ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 грудня 2021 року
м. Київ
справа №814/367/17
адміністративне провадження № К/9901/38303/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.08.2017 (судді - Яковлєв О.В., Зуєва Л.Є., Танасогло Т.М.) у справі № 814/367/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОМО" (далі у тексті - ТОВ "ОМО", Товариство) до Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області (далі у тексті - ГУ ДФС у Миколаївській області, Управління) про визнання протиправним та скасування рішення,
У С Т А Н О В И В:
ТОВ "ОМО" звернулось до суду із позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.01.2017 № 0000101405.
Позов мотивовано тим, що оскаржуване рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій є неправомірним, оскільки позивач не допускав порушення п. 12 ст. 3 Закону України № 265/95 "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", оскільки не було підстав для проведення перевірки. У порушення п. 86.5 Податкового кодексу України (далі у тексті ПК України, у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) не було вручено примірник акта перевірки (акт надісланий поштою неможливо прочитати). Відповідачем не враховано, що реалізація газу не проводилась та інвентаризація при проведені перевірки останнім не здійснювалась, тому податкове повідомлення-рішення прийнято протиправно.
Відповідач проти позову заперечував та зазначив у запереченнях на нього, що при проведенні перевірки було встановлено порушення позивачем п. 12 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", тому податкове повідомлення - рішення від 27.01.2017 № 0000101405 на суму на суму 72 702, 00 грн прийнято законно й обґрунтовано та скасуванню не підлягає.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 31.05.2017 відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Не погодившись із судовим рішенням, позивач звернувся до Одеського апеляційного адміністративного суду, який постановою від 22.08.2017 скасував постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 31.05.2017, ухвалив у справі нову постанову, якою задовольнив позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ОМО": визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області від 27.01.2017 № 0000101405.
Заперечуючи проти рішення суду апеляційної інстанції відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційної скаргою, у якій, посилаючись на необґрунтованість висновків суду апеляційної інстанції, просив його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.11.2017 відкрито касаційне провадження за цією касаційною скаргою.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційні скарги було передано судді-доповідачу Бившевій Л.І. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Хохуляк В.В. та Ханова Р.Ф.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 20.12.2021 прийняв касаційну скаргу Інспекції до провадження та призначив справу до касаційного розгляду в попередньому судовому засіданні на 21.12.2021 відповідно до статті 343 КАС України.
Позивач у запереченнях на касаційну скаргу зазначив, що вважає рішення суду повністю законним та обґрунтованим, оскільки спірні штрафні санкції накладено на нього через реалізацію скрапленого газу, який не обліковано у встановленому порядку, тоді як податковим органом не встановлено факту реалізації відповідного товару іншим особам, також відсутні докази, що підтверджують наявність необлікованого газу у розмірі, вказаному податковим органом, зважаючи на що позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення як безпідставну.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Суди попередніх інстанцій встановили, що з 10.01.2017 Управлянням проведено фактичну перевірку ТОВ "ОМО" на підставі п. 80.2.6 ст. 80 ПК України.
За результатами проведеної фактичної перевірки складено акт щодо дотримання порядку здійснення платниками платків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, виробництва та обігу підакцизних товарів від 12.01.2017, яким встановлено ведення ТОВ "ОМО" з порушенням обліку товарних запасів за місцем їх реалізації та зберігання на автозаправній станції за адресою: м. Миколаїв, вул. Самойловича, 32/13, а саме: здійснення реалізації необлікованого товару на загальну суму 36 351, 00 грн. У наданій відповідачем відомості про результати перевірки щодо повноти оприбуткування, реалізації та фактичних залишків запасів зазначено, що залишок запасів за даними обліку станом на 11.01.2017 - 474 л газу пропан та фактично залишки виявлені під час перевірки в кількості 3 500 л, надлишок складає 3 026 літрів (ціна 1 л газу складає 12, 00 грн, тому сума надлишку складає 36 312, 00 грн). Усі дані наведено у відомості у повному обсязі згідно з градуйованих таблиць АЗС. Крім того, відомість підписана без зауважень оператором АЗС Онішкевич Г.О. та головним бухгалтером Медведєвою А.О. Облікові дані ТОВ "ОМО" згідно з Х-звітом денного спеціалізованого РРО станом на 15 годину 25 хвилин 11.01.2017 та відомістю про результати перевірки щодо повноти оприбуткування реалізації та фактичних залишків запасів станом на 15 годину 25 хвилин 11.01.2017 містять дані про встановлені фактично залишки газу, тобто встановлено реалізацію не облікованого товару.
На підставі висновків акта перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення - рішення від 27.01.2017 № 0000101405 на суму 72 702, 00 грн за порушення п. 12.ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 № 265/95-ВР.
Правомірність прийняття вищевказаного рішення є предметом розгляду цієї справи.
Відповідно до пункту 12 статті 3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" суб`єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов`язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).
За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; облікова політика - сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності.
Відповідно до приписів статті 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Підприємство самостійно: визначає за погодженням з власником (власниками) або уповноваженим ним органом (посадовою особою) відповідно до установчих документів облікову політику підприємства, обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних.
За правилами статті 9 зазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування