ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 1.380.2019.004450
адміністративне провадження № К/9901/33646/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І. В.,
суддів - Шишова О. О., Яковенка М. М.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 червня 2020 року (головуючий суддя: Ланкевич А.З.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2020 року (колегія суддів: Нос С.П., Кухтей Р.В., Шевчук С.М.) у справі №1.380.2019.004450 за позовом Державного підприємства "Львіввугілля" в особі відокремленого підрозділу "Шахта "Межирічанська" до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень, -
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
У серпні 2020 року позивач звернувся з позовною заявою, в якій просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 15.04.2019:
- №0004081308, згідно з яким контролюючим органом збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 3118819,86 грн, у т.ч.: за податковим зобов`язанням - 1669294,54 грн та за штрафними санкціями - 1449525,32 грн;
- №0004091308, згідно з яким контролюючим органом збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору на загальну суму 354691,73 грн, у т.ч.: за податковим зобов`язанням - 185727,10 грн та за штрафними санкціями - 168964,63 грн.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 24 червня 2020 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2020 року, позов задоволено повністю.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області від 15.04.2019 №0004081308 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в загальній сумі 3118819 (три мільйони сто вісімнадцять тисяч вісімсот дев`ятнадцять) гривень 86 копійок.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області від 15.04.2019 №0004091308 про збільшення суми грошового зобов`язання з військового збору в загальній сумі 354691 (триста п`ятдесят чотири тисячі шістсот дев`яносто одна) гривня 73 копійки.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області (місцезнаходження: вул. Стрийська, 35, м. Львів, 79003; код ЄДРПОУ: 43143039) на користь Державного підприємства "Львіввугілля" в особі відокремленого підрозділу "Шахта "Межирічанська" (місцезнаходження: вул. Львівська, 68, м. Червоноград, Львівська область, 80100; код ЄДРПОУ: 26359901) судовий збір, сплачений за подання цього позову, в сумі 24530 (двадцять чотири тисячі п`ятсот тридцять) гривень 39 копійок.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що розмір штрафних санкцій визначається з урахуванням кількості разів допущених податкових правопорушень, незалежно від того, чи виявлено такі порушення контролюючим органом в межах однієї перевірки, проте вчинення саме таких дій позивачем, податковим органом не доведено. Суд дійшов висновку, що якщо платник податку при виплаті вже нарахованої заробітної плати не здійснив одночасно з такою виплатою перерахування податку до бюджету, то в такому випадку підлягає застосуванню штраф в порядку ст.127 ПК України і розмір такого штрафу залежить від кількості разів допущених таких порушень, оскільки в даному випадку не відбулась сплата податку на момент виплати доходу. Отже, якщо сплата податку не відбулась до чи під час виплати доходу (заробітної плати), то у будь-якому випадку це вже буде несплата, а не несвоєчасність. Для повного та всебічного розгляду справи в судовому засіданні був допитаний в якості свідка на стороні відповідача - ОСОБА_1 (старший державний ревізор-інспектор відділу контрольно-перевірочної роботи юридичних осіб управління доходів і зборів з фізичних осіб Головного управління ДФС у Львівській області), який коротко процитував акт перевірки від 14.03.2019 та визнав, що розрахунок є неправильним, оскільки через неправильно введені суми несвоєчасно перерахованого податку на доходи фізичних осіб за кожен окремий місяць неправильно визначено суму фінансових санкцій. Указане назвав помилкою комп`ютера. Крім того, суд установив, що складений розрахунок донарахування сум платіжних та фінансових санкцій до довідки перевірки №411/14.1/26359901 від 14.03.2019 не містить покликання на кількість днів затримки сплати податку на доходи фізичних осіб по кожному періоду (місяцю), що є підставою до застосування (не застосування) 10% чи 20% штрафної санкції до погашеної суми податкового боргу (том 1, а. с. 54). З розрахунку також не зрозуміло який період є базовим для нарахування 10% чи 20% штрафних санкцій. Аналогічною є ситуація при нарахуванні штрафних санкцій за несвоєчасно сплачений податок з військового збору.
Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи установлено:
Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що ВП "Шахта "Межирічанська" ДП "Львіввугілля" 27.12.2007 зареєстрований як юридична особа з присвоєнням коду ЄДРПОУ: 26359901. Згідно з відомостями ЄДР основним видом економічної діяльності відокремленого підрозділу є добування кам`яного вугілля.
На підставі наказу від 31.01.2019 № 660 та направлень від 31.01.2019 №№1137-1142 Головного управлінням ДФС у Львівській області, державними ревізорами-інспекторами та начальником відділу контрольно-перевірочної роботи юридичних осіб управління доходів і зборів з фізичних осіб Головного управління ДФС у Львівській області, в період з 31.01.2019 по 06.03.2019, проведено позапланову виїзну документальну перевірку ВП "Шахта "Межирічанська" ДП "Львіввугілля" за період діяльності з 01.01.2015 по 31.01.2019, з метою дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування - за період з 01.10.2014 по 31.01.2019, про що складено акт від 14.03.2019 №411/14.01/26359901 (далі - Акт перевірки).
У висновку Акту перевірки зазначено про порушення ВП "Шахта "Межирічанська" ДП "Львіввугілля", зокрема:
- підп.16.1.4, п.16.1 ст.16, п.54.2 ст.54, п.87.9 ст.87, ст.167, підп.168.1.2, підп.168.1.4, підп.168.1.5 п.168.1 ст.168, підп. "а" п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України, що спричинило несплату (неперерахування) податку на доходи фізичних осіб на суму 1669294,54 грн та порушення правил сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб за весь період, що перевіряється, більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання;
- підп.168.1.2, підп.168.1.5 п.168.1 ст.168, п.176.2 ст.176, підп.1.5, 1.6 п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, що спричинило несплату (неперерахування) військового збору на суму 185727,10 грн та порушення правил сплати (перерахування) військового збору за весь період, що перевіряється, більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання.
На підставі висновків Акту перевірки Головне управління ДФС у Львівській області 15.04.2019 прийняло податкове повідомлення-рішення №0004081308 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 3118819,86 грн, в т.ч. за податковим зобов`язанням - 1669294,54 грн та за штрафними санкціями - 1449525,32 грн та податкове повідомлення-рішення №0004091308 про збільшення суми грошового зобов`язання з військового збору на загальну суму 354691,73 грн, в т.ч.: за податковим зобов`язанням - 185727,10 грн та за штрафними санкціями - 168964,63 грн.
26 квітня 2019 року ВП "Шахта "Межирічанська" ДП "Львіввугілля" подано до ДФС України скарги на податкове повідомлення-рішення №0004091308 та №0004081308. За результатами розгляду скарг 14.06.2019 ДФС України прийнято рішення, яким спірні податкові повідомлення-рішення залишено без змін.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
Головне управління ДПС у Львівській області, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та відмовити в задоволенні позову.
Відповідач зазначає, що судом апеляційної інстанції при прийнятті рішення у справі не ураховано висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 02.10.2018 у справі №820/1824/17, від 13.02.2018 у справі №808/2290/17, від 12.09.2019 у справі №813/4202/15 у подібних правовідносинах.
Указує на те, що зарахування контролюючим органом на підставі п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України коштів, сплачених платником, в рахунок погашення поточних податкових зобов`язань, не унеможливлює застосування до платника штрафних санкцій за неналежне виконання ним податкових зобов`язань. Також зазначає, що судами попередніх інстанцій не надано належної оцінки поясненням контролюючого органу щодо розрахунку нарахованих сум податку на доходи фізичних осіб, військового збору та штрафних санкцій. Зазначає, що у рішеннях судів попередніх інстанцій відсутній висновок, яким обґрунтовано скасування самостійно узгоджених платником податків сум грошових зобов`язань, які відображені у податкових повідомленнях-рішеннях як основний платіж, який був визначений позивачем самостійно, однак не сплачений у строки, передбачені чинним законодавством.
Позивачем до Суду надано відзив на касаційну скаргу, в якому вказано на безпідставність викладених в ній доводів. Зауважує, що у спірних правовідносинах спеціальною нормою є ст. 126 ПК України, а не п. 127.1 ст. 127 ПК України. Також посилається на неправильний обрахунок контролюючим органом сум податку на доходи фізичних осіб і військового збору та штрафних санкцій. Просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Верховний Суд ухвалою від 24.12.2020 відкрив касаційне провадження у цій справі з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України - якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Також скаржником 05.07.2021 до Суду подано клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов`язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (з наступними змінами та доповненнями, чинними на час виникнення спірних відносин, далі - ПК України).
Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодекс України (далі - ПК України) контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки (підпункт 75.1 статті 75 ПК України).
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Із змісту пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України слідує, що документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.
