ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2021 року
м. Київ
Справа № 910/3651/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Білоуса В. В. - головуючого, Банаська О. О., Жукова С. В.
за участю секретаря судового засідання - Кондратюк Л.М.;
за участю представників сторін:
скаржника - адвокат Ясир С.А.
Дніпровської міської ради - Костюченко О.Т.
прокурор Офісу Генерального прокурора - Янківський С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТУЛС"
на постанову Північного апеляційного господарського суду
від 26.05.2021
у складі колегії суддів: Кропивної Л.В.- головуючого, Руденко М.А., Поляк О.І.
та на рішення Господарського суду міста Києва
від 05.11.2020 (в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з Дніпровської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТУЛС" грошових коштів у розмірі 14 011 928,00 грн. відшкодування майнової шкоди)
у складі судді Привалова А.І.
у справі № 910/3651/20
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТУЛС"
до відповідачів 1) Дніпровської міської ради; 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЛЯРИС."
за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -1 Виробниче ремонтне житлово-експлуатаційне підприємство Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпропетровська
за участю прокуратури Дніпропетровської області
про відшкодування шкоди
ВСТАНОВИВ:
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "ТУЛС" звернулось в Господарський суд міста Києва з позовом до Дніпровської міської ради та ТОВ "СОЛЯРИС." про солідарне відшкодування з відповідачів на користь позивача майнової шкоди в розмірі 14 011 928,00 грн.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2. Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.11.2020 у справі
№ 910/3651/20 у задоволенні позову відмовлено.
3. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТОВ "ТУЛС" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.
4. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2021 апеляційну скаргу ТОВ "ТУЛС" залишено без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 05.11.2020 - без змін.
Рух касаційної скарги
5. Товариство з обмеженою відповідальністю "ТУЛС" звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2021 та на рішення Господарського суду міста Києва від 05.11.2020 у справі № 910/3651/20 в частині відмови у задавлені позовних вимог про стягнення з Дніпровської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТУЛС" грошових коштів у розмірі 14 011 928,00 грн відшкодування майнової шкоди, завданої втратою об`єкту нерухомого майна.
6. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТУЛС" у справі № 910/3651/20 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В. В., судді - Жукова С. В., судді - Банаська О. О., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 26.10.2021.
7. Ухвалою Верховного Суду від 16.11.2021 зокрема відкрито касаційне провадження у справі № 910/3651/20 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ТУЛС" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 05.11.2020 (в частині відмови у задавлені позовних вимог про стягнення з Дніпровської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТУЛС" грошових коштів у розмірі 14 011 928,00 грн відшкодування майнової шкоди); призначено розгляд касаційної скарги на 14.12.2021 о 10:00 год.
Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими аргументами особи, яка подала касаційну скаргу.
8. Не погоджуючись із зазначеною постановою суду апеляційної інстанції, ТОВ "ТУЛС" подано касаційну скаргу в якій останнє просить скасувати оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з Дніпровської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТУЛС" грошових коштів у розмірі 14 011 928,00 грн відшкодування майнової шкоди та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
9. Касаційну скаргу мотивовано наступним.
9.1 Суд апеляційної інстанції в порушення вимог статті 86 Господарського процесуального кодексу України не здійснив дослідження наявних у справі доказів та не врахував, що скаржник при укладенні правочину з купівлі - продажу спірного майна не знав та не міг знати про наявність перешкод до вчинення правочинів.
9.2 Судами попередніх інстанцій не враховано, що незаконність і бездіяльність міської ради полягали: у прийнятті нею рішень №№ 52/52, 16/9, 41/22, 29/37 спрямованих на виведення з підприємства-боржника майна з метою уникнення звернення стягнення на нього кредиторів; у відсутності контролю за підпорядкованими їй комунальними підприємствами; відсутності контролю за своєчасним виконанням вказаних рішень; невчиненні дій для примусового виконання прийнятих рішень; прийнятті суперечливих рішень; не скасуванні при прийнятті більш пізніх рішень попередніх рішень, що призвело до втрати майна позивачем.
9.3 Судами попередніх інстанцій залишено поза увагою те, що причинний зв`язок між шкодою та незаконними рішеннями та бездіяльністю міської ради полягає у тому, що комунальне підприємство діяло не самостійно, а будучи підпорядкованим та підконтрольним Дніпровській міській раді, тож визнання недійсними договорів купівлі-продажу майна та подальше його вилучення у позивача є наслідком спільних дій комунального підприємства, яке є набувачем коштів, та Дніпровської міської ради, на користь якої витребувано нерухоме майно, у зв`язку з чим вказані особи повинні нести солідарну відповідальність і позивач має право вимагати відшкодування шкоди в повному обсязі від відповідача-1 як одного з солідарних боржників.
9.4 Судами попередніх інстанцій не враховано, що у позивача витребували нерухоме майно, втрутившись у його право на мирне володіння, не застосувавши ані статтю 1 Першого Протоколу до Конвенції, ані сплив позовної давності, ані прецедентну практику ЄСПЛ.
