постанова
ІМЕНЕМ УКРАЇНи
02 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 130/1007/18
провадження № 51-1958км21
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Голубицького С. С.,
суддів Антонюк Н. О., Стефанів Н. С.,
за участю:
секретаря судового засідання Зайчишина В. В.,
засудженого ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції),
захисників Сувалова В.О. (у режимі відеоконференції),
Тетеви-Родюк І. О. (у режимі відеоконференції),
прокурора Круценко Т. В.,
потерпілої ОСОБА_2,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги потерпілої ОСОБА_2, засудженого ОСОБА_1, захисників Сувалова В. О. та Тетеви-Родюк І. О. на вирок Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 07 вересня 2020 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 03 лютого 2021 року у кримінальному провадженні № 12017020000000529 за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 07 вересня 2020 року, залишеним без змін ухвалою Вінницького апеляційного суду від 03 лютого 2021 року, ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за ч. 1 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 14 років 6 місяців.
Частково задоволено цивільні позови потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_2 і стягнуто з ОСОБА_1 на їхню користь у відшкодування завданої моральної шкоди 600 000 та 250 000 грн відповідно.
Вирішено питання про стягнення процесуальних витрат та долю речових доказів.
Районний суд установив, що ОСОБА_1 07 грудня 2017 року в гаражному приміщенні будинковолодіння АДРЕСА_2 у проміжок з 03:00 до 05:00 під час спільного вживання алкогольних напоїв в ході конфлікту умисно завдав ОСОБА_4 порожньою скляною пляшкою не менше п`яти ударів в голову та численних ударів руками у голову та тулуб від яких останній помер.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі потерпіла ОСОБА_2 просить скасувати оскаржувані судові рішення в зв`язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через м`якість і постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 115 КК покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років.
На обґрунтування своїх вимог зазначає, що судом першої інстанції при призначенні покарання не враховано ступінь тяжкості скоєного злочину, який ОСОБА_1 вчинив у стані алкогольного сп`яніння, та згідно з висновком експертів останній виявляє розлади психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю з шкідливими наслідками, а отже є небезпечним для суспільства.
Вказує, що судами першої та апеляційної інстанцій не враховано поведінку засудженого під час судового розгляду, який свою вину не визнав, у вчиненому не розкаявся та дозволяв собі принизливі та погрозливі висловлювання в бік потерпілих.
Стверджує, що їй як матері завдано значних психологічних та душевних страждань, яких вона зазнала через смерть сина та чоловіка, серце якого не витримало та зупинилось під час поховання загиблого.
Вважає, що засуджений ОСОБА_1 заслуговує найсуворішого покарання за вчинений злочин.
У касаційній скарзі захисник Тетева-Родюк І. О. просить змінити оскаржувані судові рішення через невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого і пом`якшити його у межах санкції ч. 1 ст. 115 КК.
На обґрунтування цих вимог зазначає, що суд першої інстанції належним чином не вмотивував свого рішення, залишивши поза увагою стан здоров`я ОСОБА_1, який страждає на ряд серйозних захворювань та потребує кваліфікованої медичної допомоги у спеціалізованих закладах. Вважає, що при призначенні покарання судами обох інстанцій не в повній мірі враховано дані про особу засудженого, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, позитивно характеризується за місцем проживання, має на утриманні літню матір та активно займався благодійною діяльністю.
Захисник Сувалов В. О. в касаційній скарзі просить скасувати судові рішення через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
На переконання захисника, суд першої інстанції дав невірну оцінку висновкам судової медичної експертизи від 09січня 2018 року № 138 та додаткової судової медичної експертизи від 23 березня 2018року № 21/138тр-17, відповідно до яких "без впливу алкогольної інтоксикації не виник би критичний стан, який безпосередньо призвів до смерті потерпілого ОСОБА_4 (набряк і набрякання головного мозку)", а також висновку комісійної судової медичної експертизи від 05 березня 2019 року № 1-к. Зауважує, що суди першої та апеляційної інстанцій надали перевагу висновку останньої експертизи та не взяли до уваги поясненьексперта ОСОБА_5, який в суді показав, що критичний стан, при якому настала смерть потерпілого був обумовлений його алкогольною інтоксикацією.
З урахуванням цього захисник вважає, що дії ОСОБА_1 неправильно кваліфіковані судом за ч. 1 ст. 115 КК, оскільки такі, на його думку, підлягають кваліфікації за ч. 2 ст. 121 цього Кодексу.
Стверджує, що при перегляді вироку апеляційний суд не перевірив належним чином доводів апеляційних скарг сторони захисту і не дав на всі з них вичерпних відповідей, а тому ухвалене цим судом рішення не відповідає вимогам статей 370 та 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
Засуджений ОСОБА_1 у касаційній скарзі просить скасувати судові рішення через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотні порушення вимог кримінального процесуального закону і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
На обґрунтування цих вимог наводить ті ж самі доводи, що викладені у касаційній скарзі захисника Сувалова В. О.
Крім того зазначає, що розгляд справи в суді першої інстанції здійснено незаконним складом суду, оскільки головуючий у справі суддя ОСОБА_6 є троюрідним братом його колишньої дружини. Зважаючи на те, що розлучення з нею супроводжувалось взаємними обвинуваченнями, вважає, що цей суддя повинен був заявити собі самовідвід, оскільки вказана обставина викликала сумнів у його неупередженості, що і підтвердилось при призначенні йому судом надмірно суворого покарання.
Також, на думку засудженого, розгляд справи в суді першої інстанції мав явно обвинувальний ухил, оскільки в судовому засіданні суд задовольнив клопотання прокурора і призначив у справі комісійну судово - медичну експертизу на предмет характеру і тяжкості тілесних ушкоджень виявлених у потерпілого, однак у той же час відмовив у задоволенні клопотання сторони захисту про призначення комісійної судової медичної експертизи щодо визначення стану здоров`я засудженого, чим, як він вважає, допустив порушення принципу справедливості.
Позиція учасників у суді касаційної інстанції
Захисники та засуджений підтримали касаційні скарги сторони захисту і заперечили у задоволенні касаційної скарги потерпілої ОСОБА_2 .
Прокурор виступив проти задоволення усіх касаційних скарг і просив залишити оскаржувані судові рішення без зміни.
Потерпіла ОСОБА_2 подану касаційну скаргу підтримала повністю, заперечила у задоволенні касаційних скарг сторони захисту .
Інших учасників було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи, однак вони у судове засідання не прибули.
Мотиви Суду
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, наведені у касаційних скаргах, дійшла висновку про таке.
Відповідно до ст. 438 КПКпідставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. На будь-яких інших підставах суд касаційної інстанції не вправі скасувати чи змінити оскаржувані рішення.
Згідно з вимогами ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
З матеріалів провадження вбачається, що свій висновок про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину суд першої інстанції зробив на підставі ретельного аналізу й оцінки досліджених доказів, а саме: показань самого засудженого, а також показань потерпілих ОСОБА_3 (яка в суді пояснила, що зранку прийшла з роботи і чоловіка не було вдома, а через деякий час до неї зателефонувала її знайома і повідомила, що чоловік сильно побитий лежить на вулиці, коли прибула на місце зрозуміла, що він вже мертвий) та ОСОБА_2 (яка пояснила, що речі сина - телефон, куртка та гаманець були вилучені працівниками поліції в засудженого), свідків ОСОБА_7 (який пояснив, що того вечора в гаражі обмивали купівлю авто, він пішов раніше, а потерпілий ОСОБА_4 та ОСОБА_1 залишились у гаражі. Зранку помітив, що в гаражі горить світло та відкриті ворота, після чого вийшов на вулицю і побачив, що потерпілий лежить на дорозі без ознак життя), ОСОБА_8 (яка пояснила, що зранку 07 грудня 2017 року її розбудив чоловік та повідомив, що ОСОБА_4 лежить на вулиці сильно побитий. Коли вона до нього підійшла то побачила, що він вже холодний. Лікарі які приїхали на місце події констатували смерть потерпілого), ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 (працівники швидкої медичної допомоги, які пояснили, що прибувши за викликом на місце події зафіксували смерть ОСОБА_4 ), ОСОБА_12, експертів: ОСОБА_5 (який у висновку вказав, що наявність алкоголю в крові спровокувала настання критичного стану у потерпілого) і ОСОБА_13 (який в суді пояснив, що безпосередньою причиною смерті потерпілого є закрита черепно - мозкова травма, а думка експерта ОСОБА_5 про значний влив алкоголю на набрякання головного мозку у потерпілого є лише припущенням), протоколами: огляду місця події від 07 грудня 2017 року з фототаблицями, схемою та відеозаписом (відповідно до якого на проїжджій частині дороги виявлено тіло потерпілого ОСОБА_4 зі слідами насильницької смерті, оглянуто гараж в якому виявлено та вилучено дві пусті пляшки з-під горілки (забруднені кров`ю), пачку з-під цигарок, змиви речовини бурого кольору з поверхонь брами гаража, дверей автомобіля, з підлоги гаража, тощо); огляду трупа від 07 грудня 2017 року з фототаблицями; затримання ОСОБА_1 від 07 грудня 2017 року (згідно з яким у засудженого було вилучено куртку, ремінь, мобільний телефон та гаманець, які належали потерпілому ОСОБА_4 ); проведення слідчого експерименту від 20 грудня 2017 року за участю свідка ОСОБА_7, проведення слідчого експерименту від 15 лютого 2018 року за участю засудженого ОСОБА_1 ; про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 13 лютого 2018 року (під час якої засуджений розповів сторонній особі про конфлікт з потерпілим і значну кількість завданих йому ударів); висновками експертиз: судово-медичних від 09 січня 2018 року № 138 (щодо тілесних ушкоджень виявлених у потерпілого ОСОБА_4 ) та від 23 березня 2018 року № 21/138тр17 (згідно з якою тілесні