Постанова
іменем України
14 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 766/10365/18
провадження № 51-3761км21
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Короля В.В.,
суддів Макаровець А.М., Маринича В.К.,
за участю:
секретаря судового засідання Кулініч К.С.,
прокурора Матолич М.Р.,
захисника Лебєдєвої Т.О. (в режимі відеоконференції),
розглянув у закритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Лебєдєвої Т.О. на вирок Херсонського міського суду Херсонської області
від 1 грудня 2020 року та ухвалу Херсонського апеляційного суду від 11 травня 2021 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017230030004276, за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), раніше судимого вироком Новокаховського міського суду Херсонської області від 20 листопада 2020 року за ч. 1, 2 ст. 152, ч. 2 ст. 153, ч. 2 ст. 186, ст. 70 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк сім років,
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 152, ч. 2 ст. 153, ч. 2 ст. 186 КК.
Зміст оскаржених судового рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Херсонського міського суду Херсонської області від 1 грудня 2020 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 152, ч. 2 ст. 153, ч. 2 ст. 186 КК в редакції Закону № 2295-VI від 1 червня 2020 року до покарання: за ч. 2 ст. 152 КК у виді позбавлення волі на строк дев`ять років; за ч. 2 ст. 153 КК у виді позбавлення волі на строк сім років; за ч. 2 ст. 186 КК у виді позбавлення волі на строк шість років.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК шляхом часткового складання остаточно призначено ОСОБА_1 покарання у виді одинадцяти років позбавлення волі з відбуванням покарання у кримінально-виконавчій установі закритого типу.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань за даним вироком та вироком Новокаховського міського суду Херсонської області від 20 листопада 2020 року остаточно призначено ОСОБА_1 покарання у виді дванадцяти років позбавлення волі в кримінально-виконавчій установі закритого типу.
Визначено строк відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з 1 грудня 2020 року.
Цим же вироком зараховано у строк відбутого покарання часткове відбуте покарання за вироком Новокаховського міського суду Херсонської області
від 20 листопада 2020 року з 18 січня 2020 року по 1 грудня 2020 року.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він за обставин, встановлених судом та наведених у вироку, 21 жовтня 2017 року близько 2 години, знаходячись біля будинку № 12, що розташований
по вул. Чорноморській у м. Херсоні, переслідуючи прямий умисел, направлений на порушення правового режиму забезпечення статевої недоторканості особи, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки, повторно, будучи особою, яка раніше вчинила злочини, передбачені статями 152, 153 КК, із застосуванням фізичного насильства до потерпілої ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, утримуючи своєю рукою шию потерпілої, тим самим здавлюючи дихальні шляхи останньої, подолав її фізичний опір, після чого скоїв з нею насильницький статевий акт природним способом проти її волі, у результаті чого спричинив їй легкі тілесні ушкодження, а в подальшому вчинив з нею насильницький статевий акт неприроднім способом (орогенітальним та аногенітальним).
Крім того, ОСОБА_1 15 листопада 2017 року близько 9 години, знаходячись біля ТРЦ "Фабрика", що розташований за адресою: м. Херсон, вул. Бериславське шосе, 18, повторно, переслідуючи прямий умисел, направлений на порушення правового режиму забезпечення статевої недоторканості особи, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки, із застосуванням фізичного насильства до потерпілої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, звалив її з ніг, сів на неї зверху та під вагою свого тіла притиснув її тулуб до землі, наніс потерпілій два удари кулаком правої руки в обличчя, тим самим подолавши її фізичний опір, після чого скоїв з нею насильницький статевий акт природним способом проти її волі, в результаті чого спричинив потерпілій легкі тілесні ушкодження. Далі шляхом залякування потерпілої негайним застосуванням щодо неї фізичного насильства змусив передати належне останній майно, а саме золоту каблучку 585 проби та грошові кошти у сумі 68 грн.
