ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 грудня 2021 року
м. Київ
Справа № 910/15946/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Зуєва В. А. - головуючого, Берднік І. С., Міщенка І. С.,
за участю секретаря судового засідання - Дерлі І. І.
за участю представників сторін:
позивача - Ігнатенко О. О. (адвокат), Святюк С. П. (адвокат),
відповідача - Верницький Ю. С. (самопредставництво),
третьої особи на стороні позивача - не з`явився,
третьої особи на стороні відповідача - не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Міністерства юстиції України
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2021 (судді: Станік С. Р. - головуючий, Дикунська С. Я., Тищенко О. В.),
на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.10.2021 (судді: Станік С. Р. - головуючий, Шаптала Є. Ю., Тищенко О. В.),
на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.10.2021 (судді: Станік С. Р. - головуючий, Шаптала Є. Ю., Тищенко О. В.),
на рішення Господарського суду міста Києва від 26.03.2021 (суддя Підченко Ю. О.)
та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 21.04.2021 (суддя Підченко Ю. О.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТІС-ТРЕЙД"
до Міністерства юстиції України
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача ОСОБА_1
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Карела Білд"
про визнання протиправним та скасування наказу,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "АРТІС-ТРЕЙД" (далі - ТОВ "АРТІС-ТРЕЙД", Позивач,) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України (далі - Міністерство, Відповідач) про:
- визнання протиправним та скасування наказу від 08.04.2020 № 1349/5 "Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень";
- поновлення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису №33840497 про державну реєстрацію права власності за Лукаш Наталією Анатоліївною, внесеного на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 49346954 від 25.10.2019;
- поновлення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису №33947450 про державну реєстрацію права власності за ТОВ "АРТІС-ТРЕЙД", внесеного на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №49463928 від 31.10.2019.
1.2. Зазначені вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуваний наказ прийнято у зв`язку з неналежною перевіркою державним реєстратором документів на наявність підстав для відмови у державній реєстрації прав в частині того, чи взагалі підлягало заявлене речове право такій реєстрації. Проте, об`єкт, право на який було зареєстровано скасованими рішеннями, є нерухомим майном, а не тимчасовою некапітальною спорудою, що підтверджено обсягом документів, які були подані державному реєстратору. При цьому, на думку Позивача, розгляд скарги був здійснений з порушенням строку, визначеного чинним законодавством, і колегія вийшла за межі розгляду вказаної скарги. Крім того, в ході процедури розгляду скарги та прийняття оскаржуваного наказу, не було встановлено в чому саме полягають порушення прав та інтересів скаржника, яким чином задоволення скарги може дозволити поновити його порушені права та інтереси. До того ж, Відповідачем було порушено вимоги щодо строків розміщення оголошення та повідомлення учасників розгляду, в результаті чого Позивач не знав та не міг знати про проведене засідання, не отримував копії скарги та був позбавлений можливості взяти участь у її розгляді і надати обґрунтовані заперечення.
2. Короткий зміст судових рішень у справі
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від26.03.2021 повністю задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТІС-ТРЕЙД".
2.2. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у документах, поданих державному реєстратору для реєстрації права власності на об`єкт нерухомості, була відсутня інформація про те, що спірний об`єкт є тимчасовою, некапітальною спорудою. Навпаки, у технічному паспорті зазначено, що вказаний об`єкт є нежитловою будівлею магазину, а в акті та розпорядженні майно визначено як торгівельний квітковий павільйон. Крім того, місцевий суд дійшов висновку, що скаргу на рішення державного реєстратора не було розглянуто в межах строку, встановленого чинним законодавством. При цьому Відповідачем було порушено вимоги щодо строків розміщення оголошення та повідомлення учасників розгляду, в результаті чого Позивач був позбавлений можливості взяти участь у розгляді скарги і надати обґрунтовані заперечення.
2.3. Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 21.04.2021 у справі № 910/15946/20 задоволено повністю заяви ТОВ "АРТІС-ТРЕЙД" та ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення, а саме: стягнуто з Міністерства юстиції України на користь ТОВ "АРТІС-ТРЕЙД" витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 35 139,20 грн; стягнуто з Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 22 500,00 грн.
2.4. Указане рішення мотивовано тим, що за результатом вирішення спору позовні вимоги було задоволено повністю, а тому й витрати на професійну правову допомогу мають бути відшкодовані Позивачу та третій особі-1 у повному обсязі.
2.5. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2021 змінено рішення Господарського суду міста Києва від 26.03.2021 у справі №910/15946/20 шляхом викладення його мотивувальної частини в редакції цієї постанови. Резолютивну частину вказаного судового рішення залишено без змін. Також залишено без змін додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 21.04.2021 у справі № 910/15946/20.
2.6. Змінюючи рішення місцевого суду, прийняте по суті спору, та залишаючи додаткове рішення вказаного суду без змін, господарський суд апеляційної інстанції виходив з того, що оспорюваним наказом Міністерства фактично було скасовано право власності ТОВ "АРТІС-ТРЕЙД" на належне йому нерухоме майно (набуте у власність на підставі пункту 1 частини першої статті 115 Цивільного кодексу України), а тому прийняття вказаного наказу створило правову невизначеність між Позивачем та третьою особою та призвело до порушення прав ТОВ "АРТІС-ТРЕЙД", як власника спірного майна, у зв`язку з чим оскаржуваний наказ суперечить статтям 316, 317, 319, 321 Цивільного кодексу України. При цьому, за висновком суду, обраний позивачем спосіб захисту є ефективним, оскільки у такий спосіб призводить до реального захисту та відновлення його порушених прав і законних сподівань. Водночас, апеляційний суд дійшов висновку, що недотримання строку на розгляд скарги на дії державного реєстратора не є підставою для скасування оскаржуваного Позивачем наказу саме за наведеної підстави. Крім того, суд апеляційної інстанції з огляду на встановлені обставини справи визнав необґрунтованими твердження ТОВ "АРТІС-ТРЕЙД" про несвоєчасне розміщення оголошення щодо розгляду вказаної скарги. До того ж, перевіривши висновки господарського суду першої інстанції, враховуючи складність справи, витрачений адвокатами час на представництво, а також якість і обсяг юридичної та технічної роботи під час підготовки процесуальних документів, апеляційний суд зазначив про обґрунтованість стягнення з Відповідача на користь Позивача та третьої особи суми понесених витрат на професійну правничу допомогу.
2.7. У подальшому, додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.10.2021 частково задоволено заяву про ухвалення додаткового рішення від представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_1 . Стягнуто з Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 15 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. У решті заяви - відмовлено.
2.8. Додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.10.2021 частково задоволено заяву про ухвалення додаткового рішення представника ТОВ "АРТІС-ТРЕЙД". Стягнуто з Міністерства юстиції України на користь ТОВ "АРТІС-ТРЕЙД" 16 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. У решті заяви - відмовлено.
2.9. Зазначені судові рішення обґрунтовано тим, що стягнуті суми є доведеними належними і допустимими доказами в розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України та є співмірними об`єму наданих і отриманих юридичних послуг.
3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
3.1. У касаційній скарзі Міністерство просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від26.03.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2021 в частині пунктів 2, 3 резолютивної частини зазначеної постанови та прийняти постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
3.2. У якості підстави для подання вказаної скарги заявник посилається на неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду щодо застосування норм статей 316, 317, 319, 321 Цивільного кодексу України, статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, викладених в постановах від 21.01.2021 у справі № 917/483/19, від 28.03.2018 у справі №755/16157/15-ц, від 08.04.2020 у справі № 202/3788/18, від 18.12.2019 у справі № 522/1029/18.
3.3. Обґрунтовуючи на явність підстав для подання вказаної скарги, заявник також посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм статей 316, 317, 319, 321 Цивільного кодексу України в розрізі того, чи є спірне майно об`єктом нерухомого майна або чи є рухомою річчю, і, відповідно, не підлягає державній реєстрації.
3.4. Крім того, на думку скаржника, судами попередніх інстанцій було враховано неналежний і недопустимий доказ, а саме поданий Позивачем висновок експерта від 06.08.2020 № 495.
3.5. У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від26.03.2021 без змін, а вказану скаргу - без задоволення.
3.6. ТОВ "АРТІС-ТРЕЙД" також подало відзив на касаційну скаргу в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
3.7. Водночас, Міністерством також було подано касаційну скаргу на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 21.04.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2021, в якій заявник просить скасувати вказані судові рішення в пункті 4 резолютивної частини постанови суду апеляційної інстанції та прийняти постанову, якою у задоволенні заяви про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу відмовити.
3.8. У якості підстави для подання зазначеної скарги заявник посилається на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду щодо застосування норм статей 123, 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, викладених в постановах від 09.03.2021 у справі № 200/10535/19-а, від 11.03.2021 у справі № 911/2681/19, від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 21.07.2020 у справі № 915/1654/19, від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.
3.9. У відзиві на вказану касаційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2021 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 21.04.2021 без змін, а вказану скаргу - без задоволення.
3.10. ТОВ "АРТІС-ТРЕЙД" також подало відзив на зазначену касаційну скаргу в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
3.11. Крім того, ТОВ "АРТІС-ТРЕЙД" було подано клопотання про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Міністерства на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 21.04.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2021 в частині пункту 4 резолютивної частини зазначеної постанови.
3.12. Міністерством також було подано касаційну скаргу на додаткові постанови Північного апеляційного господарського суду від 28.10.2021, в якій заявник просить скасувати вказані судові рішення в частині часткового задоволення заяв про ухвалення додаткових рішень щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу та в цій частині прийняти постанову про відмову у задоволенні наведених заяв, в решті зазначені судові рішення - залишити без змін.
3.13. У якості підстави для подання вказаної скарги заявник посилається на неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду щодо застосування норм статей 123, 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, викладених в постановах від 09.03.2021 у справі №200/10535/19-а, від 11.03.2021 у справі № 911/2681/19, від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 21.07.2020 у справі № 915/1654/19, від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.
3.14. Відзиву на зазначену скаргу не надходило.
4. Обставини встановлені судами
4.1. Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 08.04.2020 Міністерством юстиції України, на підставі висновку Колегії з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 05.03.2020 за результатами розгляду скарги ТОВ "Карела Білд" від 20.11.2019, прийнято наказ про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень відповідно до якого:
- скаргу ТОВ "Карела Білд" від 20.11.2019 задоволено повністю;
- скасовано рішення від 31.10.2019 № 49463928, прийняте державним реєстратором Точилівської сільської ради Ананьївського району Одеської області Копилом Віктором Юрійовичем;
- скасовано рішення від 25.10.2019 № 49346954, прийняте державним реєстратором Холоднобалківської сільської ради Біляївського району Одеської області Сурай Дар`єю Юріївною;
- анульовано доступ державному реєстратору Точилівської сільської ради Ананьївського району Одеської області Копил Віктору Юрійовичу та державному реєстратору Холоднобалківської сільської ради Біляївського району Одеської області Сурай Дар`ї Юріївні до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;
- виконання пунктів 2 - 3 наказу покладено на Департамент нотаріату та державної реєстрації;
- виконання пункту 4 наказу покладено на Державне підприємство "Національні інформаційні системи".
4.2. Згідно з висновком колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 05.03.2020, прийнятим за результатами розгляду скарги ТОВ "Карела Білд" від 20.11.2019, державними реєстраторами не було належним чином перевірено документи на наявність підстав для відмови у державній реєстрації прав у частині того, чи підлягало заявлене речове право державній реєстрації відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
4.3. Водночас, господарський суд апеляційної інстанції встановив, що оскаржуваний наказ Міністерства юстиції України від 08.04.2020 № 1349/5 "Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень" прийнято за результатами розгляду скарги ТОВ "Карела Білд", яка обґрунтовувалась тим, що вказане товариство 11.09.2019 набуло у власність житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . При цьому заявник вказував, що розташоване на відповідній земельній ділянці самочинне будівництво, здійснене ОСОБА_2 (дівоче прізвище - ОСОБА_3 ), а саме: квітковий павільйон площею 50 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 (щодо якого нею зареєстровано право власності внаслідок вчинення запису №33840497 про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1, внесеного на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 49346954 від 25.10.2019) є самочинним будівництвом згідно зі статтями 373, 376 Цивільного кодексу України, яке на даний час належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "АРТІС-ТРЕЙД". Проте, враховуючи положення частини четвертої статті 376 Цивільного кодексу України, самочинне нерухоме майно підлягає знесенню, оскільки його розташування на земельній ділянці, яка також належить заявнику, порушує права ТОВ "Карела Білд" як на належне йому майно, так і на земельну ділянку.
Також, в обґрунтування доводів вказаної скарги, ТОВ "Карела Білд" зазначало те, що державну реєстрацію права власності було проведено за ОСОБА_1, а в подальшому і за ТОВ "АРТІС-ТРЕЙД" саме як на нежитлову будівлю магазину. При цьому, відповідно до акту приймання в експлуатацію від 13.04.2000, було збудовано саме торгівельний квітковий павільйон, який є саме малою архітектурною формою, що збудована самочинно. Розпорядження про прийняття в експлуатацію об`єкту містить положення про те, що торговий квітковий павільйон було збудовано самочинно. Акт приймання-передачі від 31.10.2019, який був виданий ОСОБА_1 та став підставою для реєстрації права власності, фактично засвідчив перехід права власності на самочинно збудоване нерухоме майно в порядку, який не передбачений чинним законодавством, а тому державним реєстратором було порушено вимоги чинного законодавства під час реєстрації права власності на нежитлову будівлю.
4.4. Звертаючись з позовом, ТОВ "АРТІС-ТРЕЙД" посилалося на те, що у даному випадку були відсутні підстави для скасування рішень державного реєстратора, оскільки об`єкт (право на який було зареєстровано вказаними рішеннями державних реєстраторів) є об`єктом нерухомого майна, а не тимчасовою некапітальною спорудою.
5. Позиція Верховного Суду
5.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін та їх представників, дослідивши доводи, наведені у касаційних скаргах та відзивах на них, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
5.2. Предметом позову у цій справі є, зокрема, вимоги про визнання протиправним та скасування наказу Міністерством юстиції України від 08.04.2020 № 1349/5 "Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень", прийнятого на підставі висновку Колегії з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 05.03.2020 за результатами розгляду скарги ТОВ "Карела Білд" від 20.11.2019.
5.3. Правовідносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав регулюються Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
5.4. Відповідно до частини першої статті 37 вказаного Закону (тут і далі - в редакції, чинній на момент прийняття спірного наказу) рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.
5.5. Згідно з частиною другою статті 37 вказаного Закону Міністерство юстиції України розглядає скарги: 1) на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі судового рішення, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір); 2) на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України. Територіальні органи Міністерства юстиції України розглядають скарги: 1) на рішення (крім рішення про державну реєстрацію прав), дії або бездіяльність державного реєстратора; 2) на дії або бездіяльність суб`єктів державної реєстрації прав.
5.6. За змістом частини п`ятої статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" скарга на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав або територіального органу Міністерства юстиції України подається особою, яка вважає, що її права порушено, у письмовій формі. До скарги додаються засвідчені в установленому порядку копії документів, що підтверджують факт порушення прав скаржника у результаті прийняття рішення державним реєстратором (за наявності), а також якщо скарга подається представником скаржника - довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження такого представника, або копія такого документа, засвідчена в установленому порядку. Скарга на рішення про державну реєстрацію прав розглядається в порядку, визначеному цим Законом, виключно за умови, що вона подана особою, яка може підтвердити факт порушення її прав у результаті прийняття такого рішення.
5.7. За результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про: 1) відмову у задоволенні скарги; 2) задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення про: а) скасування рішення про державну реєстрацію прав, скасування рішення територіального органу Міністерства юстиції України, прийнятого за результатами розгляду скарги; б) скасування рішення про зупинення державної реєстрації прав, про зупинення розгляду заяви або про відмову в державній реєстрації прав та проведення державної реєстрації прав; в) виправлення помилки, допущеної державним реєстратором; в-1) усунення порушень, допущених державним реєстратором, з визначенням строків для виконання наказу; г) тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав; ґ) анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав; е) притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи територіального органу Міністерства юстиції України; є) направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю. Рішення, передбачені підпунктами "а", "ґ" і "е" пункту 2 цієї частини, приймаються виключно Міністерством юстиції України. (частина шоста статті 37 наведеного Закону).
5.8. Відповідно до частин дев`ятої, десятої статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України визначається Кабінетом Міністрів України. Рішення, дії або бездіяльність Міністерства юстиції України та його територіальних органів можуть бути оскаржені до суду.
5.9. У свою чергу, постановою Кабінету Міністрів України № 1128 від 25.12.2015 затверджено "Порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції" (далі - Порядок № 1128).
5.10. Згідно з п. 2. Порядку № 1128 (тут і далі - в редакції, чинній на момент прийняття спірного наказу) розгляд скарг у сфері державної реєстрації здійснюється Мін`юстом та його територіальними органами у межах компетенції, визначеної законом. Розгляд скарг у сфері державної реєстрації на предмет наявності (відсутності) порушень закону у рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту здійснюється колегіально, крім випадку, передбаченого цим Порядком. Для забезпечення колегіального розгляду скарг у сфері державної реєстрації Мін`юстом чи його територіальними органами утворюються постійно діючі колегії з розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - колегії), положення про які затверджуються Мін`юстом. Склад колегій затверджується Мін`юстом чи відповідним територіальним органом.