9.5 Суди попередніх інстанцій помилково не врахували, що згідно статті 1173 Цивільного кодексу України та не врахували, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
10. Представник скаржника в судовому засіданні 14.12.2021 підтримав касаційну скаргу з підстав викладених в ній.
Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі
11. Дніпропетровською обласною прокуратурою подано відзив на касаційну скаргу в якому остання просить залишити касаційну скаргу без задоволення а оскаржувані судові рішення без змін.
12. Представник Дніпровської міської ради та прокурор в судовому засіданні 14.12.2021 заперечили проти касаційної скарги.
Позиція Верховного Суду
13. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
14. Відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
15. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
16. Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
16.1 ТОВ "ТУЛС" за договором купівлі-продажу від 17.10.2013, посвідченим 17.10.2013 приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу (далі - ДМНО) Батовою Л.Г., зареєстрованим в реєстрі за № 4931 придбав у ТОВ "СОЛЯРИС." 49/100 частки нежитлової будівлі, що розташована за адресою: вул. Радистів, буд. 8 у м. Дніпро.
16.2 Зазначена частка нерухомого майна на момент відчуження була зареєстрована на праві приватної власності за ТОВ "Солярис" на підставі договору купівлі-продажу від 06.08.2013 із реєстровим № 6054, посвідченого приватним нотаріусом ДМНО Бондар І.М., укладеного з ВРЖЕП АНД району.
16.3 За договором купівлі-продажу від 17.10.2013, посвідченим 17.10.2013 приватним нотаріусом ДМНО Батовою Л.Г., зареєстрованим в реєстрі за № 4933, ТОВ "ТУЛС" було придбано у ТОВ "СОЛЯРИС." 51/100 частки нежитлової будівлі, що розташована за адресою: вул. Радистів, буд. 8 у м. Дніпро.
16.4 Зазначена частка нерухомого майна на момент відчуження була зареєстрована на праві приватної власності за ТОВ "СОЛЯРИС." на підставі договору купівлі-продажу від 06.08.2013 із реєстровим № 6037, посвідченого приватним нотаріусом ДМНО Бондар І.М., укладеного з ВРЖЕП АНД району.
16.5 Таким чином позивач за укладеними в одним день за двома договорами купівлі-продажу при дробленні одного об`єкту придбав у власність нежитлову будівлю, розташовану за адресою: вул. Радистів, буд. 8 у м. Дніпро.
16.6 За рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 14.12.2016 у справі № 904/10042/16 нежитлова будівля була витребувана від ТОВ "ТУЛС" на користь територіальної громади м. Дніпра в особі Дніпровської міської ради, а 13.04.2017 право власності на це нерухоме майно зареєстроване за територіальною громадою м. Дніпра в особі Дніпровської міської ради.
17. Аргументи скаржника (пункти 9.1, 9.2, 9.3 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються Судом з огляду на таке.
17.1 Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 14.12.2016 у справі № 904/10042/16 витребувано від Товариства з обмеженою відповідальністю "ТУЛС" на користь територіальної громади в особі Дніпровської міської ради 51/100 та 49/100 частини нежитлового приміщення, що розташоване за адресою: вул. Радистів, 8 в м. Дніпро (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 114491412101).
17.2 При вирішенні справи № 904/10042/16 судами було установлено, що комунальне майно - нежитлова будівля, розташована за адресою: вул. Радистів, буд. 8 у м. Дніпро, вибуло із власності територіальної громади м. Дніпропетровська поза волею громади, інтереси якої представляє Дніпропетровська міська рада, іншим шляхом (шляхом вчинення ліквідатором боржника у справі про банкрутство дій з перевищенням повноважень, про що є відповідна ухвала суду у справі про банкрутство).
17.3 У постанові Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.12.2017 у справі № 904/10426/16 встановлено, що рішення Дніпропетровської міської ради "Про затвердження проміжних ліквідаційних балансів юридичних осіб деяких комунальних житлово-експлуатаційних підприємств Дніпропетровської міської ради" №41/22 від 28.03.2012 та рішення Дніпропетровської міської ради "Про вирішення питання комунальної власності територіальної громади міста" №29/37 від 24.07.2013, в частинах, які стосуються спірного нерухомого майна, як ненормативні акти (акти індивідуальної дії) не можуть вважатися згодою на відчуження означеного майна для погашення вимог кредиторів в процедурі припинення ВРЖЕП АНД району, оскільки приймались саме за наслідками неправомірних дій голови ліквідаційної комісії ВРЖЕП АНД Пересунько Б.Б. та арбітражного керуючого Барановського О.М.
17.4 У постанові Центрального апеляційного господарського суду від 18.12.2019 у справі № 904/3368/18, залишеній без змін постановою Верховного Суду від 10.09.2020, встановлено, що рішення №52/52 від 02.12.2009 та №16/9 від 02.03.2011 - є рішенням власника щодо визначення особи, на баланс якої необхідно передати належне йому майно. Рішеннями Господарського суду Дніпропетровської області від 23.11.2011 у справі № 9/5005/14871/2011, від 24.11.2011 у справі № 7/5005/15290/2011, від 17.11.2011 у справі № 15/5005/15549/2011 та від у справі № 16/5005/15106/2011 були задоволені позови Дніпропетровської міської ради до КЖЕП "Південне", КВЖРЕП Ленінського району, КЖЕП "Лівобережжя", ВРЖЕП Амур-Нижньоднігіровського району м. Дніпропетровська та зобов`язано вказані комунальні підприємства передати шляхом підписання ліквідаційною комісією в особі голови ліквідаційної комісії Пересунька Б.Б. авізо та актів приймання-передачі зі свого балансу на баланс КП "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю" Дніпропетровської міської ради об`єкти нерухомого майна, визначені рішеннями сесії Дніпропетровської міської ради №52/52 від 02.12.2009 та №16/9 від 02.03.2011. Таким чином, відповідно до приписів рішень Дніпропетровської міської ради №52/52 від 02.12.2009 та №16/9 від 02.03.2011 виникли правовідносини, пов`язані з передачею об`єктів нерухомого майна на баланс КП "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю" Дніпропетровської міської ради, і суб`єкти цих правовідносин, а саме, - Бюро обліку майнових прав та Дніпровська міська рада, заперечували проти їх зміни чи припинення, що підтверджується зазначеними судовими рішеннями та, відповідно, виключало можливість Дніпровської міської ради скасовувати свої попередні рішення або внести до них зміни. Всупереч статей 124, 129, 140-143 Конституції України, статей 16, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статей 23, 78, 136 Господарського кодексу України, статей 316, 317, 319, 321, 327, 328, 329 Цивільного кодексу України, рішенню Дніпропетровської міської ради №16/9 від 02.03.2011 та від 23.11.2011 у справі №9/5005/14871/2011, від 24.11.2011 у справі №7/5005/15290/2011, від 17.11.2011 у справі №15/5005/15549/2011, від 06.12.2011 у справі №16/5005/15106/2011 арбітражним керуючим Барановським О.М. включено до ліквідаційної маси банкрутів - комунальних житлово-експлуатаційних підприємств з подальшим продажом на відкритих біржових торгах спірне нерухоме майно.
17.5 Відповідно до частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій бере участь особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
17.6 Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.11.2003 "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 та юрисдикцію Європейського суду з прав людини").
17.7 Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
17.8 Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
17.9 Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.
17.10 Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта. Лише згадувані, але такі, що не одержали оцінку суду, обставини не можуть розглядатися як встановлені судом і не набувають властивості преюдиціальності.
17.11 Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
17.12 У пункті 9 частини другої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість судового рішення.
17.13 Згідно із частинами першою, другою статті 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
17.14 В силу приписів статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
17.15 Відповідно до статті 19 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
17.16 Отже, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
17.17 З огляду на викладене, вказані аргументи скаржника є недоречними, адже ставлять під сумнів висновки судів викладені в рішеннях у справах № 904/10042/16, № 904/10426/16, № 904/3368/18 які набрали законної сили.
18. Аргументи скаржника (пункт 9.4 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються Судом з огляду на те, що питання витребування майна, а саме 51/100 та 49/100 частини нежитлового приміщення, що розташоване за адресою: вул. Радистів, 8 в м. Дніпро у ТОВ "ТУЛС" на користь територіальної громади в особі Дніпровської міської ради м.Дніпро було предметом розгляду за первісним позовом у справі № 904/10042/16, тоді як предметом позову у цій справі № 910/3651/20 є солідарне відшкодування з відповідачів на користь позивача майнової шкоди в розмірі 14 011 928,00 грн.
19. Аргументи скаржника (пункт 9.5 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються Судом з огляду на таке.
19.1 Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.03.2019 у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18) зазначила, що необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 Цивільного кодексу України.
19.2 З огляду на встановлені судами фактичні обставини справи та досліджені докази, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що позивачем не доведено наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення для відшкодування шкоди визначеними ним особами та відсутність підстав для задоволення позову.
19.3 Разом з тим, аргументи скаржника (пункт 9.5 постанови) фактично зводяться до намагання здійснити переоцінку доказів та прохання надати нову оцінку доказам у справі, що в силу вимог статті 300 Господарського процесуального кодексу України виходить за межі повноважень Верховного Суду.
20. Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
21. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, позиція суду касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
22. У справі, що розглядається, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів першої та апеляційної інстанцій.
23. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
24. Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.
25. Оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції (в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з Дніпровської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТУЛС" грошових коштів у розмірі 14 011 928,00 грн. відшкодування майнової шкоди) таким вимогам закону відповідають.
26. Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.
27. Вказані вимоги судами першої та апеляційної інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішення та постанови (в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з Дніпровської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТУЛС" грошових коштів у розмірі 14 011 928,00 грн. відшкодування майнової шкоди) були дотримані.
Керуючись статтями 240, 300, 301, 304, 308, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 15.01.2020 № 460-IX, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,