/6777/17, від 16.09.2020 у справі № 450/1726/16-ц.
Верховний Суд відхиляє помилкові доводи скаржника про те, що оскаржувані судові рішення у справі № 916/3646/20 ухвалені без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 08.06.2021 у справах № 910/16803/19 та від 26.01.2021 у справі №904/951/20, оскільки вказані справи не є релевантними (подібними) до справи, що розглядається.
Так, у справі № 916/3646/20 предметом позову є вимога про визнання укладеним з 10.04.2020 договору № 13-12/11/20 про надання дозволу на кабельну ретрансляцію об`єктів авторського права і суміжних прав, крім прав організацій мовлення на програми організацій мовлення, на умовах та у редакції, викладеній у позовній заяві на підставі частини третьої статті 20 Закону.
Водночас у справі № 910/16803/19, на правовий висновок Верховного Суду в якій посилався скаржник (постанова від 08.06.2021), та у справі № 904/951/20 (постанова від 26.01.2021) йшлося, зокрема, про стягнення організацією колективного управління у своїх інтересах та на захист своїх прав паушальної суми (збитків), завданих неправомірним використанням відповідачами спірних фонограм.