5.11. За змістом абз. 1 п. 8. Порядку № 1128 у разі коли під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації відповідно до пункту 5 цього Порядку не виявлено підстав для відмови в її задоволенні чи підстав для пересилання її за належністю, Мін`юст чи відповідний територіальний орган здійснює колегіальний розгляд такої скарги на предмет наявності (відсутності) порушень закону в рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту, що оскаржуються.
5.12. Під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації Мін`юст чи відповідний територіальний орган встановлює наявність обставин, якими обґрунтовано скаргу, та інших обставин, які мають значення для її об`єктивного розгляду, зокрема шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - реєстри), у разі необхідності витребовує документи (інформацію) і вирішує: 1) чи мало місце рішення, дія або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Мін`юсту; 2) чи було оскаржуване рішення, дія або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Мін`юсту прийнято, вчинено на законних підставах; 3) чи належить задовольнити скаргу у сфері державної реєстрації або відмовити в її задоволенні; 4) чи можливо поновити порушені права або законні інтереси скаржника іншим способом, ніж визначено ним у скарзі у сфері державної реєстрації; 5) які рішення підлягають скасуванню або які дії, що випливають з факту скасування рішення або з факту визнання оскаржуваних дій або бездіяльності протиправними, підлягають вчиненню (п. 9. Порядку № 1128).
5.13. Відповідно до п.п. 13., 14. Порядку № 1128 за результатом розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально колегія формує висновок про те, чи: 1) встановлено наявність порушень закону у рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту; 2) підлягає скарга у сфері державної реєстрації задоволенню (в повному обсязі чи частково (з обов`язковим зазначенням в якій частині) шляхом прийняття Мін`юстом чи відповідним територіальним органом рішень, передбачених законом. За результатами розгляду скарги у сфері державної реєстрації, у тому числі колегіально, Мін`юст чи відповідний територіальний орган приймає рішення про задоволення скарги у сфері державної реєстрації або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених законом.
5.14. Як встановлено апеляційним судом, доводи ТОВ "Карела Білд" у поданій до Міністерства юстиції України скарзі зводились до того, що розташування спірного об`єкта на земельній ділянці, яка належить заявнику, порушує його права як на належне йому майно, так і на земельну ділянку, оскільки самочинне будівництво Лукаш Н.П., прибудоване до належного ТОВ "Карела Білд" нерухомого майна, позбавляє останнього можливості виконати його реконструкцію без завдання шкоди самочинному будівництву, а також і об`єкту нерухомості, який належить ТОВ "Карела Білд". У зв`язку з наведеним заявник зазначав, що він, як власник земельної ділянки на якій розміщений об`єкт нерухомості, фактично позбавлений можливості користуватися нею, оскільки самочинне будівництво обмежує доступ ТОВ "Карела Білд" до вказаної ділянки та власного нерухомого майна.
5.15. Статтями 316, 317 Цивільного кодексу України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Згідно зі статтею 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
Відповідно до частин першої, другої статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Водночас, за змістом статті 386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Згідно зі статтею 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
5.16. Таким чином, як вірно зазначив суд апеляційної інстанції, ТОВ "Карела Білд" у поданій до Міністерства юстиції України скарзі фактично вказувало на необхідність усунення перешкод у користуванні належним йому майном - об`єктом нерухомості у м. Одеса на вул. Люстдорфська дорога, 84 (до якого, за твердженням товариства, примикає самочинне будівництво Лукаш Н. П., розташоване на земельній ділянці, що також належить ТОВ "Карела Білд") шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 49346954 від 25.10.2019, на підставі якого вчинено запис № 33840497 про державну реєстрацію права власності за Лукаш Наталією Анатоліївною, а також скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №49463928 від 31.10.2019, на підставі якого вчинено запис № 33947450 про державну реєстрацію права власності за ТОВ "АРТІС-ТРЕЙД".
5.17. При цьому колегія суддів звертає увагу, що відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 16.11.2021 у справі №910/694/21, положення частин шостої, дев`ятої статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та пунктів 2., 5., 9., 13. Порядку № 1128 в частині обсягу повноважень Мін`юсту під час розгляду скарг на дії або бездіяльність державних реєстраторів слід застосовувати таким чином: "Під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації Мін`юст чи відповідний територіальний орган встановлює наявність обставин, якими обґрунтовано скаргу, та інших обставин, які мають значення для її об`єктивного розгляду. Встановлення наявності обставин Мін`юстом здійснюється шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, у разі необхідності Мін`юст витребовує документи (інформацію). Водночас Мін`юст не наділений повноваженнями вирішувати спір про право".
5.18. Спір про право - це формально визнана суперечність між суб`єктами цивільного права, що виникла за фактом порушення або оспорювання суб`єктивних прав однієї сторони цивільних правовідносин іншою і яка потребує врегулювання самими сторонами або вирішення судом. Отже, під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права, який є суттю суперечності, конфлікту, протиборства сторін.
Суд зауважує, що поняття "спору про право" має розглядатися не суто технічно, йому необхідно надавати сутнісного, а не формального значення. Тому слід враховувати, що спір про право виникає з матеріальних правовідносин і характеризується наявністю розбіжностей (суперечностей) між суб`єктами правовідносин з приводу їх прав і обов`язків та неможливістю їх здійснення без усунення перешкод, у тому числі в судовому порядку.
Таким чином, спір про право пов`язаний виключно з порушенням, оспоренням або невизнанням, а також не доведенням суб`єктивного права, при якому існують конкретні особи, які перешкоджають в його реалізації.
5.19. З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновками господарського суду апеляційної інстанції про те, що Міністерство юстиції України, скасовуючи відповідні реєстраційні записи шляхом видачі оскаржуваного наказу, фактично здійснило врегулювання цивільно-правового спору (спору про право) між сторонами стосовно розміщення нерухомого майна та визначення його правового статусу, що, у свою чергу, призвело до скасування права власності Позивача на зазначене майно.
Отже, прийняття такого наказу створило правову невизначеність у відносинах між ТОВ "АРТІС-ТРЕЙД" та ТОВ "Карела Білд" і призвело до порушення прав Позивача, як власника спірного майна, у зв`язку з чим оскаржуваний наказ суперечить нормам статей 316, 317, 319, 321 Цивільного кодексу України.
5.20. До того ж, скасовуючи реєстраційні записи, Відповідач не дотримався вимог п. 9. Порядку № 1128 та не вирішив питання чи можливо поновити порушені права або законні інтереси скаржника у інший спосіб, ніж той, що визначено ним у скарзі у сфері державної реєстрації, враховуючи підстави подання зазначеної скарги, її мотивування, а також різні адреси майна ТОВ "Карела Білд" та майна щодо якого було вчинено скасовані реєстраційні дії.
5.21. Крім того, як встановлено апеляційним судом, висновок колегії Міністерства юстиції України ґрунтувався на незаконності рішення від 25.10.2019 № 49346954, прийнятого державним реєстратором Холоднобалківської сільської ради Біляївського району Одеської області Сурай Дар`єю Юріївною, враховуючи, що вона не перевірила належним чином документи на наявність підстав для відмови у державній реєстрації прав (зокрема щодо наявності у спірного об`єкта ознак нерухомого майна) у частині того, чи підлягало заявлене речове право державній реєстрації відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
5.22. За змістом статей 181, 182 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі. Право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Згідно зі статтею 331 Цивільного кодексу України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
5.23. Відповідно до частини другої статті 5 Закону України "Про державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно та їх обтяжень" якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію нерухомого майна, державна реєстрація прав на таке майно проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку, крім випадків, передбачених статтею 31 цього Закону.
5.24. У той же час, за змістом статті 28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту. Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення.
5.25. Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, спірна споруда є стаціонарною, не може бути пересунута, переміщена або демонтована без її знищення, пошкодження, втрати своїх властивостей, а так само і без знецінення, враховуючи наявність залізобетонних, кам`яних конструкцій, металевих ферм і каркасів. Водночас, така будівля не може бути віднесена до категорії "тимчасових споруд", в тому числі і до "стаціонарних тимчасових споруд", оскільки її площа складає 50 кв.м. Додатково, зазначений об`єкт має фундамент, що також унеможливлює віднесення даної будівлі до категорії тимчасових споруд, оскільки однією з обов`язкових ознак таких споруд є відсутність фундаменту.
5.26. Таким чином, вищевказаний висновок колегії Міністерства юстиції України та прийнятий на його підставі оскаржуваний наказ, які фактично засновані на припущенні того, що державний реєстратор неналежним чином дослідив наявність умов для вчинення реєстраційних дій, було винесено без врахування технічних характеристик спірного об`єкта, який, як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, був прийнятий в експлуатацію та є нерухомим майном.
5.27. З викладеного убачається, що Міністерство юстиції України, приймаючи зазначений наказ без урахування обставин, пов`язаних з характером спірних правовідносин, фактично вирішило спір про право між учасниками справи внаслідок чого в порушення норм статті 19 Конституції України вийшло за межі своїх повноважень, а відтак висновки апеляційного господарського суду про наявність підстав для скасування спірного наказу та поновлення відповідних записів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є законними і обґрунтованими, чим спростовуються відповідні доводи касаційної скарги на судові рішення, прийняті по суті спору.