Відповідно до пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України, документальна позапланова перевірка здійснюється, зокрема, якщо отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за (отриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.
Пунктом 86.1 ст.86 ПК України передбачено, що результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
Відповідно до п.176.2 ст.176 ПК України, особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані, зокрема, своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.
Згідно з підп.163.1.2 п.163.1 ст.163 ПК України, об`єктом оподаткування резидента є: доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).
Відповідно до підп.164.1.2 п.164.1 ст.164 ПК України, загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.
Згідно з вимогами підп.164.2.1 п.164.2 ст.164 ПК України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).
Підпунктом 168.1.1 п.168.1 ст.168 ПК України передбачено, що податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.
Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету (підп.168.1.2 п.168.1 ст.168 ПК України).
Відповідно до підп.168.1.5 п.168.1 ст.168 ПК України, якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.
Відповідальність за своєчасне та повне перерахування сум податку до відповідного бюджету несе юридична особа або її відокремлений підрозділ, що нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід (підп.168.4.7 п.168.4 ст.168 ПК України).
Пунктом 161 підрозділу 10 "Інші перехідні положення" Розділу XX Перехідних положень ПК України, тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір (далі - збір).
Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені ст.163 ПК України (підп.1.2 п.16 1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПК України). Для резидента - це загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України (підп.163.1.1, 163.1.2 п.163.1 ст.163 ПК України).
У відповідності до підп.1.4 п.161 підрозділу 10 Розділу XX Перехідних положень ПК України, нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою (1,5 відсотків), визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.
Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 Податкового кодексу (підп.1.5 п.161 підрозділу 10 Розділу XX Перехідних положень ПК України).
Платники збору зобов`язані забезпечити виконання податкових зобов`язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 Податкового кодексу (підп.1.6 п.161 підрозділу 10 Розділу XX Перехідних положень ПК України).
За приписами п.126.1 ст.126 ПК України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Згідно із п.127.1 ст.127 ПК України, ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.
Верховний Суд зазначає, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 341 КАС України).
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частини 2, 3 статті 341 КАС України).
Як уже зазначалось судом, підставою для відкриття провадження у цій справі слугували посилання скаржника на приписи пункту 1 частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, за якими підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках - якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Обґрунтовуючи довід про наявність підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, позивач посилається на обставини неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 02.10.2018 у справі №820/1824/17, від 13.02.2018 у справі №808/2290/17, від 12.09.2019 у справі №813/4202/15 у подібних правовідносинах.
Посилання скаржника на неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 13.02.2018 у справі №808/2290/17 колегія суддів відхиляє, оскільки спірним питанням у цій справі була правомірність застосування до платника податків штрафних санкцій у випадку самостійного списання (стягнення) коштів з його рахунків контролюючим органом з наступним зарахуванням коштів органом Державної фінансової служби в рахунок погашення податкового боргу з податку на додану вартість. Тобто, предмет спірних правовідносин у вказаній справі не є подібним до спірних правовідносин у цій справі.
У постанові від 02.10.2018 у справі №820/1824/17 указано, що Верховним Судом сформовано правову позицію щодо можливості застосування до платника податків штрафних санкцій при виконанні контролюючим органом встановленого положеннями пункту 87.9 статті 87 Податкового Кодексу України обов`язку зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати. Так, при розгляді вказаної справи Суд урахував, що за встановлених у судовому процесі обставин наявності у позивача податкового боргу, на погашення якого були направлені кошти, сплачені позивачем в рахунок поточних податкових зобов`язань, ДПІ було правомірно нараховано штраф за несвоєчасну сплату податкових зобов`язань на підставі ст. 126 ПК України. Тому, зарахування контролюючим органом на підставі приписів пункту 87.9 статті 87 Податкового Кодексу України коштів, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу, не унеможливлює застосування до платника податку штрафних санкцій за неналежне виконання ним податкових зобов`язань. Отже, фактичні обставини та спірні правовідносини у зазначеній справі не є тотожними з тими, що склались у цій справі (№1.380.2019.004450).
