ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 грудня 2021 року
м. Київ
Справа № 910/12660/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Селіваненка В.П. (головуючий), Бенедисюка І.М. і Львова Б.Ю.,
за участю секретаря судового засідання Хахуди О.В.,
представників учасників справи:
позивача - державної організації "Українське агентство з авторських та суміжних прав" - не з`яв.,
відповідача-1 - громадської організації "Українська агенція з авторських та суміжних прав" - Мельника В.А.,
відповідача-2 - загальноросійської громадської організації "Російське авторське товариство" - не з`яв.,
третьої особи - ОСОБА_1 - не з`яв.,
розглянувши касаційну скаргу державної організації "Українське агентство з авторських та суміжних прав" (далі - Агентство, Позивач)
на рішення господарського суду міста Києва від 24.11.2020
(суддя Картавцева Ю.В.) та
постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2021
(головуючий суддя - Остапенко О.М., судді Поляков Б.М. і Пантелієнко В.О.)
зі справи № 910/12660/19
за позовом Агентства
до: громадської організації "Українська агенція з авторських та суміжних прав" (далі - Відповідач-1);
загальноросійської громадської організації "Російське авторське товариство" (далі - Відповідач-2),
про визнання правочину недійсним,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ),
ВСТАНОВИВ:
1. Позов було подано про визнання недійсним договору про заміну сторони від 04.06.2018 до договору про взаємне представництво інтересів у сфері великих прав від 28.01.2014.
2. Позов обґрунтовано укладенням оспорюваного правочину колишнім керівником Позивача ОСОБА_1 з перевищенням останнім своїх повноважень на безоплатне передання майна Позивача, про що Відповідач-2 та Відповідач-1 були обізнані, або Відповідач-2 міг бути введений в оману представниками Позивача спільно з ОСОБА_1 .
3. Рішенням господарського суду міста Києва від 24.11.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2021, у позові відмовлено з огляду на необґрунтованість позовних вимог.
4. У касаційній скарзі до Верховного Суду Позивач просить скасувати оскаржувані рішення та постанову попередніх судових інстанцій з даної справи і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, судові витрати покласти на відповідачів.
5. За доводами касаційної скарги:
- необхідне відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 910/17319/19, застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
- Північний апеляційний господарський суд не здійснив повного з`ясування обставин справи;
- апеляційний господарський суд дійшов невідповідних обставинам справи висновків та неправильно застосував норми матеріального права;
- судом не враховано перевищення своїх статутних повноважень колишнім директором Позивача.
6. Відповідач-1 у відзиві на касаційну скаргу заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх необґрунтованість, відсутність підстав для відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду, та про законність оскаржуваних судових рішень, і просить: визнати поважними причини пропуску Відповідачем-1 строку на подання відзиву та поновити строк на подання відзиву; рішення господарського суду міста Києва від 24.11.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2021 залишити без змін, а скаргу - без задоволення.
Оскільки Відповідачем-1 подано відзив на касаційну скаргу у строк, визначений ухвалою Касаційного господарського суду від 26.07.2021, то Суд залишає клопотання Відповідача-1 про поновлення строку на подання відзиву без розгляду, а відзив Відповідача-1 на касаційну скаргу приймає до розгляду.
7. Від інших учасників справи відзиви на касаційну скаргу не надходили.
8. У розгляді справи судами попередніх інстанцій з`ясовано й зазначено, зокрема, таке.
8.1. 28.01.2014 Відповідачем-2 і Позивачем укладено договір про взаємне представництво інтересів в області великих прав (далі - Договір про взаємне представництво інтересів), відповідно до якого сторони надають одна одній право на управління виключними правами на твори, що входять у їх репертуар, на території, що входить у сферу їх діяльності відповідно до статті 4 даного договору.
9. 17.06.2016 Позивачем і Відповідачем-2 укладено додатковий договір до Договору про взаємне представництво інтересів.
10. 04.06.2018 Відповідачем-2, Позивачем і Відповідачем-1 укладено договір про заміну сторони у Договорі про взаємне представництво інтересів (далі - Договір про заміну сторони), відповідно до якого сторони погодилися замінити одну із сторін Договору про взаємне представництво інтересів, а саме передати Відповідачу-1 усі права та обов`язки Позивача за Договором про взаємне представництво інтересів. Зокрема, після підписання Договору про заміну сторони Відповідач-1 стає стороною Договору про взаємне представництво інтересів і є повним правонаступником Позивача відносно його прав та обов`язків за Договором про взаємне представництво інтересів.
11. З огляду на зміст умов Договору про заміну сторони останній передбачав перехід до Відповідача-1 як прав, так і обов`язків у зобов`язаннях, що виникли на підставі Договору про взаємне представництво інтересів, тобто Договір про заміну сторони є правочином, спрямованим одночасно на заміну кредитора і боржника (у частині прав та обов`язків Позивача) у зобов`язанні за Договором про взаємне представництво інтересів.
12. Договір про заміну сторони підписано від імені Позивача в.о. генерального директора Костюком Д.Д.
До позовної заяви додано копію наказу Державної служби інтелектуальної власності України від 24.05.2016 №224-Н про тимчасове покладання обов`язків генерального директора Позивача на Костюка Д.Д.
13. У преамбулі Договору про заміну сторони зазначено, зокрема, що Агентство (Позивач) діє в особі в.о. генерального директора Костюка Д.Д., який діє на підставі статуту та наказу.
14. Станом на дату укладання оспорюваного договору статут Позивача був чинний у редакції, затверджений наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13.07.2017 № 1016 (далі - Статут).
15. В обґрунтування недійсності Договору про заміну сторони Позивач посилається на перевищення Костюком Д.Д. своїх повноважень згідно з пунктами 3.3.7, 5.2, 6.8 Статуту при укладанні Договору.
16. За положеннями Статуту:
- відповідно до мети та предмета діяльності щодо колективного управління майновими правами в межах повноважень, одержаних на підставі укладених письмових договорів із суб`єктами авторського права і (або) суміжних прав, на території України та за її межами, Агентство укладає з організаціями інших країн, які здійснюють колективне управління майновими правами суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав, договори про взаємне представництво інтересів (пункт 3.3.7);
- Агентство зобов`язане, зокрема, здійснювати заходи з удосконалення організації діяльності Агентства (пункт 5.2.);
- Агентство не має права безоплатно передавати належне йому майно іншим юридичним особам чи громадянам, крім випадків, передбачених законом (пункт 6.8.);
- Агентство діє на принципах повної господарської самостійності та самоокупності, самостійно планує свою діяльність, несе відповідальність за її наслідки та виконання зобов`язань перед бюджетами, державними цільовими фондами і контрагентами (пункт 4.6);
- Уповноважений орган управління не має права втручатися в оперативно-господарську діяльність Агентства (пункт 4.12);
- Агентство має право укладати договори та вчиняти інші правочини згідно із законодавством. Агентство має право самостійно співпрацювати з юридичними особами зарубіжних країн (пункт 5.1);
- органами управління агентства є: Генеральний директор; Наглядова рада (пункт 7.1);
- Генеральний директор відповідно до покладених на нього завдань: здійснює керівництво Агентством; без окремого доручення представляє інтереси Агентства в усіх органах, установах, організаціях та на підприємствах; укладає за погодженням з директором з колективного управління договори про управління авторськими та суміжними правами, договори з іноземними авторськими та іншими аналогічними організаціями з управління правами на об`єкти авторського права та суміжних прав, договори на збирання та виплату винагороди авторам та іншим правовласникам (пункт 7.4).
Відповідними положеннями Статуту спростовуються доводи Позивача про перевищення повноважень керівником Позивача при укладанні Договору про заміну сторони.
17. За змістом Договору про заміну сторони його предметом є передача прав та обов`язків Позивача за Договором про взаємне представництво інтересів Відповідачу-1, у тому числі невиключного права на видання необхідних дозволів на всі види публічного виконання музичних творів.
Вказаний договір є безоплатним.
