Постанова
іменем України
14 грудня 2021 року
м. Київ
Справа № 657/950/14-к
Провадження № 51-2630км 19
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Короля В.В.,
суддів Лагнюка М.М., Маринича В.К.,
за участю:
секретаря судового засідання Кулініч К.С.,
прокурора Матолич М.Р.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Кисельова М.Ю. на вирок Херсонського апеляційного суду від 13 травня 2021 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42014230000000092,за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Херсона та жителя АДРЕСА_1 ), раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Цюрупинського районного суду Херсонської області від 10 грудня 2018 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки.
Відповідно до п. в) ст. 1 Закону України "Про амністію у 2016 році" ОСОБА_1 звільнено від відбування основного покарання у виді позбавлення волі.
Ухвалою Херсонського апеляційного суду від 4 квітня 2019 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 залишено без змін.
Постановою Верховного Суду колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду від 13 листопада 2019 року скасовано ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_1 та призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Херсонський апеляційний суд скасував вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 в частині призначення покарання та 13 травня 2021 року ухвалив свій вирок, яким призначив ОСОБА_1 покарання за ч. 2 ст. 286 КК у виді позбавлення волі на строк п`ять років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він, працюючи дільничним інспектором міліції сектору дільничних інспекторів міліції Каланчацького РВ УМВС України в Херсонській області, будучи капітаном міліції, 14 квітня 2014 року приблизно о 15 годині 45 хвилин, керуючи технічно справним автомобілем марки ВАЗ 2108, державний номер НОМЕР_1, у позаслужбовий час рухався по вул. Зої Космодем`янської в смт Каланчак, поблизу території колишньої заготівельної контори, не вживаючи заходів до зменшення швидкості руху, рухаючись із приблизною швидкістю 100 км/год, при допустимій швидкості руху в населеному пункті не більше 60 км/год, не обравши допустиму швидкість руху на заокругленій ділянці дороги, втратив керування над рухом автомобіля, внаслідок чого виїхав на узбіччя полоси зустрічного руху транспортних засобів, допустивши необережність у виді недбалості, тобто не передбачивши можливості настання суспільно небезпечних наслідків своїх дій, порушивши вимоги п. п. 11.2, 11.3, 12.1, 12.4, 13.1 Правил дорожнього руху (далі - ПДР), здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка рухалась у попутному напрямку по краю проїзної частини зустрічної смуги руху дороги по вул. Зої Космодем`янської з дотриманням абз. 2 п. 4.1. ПДР, у зв`язку з чим останній були заподіяні тілесні ушкодження, внаслідок яких вона загинула на місці.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Кисельов М.Ю., посилаючись порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вирок апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
При цьому зазначає, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано, вибірково підійшов до проведення судового слідства та не зазначив у вироку жодного беззаперечного доказу про перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння. На думку захисника, такі висновки суду ґрунтуються виключно на припущеннях та домислах. Крім того, захисник звертає увагу на те, що апеляційний суд у вироку не зазначив того, чому судом не було прийнято показань більш ніж 20 свідків, які на протязі декількох судових проваджень за даною справою та безпосередньо у суді апеляційної інстанції дали чіткі, послідовні та беззаперечні показання про те, що не бачили у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння. Також захисник вказує на те, що стороною обвинувачення не надавався в якості доказу висновок про стан алкогольного сп`яніння, який під час відкриття матеріалів був відсутнім у справі, що на думку захисника, свідчить про свідому відмову сторони обвинувачення від даного доказу. Крім того, зазначає про те, що в судовому засіданні було досліджено направлення на огляд ОСОБА_1 з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння до Каланчацької ЦРЛ за підписом прокурора прокуратури Каланчацького району та акт медичного огляду, датовані 14 квітня 2014 року, в яких не було зазначено жодної із передбачених переліком п. 1.3 Інструкції ознак алкогольного сп`яніння. Крім того, вказує на те, що в акті медичного огляду не були заповнені графа 20 "Висновок та діагноз за результатами огляду" та графа 25 "Заключний діагноз". А в графі 16 "Відомості про останнє вживання алкоголю", на що звертає увагу захисник, зазначено: "2 бутилки пива - 1 л", проте не зазначено з якого джерела інформації було отримано ці дані. У зв`язку з чим, як вважає захисник, така інформація не може бути доказом перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння. Крім того, на думку захисника, повністю суперечить показанням свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 висновок суду про те, що сварка, яка відбулась між ними та ОСОБА_1, свідком якої був ОСОБА_5, може бути підтвердженням перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння.
Прокурор у кримінальному провадженні Безкровний А.С. подав заперечення на касаційну скаргу захисника Кисельова М.Ю., в якому просить касаційну скаргу захисника залишити без задоволення, а вирок Херсонського апеляційного суду від 13 травня 2021 року - без зміни.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор Матолич М.Р. вважала касаційну скаргу необґрунтованою та просила залишити її без задоволення.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора Матолич М.Р., перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга захисника задоволенню не підлягає на таких підставах.
Суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин (ч. 1 ст. 433 КПК).
При цьому згідно з ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, та кваліфікація його дій у касаційній скарзі захисником не оспорюються і не заперечуються.
Доводи захисника Кисельова М.Ю. про недоведеність перебування обвинуваченого ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння під час вчинення злочину є необґрунтованими та спростовуються матеріалами провадження.
За змістом ст. 404 КПК апеляційна процедура передбачає оцінку оскаржуваного вироку на відповідність нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам кримінального провадження й дослідженим у судовому засіданні доказам.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 404 КПК за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується..
Вирішуючи питання про скасування або зміну вироку місцевого суду, суд апеляційної інстанції має керуватися положеннями статей 408, 420 КПК. Водночас положеннями ч. 2 ст. 420 КПК передбачено, що вирок суду апеляційної інстанції має відповідати загальним вимогам до вироків, визначеним ст. 374 КПК.
Як убачається з матеріалів справи, вказаних вимог процесуального закону апеляційний суд дотримався.
Переглянувши вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 за апеляційною скаргою потерпілої ОСОБА_6, дослідивши згідно з вимогами ст. 404 КПК в апеляційному порядку обставини, встановлені судом першої інстанції, зокрема повторно допитавши свідків ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_12, дослідивши Акт медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння від 14 квітня 2014 року, апеляційний суд оцінив кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору взаємозв`язку й достатності для прийняття відповідного процесуального рішення та дійшов обґрунтованого висновку про скоєння ОСОБА_1 інкримінованого йому злочину в стані алкогольного сп`яніння.
Такий висновок апеляційного суду достатньо вмотивований і ґрунтується на доказах, які були предметом безпосереднього дослідження судів першої та апеляційної інстанцій, й у своїй сукупності отримали належну оцінку суду із дотриманням вимог ст. ст. 23, 94 КПК.
Так, обґрунтовуючи свій висновок, апеляційний суд у вироку послався на показання свідка ОСОБА_5, який пояснив, що в той день знаходився біля будинку і бачив, як біля автомобіля, який знаходився біля будинку ОСОБА_4 "борсались" між собою ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, а саме ОСОБА_3 та ОСОБА_4 забирали ключі у ОСОБА_1 та не давали, щоб він сів за кермо, однак останній вихопив ключі та на великій швидкості виїхав з двору. На його думку, ОСОБА_1 був випивший, а інші не давали йому сісти за кермо, при цьому ОСОБА_3 та ОСОБА_4 були також були випивші.
При цьому суд зазначив у вироку і показання свідка ОСОБА_7, надані в судовому засіданні, де останній розповів про те, що 14 квітня 2014 року виїжджав на місце дорожньо-транспортної пригоди за участю ОСОБА_1, який, на його думку, знаходився у стані алкогольного сп`яніння, і хоча ОСОБА_1 нічого не говорив, такий висновок він зробив по очах останнього.
Крім того, судом досліджено та наведено у вироку показання свідка ОСОБА_8, який пояснив, що 14 квітня 2014 року, коли він їхав
по вул. З. Космодем`янської в смт Кагарлик на велосипеді, його на великій швидкості обігнав автомобіль ВАЗ 2108, який їхав по середині дороги, не об`їжджаючи при цьому ям, коли він проїхав далі, побачив ДТП за участю автомобіля, який його обганяв.
Зазначені у вироку і показання свідка ОСОБА_10, який пояснив, що коли він після обіду їхав на роботу, по дорозі побачив розбиту машину, з якої вийшов ОСОБА_1, який знаходився в стані алкогольного сп`яніння, а також хлопці, які служили в поліції і також були випившими.
Крім того, судом досліджені показання свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_14, які були оголошені шляхом відтворення технічного засобу фіксування судового засідання в суді першої інстанції від 14 червня 2018 року.
Так, свідок ОСОБА_13 та ОСОБА_14, пояснили, що після ДТП, що сталось, вони бачили ОСОБА_1, який на їх погляд був у нетверезому стані, такий свій висновок вони пояснили тим, що коли ОСОБА_1 вийшов з машини він похитувався, у зв`язку з чим його хода була невпевненою, мав похмурий погляд, його мова була нечіткою та він неадекватно себе поводив. Крім того, свідок ОСОБА_14 зазначив, що бачив ОСОБА_1 тверезим, а тому вважає, що в день пригоди ОСОБА_1 знаходився саме в стані алкогольного сп`яніння. При цьому свідок ОСОБА_13, припускав і те, що ОСОБА_1 міг бути після ДТП у шоковому стані, проте ствердив, що, на його думку, останній знаходився саме в стані алкогольного сп`яніння.
Крім того, на думку колегії суддів касаційної інстанції, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що сварка, яка відбулась між ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_1 з метою відібрання ключів від автомобіля у останнього, свідчить саме про те, що ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп`яніння, а ОСОБА_4 та ОСОБА_3 намагались завадити йому сісти за кермо автомобіля, і свідком саме цих подій був ОСОБА_5, який у своїх показаннях прямо вказав, що стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 був основною причиною сварки, що виникла між ними.
Також на підтвердження факту перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння, суд апеляційної інстанції у вироку обґрунтовано послався на дані, які містяться в Акті медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 від 14 квітня 2014 року, в п. 16 якого зазначено про вживання останнім двох пляшок пива (т. 8 а. п. 150-а).
Відомості, наведені у вказаному акті, підтвердив і свідок ОСОБА_9, котрий у судовому засіданні зазначив, що він працює в Каланчацькій районній лікарні, в квітні, будучи черговим лікарем, проводив клінічне обстеження ОСОБА_1 та заповнював Акт медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння від 14 квітня 2014 року. При цьому пояснив, що ОСОБА_1 відмовився від забору крові та інших біологічних зразків, а інформацію про вживання пива в акті зазначив зі слів.
Крім того, судом апеляційної інстанції були безпосередньо допитані свідки ОСОБА_11, ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_12, на показання яких в поданій касаційній скарзі посилається сторона захисту, яким апеляційним судом надано належну оцінку у сукупності з іншими доказами.
Так, апеляційний суд критично віднісся до показів свідків ОСОБА_11, ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_12, оскільки вони та інші працівники поліції, серед яких був і ОСОБА_1, вживали спиртні напої.
Враховуючи зазначені докази, надавши їм належну оцінку в їх сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність поза розумним сумнівом перебування ОСОБА_1 під час вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп`яніння.
Вирок апеляційного суду відповідає вимогам ст. ст. 370, 420 КПК.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б безумовними підставами для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення щодо ОСОБА_1, не встановлено.
А тому колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу захисника Кисельова М.Ю. залишити без задоволення.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 440, 441, 442 КПК України, Суд