Що стосується висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 12.09.2019 у справі №813/4202/15, то такі були ураховані судами попередніх інстанцій при розгляді цієї адміністративної справи. Так, судами взято до уваги те, що якщо платник податку при виплаті вже нарахованої заробітної плати не здійснив одночасно з такою виплатою перерахування податку до бюджету, то в такому випадку підлягає застосуванню штраф в порядку статті 127 Податкового кодексу України і розмір такого штрафу залежить кількості разів допущених таких порушень. У разі ж невиплати платником податку вже нарахованої заробітної плати, а також не перерахування з такої заробітної плати до бюджету податку у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду, підлягає застосуванню санкція передбачена статтею 126 Податкового кодексу України, розмір якої прямо залежить від часу затримки такої сплати.
Таким чином, посилання скаржника на неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 02.10.2018 у справі №820/1824/17, від 13.02.2018 у справі №808/2290/17, від 12.09.2019 у справі №813/4202/15, не знайшли свого підтвердження під час касаційного розгляду цієї справи.
Суд також критично оцінює доводи скаржника про наявність передбачених частинами другою і третьою статті 353 КАС України підстав для оскарження судових рішень.
Так, скаржник посилається на те, що у рішеннях судів попередніх інстанцій відсутній висновок, яким обґрунтовано скасування самостійно узгоджених платником податків сум грошових зобов`язань, які відображені у податкових повідомленнях-рішеннях як основний платіж, який був визначений позивачем самостійно, однак не сплачений у строки, передбачені чинним законодавством.
Водночас Суд зауважує, що фактичні обставини, установлені судами попередніх інстанцій у цій справі, мають індивідуальний характер.
Як установили суди, акт перевірки не містить обрахунку терміну порушення правил сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб та військового збору. Відповідачем у ході судового розгляду надавались розрахунки нарахованих сум податку на доходи фізичних осіб і військового збору та штрафних санкцій до акта перевірки, однак такі теж не містять належної інформації щодо встановлених перевіркою порушень. Для повного та всебічного розгляду справи в судовому засіданні був допитаний в якості свідка на стороні відповідача - ОСОБА_1 (старший державний ревізор-інспектор відділу контрольно-перевірочної роботи юридичних осіб управління доходів і зборів з фізичних осіб Головного управління ДФС у Львівській області), який коротко процитував акт перевірки від 14.03.2019 та визнав, що розрахунок є неправильним, оскільки через неправильно введені суми несвоєчасно перерахованого податку на доходи фізичних осіб за кожен окремий місяць неправильно визначено суму фінансових санкцій. Вказане назвав помилкою комп`ютера.
Крім того, судами взято до уваги, що складений розрахунок донарахування сум платіжних та фінансових санкцій до довідки перевірки №411/14.1/26359901 від 14.03.2019 не містить посилання на кількість днів затримки сплати податку на доходи фізичних осіб по кожному періоду (місяцю), що є підставою до застосування (не застосування) 10% чи 20% штрафної санкції до погашеної суми податкового боргу (том 1, а.с.54). З розрахунку також не зрозуміло який період є базовим для нарахування 10% чи 20% штрафних санкцій. Аналогічною є ситуація при нарахуванні штрафних санкцій за несвоєчасно сплачений податок з військового збору. Як видно зі змісту акта перевірки від 14.03.2019, несвоєчасне перерахування податку на доходи фізичних осіб та військового збору тривало протягом 01.01.2015 по 30.01.2019, однак дані обставини з урахуванням неякісної реалізації повноважень перевіряючими під час оформлення результатів перевірки не дозволили суду перевірити правильність застосування строків, передбачених ст.102 ПК України при визначенні грошових зобов`язань у спірних податкових повідомленнях-рішеннях.
Таким чином, суди попередніх інстанцій обґрунтовано урахували, що наведені відповідачем аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, оскільки перевірка проведена неналежно, не досліджено документів первинного бухгалтерського обліку.
Щодо заявленого податковим органом клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, Суд зазначає, що відповідно до положень ст. 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права
Зважаючи на те, що доводи про ніби-то пропуск позивачем строку звернення до суду не заявлялись податковим органом протягом розгляду справи в судах попередніх інстанцій та не слугували підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі, Суд вважає заявлене клопотання відповідача безпідставним та необґрунтованим.
Таким чином, суди попередніх інстанцій не допустили порушень норм процесуального законодавства при розгляді вказаної справи в порядку письмового провадження.
Решта доводів заявника касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовує, натомість зводиться виключно до переоцінки встановлених судами обставин справи, що виходить за межі повноважень касаційного суду, визначених статтею 341 КАС України.
Відповідно до частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
З огляду на наведене, касаційна скарга Головного управління ДПС у Львівській області підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 КАС України, суд, -