ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 грудня 2021 року
м. Київ
Справа № 905/1583/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Баранець О. М. - головуючий, Кібенко О. Р., Стратієнко Л.В.,
за участю секретаря Низенко В. Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
на постанову Східного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Склярук О.І., Гетьман Р.А., Ільїн О.В.
від 29.06.2021
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Публічного акціонерного товариства "По газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз"
про стягнення заборгованості в сумі 18 045 795,93 грн
за участю представників:
від позивача: Лисенко В.О.,
від відповідача: не з`явився.
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2020 року Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до Публічного акціонерного товариства "По газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз" про стягнення заборгованості в сумі 18 045 795,93 грн, у тому числі пені у сумі 10 317 044,81 грн; 3% річних у сумі 3 007 146,79 грн; інфляційні витрати у сумі 4 721 604,33 грн.
Позов обґрунтовано тим, що відповідачем неналежним чином виконуються умови договору постачання природного газу №18-306-Н від 03.10.2018, а саме в частині несвоєчасної оплати за переданий газ, у зв`язку з чим позивачем була нарахована пеня в сумі 10 317 044,81 грн за період з 27.11.2018 по 26.05.2019, 3% річних в сумі 3 007 146,79 грн за період з 27.11.2018 по 11.11.2019, інфляційні втрати в сумі 4 721 604,33 грн за період з грудня 2018 року по жовтень 2019 року (включно).
Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій
03.10.2018 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та Публічним акціонерним товариством "По газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз" (покупець) був підписаний договір №18-306-Н постачання природного газу, за приписами п.1.1 якого продавець зобов`язується передати у власність покупцю у 2018 році природний газ, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити його на умовах цього договору.
Відповідно до пункту 1.2 договору №18-306-Н від 03.10.2018 газ, що передається за цим договором використовується покупцем виключно для постачання побутовим споживачам.
За умовами пункту 2.1 укладеного сторонами правочину продавець передає покупцеві з 01.10.2018 по 17.10.2018 природний газ обсягом до 18000,00 тис.куб.м.
Додатковою угодою № 1 від 23.10.2018 до договору №18-306-Н від 03.10.2018 пункт 2.1 Договору викладено у наступній редакції: "продавець передає покупцеві з 01.10.2018 по 26.10.2018 природний газ обсягом до 20000,00 тис.куб.м.".
Додатковою угодою № 2 від 25.10.2018 до договору №18-306-Н від 03.10.2018 пункт 2.1 Договору викладено у наступній редакції: "продавець передає покупцеві з 01.10.2018 по 31.10.2018 природний газ обсягом до 20500,00 тис.куб.м.".
За змістом пункту 3.1 Договору продавець передає покупцеві природний газ у віртуальній точці газотранспортної системи, в якій здійснюється передача природного газу.
Право власності на природний газ переходить від продавця до покупця у віртуальній точці газотранспортної системи, в якій здійснюється передача природного газу. Після переходу права власності на природний газ покупець несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану з правом власності на природний газ.
За змістом пункту 5.1. договору на дату підписання цього договору ціна на природний газ становить 4 942,00 грн за 1000 куб.м, крім того податок на додану вартість - 20%. Всього до сплати за 1000 куб.м. природного газу - 5 930,40 грн з ПДВ.
Згідно з пунктом 6.1. договору оплата за природний газ здійснюється покупцем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця купівлі-продажу природного газу.
Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ, крім фактично переданого природного газу, визначеного абзацом третім цього пункту, здійснюється до 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу газу.
Остаточний розрахунок з оплати вартості придбаного природного газу на суму наданих побутовим споживачам пільг, субсидій та компенсацій проводиться за процедурою, визначеною Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року №256 і має бути здійснений протягом 90 днів з 1 числа місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу.
Вартість фактично переданого природного газу, яка підлягає сплаті грошовими коштами за процедурою, передбаченою абзацом третім цього пункту, визначається на підставі актів звіряння розрахунків (в тому числі, коригуючих актів) за відповідний місяць, підписаних покупцем та розпорядником коштів місцевого бюджету, оригінали яких надаються покупцем продавцеві до 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу.
У разі не надання покупцем продавцеві до 25 числа (включно) передбачених в абзаці четвертому цього пункту актів звіряння розрахунків за відповідний місяць, остаточний розрахунок за весь фактично переданий у відповідному місяці купівлі-продажу природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу газу.
Покупець зберігає за собою право надати акт звіряння розрахунків, передбачений в абзаці четвертому цього пункту до закінчення 90 (дев`яностого) дня, що відраховується з 1 числа місяця, що настає за місяцем в якому була здійснена купівля-продаж природного газу. При цьому, у випадку, якщо покупець надасть продавцеві, передбачений абзацом четвертим цього пункту, акт звіряння пізніше 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу газу але до закінчення 90 днів, що відраховуються з 1 числа місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу, то розрахунок за придбаний покупцем газ, в частині суми зазначеної в такому акті звіряння, буде здійснюватись в порядку, передбаченому абзацом третім цього пункту але з такими особливостями. З дня надання продавцеві покупцем зазначеного вище акту звіряння, припиняється нарахування продавцем неустойки, 3% річних а також інфляційних збитків на суму, зазначену в такому акті звіряння, на період з дати надання акту звіряння продавцеві і до закінчення 90 днів що відраховуються з 1 числа місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу. Остаточний розрахунок за придбаний покупцем природний газ в частині, що підлягає оплаті за процедурою, передбаченою Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року № 256, має бути здійснений до закінчення 90 (дев`яностого) дня, що відраховується з 1 числа місяця, що настає за місяцем в якому була здійснена купівля-продаж природного газу.
Покупець може ініціювати проведення розрахунку за придбаний природний газ за процедурою передбаченою Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року № 256 і після спливу 90 денного строку, передбаченого абзацом 3 цього пункту.
Сторони погодили, що підписання покупцем актів звіряння розрахунків, передбачених в абзаці четвертому цього пункту та/або будь-яких документів (актів, розрахунків, протоколів тощо) щодо нарахованих (оформлених) та не профінансованих пільг і житлових субсидій населенню згідно з Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року № 256 не змінює строків та умов розрахунків за цим договором.
За змістом пункту 6.2. договору оплата за природний газ здійснюється з поточного рахунка із спеціальним режимом використання покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця згідно з нормативами розподілу коштів, розрахованих до нормативно-правових актів України.
Відповідно до пункту 6.3. договору, за наявності заборгованості за попередні періоди, покупець перераховує кошти з поточного рахунка на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця.
У платіжних дорученнях покупець повинен обов`язково зазначати номер договору, дату його підписання та призначення платежу.
Кошти, які надійшли від покупця, зараховуються як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим договором.
Згідно з пунктом 6.4. договору, за наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості із сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору, сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від покупця, погашає вимоги продавця у такій черговості незалежно від призначення платежу, визначеного покупцем:
1) у першу чергу відшкодовуються витрати продавця, пов`язані з одержанням виконання;
2) у другу - сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафи;
3) у третю чергу погашається основна сума заборгованості.
За невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором (пункт 7.1 договору).
Відповідно до розділу 11 договору №18-306-Н від 03.10.2018 він набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині продажу газу до 31.10.2018 (включно) (згідно з додатковою угодою №2 від 25.10.2018 до договору №18-306-Н від 03.10.2018), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Як свідчать матеріали справи, на підставі договору №18-306-Н від 03.10.2018 позивачем та відповідачем був підписаний акт приймання-передачі природного газу б/н від 31.10.2018 на суму 116 136 357,54 грн.
Як зазначає позивач, відповідач встановлений договором обов`язок по оплаті отриманого товару у повному обсязі виконав з порушенням передбаченого договором строку, внаслідок чого Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" заявлено вимоги про стягнення пені у сумі 10 317 044,81 грн за період з 27.11.2018 по 26.05.2019, 3% річних у сумі 3 007 146,79 грн за період з 27.11.2018 по 11.11.2019, інфляційні втрати у сумі 4 721 604,33 грн за період з грудня 2018 року по жовтень 2019 року (включно).
Короткий зміст рішення та постанови судів попередніх інстанцій
Господарський суд Донецької області рішенням від 28.12.2020 позов задовольнив частково. Стягнув з Публічного акціонерного товариства "По газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз" на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 3 % річних в сумі 3 007 146,79 грн, інфляційні в сумі 4 305 108,47 грн; витрати по сплаті судового збору у розмірі 109 683,83 грн. В іншій частині позовних вимог відмовив.
Зазначив, що вимоги про стягнення 10 317 044,81 грн пені за загальний період з 27.11.2018 по 26.05.2019 за несвоєчасне виконання зобов`язань з оплати природного газу, спожитого у жовтні 2018 року за договором №18-306-Н від 03.10.2018, є такими, що не підлягають задоволенню з посиланням на положення статей 1, 2 Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси".
Місцевий господарський суд, застосовуючи до спірних правовідносин статтю 2 вказаного закону виходив з таких обставин: 1) позивач є енергопостачальною організацією; 2) відповідач є виконавцем/виробником житлово - комунальних послуг; 3) місто, де відповідач здійснює свою діяльність, входить до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року N 1275-р.
Аналогічну правову позицію наведено у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.01.2019 у справі № 913/66/18, постановах Верховного Суду від 13.02.2020 у справі № 913/230/19, від 03.03.2020 у справі №913/412/19, від 03.03.2020 у справі №913/408/19, від 18.03.2020 у справі №913/407/19, від 30.04.2020 у справі №913/409/19, від 10.06.2020 у справі №905/609/19.
Щодо заявлених позивачем до стягнення 3% річних у сумі 3 007 146,79 грн за період з 27.11.2018 по 11.11.2019 та інфляційних втрат у сумі 4 721 604,33 грн за період з грудня 2018 року по жовтень 2019 року (включно), то суд першої інстанції дійшов висновків про обґрунтованість заявлених позивачем до стягнення 3% річних та інфляційних втрат, на суми, які держава компенсувала за рахунок коштів державного бюджету в Порядку № 256, беручи до уваги погоджений сторонами спору у пункті 6.1. Договору №18-306-Н від 03.10.2018 обов`язок відповідача здійснити розрахунки у передбачені договором строки, незалежно від того чи були профінансовані пільги і житлові субсидії населенню згідно з Порядком від 4 березня 2002 року № 256. При цьому суд першої інстанції перевірив правильність проведеного позивачем розрахунку та дійшов висновку, що вимоги в частині стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню в сумі 4 305 108,47 грн.
Східний апеляційний господарський суд постановою від 29.06.2021 рішення Господарського суду Донецької області від 28.12.2020 у справі № 905/1583/20 змінив у частині стягнення 3 % річних та інфляційних втрат. Стягнув з Публічного акціонерного товариства "По газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз" на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 3 % річних в сумі 2 842 773, 41 грн, інфляційних втрат в сумі 4 449 593,76 грн, витрат по сплаті судового збору у розмірі 2 270, 00 грн. В іншій частині рішення по справі залишив без змін.
Апеляційний господарський суд зазначив, що судом першої інстанції при розгляді цієї справи встановлено, що сплата відповідачем частини заборгованості за спожитий ним природний газ в сумі 5 749 731, 84 грн здійснювалася на підставі Порядку №256 (пільгами та субсидіями).
Враховуючи правову позицію, викладену у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі № 904/1210/18, від 16.10.2020 у справі № 903/918/19, від 31.05.2019 у справі № 924/296/18, постанові Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 23.09.2019 у справі №908/885/18, апеляційний господарський суд дійшов висновку про безпідставність стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат, нарахованих на суму 5 749 731, 84 грн, що була сплачена в порядку, передбаченому Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256. Вважав, що позивач не довів порушення відповідачем строків здійснення розрахунків за поставлений природний газ, передбачених пунктом 6.1. договору від 03.10.2018, з огляду на сплату частини заборгованості у вигляді державної субвенції на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг, яка надходила на рахунок відповідача з бюджету.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи
Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Східного апеляційного господарського суду від 29.06.2021 у справі № 905/1583/20, у якій просило її скасувати, рішення місцевого господарського суду залишити без змін.
Підставою касаційного оскарження скаржник вважає наявність випадку, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
В обґрунтування підстав касаційного оскарження судового рішення скаржник зазначив, що суд апеляційної інстанції застосував норми матеріального права, а саме статтю 625 Цивільного кодексу України та положення постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256, яким затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів та здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 910/3657/18, від 22.11.2019 у справі № 916/2286/18, від 28.11.2019 у справі № 925/74/19, постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі № 904/1210/18, від 16.10.2020 у справі № 903/918/19.
Відповідач відзиву на касаційну скаргу не надав, що не перешкоджає перегляду судового рішення.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі договору №18-306-Н від 03.10.2018 між позивачем та відповідачем був підписаний акт приймання-передачі природного газу б/н від 31.10.2018 на суму 116 136 357,54 грн.
