ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 грудня 2021 року
м. Київ
Справа № 910/8301/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Огородніка К.М.- головуючого, Жукова С.В., Ткаченко Н.Г.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Національного банку України
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2021
у справі № 910/8301/21
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Авангард-Експо"
до Національного банку України
прo стягнення 499 623 824, 00 грн.
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Авангард-Експо" (далі - ТОВ "Авангард-Експо", Товариство, позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Національного банку України (далі - відповідач), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача, - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, про стягнення 499 623 824,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог посилалось на те, що ТОВ "Авангард-Експо" є акціонером Публічного акціонерного товариства "Златобанк" (далі - ПАТ "Златобанк"), якому належать акції статутного капіталу ПАТ "Златобанк", сумарна вартість яких становить 97,9395 %, що складає 521 528 000,00 грн.
У зв`язку з протиправними діями Національного банку України, які полягали у прийнятті рішень про віднесення ПАТ "Златобанк" до категорії неплатоспроможних банків, відкликання банківської ліцензії та початку ліквідаційної процедури, ТОВ "Авангард-Експо" було позбавлене корпоративних прав, посвідчених акціями, чим завдано ТОВ "Авангард-Експо" матеріальної шкоди.
Позивачем подано позов на підставі статей 8, 9, 55, 124, 129 Конституції України, статей 11, 15, 16, 22, 1166, 1173, 1174 Цивільного кодексу України, статті 225 Господарського кодексу України стягнути з відповідача 499623824,00 грн майнової шкоди.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.05.2021 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків шляхом подання доказів сплати судового збору у розмірі 794 500,00 грн.
Ухвала мотивована тим, що позивачем не подано доказів сплати судового збору за розгляд позовної заяви, проте подано клопотання про звільнення від сплати судового збору з посиланням на пункт 13 частини 2 статті 3 Закону України "Про судовий збір".
Відмовляючи у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору суд вказав, що у тексті позовної заяви позивач вказує про наявність підстав для звільнення від сплати судового збору ПАТ "Златобанк", а не ТОВ "Авангард-Експо".
ТОВ "Авангард-Експо" звернулося до суду із заявою про усунення недоліків позовної заяви, вказавши про допущену описку у назві Товариства при зверненні з клопотанням про звільнення від сплати судового збору, до якої було додано заяву про уточнення позовної заяви та клопотання про звільнення від сплати судового збору.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.07.2021 у справі №910/8301/21 позовну заяву про стягнення 499 623 824,00 грн повернуто заявнику - ТОВ "Авангард-Експо".
Ухвала постановлена з посиланням на положення частини 4 статті 174 ГПК України та мотивована тим, що позивач недоліків позовної заяви, встановлених ухвалою від 31.05.2021 не усунув, доказів сплати судового збору у розмірі 794 500 грн не надав.
Посилання позивача у заяві про усунення недоліків на наявність підстав для звільнення від сплати судового збору судом визнано необґрунтованим, оскільки клопотання про звільнення позивача від сплати судового збору вже було розглянуто судом, про що зазначено в ухвалі суду від 31.05.2021.
Не погоджуючись з ухвалами Господарського суду міста Києва від 31.05.2021 та від 05.07.2021 у справі № 910/8301/21 ТОВ "Авангард-Експо" звернулося з апеляційною скаргою до Північного апеляційного господарського суду України.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.08.2021 відмовлено ТОВ "Авангард-Експо" у відкритті апеляційного провадження в частині апеляційного оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 31.05.2021. Апеляційну скаргу в частині апеляційного оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 05.07.2021 залишено без руху у зв`язку з відсутністю доказів, що підтверджують сплату судового збору у розмірі 2270,00 грн, надано скаржнику строк на усунення допущених недоліків оформлення апеляційної скарги.
ТОВ "Авангард-Експо" протягом встановленого апеляційним судом строку направлено до суду заяву про усунення недоліків.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.08.2021 поновлено апелянту пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження ухвали та відкрито апеляційне провадження.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2021 ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.07.2021 у справі № 910/8301/2 скасовано, справу направлено до місцевого господарського суду для вирішення питання про відкриття провадження у справі. Повернуто ТОВ "Авангард-Експо" з Державного бюджету України судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 2 270,00 грн, сплачений ним відповідно до квитанції про сплату № 76580 від 25.08.21.
Ухвалюючи постанову, апеляційний господарський суд виходив зі змісту положення пункту 13 частини другої статті 3 Закону України "Про судовий збір", в якому закріплено звільнення позивача від сплати судового збору у справі про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.