Ухвалою Херсонського апеляційного суду від 11 травня 2021 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 змінено. Перекваліфіковано дії ОСОБА_1 за епізодами злочинної діяльності від 21 жовтня 2017 року стосовно потерпілої ОСОБА_2
з ч. 2 ст. 152, ч. 2 ст. 153 КК на ч. 1 ст. 152 КК (в редакції від 6 грудня 2017 року) - як вчинення дій сексуального характеру, пов`язаних з вагінальним, анальним, оральним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій, без добровільної згоди потерпілої особи (зґвалтування), та виключено з мотивувальної частини вироку при викладенні формулювання обвинувачення ОСОБА_1, визнаного судом доведеним, кваліфікуючі ознаки - повторність; особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений ст. 153 КК.
Цією ж ухвалою кваліфіковано дії ОСОБА_1 за епізодами злочинної діяльності від 15 листопада 2017 року стосовно потерпілої ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 152 КК (в редакції від 6 грудня 2017 року) - як зґвалтування, вчинене повторно; за ч. 2 ст. 186 КК - як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднане з погрозою застосування насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілої, та виключено з мотивувальної частини вироку при викладенні формулювання обвинувачення ОСОБА_1, визнаного судом доведеним, за ч. 2 ст. 152 КК кваліфікуючу ознаку "особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений
ст. 153 КК"; за ч. 2 ст. 186 КК - кваліфікуючу ознаку "повторність".
Постановлено вважати ОСОБА_1 засудженим за ч. 1 ст. 152 КК до п`яти років позбавлення волі; за ч. 2 ст. 152 КК - до дев`яти років позбавлення волі; за ч. 2 ст. 186 КК - до шести років позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань визначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк одинадцять років.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом часткового складання покарань, призначених за цим та попереднім вироком Новокаховського міського суду Херсонської області від 20 листопада 2020 року, визначено ОСОБА_1 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк дванадцять років.
Виключено з резолютивної частини вироку вказівку суду на відбування ОСОБА_1 покарання в кримінально-виконавчій установі закритого типу.
В решті вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 залишено без змін.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Лебєдєва Т.О., посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд в суді першої інстанції. Вказує, що висновки суду першої та апеляційної інстанцій ґрунтуються на припущеннях та не відповідають фактичним обставинам вчинення злочину, що призвело до неправильної кваліфікації дій ОСОБА_1 . При цьому зазначає, що судами належним чином не були перевірені показання обвинуваченого, який свою вину в інкримінованому йому правопорушенні категорично не визнав, повідомивши, що не має відношення до вказаного злочину, та надав пояснення, що не ґвалтував потерпілих, а в жовтні 2017 року не був у м. Херсоні та мешкав у Новій Каховці. Разом з тим, захисник звертає увагу, що у вироку місцевого суду не вказане точне місце проживання ОСОБА_1, а також не зазначені відомості щодо проведення допиту свідків-сусідів, родичів та друзів ОСОБА_1 під час досудового розслідування, котрі б змогли підтвердити, що останній у день вчинення кримінального правопорушення знаходився за місцем свого проживання, яке знаходиться приблизно за 100 км від місця скоєння злочину. До того ж, вказує, що судом першої інстанції не було досліджено та належним чином не оцінено висновки судово-медичної експертизи № 274 від 14 грудня 2017 року та № 39 від 25 жовтня 2017 року, які свідчать про непричетність ОСОБА_1 до зґвалтування потерпілих. На думку захисника, не можуть слугувати доказами у кримінальному провадженні і суперечливі показання свідка ОСОБА_4, позиція якого при допиті змінювалась, останній нечітко формулював свою думку та жодним чином не обґрунтовував свої міркування. Також захисник наголошує, що з метою доведення невинуватості ОСОБА_1 у ході досудового розслідування не було проведено одорологічної експертизи (зразків запаху обвинуваченого) та повної судово-психолого-психіатричної експертизи щодо його емоційного стану. Крім того, вказує на недоведеність факту заволодіння ОСОБА_1 каблучкою потерпілої ОСОБА_3 . Зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій не взяли до уваги те, що на стадії досудового розслідування мало місце неналежне забезпечення правового захисту залученим до участі у кримінальному провадженні захисником, який не узгоджував стратегію з підозрюваним, не проводив конфіденційні побачення з клієнтом та не з`ясовував у повному обсязі обставини кримінального провадження. Також звертає увагу, що судове провадження в суді першої інстанції було проведено з порушенням вимог
ст. ст. 364, 365 КПК, оскільки засудженому та його захиснику не було надано можливості скористатися своїм правом щодо виступу з промовою в судових дебатах та право виступити з останнім словом. Крім того, як вважає захисник, суд апеляційної інстанції, перекваліфікувавши дії засудженого за епізодами злочинної діяльності, на підставі ч. 4 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом часткового складання покарань, призначених за цим та попереднім вироком Новокаховського міського суду Херсонської області від 20 листопада 2020 року, призначив засудженому більш суворе покарання, ніж покарання, яке було призначено останньому судом першої інстанції.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор Матолич М.Р. заперечувала щодо задоволення касаційної скарги захисника та просила судові рішення щодо ОСОБА_1 залишити без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи захисника Лебєдєвої Т.О., котра підтримала подану касаційну скаргу та просила її задовольнити та прокурора Матолич М.Р., перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає на таких підставах.
Відповідно до ч. 1 ст. 433 Кримінального процесуального кодексу (далі - КПК) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
При цьому відповідно до ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
Зі змісту касаційної скарги захисника Лебєдєвої Т.О. вбачається, що вона не погоджується із встановленими судом першої інстанції фактичними обставинами кримінального провадження, що згідно зі ст. 438 КПК не є предметом перевірки у касаційному порядку.
При розгляді касаційної скарги суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій.
Разом з тим, висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, за які його засуджено, ґрунтується на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, підтверджених доказами, безпосередньо дослідженими та оціненими за критеріями, визначеними ч. 1 ст. 94 КПК.
Під час судового провадження суд, дотримуючись вимог статей 10, 22 КПК, перевірив доводи сторони обвинувачення та захисту, створивши необхідні умови для реалізації сторонами кримінального провадження їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 за висунутим йому обвинуваченням винним себе не визнавав та стверджував, що не ґвалтував потерпілих і в жовтні 2017 року взагалі не був у Херсоні, а мешкав у м. Нова Каховка.
Проте показання обвинуваченого ОСОБА_1 про його непричетність до вчинення злочинів суд всебічно й повно дослідив та з наведенням відповідних мотивів обґрунтовано визнав такими, що суперечать встановленим обставинам.
Так, обґрунтовуючи винуватість ОСОБА_1 у зґвалтуванні та сексуальному насильстві щодо потерпілої ОСОБА_2, суд у вироку послався на показання потерпілої, котра зазначала, що 21 жовтня 2017 року близько 2 години поверталася додому по вул. Чорноморській, до неї підійшов обвинувачений, хотів познайомитись, вона відмовила, тоді він її схопив, вона вирвалась і стала тікати. Однак ОСОБА_1 наздогнав її, повалив на землю і став душити, вона відчула, що втрачає свідомість, тому припинила опір, після чого обвинувачений скоїв з нею насильницький статевий акт природним та неприродним способом проти її волі. Потім вона викликала таксі, а коли його чекала до неї підійшов незнайомий хлопець, який запропонував свою допомогу та разом з нею зачекав на таксі. Коли їхала додому, вона подзвонила своїй матері та все їй розповіла, а пізніше на сайті "Типовий Херсон" побачила новини про зґвалтування трьох жінок в Новій Каховці та відразу впізнала обвинуваченого як особу, що її зґвалтувала.
Також суд першої інстанції оцінив та врахував показання свідка ОСОБА_6 про те, що її дочка ОСОБА_2 вночі 21 жовтня 2017 року зателефонувала їй і повідомила, що її було зґвалтовано.
Разом з тим, у вироку судом наведено й показання свідка ОСОБА_7 про те, що він працював таксистом і приїхав за викликом на вул. Чорноморська в м. Херсоні, де в машину сіла заплакана потерпіла ОСОБА_2, котра розмовляла по телефону, плакала і весь час повторювала "я не знаю, чому він це зробив".
Судом покладено в основу вироку й дані, що містились у протоколі огляду місця події від 21 жовтня 2017 року, в ході якого була оглянута ділянка місцевості біля будинку № 12 по вулиці Чорноморській в м. Херсоні.
Крім того, судом досліджено та наведено у вироку дані протоколу огляду
від 21 жовтня 2017 року, в ході якого були оглянуті особисті речі потерпілої ОСОБА_2, а саме труси та джинсові брюки, в яких вона перебувала під час скоєння відносно неї ОСОБА_1 насильницьких статевих актів.
У вироку суд послався й на дані висновку судово-медичної експертизи
від 8 листопада 2017 року № 1251, яким було встановлено, що у потерпілої ОСОБА_2 виявлено тілесні ушкодження у вигляді крововиливів в області крижі, садна в області колінних суглобів, які виникли від дії тупих предметів та відносяться до легких тілесних ушкоджень, які отримала потерпіла під час вчинення ОСОБА_1 злочину щодо неї. В області статевих органів тілесних ушкоджень не виявлено, що не виключає вчинення статевого акту (актів).
Судом досліджено та наведено у вироку і дані протоколу пред`явлення особи дня впізнання за фотознімками від 6 лютого 2018 року, відповідно до якого потерпіла ОСОБА_2 впізнала ОСОБА_1, котрий 21 жовтня 2017 року близько 2 години, знаходячись біля будинку № 12, що розташований по вул. Чорноморській
у м. Херсоні скоїв з нею насильницькі статеві акти проти її волі.
За фактом зґвалтування потерпілої ОСОБА_3 та відкритого заволодіння її майном, місцевий суд обґрунтував свої висновки про доведеність винуватості ОСОБА_1 показаннями самої потерпілої ОСОБА_3 про те, що 15 листопада 2017 року, коли вона йшла по вул. Бериславське шосе в м. Херсоні на зупинку, з кущів вийшов обвинувачений, напав на неї, схопивши за шию, став тягнути в кущі, штовхнув на землю, сів на неї зверху та, притиснувши до землі, наніс їй два удари кулаком правої руки в обличчя. Після цього скоїв з нею насильницький статевий акт природнім способом проти її волі, а потім змусив віддати йому каблучку та гроші.
Також судом досліджено та наведено у вироку показання свідка ОСОБА_8, про те, що її дочка ОСОБА_3 розказала їй, що 15 листопада 2017 року була зґвалтована та пограбована поблизу ТЦ "Фабрика".
Обґрунтовано суд першої інстанції послався й на показання свідка ОСОБА_4 про те, що він працює водієм маршрутки, 15 листопада 2017 року обвинувачений сів у його маршрутку біля Фабрики та вийшов біля повороту на Укрніоз, мотивуючи тим, що йому їхати в бік Каховки.
Крім того, судом досліджено та наведено у вироку дані, що містились у протоколі пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 6 березня 2018 року, відповідно до якого свідок ОСОБА_4 впізнав ОСОБА_1 як такого, котрий 15 листопада 2017 року близько 9 год. 20 хв. біля ТРЦ "Фабрика", що розташований за адресою: м. Херсон, вул. Бериславське шосе, 18, підсів в його маршрутне таксі (маршрут № 25).
Судом першої інстанції покладено в основу вироку й дані, що містились у протоколі огляду місця події від 15 листопада 2017 року, відповідно до якого була оглянута ділянка місцевості по Бериславському шосе в м. Херсоні, під час огляду місця події вилучено нижню білизну ОСОБА_3, зняті зразки речовини темно-бурого кольору.
Також на підтвердження встановлених обставин суд навів у вироку дані протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 6 березня 2018 року, відповідно до якого потерпіла ОСОБА_3 впізнала ОСОБА_1 як такого, котрий 15 листопада 2017 року близько 9 години, знаходячись біля ТРЦ "Фабрика", що розташований за адресою: м. Херсон, вул. Бериславське шосе, 18 скоїв з нею насильницький статевий акт проти її волі, а потім відкрито викрав у неї золоту каблучку 585 проби.
Крім того, місцевим судом досліджено та наведено у вироку дані, що містились: у висновку експерта № 275 від 20 грудня 2017 року, відповідно до якого встановлено, що на речах вилучених у ОСОБА_3 є сліди сперми та слини, а у знайдених речовинах виявлений антиген В не властивий організму потерпілої; у висновку експерта № 1330 від 30 листопада 2017 року, відповідно до якого встановлені тілесні ушкодження потерпілої ОСОБА_3, також виявлені сперматозоїди, що свідчать про здійснення статевого акту на протязі доби від початку огляду, тобто 15 листопада 2017 року; у висновку експерта № 44
від 16 листопада 2017 року, відповідно до якого на мазках взятих у потерпілої ОСОБА_3 виявлені сперматозоїди; у висновку експерта № 122 від 28 листопада 2017 року, відповідно до якого кров потерпілої ОСОБА_3 відноситься до групи А з ізогемаглютиніном анти-В; у висновку експерта № 149 від 19 лютого 2018 року, відповідно до якого встановлено, що генетичні ознаки зразка крові ОСОБА_1 збігаються з генетичними ознаками слідів сперми та клітин з ядрами без домішку крові, виявлених на нижній білизні ОСОБА_3 .
Також на підтвердження встановлених обставин суд навів у вироку дані висновку експерта № 1628-МТ від 25 травня 2018 року, відповідно до якого вартість золотої каблучки 585 проби, вагою метала 3,80 грам, станом на 15 листопада 2017 року могла складати 2365,73 гривень.
При цьому судом була досліджена й довідка ПО "Ломбард Онікс" Антохіна, Яценко", відповідно до якої сестра обвинуваченого ОСОБА_9 15 листопада 2017 року здала в ломбард золоту каблучку.
Також суд послався й на дані протоколу пред`явлення речей для впізнання
від 16 травня 2018 року з фототаблицею, згідно з яким ОСОБА_9 впізнала золоте кільце, яке їй передав її брат ОСОБА_1 та яке вона заклала до ломбарду.
Таким чином, у вироку в повній відповідності до вимог ч. 3 ст. 374 КПК наведено докази, на яких ґрунтується висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому злочинів, які суд дослідив та оцінив із дотриманням положень ст. 94 КПК. В основу обвинувального вироку покладено виключно ті докази, що не викликають сумнівів у їхній достовірності. Зі змісту вказаного вироку вбачається, що суд у його мотивувальній частині виклав формулювання обвинувачення, визнаного доведеним, із достатньою конкретизацією встановив і зазначив місце, час, спосіб вчинення злочину, його наслідки.
Отже, дослідивши та оцінивши вказані у вироку докази з точки зору належності, допустимості та достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд першої інстанції правильно встановив обставини кримінального провадження та дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому злочинів.
З огляду на зазначене, доводи касаційної скарги захисника Лебєдєвої Т.О. про недоведеність вчинення ОСОБА_1 злочинів, за які його було засуджено, є неспроможними.
При цьому за результатами апеляційного розгляду, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність кваліфікації дій ОСОБА_1 за ст. 152 КК (в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законів України у зв`язку з ратифікацією Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами" від 6 грудня 2017 року № 2227-VІІІ) та здійснив відповідну перекваліфікацію його дій, яка, на думку колегії суддів касаційної інстанції, не лише не погіршує становище засудженого ОСОБА_1 (зокрема, у частині виду та розміру покарання, остаточно призначеного йому як за ч. 1 ст. 70, так і за ч. 4 ст. 70 КК), але й дещо покращує його, оскільки застосування нового закону, порівняно з попередньою правовою конструкцією, в даному випадку призвело до:
- зміни кваліфікації його дій за епізодами злочинної діяльності від 21 жовтня 2017 року стосовно потерпілої ОСОБА_2 з ч. 2 ст. 152 КК на ч. 1 ст. 152 КК (в редакції від 6 грудня 2017 року), з огляду на виключення як кваліфікуючих ознак за ч. 2 ст. 152 - "вчинене повторно" та "вчинене особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений ст. 153 КК";
- виключення за вказаними епізодами злочинної діяльності стосовно потерпілої ОСОБА_2 додаткової кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 153 КК;
- виключення за епізодами злочинної діяльності від 15 листопада 2017 року стосовно потерпілої ОСОБА_3 кваліфікуючої ознаки за ч. 2 ст. 152 КК - "особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений ст. 153 КК".
Вказана позиція колегії суддів апеляційного суду узгоджується з викладеним у постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 7 грудня 2020 року у справі № 562/1629/17 (провадження № 51-1416 кмо 20) висновком щодо застосування положень ст. 5 КК, зокрема, стосовно необхідності урахування конкретних обставин справи при вирішенні питання про те, чи скасовує закон про кримінальну відповідальність злочинність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, чи навпаки - встановлює кримінальну протиправність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи.
Разом з тим, спростовуючи доводи сторони захисту про те, що показання свідка ОСОБА_4 є суперечливими, суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив, що в судовому засіданні 18 травня 2020 року, в якому був допитаний свідок, він показав, що на час судового розгляду ознаки зовнішності обвинуваченого не пам`ятає, однак надав послідовні показання щодо маршруту, яким він здійснював рух транспортним засобом, час, коли саме до маршрутки здійснив посадку обвинувачений ОСОБА_1, описав транспортний засіб, яким керував, та зауважив, що саме під час слідчої дії - пред`явлення для впізнання особи за фотознімками він вказав на особу ( ОСОБА_1 ), яку підвозив, оскільки на той час більш детально пам`ятав її зовнішні ознаки. Під час проведення слідчої дії 6 березня 2018 року свідок ОСОБА_4 впізнав саме ОСОБА_1 .
Належним чином апеляційним судом були перевірені й доводи захисника про те, що судом першої інстанції не досліджено та не надано оцінки висновкам судово-медичної експертизи № 274 від 14 грудня 2017 року та № 39 від 25 жовтня 2017 року, які, на думку захисника, свідчать про непричетність ОСОБА_1 до зґвалтування потерпілих. Зазначені доводи суд апеляційної інстанціїобґрунтовано визнав безпідставними, у зв`язку з тим, що судом першої інстанції у вироку надано належну оцінку вказаним висновкам в сукупності з іншими доказами.
Не відповідають наявним матеріалам кримінального провадження і доводи касаційної скарги захисника з приводу незазначення у вироку відомостей про точне місце проживання ОСОБА_1, оскільки відповідно до матеріалів цього провадження місце проживання ОСОБА_1 зазначено у вступній частині вироку, інших відомостей про фактичне місце проживання обвинуваченого вказані матеріали не містять, про що обґрунтовано було зазначено судом апеляційної інстанції.
Необґрунтованими колегія суддів касаційного суду вважає доводи захисника й про те, що у вироку не було зазначено відомостей про досудовий допит свідків - сусідів, родичів, друзів ОСОБА_1, котрі би підтвердили перебування останнього за місцем свого проживання за 100 км від м. Херсона.
Зазначені доводи також були предметом перевірки суду апеляційної інстанції та не знайшли свого підтвердження, оскільки таких доказів, відповідно до вимог ст. 93 КПК не було надано стороною захисту ні під час судового, ні під час апеляційного розгляду.
При цьому стороною захисту не заявлялось клопотання про допит вказаних свідків та не було забезпечено в суді участь осіб, котрі, на думку сторони захисту, могли би підтвердити версію захисника Лебєдєвої Т.О.
Що ж стосується доводів касаційної скарги захисника про те, що в ході проведення досудового розслідування не було проведено одорологічної експертизи (зразків запаху обвинуваченого) та повної судово-психолого-психіатричної експертизи щодо емоційного стану ОСОБА_1, то зазначені доводи також були належним чином перевірені судом апеляційної інстанції та обґрунтовано визнані безпідставними, оскільки під час досудового розслідування сторона захисту не зверталась із заявами про його неповноту та з клопотаннями про необхідність проведення у вказаному кримінальному провадженні вказаних експертиз, а також сторона захисту не скористалась своїм правом на звернення до експертної установи чи експерта з метою їх проведення.
Безпідставними, на думку колегії суддів касаційної інстанції, є й доводи захисника про неналежне здійснення захисту захисником, залученим до участі у даному кримінальному провадженні за дорученням регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги.
Так, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що дорученням про надання безоплатної вторинної допомоги Регіональним центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Херсонській області було призначено адвоката Мокіна І.С., який співпрацював з Регіональним центром на підставі укладеного контракту від 5 березня 2018 року № 42, для надання безоплатної вторинної правової допомоги ОСОБА_1
11 листопада 2018 року адвокат Мокін І.С. звернувся до суду першої інстанції з клопотанням про призначення обвинуваченому ОСОБА_1 іншого захисника у зв`язку з припиненням контракту від 5 березня 2018 року № 42 з Регіональним центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Херсонській області та його перебуванням у відрядженні в м. Києві, надавши при цьому копію Додаткової угоди № 1 до Контракту № 42 від 5 березня 2018 року.
З огляду на вказані обставини, ухвалою суду першої інстанції від 15 листопада 2018 року було призначено захисника з Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Херсонській області, за дорученням керівника якого № 021-0002297 від 21 листопада 2018 року і було залучено до участі у даному провадженні адвоката Лебєдєву Т.О. у якості захисника обвинуваченого ОСОБА_1 .
При цьому у ході проведення досудового розслідування, а також в ході розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції засуджений ОСОБА_1 не ставив питання про заміну захисника Мокіна І.С. та не висловлював жодних зауважень щодо неналежності здійснення ним його захисту.
Таким чином, у матеріалах кримінального провадження відсутні дані, які би вказували на те, що захист засудженого з боку адвоката Мокіна І.С. під час досудового розслідування та судового розгляду (до моменту призначення обвинуваченому іншого захисника - адвоката Лебєдєвої Т.О.) здійснювався неналежно чи некомпетентною особою.
Безпідставними і такими, що не відповідають матеріалам кримінального провадження, є й доводи захисника про ненадання можливості засудженому та його захиснику скористатися своїм правом щодо виступу з промовою в судових дебатах та незабезпечення можливості засудженому виступити з останнім словом.
Як убачається з журналу судового засідання від 25 листопада 2020 року та аудіозапису зазначеного судового засідання, який міститься на технічному носії фіксації кримінального провадження в суді першої інстанції, засудженому ОСОБА_1 та його захиснику - адвокату Лебєдєвій Т.О. було надано право виступити в судових дебатах, яким вони скористались.
Окрім того, відповідно до журналу судового засідання від 1 грудня 2020 року та аудіозапису зазначеного судового засідання, який міститься на технічному носії фіксації кримінального провадження в суді першої інстанції, обвинуваченому ОСОБА_1 було надано право виступити і з останнім словом, яким він скористався.
Здійснюючи апеляційний розгляд, суд апеляційної інстанції належно перевірив доводи апеляційних скарг захисника та прокурора, надав на них вичерпні відповіді, навів мотиви, з яких виходив при постановленні ухвали, і положення закону, якими керувався.
При призначенні ОСОБА_1 покарання суд апеляційної інстанції врахував характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого, факт скоєння обвинуваченим серії зґвалтувань, що свідчить про його суспільну небезпечність, дані про особу обвинуваченого, що характеризується негативно, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, утриманців не має, зареєстрований та має постійне місце проживання, а також відсутність обставин, які пом`якшують та обтяжують його покарання.
З урахуванням цих конкретних обставин, а також підвищеної суспільної небезпечності вчинених злочинів, відсутності каяття обвинуваченого, ОСОБА_1 було призначене остаточне покарання за сукупністю злочинів за правилами ч. 1 та ч. 4 ст. 70 КК у виді позбавлення волі на строк 12 років.
Колегія суддів касаційної інстанції вважає, що призначене ОСОБА_1 покарання за своїм видом і розміром відповідає вимогам статей 50, 65 КК.
Ухвала апеляційного суду постановлена з дотриманням вимог ст. ст. 370, 419 КПК.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були би підставами для зміни або скасування судових рішень, не встановлено.
Отже, касаційну скаргу захисника Лебєдєвої Т.О. необхідно залишити без задоволення.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд