УХВАЛА
10 грудня 2021 року
м. Київ
Справа № 420/16363/21
Провадження № 11-495 за 21
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Гриціва М.І.,
суддів Анцупової Т. О., Британчука В. В., Григор`євої І. В., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Князєва В. С., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.
перевірила касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду Одеської області від 13 вересня 2021 року, ухвали П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04 та 25 жовтня 2021 року та ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 22 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Київського відділу обслуговування громадян, як представництва об`єднаного управління Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, про встановлення факту, і
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про встановлення факту, що має юридичне значення про роботу ОСОБА_1 в період з січня 1990 року по серпень 1996 року водієм на четвертій підстанції у бригаді евакуації інфекційних хворих у складі Одеської міської станції швидкої медичної допомоги.
Одеський окружний адміністративний суд ухвалою від 13 вересня 2021 року на підставі пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відмовив у відкритті провадження, оскільки позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
ОСОБА_1 не погодився із таким рішенням суду першої інстанції і звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою.
П`ятий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 04 жовтня 2021 року цю апеляційну скаргу залишив без руху у зв`язку з несплатою судового збору та надав апелянту строк десять днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення її недоліків.
Цей же суд ухвалою від 25 жовтня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 повернув скаржнику, через те що останній не усунув недоліків (недоробок), зазначених в ухвалі суду апеляційної інстанції від 04 жовтня 2021 року.
Позивач не погодився із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій і подав касаційну скаргу.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 22 листопада 2021 року на підставі частини другої статті 333 КАС України відмовив у відкритті касаційного провадження.
07 грудня 2021 року ОСОБА_1 надіслав до Великої Палати Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення судів всіх інстанцій та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Зі змісту та спрямованості аргументів скарги ОСОБА_1 можна узагальнити, що її автор насправді пропонує, щоб Велика Палата Верховного Суду проревізувала і переглянула ухвалу касаційного суду від 22 листопада 2021 року про відмову у відкритті касаційного провадження, відкрила касаційне провадження й здійснила касаційний перегляд касаційної скарги скаржника.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За правилами частин третьої-шостої статті 346 цього Кодексу суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду; якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати.
Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики.
Справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції.
Згідно зі статтею 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Не допускається касаційне оскарження судового рішення першої інстанції без його перегляду в апеляційному порядку.
Із наведеного нормативного процесуального регулювання випливає, що ухвала суду касаційної інстанції про відмову у відкритті касаційного провадження є остаточною, вона не є тим видом судового рішення, що підлягає оскарженню, а Велика Палата Верховного Суду не є тим судовим органом, який має процесуальні повноваження переглядати судові рішення суду касаційної інстанції за правилами касаційного провадження та здійснювати відповідні процесуальні дії після такого перегляду.
Доводи та аргументи касаційної скарги ОСОБА_1 не спростовують правових висновків цього рішення.
У зв`язку зі сказаним варто послатися також на рішення Європейського суду з прав людини від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України", який у пункті 24 цього рішення наголосив на тому, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, і, як зазначено Європейською комісією з прав людини у рішенні у справі "Занд проти Австрії" (доповідь від 12 жовтня 1978 року), термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (...)".
Отже, скарга ОСОБА_1 є неприйнятною, а тому її разом з доданими до неї матеріалами слід повернути скаржнику.
Керуючись статтями 24, 346, 365 КАС Велика Палата Верховного Суду