ПОСТАНОВА
Іменем України
20 грудня 2021 року
Київ
справа №357/10844/17
адміністративне провадження № К/9901/1771/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Мороз Л.Л.,
суддів: Бучик А.Ю., Рибачука А.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у касаційній інстанції адміністративну справу №357/10844/17
за позовом ОСОБА_1 до Білоцерківської виправної колонії №35, третя особа - Білоцерківське об`єднане управління Пенсійного фонду України Київської області, про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Білоцерківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 06 жовтня 2017 року, ухвалену у складі головуючого судді Ярмоли О.Я., та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2017 року, постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді Глущенко Я.Б., суддів: Кузьмишиної О.М., Пилипенко О.Є.,
в с т а н о в и в :
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив суд визнати неправомірними дії відповідача та зобов`язати Білоцерківську виправну колонію №35 видати йому довідку про заробітну плату в зоні відчуження ЧАЕС в період з 15.06.1986 по 30.06.1986 з врахуванням посадового окладу та окладу за звання в подвійному розмірі, кратності другої зони небезпеки в почасовому обчисленні.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що він є ліквідатором наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, інвалідом 2 групи, захворювання якого пов`язане з участю в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, перебуває на обліку в УПФУ м. Біла Церква і отримує пенсію згідно з Законом України "Про статус та соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Для обчислення пенсійного забезпечення було взято не вірні дані заробітної плати в зоні відчуження, а відповідач відмовив у видачі довідки про розмір його заробітної плати в період з 15.06.1986 по 30.06.1986 з врахуванням посадового окладу та окладу за звання в подвійному розмірі, кратності другої зони небезпеки в почасовому обчисленні.
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 06 жовтня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2017 року, позов задоволено.
Судами встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, інвалідом 2 групи, захворювання якого пов`язане з виконанням службових обов`язків з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Так, ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ в м. Біла Церква в установі ЮА 45/35 (Білоцерківська виправна колонія №35).
У періоди з 05.05.1986 по 08.05.1986, з 15.05.1986 по 26.05.1986, з 15.06.1986 по 30.06.1986 був відряджений до КПП "Дітятки" для участі у заходах по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
10.08.2017 позивач звернувся до відповідача із заявою про видачу довідки про заробітну плату в зоні відчуження за червень 1986 року з урахуванням подвійного окладу та окладу за звання.
Відповідач листом від 22.08.2017 №223-17/Б-224 відмовив видати таку довідку, посилаючись на відсутність первинних документів /стверджуючих/, які б могли підтвердити відповідні дані в довідці.
Не погодившись із такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що відповідач неправомірно відмовив ОСОБА_1 у видачі довідки про заробітну плату в зоні відчуження ЧАЕС за період з 15.06.1986 по 30.06.1986, оскільки розрахунок грошового забезпечення позивача за період перебування його в зоні ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС має проводитись з урахуванням приписів нормативних актів, якими врегульовано порядок оплати праці робітників та службовців.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Білоцерківське об`єднане управління Пенсійного фонду України Київської області подало касаційну скаргу, у якій просить скасувати судові рішення та направити справу на новий судовий розгляд.
Управління в обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що довідка видається на підставі первинних документів, які підтверджують відповідні виплати, а оскільки таких немає, тому Колонія правомірно відмовила у видачі довідки.
У поданому відзиві позивач просить відмовити у задоволенні скарги.
Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про часткове задоволення скарги з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Відповідно до статті 15 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 № 796-XII видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами, організаціями (військоматами).
Згідно з пунктом 2.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією.
Тобто, роботодавець має право видати довідку про розмір заробітної плати відповідно до даних, що містяться у розрахунковому листі позивача за відповідний період. При цьому, розмір отриманої заробітної плати, що зазначається у довідці, має відповідати первинним документам.
Після аварії на ЧАЕС 26 квітня 1986 року Уряд колишнього СРСР та Української РСР ухвалили рішення із грифом "таємно" щодо оплати праці осіб-ліквідаторів. Після зняття грифа "таємно" та для "службового користування" стало відомо, що при нарахуванні заробітної плати не були враховані вимоги нормативно-правових актів: розпорядження Ради Міністрів СРСР від 17 травня 1986 року № 964; постанови Ради Міністрів СРСР від 07 травня 1986 року № 524-156; розпорядження Ради Міністрів СРСР від 23 травня 1986 року № 1031; постанови Ради Міністрів СРСР від 05 червня 1986 року № 655-195; постанови Ради Міністрів УРСР від 10 червня 1986 року № 207-7 та інші.
У вказаних нормативно-правових актах йде мова про умови оплати праці і матеріального забезпечення робітників підприємств, організацій і закладів, які брали участь у роботах, пов`язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, дія яких поширюється на військовослужбовців та військовозобов`язаних запасу, яких було призвано на військові збори та які в 1986-1990 роках виконували роботи в зоні відчуження, пов`язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС.
Порядок виплати грошового забезпечення для військовослужбовців, начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які виконували роботи, пов`язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС в ІІІ, ІІ, І зонах небезпеки з 26 квітня 1986 року неодноразово змінювався.
Так, первинно оплата праці регулювалася постановою ЦК КПРС, президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 07 травня 1986 року № 524-156 (на яку посилається позивач), тобто проводилися за підвищеними до 100% тарифними ставками (посадовими окладами) незалежно від населеного пункту.
Надалі, враховуючи складність та напруженість у роботі по ліквідації наслідків аварії для більш суттєвої компенсації робітникам за вказану роботу та втрату працездатності, Розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 23 травня 1986 року № 1031 було визначено, що грошове утримання військовослужбовців, начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які виконували роботи, пов`язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС в ІІІ, ІІ, І зонах небезпеки, проводиться в 5-, 4-, 3-кратному розмірі посадових окладів, а особам офіцерського і начальницького складу, прапорщикам і мічманам також і оклад за військове і спеціальне звання. Процентна надбавка за вислугу років та інші надбавки за основним місцем служби нараховувалися на одинарний посадовий оклад. У цьому розпорядженні не визначено, що для вказаного розрахунку беруться оклади збільшені на 100%, на що посилається в позові позивач.
Крім того, відповідно до постанови ЦК КПРС, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 29 грудня 1987 року № 1497-378 (розпорядження Ради Міністрів УРСР від 06 січня 1988 року № 12-р) виплата військовослужбовцям військових частин і органів Комітету державної безпеки, а також особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які виконували роботи, пов`язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, грошове утримання проводилось у подвійному розмірі посадових окладів і окладів за військове чи спеціальне звання. У разі збереження за основним місцем штатної служби грошового утримання показник кратності відрядженим особам зменшувався на одиницю.
Таким чином, за позивачем зберігалося грошове утримання, про що свідчать відповідні записи в особовому рахунку за 1986 рік.
Крім того, на час виникнення спірних правовідносин нарахування і виплата позивачу грошового утримання регулювалося Положенням про грошове утримання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ від 19 березня 1984 року № 090.
Оплата праці працівників підприємств, розташованих в зоні ЧАЕС, які виконували роботи пов`язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, провадилась в розмірах, передбачених Розпорядженням РМ СРСР від 17 травня 1986 року № 964, у відповідних зонах небезпеки в 5-, 4-, 3- кратному розмірі.
Оплата праці робітників і службовців (відряджених у зону ЧАЕС та призваних на військові збори), за якими відповідно до чинного законодавства зберігалась за основним місцем роботи середньомісячна заробітна плата, провадилась відповідно до абзацу четвертого пункту 1 Постанови РМ СРСР і ВЦРПС від 05 червня 1986 року № 665-195.(абзац четвертий підпункту 1 пункту 1 Постанови Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10 червня 1986 року № 207/7) у відповідних зонах небезпеки в 4-, 3-, 2-кратному розмірі (із врахуванням 100% тарифної ставки), виходячи з тарифної ставки, встановленої за основним місцем роботи.
Пунктами 4 та 5 Постанов Ради Міністрів Української PCP від 10 червня 1986 року №2077 та Ради Міністрів СРСР та ВЦРПС від 05 червня 1986 року № 665-195 робітникам підприємств, організацій, які виконують роботи, пов`язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, установлювалася додаткова оплата праці за роботу у нічний час в розмірі 35% часової тарифної ставки за кожен час роботи в нічний час та максимальний розмір премії 60% тарифної ставки.
З моменту аварії на ЧАЕС оплату праці особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ СРСР регулювала Постанова від 07 травня 1986 року № 524-156, абзац другий пункт 1 якої зобов`язував виплачувати таким особам посадові оклади і оклади за спеціальними званнями в подвійному розмірі.
З 23 травні 1986 року Розпорядженням № 1031-рс на осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ були розповсюджені порядок і розміри оплати праці, що передбачались Розпорядженням № 964-рс від 17 травня 1986 року для робітників і службовців (5-, 4-, 3-кратний розмір тарифної ставки (посадового окладу) за роботу в 3-й, 2-й або 1-й зонах небезпеки відповідно).
У разі, якщо відрядженим особам за основним місцем роботи зберігали грошове забезпечення, то показник кратності для розрахунку оплати праці за роботу в зоні відчуження становив менше на одиницю. В іншому випадку розмір виплати не буде відповідати вимогам вищезазначеного Розпорядження.
Отже, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для включення у довідку про грошове забезпечення на роботах в зоні відчуження подвійної заробітної плати.
Згідно з пунктом 1 постанови Державного комітету СРСР з праці і соціальних питань та Секретаріату ВЦРПС від 7 травня 1986 року № 153/10-43 працівникам, безпосередньо зайнятим на роботах по усуненню наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, премії, винагороди і заохочення нараховуються відповідно до діючих положень.
Про розповсюдження цих пунктів на осіб рядового і начальницького складу в цих постановах вказівок не має.
Також, відповідно до Положення про грошове забезпечення осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ та Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, що діяли в 1986 році розрахункова денна тарифна ставка для оплати праці і, зокрема, для оплати праці за роботу в зоні відчуження розраховувалася шляхом ділення місячного окладу, а для осіб офіцерського і начальницького складу також і окладів за військове або спеціальне звання на кількість календарних днів за відповідний місяць роботи в зоні відчуження.
Враховуючи викладене, Суд вважає, що будь-якого іншого способу розрахунку середньоденної тарифної ставки для осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ іншими законодавчими нормативними актами не передбачено.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 2315/4055/2012, від 12 грудня 2019 року у справі №361/2911/16-а (2а/361/194/2016), від 05 листопада 2019 року у справі №823/736/17.
За наведених вище обставин, колегія суддів приходить до висновку, що відмова відповідача у видачі довідки із зазначенням даних про заробітну плату (грошове забезпечення), яка не підтверджена первинними документами, є законною та обґрунтованою, а суди, задовольняючи позов, неправильно застосували норми матеріального права, зокрема, положення пунктів 4 і 5 постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 5 червня 1986 року №665-195, підпунктів 4 і 5 пункту 1 постанови Ради Міністрів УРСР і УРРПС від 10 червня 1986 року №207-7.
За таких обставин, рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі підлягають скасуванню із ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись статтями 345, 349, 351, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд -