ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 грудня 2021 року
м. Київ
справа №813/2617/17
адміністративне провадження № К/9901/53120/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Носа С.П., суддів Кухтея Р.В., Попка Я.С. від 10 травня 2018 року у справі за позовом Головного управління ДФС у Львівській області до Малого колективного підприємства фірми "Геяна" про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі,
В С Т А Н О В И В:
У липні 2017 року Головне управління ДФС у Львівській області (далі - позивач, Управління) звернулося до суду з позовом до Малого колективного підприємства фірми "Геяна" (далі - відповідач, Підприємство), в якому просило надати дозвіл на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі.
Обґрунтовуючи позовну заяву, зазначало, що за відповідачем обліковується несплачений податковий борг. У зв`язку з тим, що в добровільному порядку відповідач цю заборгованість не погасив, а вжиті контролюючим органом заходи для погашення податкового боргу за рахунок коштів, які перебувають у власності платника податку, виявились безрезультатними, недостатність суми коштів, необхідної для виконання податкового обов`язку, позивач просив надати дозвіл на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2017 року позов задоволено; надано Управлінню дозвіл на погашення податкового боргу Підприємства в сумі 269376,70 за рахунок майна, яке перебуває в податковій заставі.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що контролюючим органом вжито всіх заходів щодо погашення податкового боргу відповідача, шляхом звернення до суду із вимогою про стягнення коштів такого платника податків з рахунків в банку, однак інкасові доручення щодо списання коштів на виконання відповідного судового рішення повернуто контролюючому органові у зв`язку з тим, що кошти арештовані на підставі іншого виконавчого документу, що є підставою для погашення суми боргу за рахунок майна Підприємства, яке перебуває у податковій заставі.
Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 10 травня 2018 року постанову суду першої інстанції скасував та ухвалив нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Апеляційний суд, постановляючи рішення, виходив з того, що положеннями статті 95 Податкового кодексу України (далі - ПК України) встановлені умови, наявність яких зумовлює виникнення у контролюючого органу права на звернення до суду із позовом з вимогою про надання дозволу на погашення заборгованості за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Однак у ході розгляду справи позивачем не надано доказів щодо вжиття ним всіх заходів, спрямованих на погашення податкового боргу Підприємства.
Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, Управління подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення процесуальних норм, просило його скасувати, залишивши в силі рішення суду першої інстанції.
Із доводів касаційної скарги вбачається, що відповідач по суті не погоджується із позицією суду апеляційної інстанції і на обґрунтування цього посилається на наявність встановлених статтею 95 ПК України передумов, які надають контролюючому органу право на звернення до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу Підприємства за рахунок його майна, що перебуває у податковій заставі.
Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить останню залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін, з посиланням на необґрунтованість такої.
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги, виходячи з такого.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що Підприємство зареєстроване як юридична особа та перебуває на обліку як платник податків.
З метою погашення Підприємством податкового боргу, що виник раніше, контролюючим органом 21 жовтня 2013 року винесено податкову вимогу №78-15.
29 листопада 2013 року податковим керуючим здійснено опис майна підприємства у податкову заставу, про що складено акт опису майна №65/19-0.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2017 року у справі №813/938/17 стягнуто з рахунків Підприємства у банках, що його обслуговують, та з рахунків у системі у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в дохід бюджету податковий борг в розмірі 270066,70 грн.
На виконання постанови суду контролюючий орган звертався до банківських установ, обслуговуючих платника податків, з інкасовими дорученнями на стягнення коштів за податковим боргом, а саме інкасовими дорученнями (розпорядженнями) від 30 травня 2017 року № 85, 86, 87, 88, від 21 червня 2017 року № 90, 91 94, від 11 липня 2017 року № 61, 107, 108, від 17 липня 2017 року №110, від 20 жовтня 2017 року № 91, 155, 156, 157, 158, однак останні були повернуті банківськими установами у зв`язку із накладеним арештом по іншому виконавчому документу.
Станом на 26 червня 2017 року за відповідачем обліковується несплачений податковий борг в сумі 269376,70 грн., у тому числі по земельному податку з юридичних осіб, податку на додану вартість та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Посилаючись на вказані обставини та наявність підстав, установлених статтею 95 ПК України, контролюючий орган звернувся до суду із даним позовом про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі.
