ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 804/5834/17
адміністративне провадження № К/9901/13177/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мороз Л.Л.,
суддів: Бучик А.Ю., Рибачука А.І.,
розглянувши у порядку попереднього розгляду в касаційній інстанції адміністративну справу №804/5834/17
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2017 року (суддя Голобутовський Р.З.) та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2017 року (головуючий суддя Баранник Н.П., судді: Малиш Н.І., Щербак Я.В.),
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі також - позивач ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області (далі також - відповідач, ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області) в якому просив:
- визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, викладену в листі №Р-7634/0-4836/6-17 від 14.08.2017, у розгляді по суті клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для особистого селянського господарства, орієнтовною площею 1,8 га на території Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області (за межами населеного пункту);
- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для особистого селянського господарства, орієнтовною площею 1,8 га на території Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області (за межами населеного пункту).
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 зазначає, що відповідач протиправно відмовив у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, посилаючись на те, що Головне управління прогнозує незначне зниження темпів передачі земельних ділянок учасникам АТО та іншим категоріям громадян у поточному кварталі у зв`язку із запровадженням нових правил управління сільгоспземлями, що перебувають у державній власності, оскільки норми Земельного кодексу України (далі - ЗК України) не містять такої підстави для відмови.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.10.2017, яку залишено без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2017, позовні вимоги задоволено.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 15.06.2017 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області з клопотанням про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 1,8 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту, яка знаходиться на території Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області.
До заяви додано графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (викопіювання з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти).
14.08.2017 ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровьскій області листом №Р-7634/0-4836/6-17 повідомило позивача, що на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України "Питання забезпечення учасників антитерористичної операції та сімей загиблих учасників антитерористичної операції земельними ділянками" від 19.08.2015 №898-р управлінням забезпечується розгляд у першочерговому порядку звернень учасників антитерористичної операції та сімей загиблих учасників антитерористичної операції щодо відведення їм земельних ділянок, а також розміщення на сайті інформації про місце розташування, цільове призначення та площу земельних ділянок, які можуть бути відведені. Головне управління прогнозує незначне зниження темпів передачі земельних ділянок учасникам АТО та іншим категоріям громадян у поточному кварталі у зв`язку із запровадженням нових правил управління сільгоспземлями, що перебувають у державній власності. Запропоновано позивачу звернутися із таким клопотанням у наступному кварталі.
Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що відповідач відмовив позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою з підстави, що не передбачена частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України, а тому ця відмова прямо суперечить вищевказаній нормі закону і є протиправною.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.
В касаційній скарзі ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровьскій області посилається на те, що надана позивачу відповідь є мотивованим роз`ясненням, прийнятим у відповідності до чинного законодавства України. Також вказує, що відкладення чи перенесення винесення рішення на новий строк законодавством не заборонено, а відтак дії відповідача є правомірними та обґрунтованими.
Позивач правом подання письмових заперечень (відзиву) на касаційну скаргу не скористався.
Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення скарги з огляду на таке.
Норми частини 2 статті 19 Конституції України гарантують, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пунктом "а" частини 3 статті 22 ЗК України (тут і надалі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.
Частинами 1-2 статті 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність чи надання їх у користування.
У відповідності до частини 6 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, зокрема, для ведення особистого селянського господарства, у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).
В силу приписів частини 7 цієї статті ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
При цьому, за змістом частини 4 статті 122 ЗК України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, у власність або у користування для всіх потреб.
Центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру як передбачено Положенням, що затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №15.
Системний аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що прийняття відповідним органом виконавчої влади за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови є обов`язковим.
Правовий статус Головних управлінь Держгеокадастру в областях визначено відповідним Положенням про Головне управління Держгеокадастру в області, яке затверджене наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 №333 (надалі - Положення) та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 25.10.2016 за №1391/29521.
Пунктом 8 Положення передбачено, що Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру.
Згідно з пунктами 84, 123 Типової інструкції з діловодства в територіальних органах Держгеокадастру, затвердженої наказом Держгеокадастру від 15.10.2015 №600 (чинної на час виникнення спірних правовідносин), накази видаються як рішення організаційно-розпорядчого характеру. За змістом управлінської дії накази видаються з основних питань діяльності територіального органу Держгеокадастру, адміністративно-господарських, кадрових питань. Службові листи складаються з метою обміну інформацією між установами як: відповіді про виконання завдань, визначених в актах органів державної влади, дорученнях вищих посадових осіб; відповіді на запити, звернення; відповіді на виконання доручень установ вищого рівня; відповіді на запити інших установ; відповіді на звернення громадян; відповіді на запити на інформацію; ініціативні листи; супровідні листи.
Пунктом 1.4 Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 12.04.2005 №34/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.05.2013 за №742/23274, визначено, що наказ, розпорядження, постанова, рішення (надалі - розпорядчий документ) - акт організаційно-розпорядчого характеру чи нормативно-правового змісту, що видається суб`єктом нормотворення у процесі здійснення ним виконавчо-розпорядчої діяльності з метою виконання покладених на нього завдань та здійснення функцій відповідно до наданої компетенції з основної діяльності, адміністративно-господарських або кадрових питань, прийнятий (виданий) на основі Конституції та інших актів законодавства України, міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та спрямований на їх реалізацію, спрямування регулювання суспільних відносин у сферах державного управління, віднесених до його відання.
Положення наведених нормативно-правових актів визначають, що за результатами розгляду будь-яких основних питань, в тому числі про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, у межах повноважень територіального органу Держгеокадастру цей орган має видавати відповідний наказ і такі рішення не можуть оформлятися листами у відповідь на клопотання заявника, адже листи складаються лише у разі надання відповіді на звернення громадян.
В межах цього адміністративного спору позивач звернувся до відповідача із відповідною заявою, за наслідками розгляду якої суб`єкт владних повноважень мав би прийняти відповідне управлінське рішення, в той час, як останній протиправно направив позивачу відповідь у формі листа.
Колегія суддів Верховного Суду зазначає, що відсутність належним чином оформленого рішення Головного управління Держгеокадастру в області про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність чи відмову у його наданні у формі наказу свідчить про те, що уповноважений орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити за законом.
Отже, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що наданий відповідачем лист не може сприйматися судом як належна відмова у наданні такого дозволу, оскільки питання вирішене не у встановленому законом порядку.
Аналогічна правова позиція щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладена у постановах Верховного суду від 21.11.2019 у справі №812/1268/17, від 28.11.2019 у справі №803/1067/17, від 05.12.2019 у справі №806/2540/17.
На підставі викладеного, правильним є висновок судів попередніх інстанцій, що належним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути відповідну заяву про надання дозволу у відповідності до ст. 118 ЗК України.
Відповідно до ст. 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись статтями 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,