Окрема думка
судді Великої Палати Верховного Суду Пророка В. В.
справа № 757/42049/18-к (провадження № 13-141 зво 21)
17 вересня 2021 року
м. Київ
Велика Палата Верхового Суду розглянула заяву ОСОБА_1 про перегляд ухвал Печерського районного суду м. Києва від 27 серпня 2018 року та Апеляційного суду м. Києва від 18 вересня 2018 року за виключними обставинами і ухвалою від 17 вересня 2021 року відмовила у відкритті провадження.
Водночас з рішенням Великої Палати Верхового Суду не можу погодитися з огляду на таке.
1. 01 квітня 2021 року Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) ухвалив остаточне рішення у справі «Седлецька проти України», яким констатував порушення щодо ОСОБА_1 (заява 42634/18) ст. 10 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція), а саме втручання у права заявниці у зв`язку з наданим судами доступом до інформації щодо вхідних і вихідних з`єднань з її мобільного телефону, яке не було «необхідним у демократичному суспільстві».
2. Посилаючись на вказане рішення ЄСПЛ ОСОБА_1 звернулася до Великої Палати Верховного Суду із заявою про перегляд за виключними обставинами ухвал Печерського районного суду м. Києва від 27 серпня 2018 року та Апеляційного суду м. Києва від 18 вересня 2018 року, у яких просила скасувати оскаржені судові рішення та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого про тимчасовий доступ до речей та документів.
3. Відмовляючи у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 через відсутність правових підстав Велика Палата Верховного Суду вказала, що системне тлумачення положень глави 34 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) дає підстави для висновку про те, що перегляд за нововиявленими та виключними обставинами є екстраординарною процедурою перегляду, коли після завершення розгляду кримінальної справи у звичайному порядку встановлені виключні обставини, що могли суттєво вплинути на прийняті судові рішення. Таким чином, обов`язок відкрити провадження за заявою про перегляд судового рішення за виключними обставинами виникає в суду за умови, що рішення є предметом такого перегляду.
4. Як убачається з матеріалів за заявою, оскарженими судовими рішеннями вирішувалось питання про надання тимчасового доступу до речей і документів, тобто, за своєю суттю, вони є процедурними та не стосуються суті обвинувачення.
5. При цьому, ухвала слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 27 серпня 2018 року була скасована апеляційним судом і втратила законну силу, а ухвала апеляційного суду від 18 вересня 2018 року вичерпала свою дію, оскільки мала строковий характер, а саме до 27 вересня 2018 року, про що зазначено в її резолютивній частині.
6. Оскаржені судові рішення не є предметом перегляду за виключними обставинами, про наявність яких стверджує ОСОБА_1 , а формальне їх скасування, про що просить заявниця, не може забезпечити відновлення її прав та попереднього юридичного стану в якому вона перебувала до порушення Україною міжнародних зобов`язань за ст. 10 Конвенції.
7. Однак, відповідно до частини другої статті 6 та частини другої статті 19 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
8. Частиною першою статті 1 КПК України встановлено, що порядок