Згідно з пунктом 87.2 статті 87 ПК України (в редакції, чинній на момент звернення до суду із цим позовом) джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.
Відповідно до пунктів 88.1 та 88.2 статті 88 ПК України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.
За приписами пункту 89.1 статті 89 вказаного Кодексу право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.
Згідно з пунктом 89.2 статті 89 ПК України з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому. У разі якщо балансова вартість майна, на яке поширюється податкова застава, є меншою ніж сума податкового боргу платника податків, право податкової застави поширюється на таке майно.
Як установлено пунктом 89.3 статті 89 ПК України, майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу, яке пред`являється платнику податків, що має податковий борг. Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Порядок продажу майна, що перебуває у податковій заставі, врегульовано положеннями статті 95 ПК України.
Пунктами 95.1 та 95.2 статті 95 ПК України встановлено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
За приписами пункту 95.3 цієї ж статті cтягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Згідно пунктів 95.4, 95.5 статті 95 ПК України контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Вилучені відповідно до цієї статті готівкові кошти вносяться посадовою особою контролюючого органу до банку в день їх стягнення для перерахування до відповідного бюджету чи державного цільового фонду в рахунок погашення податкового боргу платника податків. У разі неможливості внесення зазначених коштів протягом того самого дня їх необхідно внести в банк наступного робочого дня. Забезпечення збереження зазначених коштів до моменту їх внесення в банк здійснюється відповідним контролюючим органом.
Зміст наведених законодавчих положень дає підстави для висновку, що податковий борг платника податків може бути погашений за рахунок будь-якого майна такого платника, переданого у податкову заставу, при цьому рішення про погашення усієї суми податкового боргу шляхом продажу майна, яке перебуває у податковій заставі приймається на підставі рішення суду.
Обов`язковими умовами (обставинами), наявність яких в своїй сукупності зумовлює виникнення у контролюючого органу права на звернення до суду із даним позовом є: наявність у платника податків боргу зі сплати податків (зборів, обов`язкових платежів); сума заборгованості платника податків на момент звернення контролюючого органу до суду із позовом про надання дозволу на погашення боргу за рахунок майна платника має бути узгодженою у встановленому законодавством порядку; відсутність грошових коштів (готівкових та/або на рахунках платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків); наявність майна платника податків - боржника у податковій заставі.
Сукупність вказаних обставин наділяє контролюючого орган правом на звернення до суду із позовом про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків. При цьому вимога пункту 95.1 статті 95 ПК України щодо першочергового використання контролюючим органом як джерела погашення податкового боргу грошових коштів, які належать платнику податків, стосується як коштів на банківських рахунках, так і готівки.
У справі, що розглядається, контролюючими органом не надано актуальної інформації та її документального підтвердження про відсутність на рахунках у фінансових установах, обслуговуючих відповідача, грошових коштів, необхідних для погашення наявної у Підприємства суми податкового боргу. При цьому залучені Управлінням до матеріалів справи копії інкасових доручень (розпоряджень) також не підтверджують таких обставин, адже останні повернуті банківськими установами у зв`язку із накладеним арештом по іншому виконавчому документу.
До того ж в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували виконання позивачем заходів щодо стягнення з Підприємства коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно з частиною першою статті 69 КАС України (у редакції, чинній на момент розгляду справи у судах попередніх інстанцій) доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їх представників. Показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертизи.
Здійснивши аналіз згаданих вище норм законодавства та встановивши фактичні обставини справи, апеляційний суд дійшов цілком обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Управління та надання дозволу на погашення суми податкового боргу Підприємства за рахунок його майна, що перебуває у податковій заставі, оскільки наявність відповідних передумов, які згідно статті 95 ПК України є підставою для прийняття судом такого рішення, у даному випадку позивачем не доведено.
Доводи ж касаційної скарги не спростовують наведених мотивів, покладених апеляційний судом в основу оскаржуваного рішення. Позивач на обґрунтування своїх вимог не зазначив, у чому саме полягає неправильне застосування норм матеріального права (неправильно розтлумачено закон або застосовано закон, який не підлягав застосуванню, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню) чи порушення норм процесуального права судом апеляційної інстанції, що призвело до постановлення незаконного судового рішення.
Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 359 КАС України, Суд