18. Розділ 6 Статуту, в якому міститься пункт 6.8, має назву "Майно Агентства". Відповідно до цього розділу майно Агентства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання. Майно Агентства становлять виробничі та невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі Агентства. Джерелами формування майна Агентства є: майно, у тому числі кошти, передані Уповноваженим органом управління; продукція, вироблена Агентством у результаті господарської діяльності; доходи від власної господарської діяльності, а також роялті; кредити банків та інших кредиторів; доходи від цінних паперів та депозитів; капітальні вкладення та дотації з бюджетів; безоплатні або благодійні внески, пожертвування підприємств, організацій та громадян; інші джерела, не заборонені законодавством (пункти 6.1-6.3 Статуту).
Крім того, за положеннями Статуту, відчуження, у тому числі реалізація та придбання транспортних засобів, надання в оренду, списання основних фондів, що є державною власністю і закріплені за Агентством на праві господарського відання, здійснення застави цілісного майнового комплексу Агентства, його структурних підрозділів, будівель і споруд, передача в іпотеку здійснюються за погодженням з Уповноваженим органом управління в порядку, установленому законодавством. Одержані в результаті відчуження зазначеного майна кошти використовуються відповідно до затвердженого фінансового плану. Агентство в повному обсязі володіє правом власності на створену ним інформацію. Збитки, завдані Агентству в результаті порушення його майнових прав громадянами, юридичними особами, державними органами чи органами місцевого самоврядування, відшкодовуються йому відповідно до закону. Агентство здійснює володіння, користування землею та іншими природними ресурсами відповідно до законодавства та мети своєї діяльності (пункти 6.4-6.7 Статуту).
19. За доводами Позивача, в результаті укладання оспорюваного договору Позивач втратив майнові права, що є порушенням керівником Позивача пункту 6.8 Статуту у частині безоплатної передачі майна (майнових прав), належних Позивачу, а відтак названий керівник перевищив свої статутні повноваження при укладанні даного договору.
20. Водночас розділ 6 Статуту, у т.ч. пункт 6.8 цього статуту, на який посилається Позивач, переважно стосується майна юридичної особи Позивача - основних фондів виробничого і невиробничого призначення, до яких майнові права інтелектуальної власності не відносяться. Крім того, Позивачем не доведено, що відповідні майнові права інтелектуальної власності, зокрема ті, що є предметом Договору про взаємне представництво інтересів, відображалися на балансі Позивача тощо.
21. За приписами Цивільного кодексу України:
- підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (частина перша статті 215);
- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (частини перша-третя, п`ята, шоста статті 203);
- правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання (частина перша статті 241);
- до об`єктів права інтелектуальної власності, зокрема, належать: літературні та художні твори; комп`ютерні програми; компіляції даних (бази даних); виконання; фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення; наукові відкриття; винаходи, корисні моделі, промислові зразки; компонування (топографії) інтегральних мікросхем; раціоналізаторські пропозиції; сорти рослин, породи тварин; комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (знаки для товарів і послуг), географічні зазначення; комерційні таємниці (стаття 420 в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин);
- майновими правами інтелектуальної власності є: 1) право на використання об`єкта права інтелектуальної власності; 2) виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності; 3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню об`єкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання; 4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом. Законом можуть бути встановлені винятки та обмеження в майнових правах інтелектуальної власності за умови, що такі обмеження та винятки не створюють істотних перешкод для нормальної реалізації майнових прав інтелектуальної власності та здійснення законних інтересів суб`єктів цих прав. Майнові права інтелектуальної власності можуть відповідно до закону бути вкладом до статутного капіталу юридичної особи, предметом договору застави та інших зобов`язань, а також використовуватися в інших цивільних відносинах (стаття 424).
22. Згідно з частинами першою-третьою статті 139 Господарського кодексу України майном у цьому Кодексі визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб`єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб`єктів; залежно від економічної форми, якої набуває майно у процесі здійснення господарської діяльності, майнові цінності належать до основних фондів, оборотних засобів, коштів, товарів; основними фондами виробничого і невиробничого призначення є будинки, споруди, машини та устаткування, обладнання, інструмент, виробничий інвентар і приладдя, господарський інвентар та інше майно тривалого використання, що віднесено законодавством до основних фондів.
23. Відповідно до положень Закону України "Про авторське право і суміжні права" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин):
- організація колективного управління (організація колективного управління майновими правами) - це організація, що управляє на колективній основі майновими правами суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав і не має на меті одержання прибутку (стаття 1);
- повноваження на колективне управління майновими правами передаються організаціям колективного управління авторами та іншими суб`єктами авторського права і (або) суміжних прав на основі договорів, укладених у письмовій формі. Організації колективного управління можуть управляти на території України майновими правами іноземних суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав на основі договорів з аналогічними іноземними організаціями, в тому числі й про взаємне представництво інтересів. Організації колективного управління можуть доручати на основі договорів з аналогічними іноземними організаціями управляти на колективній основі за кордоном майновими правами українських суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав, у тому числі й про взаємне представництво інтересів (частини третя, четверта статті 48);
- автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, зазначені у статті 15 цього Закону, будь-якій іншій особі повністю чи частково; передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором (стаття 31);
- майнові права виконавців можуть передаватися (відчужуватися) іншим особам на підставі договору, в якому визначаються спосіб використання виконань, розмір і порядок виплати винагороди, строк дії договору і використання виконань, територія, на яку розповсюджуються передані права тощо. Визначені договором ставки винагороди не можуть бути нижчими за мінімальні ставки, встановлені Кабінетом Міністрів України (частина друга стаття 39).
24. Отже, попередніми судовими інстанціями правильно відзначено, що організація колективного управління, статус якої на час виникнення спірних правовідносин мав Позивач, не є суб`єктом авторського права і (або) суміжних прав, а здійснює колективне управління майновими правами, які передаються їй в управління авторами та іншими суб`єктами авторського права і (або) суміжних прав.
Відтак безпідставним є ототожнення Позивачем передачі (відчуження) суб`єктами авторського права і (або) суміжних прав об`єкта авторського права і (або) суміжних прав (яке відповідно до чинного законодавства є підставою для набуття права власності на відповідне майно іншою особою) - з переданням майнових прав на відповідні об`єкти в управління, зокрема, організації колективного управління.
25. Згідно з частиною першою статті 317 Цивільного кодексу України саме власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Таким чином, помилковими є доводи скаржника стосовно того, що майнові права інтелектуальної власності, які перебувають в управлінні організації колективного управління, становлять майно такої організації.
26. У контексті спірних правовідносин безпідставним є й посилання скаржника на те, що належність майнових прав інтелектуальної власності до майна суб`єкта цивільних правовідносин "знаходиться поза будь-яким розумним сумнівом".
Так, Позивач здійснював колективне управління майновими правами, які передавалися йому в управління авторами та іншими суб`єктами авторського права і (або) суміжних прав, у тому числі майновими правами іноземних суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав, на основі Договору про взаємне представництво інтересів.
Таке колективне управління не тягло за собою виникнення у організації колективного управління права власності, а, отже, й здійснення з власної волі володіння, користування, розпорядження відповідними об`єктами інтелектуальної власності (майновими правами на них).
27. Викладене узгоджується з правовими висновками, викладеними в постановах Верховного Суду від 22.04.2021 зі справи № 910/17319/19, від 05.08.2021 зі справи № 910/735/20 і від 02.09.2021 зі справи № 910/11404/19, які згідно з частиною четвертою статті 236 Господарського процесуального кодексу України враховуються при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, і підстав для відступу від відповідних правових висновків не вбачається.
28. Водночас доводи скаржника, пов`язані із встановленням попередніми судовими інстанціями обставин справи та оцінкою зібраних у ній доказів, не можуть бути предметом розгляду суду касаційної інстанції, який в силу імперативного припису частини другої статті 300 Господарського процесуального кодексу України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
29. Суд враховує доводи відзиву Відповідача-1 на касаційну скаргу у тій мірі, в якій вони узгоджуються з наведеним у даній постанові.
30. Звертаючись з касаційною скаргою, Позивач не спростував наведених висновків місцевого і апеляційного господарських судів про відсутність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним та не довів неправильного застосування цими судами норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятих ними судових рішень.
За таких обставин касаційна інстанції вважає за необхідне касаційну скаргу Позивача залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін як такі, що відповідають нормам матеріального і процесуального права.
31. Понесені Позивачем у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на Позивача, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.
Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд