Постанова
Іменем України
14 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 643/11375/20
провадження № 51-2324км21
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:
головуючого
Бущенка А.П.,
суддів
Голубицького С.С., Маринича В.К.,
за участю: секретаря судового засідання
Червінської М.П.,
прокурора
Матюшевої О.В.,
розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу адвоката Прядка О.О. в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Харківського апеляційного суду від 19 квітня 2021 року про повернення апеляційної скарги.
Обставини справи
1. Московський районний суд м. Харкова ухвалою від 30 липня 2020 року звільнив ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого частиною 2 статті 367 Кримінального кодексу України (далі - КК), у зв`язку з дійовим каяттям та закрив кримінальне провадження щодо нього.
2. ОСОБА_1 через свого адвоката оскаржив в апеляційному порядку цю ухвалу, пославшись на те, що в ній стверджується про його злочинну діяльність за відсутності щодо нього обвинувального вироку.
3. Суддя Харківського апеляційного суду ухвалою від 19 квітня 2021 року повернув апеляційну скаргу, пославшись на те, що ОСОБА_1 не є суб`єктом оскарження цієї ухвали.
Вимоги і доводи касаційної скарги
4. У касаційній скарзі адвокат, посилаючись на істотні порушення кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
5. Він вважає, що в ухвалі суду першої інстанції містяться твердження про обставини вчинення ОСОБА_1 шахрайства і використання підробленого документа і, хоча в ній прямо і не зазначено прізвище ОСОБА_1, а йдеться про особу, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, проте інші вказані в ухвалі відомості дозволяють ідентифікувати його особу.
6. Також адвокат посилається на те, що прокурор намагався використати ухвалу щодо ОСОБА_2 при розгляді господарської справи №922/24/20 за позовом Харківської міської ради до ФОП ОСОБА_1 .
7. Виходячи з цього, адвокат вважає, що ухвала від 30 липня 2020 року стосується прав свобод та інтересів ОСОБА_1, і рішення апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження порушує передбачені законодавством гарантії щодо доступу до правосуддя.
Позиції учасників касаційного розгляду
8. Учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, клопотань про його відкладення до суду касаційної інстанції не надходило.
9. Процесуальний керівник по кримінальному провадженню подав заперечення на касаційну скаргу, в яких послався на те, що ухвала суду від 30 липня 2020 року жодним чином не стосується прав та інтересів ОСОБА_1, і просив залишити касаційну скаргу без задоволення.
10. Під час касаційного розгляду прокурор Матюшева О.В. підтримала касаційну скаргу адвоката.
Оцінка Суду
11. Заслухавши доповідь судді, пояснення адвоката і прокурора, перевіривши матеріали провадження, обговоривши наведені у скарзі доводи, Суд дійшов висновку, що у задоволенні касаційної скарги належить відмовити.
12. Суд погоджується з тим, що особа, яка не була учасником кримінального провадження, має право на апеляційне оскарження судового рішення за умови, що воно стосується її прав, свобод та інтересів. Такий підхід підтверджений постановою Верховного Суду України від 3 березня 2016 року (справа № 5-347кс15), де зазначено:
"… відсутність "інших осіб" у вичерпному переліку суб`єктів оскарження, передбаченому статтею 394 КПК, за умови, що судове рішення стосується їх прав, свобод та інтересів, не є перешкодою у доступі до правосуддя та звернення до суду вищої інстанції, що передбачено частиною другою статті 24 цього Кодексу".
13. Однак при застосуванні такої правової позиції у цій справі ключовим є питання, чи стосується ухвала від 30 липня 2020 року інтересів ОСОБА_1 тією мірою, щоб надати останньому згідно із частиною другою статті 24 КПК право на її оскарження.
14. Суд виходить із такого.
15. Хоча в ухвалі при описі обставин вчинення злочину ОСОБА_2 дійсно зазначено, що його службова недбалість безпосередньо пов`язана з діями "ФОП, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження", однак текст ухвали не містить прізвища цієї особи або будь-якої іншої інформації, яка давала б можливість ідентифікувати цю особу. Посилання адвоката на те, що співставлення цієї інформації з інформацією з інших джерел дає можливість встановити особу ФОП, не змінює того висновку, що сама оскаржена ухвала такої можливості не дає.
16. Суд також відхиляє другий довід касаційної скарги, який стосується використання прокуратурою ухвали щодо ОСОБА_2 як доказу в господарській справі (див. пункт 6 вище).
17. Дійсно, в рішенні суду від 5 листопада 2020 року[1]містяться посилання на ухвалу від 30 липня 2020 року як на доказ у справі. Надання господарським судом преюдиційного значення ухвалі суду у кримінальній справі могло б стати підставою для визнання ухвали суду від 30 липня 2020 року такою, що стосується прав та інтересів ОСОБА_1 .
18. Однак, згадане рішення господарського суду було скасовано апеляційною інстанцією, зокрема, з тих підстав, що обставини, встановлені під час досудового розслідування не можуть вплинути на розгляд спору у даній справі, оскільки згідно з частиною 1 статті 75 ГПК України лише обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.[2]
19. В подальшому рішення апеляційної інстанції було скасовано Касаційним господарським судом і справа направлена на новий апеляційний розгляд.[3] Апеляційний суд зупинив провадження у справі до завершення розгляду кримінального обвинувачення проти ОСОБА_1, що стосується обставин, згаданих в ухвалі від 30 липня 2020 року[4].
20. Таким чином, господарський суд не спирається на цю ухвалу, а очікує вирішення справи за обвинуваченням ОСОБА_1, який матиме можливість під час судового розгляду спростувати докази, надані стороною обвинувачення.
21. За таких обставин Суд вважає, що ухвала Московського районного суду м. Харкова від 30 липня 2020 року щодо ОСОБА_2 не стосується прав, свобод та інтересів ОСОБА_1 у значенні статті 24 КПК.
22. Виходячи з наведеного, апеляційний суд правильно встановив, що ОСОБА_1 не має права на апеляційне оскарження вказаної ухвали, а відтак обґрунтовано повернув скаржнику його апеляційну скаргу.
23. Таким чином, Суд не встановив підстав для скасування ухвали апеляційного суду за доводами касаційної скарги.
На підставі викладеного, керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд