УХВАЛА
09 грудня 2021 року
м. Київ
Справа № 580/1118/20
Провадження № 11-491за21
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Гриціва М. І.,
суддів Анцупової Т. О., Британчука В. В., Григор`євої І. В., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Князєва В. С., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.
перевірила скаргу ОСОБА_1 на постанову Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19 серпня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про зобов`язання вчинити дії, і
ВСТАНОВИЛА:
У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила:
- зобов`язати поновити раніше встановлений їй розмір пенсії - 4380 грн 66 коп., обчислений відповідно до частини першої статті 27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування";
- відшкодувати недоплачену суму, починаючи з 01 травня 2019 року;
- повернути сплачений судовий збір.
Позовні вимоги мотивувала тим, що відповідач за відсутності правових і фактичних підстав для перерахунку пенсії, зменшив розмір пенсії останній під час виконання рішення суду у справі №2340/4057/18, що набрало законної сили. Зокрема, відповідач не зважив на висновки цього рішення, яке стосувалося перерахунку винятково надбавки, а не інших складових.
Черкаський окружний адміністративний суд ухвалою від 23 квітня 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2020 року, провадження у справі закрив.
Суд першої інстанції виходив з того, що спір у цій справі виник між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, як у справі №580/3453/19, тож не підлягає окремому розгляду.
ОСОБА_1 не погодилася з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій і звернулася до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного суду ухвалою від 31 липня 2020 року відкрив провадження у справі № 580/1118/20.
Цей же суд постановою від 19 серпня 2021 року ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2020 року залишив без змін.
ОСОБА_1 не погодилася з рішенням суду касаційної інстанції і надіслала на адресу Великої Палати Верховного Суду скаргу, в якій просить скасувати постанову Касаційного адміністративного суду від 19 серпня 2021 року. Зазначає, що рішення суду винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказує на те, що ухвала Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду та постанова цього суду від 19 серпня 2021 року, мають суперечливий характер.
Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначає вичерпний перелік підстав перегляду судових рішень Великою Палатою Верховного Суду.
Відповідно до частини третьої статті 23 цього Кодексу у випадках, визначених цим Кодексом, Велика Палата Верховного Суду переглядає в апеляційному порядку як суд апеляційної інстанції судові рішення у справах, розглянутих Верховним Судом як судом першої інстанції.
Частиною четвертою статті 22 цього Кодексу визначено, що Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи за позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, <…>.
Згідно з частиною третьою статті 292 КАС України Велика Палата Верховного Суду переглядає в апеляційному порядку судові рішення Верховного Суду, ухвалені ним як судом першої інстанції.
Відповідно до статті 24 КАС України Верховний Суд переглядає судові рішення місцевих та апеляційних адміністративних судів у касаційному порядку як суд касаційної інстанції.
Згідно з частиною п`ятою статті 355 цього Кодексу судові рішення суду касаційної інстанції є остаточними і оскарженню не підлягають.
Зі змісту та спрямованості аргументів ОСОБА_1 можна узагальнити, що її авторка насправді пропонує, щоб Велика Палата Верховного Суду насамперед проревізувала і переглянула постанову Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19 серпня 2021 року про залишення без змін ухвали Черкаського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2020 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2020 року, яку цей суд ухвалив як суд касаційної інстанції за наслідками касаційного перегляду справи.
За правилами частин третьої-шостої статті 346 цього Кодексу суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо
така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду;
якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати.
Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики.
Справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції, крім випадків, якщо: 1) учасник справи, який оскаржує судове рішення, брав участь у розгляді справи в судах першої чи апеляційної інстанції і не заявляв про порушення правил предметної юрисдикції; 2) учасник справи, який оскаржує судове рішення, не обґрунтував порушення судом правил предметної юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах; 3) Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної юрисдикції спору у подібних правовідносинах.
Згідно зі статтею 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Не допускається касаційне оскарження судового рішення першої інстанції без його перегляду в апеляційному порядку.
Із наведеного нормативного процесуального регулювання випливає, що постанова суду касаційної інстанції про часткове скасування судових рішень першої та апеляційної інстанцій є остаточною, вона не є тим видом судового рішення, що підлягає оскарженню, а Велика Палата Верховного Суду не є тим судовим органом, який має процесуальні повноваження переглядати судові рішення суду касаційної інстанції за правилами касаційного провадження та здійснювати відповідні процесуальні дії після такого перегляду.
Доводи і аргументи скарги ОСОБА_1 не спростовують правових висновків цієї станови.
У зв`язку зі сказаним варто послатися також на рішення Європейського суду з прав людини від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України", який у пункті 24 цього рішення наголосив на тому, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, і, як зазначено Європейською комісією з прав людини у рішенні у справі "Занд проти Австрії" (доповідь від 12 жовтня 1978 року), термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (...)".
За частинами першою, другою статті 344 КАС України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції <…>, з урахуванням положень статті 341 цього Кодексу. Суд касаційної інстанції використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки правильності застосування норм матеріального і процесуального права судами першої та апеляційної інстанцій.
Згідно з частинами першою, третьою статті 166 КАС України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування тощо щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.
Відповідно до частини другої статті 167 цього Кодексу якщо заява (клопотання, заперечення) <…> є очевидно безпідставною та необґрунтованою, суд повертає таку заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду.
Отже, оскільки скарга ОСОБА_1 є неприйнятною, тому її разом з доданими до неї матеріалами слід повернути скаржнику.
Керуючись статтями 24, 166, 167, 344, 346 Кодексу адміністративного судочинства України Велика Палата Верховного Суду