Апеляційний суд визнав проявом надмірного формалізму судом першої інстанції при залишенні позовної заяви без руху з підстав помилкового зазначення у клопотанні про звільнення від сплати судового збору назву іншої особи, тобто технічної помилки, про що позивач повідомив суд у заяві про усунення недоліків, яка в подальшому була повернена позивачу з посиланням лише про те, що ухвалою від 31.05.2021 уже відмовлено у задоволенні такого клопотання, у зв`язку з чим позивач був обмежений у доступі до правосуддя.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Національний банк України звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2021 та залишити в силі ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.07.2021.
Підставами касаційного оскарження скаржником визначено порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а саме статей 171, 174, 236, 276, 280 ГПК України, неправильне застосування норм процесуального права, пункту 13 частини 2 статті 3 Закону України "Про судовий збір", неповне з`ясування всіх обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи, за відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування пункту 13 частини 2 статті 3 та статті 8 Закону України "Про судовий збір", в тому числі у взаємозв`язку з обставинами даної справи.
Доводи інших учасників справи
ТОВ "Авангард-Експо" у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість її вимог, оскаржувану постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2021 залишити без змін.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Імперативними приписами частини другої статті 300 ГПК України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Предметом касаційного перегляду є постанова суду апеляційної інстанції, якою скасовано ухвалу суду першої інстанції про повернення позовної заяви ТОВ "Авангард-Експо" заявнику через неуснення недоліків позову, встановлених ухвалою, а саме, несплатою судового збору у розмірі 794500,00грн.
Верховний Суд, здійснюючи касаційній перегляд оскаржуваних судових рішень зазначає таке.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 ГПК України, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Абзацом 1 частини першої статті 174 ГПК України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Частиною четвертою статті 174 ГПК України передбачено, що якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
Гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя від 14.05.1981№ R (81) 7: "В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати" (підпункт 12 пункту D).
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплене "право на суд" разом із правом на доступ до суду, тобто правом звертатися до суду з цивільними скаргами, що складають єдине ціле (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 21.02.1975 у справі "Ґолдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), заява № 4451/70, § 36). Разом з тим, такі права не є абсолютними та можуть бути обмежені, але лише таким способом і до такої міри, що не порушує сутність цих прав (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 17.01.2012 у справі "Станєв проти Болгарії" (Stanev v. Bulgaria), заява № 36760/06, § 230).
У § 55 рішення ЄСПЛ у справі "Креуз проти Польщі" (Kreuz v. Poland), від 19.06.2001, заява № 28249/95), ЄСПЛ підкреслив, що обмеження доступу до суду буде несумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти.
Отже, сплата судового збору особами, які звертаються до суду, - це процесуальний обов`язок, який визначається нормами процесуального закону та Закону України "Про судовий збір".
При цьому процесуальна норма частини другої статті 123 ГПК України є бланкетною і в частині визначення розміру судового збору, порядку його сплати, повернення і звільнення від сплати відсилає до окремого закону, зокрема Закону України "Про судовий збір", в якому визначені правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.
Об`єкти справляння судового збору, тобто процесуальні дії, за які справляється судовий збір, встановлені у статті 3 зазначеного Закону.
Такими об`єктами є процесуальні документи, які особа подає до суду (позовна заява, апеляційна чи касаційна скарга тощо). Так само ця норма визначає процесуальні документи, за подання яких судовий збір не справляється.
З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Авангард-Експо" на підставі статей 11, 15, 16, 22, 1166, 1173, 1174 Цивільного кодексу України, статті 225 Господарського кодексу України звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Національного банку України про відшкодування 499 623 824,00 грн шкоди, завданої неправомірними діями відповідача, внаслідок яких позивач був позбавлений корпоративних прав у ПАТ "Златобанк" і які випливали з права власності позивача на акції ПАТ "Златобанк".
До позовної заяви було додано клопотання про звільнення від сплати судового збору та зазначено підстави звільнення - пункт 13 частини 2 статті 3 Закону України "Про судовий збір".
Відповідно до пункту 13 частини 2 статті 3 Закону України "Про судовий збір" судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.
Разом з тим, місцевий господарський суд наведених положень пункту 13 частини 2 статті 3 Закону України "Про судовий збір" не врахував та зобов`язав ТОВ "Авангард-Експо" сплатити судовий збір за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, завданої неправомірними діями відповідача як центральним органом державного управління у розмірі 794 500,00 грн, відмовивши при цьому у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору з підстав зазначення у клопотанні про наявність підстав для звільнення від сплати судового збору у ПАТ "Злато" а не ТОВ "Авангард-Експо".
В подальшому, не усунення ТОВ "Авангард-Експо" недоліків позовної заяви, встановлених ухвалою від 31.05.2021, призвело до її повернення в порядку частини 4 статті 174 ГПК України.
Апеляційний господарський суд переглядаючи справу в апеляційному порядку дійшов обґрунтованого висновку, що за змістом пункту 13 частини 2 статті 3 Закону України "Про судовий збір" і на положення якого посилався позивач у позовній заяві, судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.
Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції та вважає, що саме лише помилкове зазначення ТОВ "Авангард-Експо" у тексті клопотання про звільнення від сплати судового збору назву іншої особи, про що позивач у подальшому повідомив місцевий господарський суд у заяві про усунення недоліків, виключало можливість суду покладати на ТОВ "Авангард-Експо" обов`язок по сплаті судового збору, від якого позивач звільнений законом при поданні ним позову про відшкодування шкоди, заподіяної незаконними рішеннями вказаного органу державної влади.
Відтак, неусунення ТОВ "Авангард-Експо" вимог ухвали від 31.05.2021, якою помилково було зобов`язано позивача сплатити судовий збір за подання позовної заяви, призвело до її неправомірного повернення в порядку частини 4 статті 174 ГПК України.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства (рішення у справі "Волчлі проти Франції" (Walchli v. France), заява №35787/03, п. 29, від 26.07.2007). Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" від 28.10.1998).
Отже, як засвідчує позиція Європейського суду з прав людини, основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і держава, у свою чергу, не повинна чинити правових чи практичних перешкод для здійснення цього права. Застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства.
Тобто, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішенні питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист.
Наведене підтверджує висновок апеляційного господарського суду про те, що суд першої інстанції проявив надмірний формалізм при постановленні ухвал від 31.05.2021 та від 05.07.2021, наслідком чого стало покладення на позивача обов`язку по сплаті судового збору, від якого позивач звільнений законом при поданні ним позову про відшкодування шкоди, заподіяної незаконними рішеннями вказаного органу державної влади.
В результаті прийнятих місцевим господарським судом ухвал від 31.05.2021 та від 05.07.2021 позивач був обмежений у доступі до правосуддя для захисту своїх прав та інтересів шляхом судового розгляду спору.
За таких обставин, перевіривши застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про скасування ухвали суду першої інстанції з направленням справи до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Доводи касаційної скарги про те, що природа даного спору унеможливлює безумовне звільнення позивача від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини 2 статті 3 Закону України "Про судовий збір", колегіє суддів відхиляється, оскільки дане питання не було предметом розгляду судів як першої, так й апеляційної інстанції, а відтак виходить за межі повноважень, визначених статтею 300 ГПК України.
В оскаржувані постанові судом апеляційної інстанції визнано помилковим залишення судом першої інстанції позовної заяви без руху та в подальшому її повернення в порядку частини 4 статті 174 ГПК України, лише у зв`язку з зазначенням в тексті позовної заяви про наявність підстав для звільнення від сплати судового збору, назви іншої особи, про що в подальшому було повідомлено суд у заяві про усунення недоліків.
Аргументи скаржника про те, що суд апеляційної інстанції своїми діями про залишення без руху апеляційної скарги позивача на ухвалу суду першої інстанції від 05.07.2021 з підстав несплати судового збору у встановленому порядку та розмірі, підтвердив правомірність висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає помилковими.
У даному випадку судом апеляційної інстанції вирішувалось питання наявності/відсутності правових підстав справляння судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу господарського суду, постановлену за позовною заявою, яка не є об`єктом справляння судового збору відповідно до пункту 13 частини другої статті 3 Закону України "Про судовий збір".
При цьому, з урахуванням правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 30.06.2021 у справі № 204/8696/20-ц, щодо звільнення позивача, який звільнений від сплати судового збору при пред`явленні позову, також від сплати судового збору й при поданні апеляційної чи касаційної скарги, суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові дійшов висновку про наявність підстав для повернення судового збору, сплаченого ТОВ "Авангард-Експо" при поданні апеляційної скарги, що спростовує доводи касаційної скарги.
З огляду на викладене, доводи касаційної скарги про неправильне застосування та порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права при ухваленні оскарженої постанови, як і аргументи про неврахування висновків Верховного Суду щодо застосування таких норм, не знайшли свого підтвердження за касаційним переглядом справи.