5.28. Водночас, колегія суддів звертає увагу, що згідно зі статтею 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
5.29. Отже, як обґрунтовано зазначив апеляційний суд, ТОВ "Карела Білд", яке вважає, що самочинно збудований Лукаш Н. П. об`єкт позбавляє його можливості виконати реконстукцію власного нерухомого майна та користуватися земельною ділянкою на якій таке майно розташоване, не позбавлене права звернутися з відповідними вимогами до ТОВ"АРТІС-ТРЕЙД" у порядку статті 376 Цивільного кодексу України, як власник будівлі та сусідньої земельної ділянки, адреса яких є відмінною від адреси майна щодо якого було вчинено скасовані реєстраційні дії.
5.30. Доводи касаційної скарги про неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду щодо застосування норм статей 316, 317, 319, 321 Цивільного кодексу України, статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, викладених в постановах від 21.01.2021 у справі № 917/483/19, від 28.03.2018 у справі № 755/16157/15-ц, від 08.04.2020 у справі № 202/3788/18, колегія суддів вважає необґрунтованими з огляду на наступне.
5.31. Відповідно до частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.
5.32. Таким чином, за змістом пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстави, зазначеної у пункті 1 частини другої цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
5.33. Однак, дослідивши вищевказані доводи, колегія суддів дійшла висновку, що постанови суду касаційної інстанції, на які посилається скаржник, та викладена в них правова позиція, не могли бути взяті до уваги господарськими судами попередніх інстанцій при вирішенні спору у цій справі, оскільки, вони хоча і прийняті за частково подібного правового регулювання спірних правовідносин, однак за суттєво відмінних предмета, підстав позовів та фактичних обставин (предметом спору у наведених справах було рухоме майно), встановлених судами з урахуванням інших поданих сторонами доказів, у залежності від оцінки яких вони і були прийняті, що свідчить про неподібність правовідносин у зазначених справах та у справі, що переглядається.
5.34. За таких обставин зазначені доводи заявника є необґрунтованими та такими, що фактично спрямовані на спонукання Суду до необхідності переоцінки поданих сторонами доказів і встановлення нових обставин справи, що, відповідно до норм статті 300 Господарського процесуального кодексу України, виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
5.35. Щодо посилання скаржника на відсутність висновку Верховного Суду про застосування норм статей 316, 317, 319, 321 Цивільного кодексу України в розрізі того, чи є спірне майно об`єктом нерухомого майна або чи є рухомою річчю, і, відповідно, не підлягає державній реєстрації, колегія суддів зазначає таке.
5.36. Зі змісту пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи (аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 29.10.2020 у справі №910/18531/19, від 17.03.2021 у справі № 910/18149/19).
5.37. Отже, за наведених вище встановлених судами обставин справи, які не заперечуються учасниками справи, колегія суддів Верховного Суду вважає за доцільне зауважити, що доводи Міністерства юстиції України про відсутність висновку суду касаційної інстанції в розрізі того, чи є спірне майно об`єктом нерухомого майна або чи є рухомою річчю, є лише формою незгоди із рішеннями судів попередніх інстанцій по суті, однак вони не містять у собі питань права чи правозастосування, які впливають на результат вирішення цього спору, а відтак і не потребують втручання Верховного Суду, оскільки відсутні підстави для формування окремого правового висновку щодо застосування норм статей 316, 317, 319, 321 Цивільного кодексу України у зв`язку з тим, що застосування цих правових норм охоплюється загальними правовими висновками Верховного Суду у відповідній категорії спорів.
5.38. Що стосується доводів заявника про врахування місцевим і апеляційним судами при вирішенні спору неналежного і недопустимого доказу, а саме висновку експерта від 06.08.2020 № 495 (який не містить попередження експерта про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку та інформації про те, що його підготовлено для подання до суду) у зв`язку з чим, на думку Відповідача, суди попередніх інстанцій також залишили поза увагою висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 18.12.2019 у справі № 522/1029/18, колегія суддів зазначає наступне.
5.39. Згідно з частинами першою та третьою статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
5.40. Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
5.41. За змістом статті 77 Господарського процесуального кодексу України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
5.42. При цьому згідно зі статтею 98 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.
Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
5.43. Як вбачається з висновку експерта від 06.08.2020 № 495, поданого Позивачем до суду першої інстанції, у ньому відсутня інформація про попередження експерта щодо кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку та про те, що його підготовлено для подання до суду, у зв`язку з чим такий висновок не може вважатися допустимим доказом, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 18.12.2019 у справі № 522/1029/18.
5.44. Разом з тим, за змістом пункту 4 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є встановлення судом обставин справи, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, на підставі недопустимих доказів.
5.45. З матеріалів справи убачається, що місцевим господарським судом рішення по суті спору було прийняте з урахуванням наведеного висновку експерта.
У той же час, господарський суд апеляційної інстанції, змінюючи мотивувальну частину оскаржуваного рішення місцевого суду, зазначив про вказаний висновок лише з посиланням на відповідні доводи Позивача та не встановлював істотні обставини справи на його підставі.
5.46. Отже, недопустимість такого доказу як висновок експерта від 06.08.2020 № 495 не вплинула на законність висновків апеляційного суду про наявність підстав для задоволення позову у цій справі.
5.47. Колегія суддів звертає увагу, що згідно зі статтею 309 Господарського процесуального кодексу України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
5.48. Інші доводи касаційної скарги на судові рішення, прийняті по суті спору, фактично спрямовані на спонукання Суду до необхідності переоцінки поданих сторонами доказів і встановлення нових обставин справи, що, як вже зазначалося, виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
5.49. Щодо касаційних скарг на додаткове рішення місцевого суду і постанову апеляційного господарського суду у відповідній частині, а також на додаткові постанови суду апеляційної інстанції колегія суддів зазначає таке.
5.50. Відповідно до частин першої, другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Водночас, випадки, за яких суд мотивовано може (водночас не зобов`язаний) відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, також визначено положеннями частин шостої, сьомої та дев`ятої статті 129 цього Кодексу.
5.51. Застосування положень частини шостої статті 129 Господарського процесуального кодексу України є правом суду, а не його обов`язком. Критерії співмірності, пропорційності, розумності та необхідності конкретних витрат з урахуванням складності певної справи під час її розгляду є оціночними. Отже, надання відповідної оцінки при розгляді заяви про ухвалення додаткової постанови щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу є повноваженням перш за все суду відповідної інстанції, яка (оцінка) повинна враховувати характер спірних правовідносин у контексті складності справи, виходячи з предмета позову та витраченого представниками учасників справи часу на надання правової допомоги.
5.52. При цьому згідно з послідовною та сталою судовою практикою розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом за умовами відповідного договору при поданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) стороною або третьою особою. Таким чином, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.
Подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 01.12.2020 у справі № 904/5818/19, від 22.01.2021 у справі № 925/1137/19, від 25.03.2021 у справі № 903/330/20, від 08.06.2021 у справі №910/9243/20, від 02.09.2021 у справі № 910/21300/17, від 13.09.2021 у справі №910/11739/19, від 11.11.2021 у справі № 922/449/21.
5.53. Обґрунтовуючи вказані касаційні скарги, Міністерство юстиції України посилається на недотримання господарськими судами попередніх інстанцій принципів обґрунтованості, пропорційності та розумності стягнутих з Відповідача витрат на професійну правничу допомогу.
5.54. Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, ухвалюючи додаткове рішення, місцевий суд виходив з того, що позовні вимоги ТОВ "АРТІС-ТРЕЙД" було задоволено повністю, а Лукаш Н. А. приймала участь у справі на стороні позивача та підтримувала позов. При цьому судом першої інстанції було оцінено подані учасниками справи докази та враховано складність цієї справи, час, витрачений адвокатами для представництва, а також якість і обсяг юридичної та технічної роботи під час підготовки процесуальних документів. Вказані обставини були перевірені апеляційним судом і належних доказів в їх спростування скаржником надано не було.
5.55. У свою чергу, приймаючи додаткові постанови про часткове задоволення відповідних заяв, господарський суд апеляційної інстанції також на підставі оцінки поданих учасниками справи доказів дійшов висновку, що стягнуті ним суми є належним чином доведеними та співмірними об`єму наданих і отриманих юридичних послуг.
5.56. Згідно з частиною першою статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
5.57. З огляду на викладене колегія суддів вважає необґрунтованими доводи скаржника з посиланням на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, а саме положень статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, оскільки ці доводи фактично зводяться до переоцінки доказів, наявних у матеріалах справи, що з огляду на визначені статтею 300 Господарського процесуального кодексу України межі перегляду справи судом касаційної інстанції, не є його компетенцією.
5.58. За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що касаційній скарги Міністерства юстиції України не підлягають задоволенню, а оскаржувані судові рішення необхідно залишити без змін.