Відповідач встановлений договором обов`язок по оплаті отриманого товару у повному обсязі виконав з порушенням передбаченого договором строку. Відповідачем була проведена оплата по договору на загальну суму 116 136 357,54 грн у наступні способи:
- в порядку та на умовах, визначених постановою Кабінету Міністрів України № 792 від 30.09.2015 "Про забезпечення проведення розрахунків за спожитий природний газ", постановою Кабінету Міністрів України № 296 від 26.04.2017 "Про деякі питання розрахунків за спожитий природний газ" шляхом перерахування коштів з відкритого у повноважному банку рахунку зі спеціальним режимом використання відповідно до затвердженого алгоритму на суму 110 386 625,70 грн;
- згідно з вимогами постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256 "Про затвердження порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету", зі змінами на суму 5 749 731,84 грн.
Спір стосується стягнення трьох відсотків річних та збитків від інфляції, які нараховані позивачем на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, на проведену відповідачем оплату по договору на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256.
Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з приписами статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний оплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У статті 12 Господарського кодексу України зазначено, що держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб`єктів господарювання є, зокрема, регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій.
Одним із засобів державного регулювання господарської діяльності є визначення механізму перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету рентної плати за транзитне транспортування природного газу і за природний газ, що видобувається в Україні.
За змістом пункту 9 частини 1 статті 87 Бюджетного кодексу України до видатків, які здійснюються із Державного бюджету України, належать видатки, зокрема, на соціальний захист та соціальне забезпечення. При цьому порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим визначаються Кабінетом Міністрів України (частина 2 статті 97 цього Кодексу).
Згідно з підпунктом "б" пункту 4 частини 1 статті 89 та статті 102 Бюджетного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) видатки на покриття витрат з оплати житлово-комунальних послуг (житлові субсидії населенню) здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з Державного бюджету України (субвенцій з Державного бюджету України) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу (в тому числі послуг з транспортування, розподілу та постачання), послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій) тощо за рахунок субвенцій з державного бюджету визначено у постанові Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256 "Про затвердження порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету" (далі - Порядок № 256). Згідно з пунктом 4 цього Порядку перерахування сум субвенцій на фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення провадиться Казначейством згідно з помісячним розписом асигнувань державного бюджету, але в межах фактичних зобов`язань відповідних бюджетів щодо пільг, субсидій і допомоги населенню.
При цьому постановами Кабінету Міністрів України від 08.11.2017 № 951 та від 21.02.2018 № 114, у Порядок № 256 внесено зміни, якими запроваджено новий механізм фінансування субвенцій на надання пільг та житлових субсидій населенню.
Зокрема, згідно з пунктом 5 Порядку № 256 (в редакції станом на час виникнення обов`язку з оплати вартості поставленого газу) головні розпорядники коштів місцевих бюджетів готують щомісяця інформацію про суми нарахованих соціальних виплат, пільг та житлових субсидій населенню та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконавчих органів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення), об`єднаних територіальних громад.
Підприємства, установи та організації, що надають послуги з постачання електроенергії, транспортування, розподілу та постачання природного газу, послуг з тепло-, водопостачання і водовідведення готують реєстри обсягів спожитих енергоносіїв та наданих послуг, що підлягають перерахуванню, відповідно до фактичних обсягів спожитих енергоносіїв та наданих послуг, але не вище обсягів нарахованих сум пільг і субсидій, і надсилають їх протягом місяця, але не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним періодом, фінансовим органам райдержадміністрацій, виконавчих органів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення), об`єднаних територіальних громад та головним розпорядникам коштів місцевих бюджетів. Обсяг спожитих енергоносіїв, зазначений у реєстрах, що підлягають перерахуванню, може бути більшим від обсягів нарахованих сум субсидій за наявності у споживача невикористаних сум субсидії у минулих місяцях, що можуть бути використані для оплати послуг відповідно до пункту 15 Положення про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 1995 р. N 848.
Фінансові органи районних держадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення), об`єднаних територіальних громад на підставі інформації, зазначеної у пункті 5 цього Порядку, щомісяця готують реєстри сум, що підлягають перерахуванню, та подають їх Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, фінансовим органам обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, управлінням Державної казначейської служби в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі протягом місяця, але не пізніше 15 числа місяця, що настає за звітним періодом, - щодо пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу (в тому числі послуг з транспортування, розподілу та постачання), з тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), управління багатоквартирним будинком, вивезення побутового сміття та рідких нечистот, доставки громадянам повідомлень про призначення субсидії, виплати громадянам частини невикористаної субсидії для відшкодування витрат на оплату природного газу (в тому числі послуг з транспортування, розподілу та постачання), послуг з електропостачання для індивідуального опалення (пункт 6 Порядку № 256).
Головні управління Державної казначейської служби в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі щомісяця не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після отримання від фінансових органів подають Державній казначейській службі відповідні дані щодо фактично нарахованих сум пільг, субсидій, допомоги та кредиторської заборгованості відповідних бюджетів згідно із зазначеними реєстрами.
Казначейство перераховує протягом місяця, але не пізніше 20 числа місяця, що настає за звітним періодом, субвенцію для виплати пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу (в тому числі послуг з транспортування, розподілу та постачання), послуг з тепло-, водопостачання і водовідведення за видами послуг згідно із узагальненими реєстрами
Згідно з пунктом 7 Порядку № 256 Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим, фінансові органи обласних держадміністрацій в межах сум, отриманих від Казначейства за відповідним видом послуг, протягом двох операційних днів після отримання коштів субвенцій надають органам Державної казначейської служби платіжні доручення щодо перерахування цих коштів на рахунки районних бюджетів, бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, об`єднаних територіальних громад відповідно до фактичних зобов`язань з пільг, субсидій і допомоги населенню відповідних бюджетів на дату проведення платежів з їх оплати.
Щомісячні суми субвенцій перераховуються органами Державної казначейської служби на рахунки місцевих бюджетів з урахуванням їх обсягів, передбачених у бюджеті Автономної Республіки Крим, обласних бюджетах для відповідних місцевих бюджетів.
Пунктом 8 Порядку № 256 передбачено, що отримані місцевими бюджетами суми субвенцій в межах отриманих коштів за відповідним видом послуг (витрат) перераховуються протягом двох операційних днів на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державної казначейської служби, для здійснення відповідних видатків.
Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів в межах отриманих коштів за відповідним видом послуг (витрат) здійснюють протягом двох операційних днів розрахунки з підприємствами, установами та організаціями, що надають житлово-комунальні послуги, балансоутримувачами відомчого житла, гуртожитків, управителями багатоквартирних будинків, об`єднаннями співвласників багатоквартирних будинків та житлово-будівельними кооперативами і ведуть облік за видами пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу (в тому числі послуг з транспортування, розподілу та постачання), тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), управління багатоквартирним будинком, вивезення побутового сміття та рідких нечистот, придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу; доставки громадянам повідомлень про призначення субсидії; допомоги сім`ям з дітьми, малозабезпеченим сім`ям, особам з інвалідністю з дитинства, дітям з інвалідністю, тимчасової державної допомоги дітям, допомоги по догляду за особами з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу, державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю, в тому числі на догляд (крім державної соціальної допомоги на догляд особам, зазначеним у пунктах 1 - 3 частини першої статті 7 Закону України "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю"), щомісячної компенсаційної виплати непрацюючій працездатній особі, яка доглядає за особою з інвалідністю I групи, а також за особою, яка досягла 80-річного віку, тимчасової державної соціальної допомоги непрацюючій особі, яка досягла загального пенсійного віку, але не набула права на пенсійну виплату.
Згідно з пунктом 8-1 Порядку № 256 кошти на оплату пільг і субсидій за електричну енергію, природний газ, послуги з транспортування, розподілу та постачання природного газу, тепло-, водопостачання і водовідведення, отримані від головних розпорядників місцевих бюджетів згідно з пунктом 8 цього Порядку, використовуються суб`єктами господарювання, розрахунки з якими здійснюються за рахунок таких коштів, за цільовим призначенням з урахуванням вимог цього пункту.
Усі учасники розрахунків, що проводяться згідно із цим пунктом, у графі "Призначення платежу" платіжних доручень додатково зазначають "постанова Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 р. N 256" та вказують вид послуги (енергоносія), за який проводиться розрахунок.
Отже, відшкодування коштів на пільги, субсидії здійснюється із Державного бюджету України за спеціальною процедурою. При цьому, такі кошти не є коштами суб`єкта господарювання, оскільки механізм та строки перерахування таких коштів учасникам цих розрахунків установлюється та контролюється Казначейством, а суми субвенцій, не використані головним розпорядником коштів за призначенням протягом бюджетного року, перераховуються органами Державної казначейської служби до державного бюджету в останній робочий день бюджетного року.
Зазначене вказує на те, що держава взяла на себе бюджетне зобов`язання щодо відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов`язаних із оплатою енергоресурсів використаних для населення, яке користується субсидіями та має пільги з оплати комунальних послуг, а саме, витрат на придбання природного газу (в тому числі послуг з транспортування, розподілу та постачання).
Визнаючи неможливість розрахунків у цій частині підприємствами паливно-енергетичного комплексу, держава, приймаючи відповідні нормативно-правові акти, змінює характер регулювання відповідних правовідносин, що склалися між сторонами на підставі укладених між ними договорів.
Таким чином правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами у цій частині (стосовно розміру пільг та субсидій, отриманих населенням на відповідній території діяльності відповідача) також зазнають імперативного регулюючого впливу держави, яка приймає законодавчі акти щодо виділення відповідних субвенцій на фінансування пільг і субсидій, соціального захисту відповідних категорій громадян та їх гарантій.
З урахуванням викладеного, незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, виконання грошового зобов`язання за цим договором в частині, яку держава компенсує за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормативно-правовими актами законодавства. (Аналогічні правові висновки, викладені в постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 31.05.2019 у справі № 924/296/18 та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.05.2020 у справі № 914/1029/19, від 15.04.2021 у справі № 917/2118/19, від 09.06.2021 у справі № 911/1492/20).
Зазначене дає підстави для висновку, що розрахунок за послуги з постачання природного газу на підставі Порядку № 256 є розрахунком за рахунок коштів субвенцій з державного бюджету. При цьому, Порядком № 256 фактично визначено інший порядок розрахунків за поставлений природний газ (в тому числі послуг з транспортування, розподілу та постачання), ніж передбачений сторонами в договорі.
Згідно з частиною 3 статті 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
При цьому положення постанови Кабінету Міністрів України є обов`язковими для учасників розрахунків, виходячи з їх змісту. Отже, строки та порядок здійснення розрахунків за природний газ (у тому числі послуг з транспортування, розподілу та постачання), визначаються саме нормами наведеної постанови.
Таким чином, враховуючи вищенаведене, відповідач позбавлений можливості самостійно впливати на своєчасність розрахунків у частині, яка сплачується за рахунок субвенцій, тому як державою фактично визначено спеціальний режим проведення розрахунків за поставлений природний газ (в тому числі послуг з транспортування, розподілу та постачання), що, по суті, усуває відповідача від виконання зобов`язань в частині гарантованих державою та, як наслідок, унеможливлює застосування до нього наслідків неналежного виконання зобов`язання. (Подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 18.01.2021 у справі № 924/1115/19, від 15.04.2021 у справі № 917/2118/19).
Оскільки порушення відповідачем установлених саме для нього строків здійснення розрахунків з позивачем свого підтвердження не знайшло, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що застосування до відповідача наслідків неналежного виконання зобов`язань щодо організації взаєморозрахунків за природний газ за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України в частині своєчасного відшкодування позивачу вартості спожитого природного газу абонентами, яким призначено субсидії, у вигляді нарахування 3 % річних та інфляційних втрат є безпідставним.
Аргументи скаржника щодо неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №910/3657/18, від 22.11.2019 у справі № 916/2286/18, від 28.11.2019 у справі № 925/74/19, від 16.10.2020 у справі № 903/918/19 та від 26.06.2020 у справі №904/1210/18 є безпідставними.
Апеляційним господарським судом при перегляді рішення місцевого господарського суду буда врахована правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.06.2020 у справі № 904/1210/18, від 16.10.2020 у справі № 903/918/19, від 31.05.2019 у справі № 924/296/18, постанові палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суд від 23.09.2019 у справі №908/885/18 та спір вирішено у відповідності до сформованої позиції.
Щодо наведених позивачем постанов Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №910/3657/18, від 22.11.2019 у справі №916/2286/18, від 28.11.2019 у справі №925/74/19, то вони прийняті за інших фактичних обставин справи, оскільки у цих справах спірним є питання погашення врегульованої спільними протокольними рішеннями заборгованості, яка виникла до 01.01.2018 року. У той час як у справі № 905/1583/20 договір на постачання природного газу між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Публічним акціонерним товариством "По газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз" №18-306-Н укладено 03.10.2018, тобто після 01.01.2018. Отже механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання житлових субсидій на оплату послуг із постачання теплової енергії за рахунок субвенцій з державного бюджету за цим договором визначався виключно положеннями Порядку від 04.03.2002 № 256 (у редакції, чинній з 01.01.2018). Крім того, у наведених скаржником справах висновок щодо застосування статті 625 Цивільного кодексу України до спірних правовідносин не формувався.