ушкодження виявлені у ОСОБА_4 відповідають тому механізму завдання ударів на який показав ОСОБА_1 під час слідчого експерименту), додаткової комісійної судово-медичної від 05 березня 2019 року № 1-к (відповідно до якої причиною смерті потерпілого ОСОБА_4 є закрита черепно-мозкова травма, яка ускладнилась набряком та дислокацією головного мозку, значний вплив алкогольної інтоксикації на виникнення критичного стану носить характер припущення і є необ`єктивним), судово-медичної від 28 грудня 2017 року № 116 (згідно з якою в ОСОБА_1 виявлено синець на тильній поверхні лівої кисті, садно на 4 пальці правої кисті, інших тілесних ушкоджень не виявлено), судово-медичних від 18 грудня 2017 року № 377 та від 19 грудня 2017 року № 378 (щодо групової належності крові ОСОБА_4 та ОСОБА_1 ), судово-медичних від 29 грудня 2017 року № 381, 379, 380 (щодо приналежності слідів крові виявлених під час огляду місця події (гаража), огляду трупа потерпілого та затримання ОСОБА_1 ), комплексної судової імунологічної та судової молекулярно-генетичної від 27 лютого 2018 року № 101/890, судово-наркологічної від 28 грудня 2017 року № 314 щодо ОСОБА_1, комплексної судової психолого-психіатричної від 09 січня 2018 року № 4 (згідно з якою ОСОБА_1 може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, перебуває поза будь яким тимчасовим хворобливим розладом психічної діяльності) та іншими доказами у своїй сукупності.
Суд першої інстанції ретельно перевірив надані сторонами докази у справі, детально виклав їх зміст у вироку та дав їм належну правову оцінку. Ці докази узгоджуються між собою і не містять сумнівів у їх належності, допустимості та достатності. Саме на основі цих доказів місцевий суд і обґрунтував свій висновок про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого злочину.
Вирок місцевого суду був оскаржений в апеляційному порядку стороною захисту та прокурором.
За приписами статей 404 та 405 КПК суд апеляційної інстанції зобов`язаний перевірити всі доводи, викладені в апеляційних скаргах, у тому числі за необхідності, і шляхом повторного дослідження доказів.
Зважаючи на законодавчі приписи, а також положення ст. 419 КПК цей суд зобов`язаний проаналізувати й зіставити із наявними у кримінальному провадженні та додатково поданими матеріалами всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, і дати на кожен із них вичерпну відповідь, пославшись на відповідну норму права. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі має бути зазначено підстави з яких цю скаргу визнано необґрунтованою.
Вказаних вимог закону суд апеляційної інстанції дотримався.
Під час перегляду вироку апеляційний суд провівши у справі часткове судове слідство, перевіривши доводи апеляційних скарг, у тому числі і сторони захисту, доводи яких є аналогічними тим, що наведені цією стороною в касаційних скаргах, встановив, що висновки місцевого суду про винуватість засудженого ОСОБА_1 у вчиненні умисного вбивства потерпілого ОСОБА_4 за наведених у вироку обставин підтверджуються сукупністю належних та допустимих доказів зібраних у кримінальному провадженні, а тому вмотивовано відмовив у їх задоволенні та залишив цей вирок без змін.
При відмежуванні умисного вбивства (ст. 115 КК) від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого (ч. 2 ст. 121 КК) суд приймає до уваги докази, які вказують на характер та спрямованість умислу винної особи. Питання про умисел вирішується з урахуванням усіх обставин вчиненого кримінального правопорушення, зокрема способу, знаряддя вчинення злочину, кількості заподіяних тілесних ушкоджень, їх тяжкості, характеру та локалізації, а також причин припинення посягання. Одночасно із цим, згідно з усталеною правозастосовною практикою, та відповідно до роз`яснень наведених у п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 7 лютого 2003 року № 2 "Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи", основним критерієм відмежування цих складів злочинів є суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій. При умисному вбивстві на відміну від заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, її настання охоплюється умислом винного.
За правилами ст. 24 КК умисел поділяється на прямий та непрямий. Вирішуючи питання, який саме вид умислу мав місце у конкретному випаду, слід враховувати три ознаки, які характеризують психічне ставлення особи до вчиненого нею діяння і його наслідків: 1) усвідомлення особою суспільної небезпеки свого діяння; 2) передбачення його суспільне небезпечних наслідків; 3) бажання настання таких наслідків або свідоме припущення їх настання. Перші дві ознаки (усвідомлення і передбачення) характеризують процеси, які відбуваються у психіці суб`єкта і тому складають інтелектуальний момент (елемент, компонент) умислу. Третя ознака (бажання чи свідоме припущення наслідків) характеризує вольову сферу особи й утворює вольовий момент умислу.
Прямий умисел характеризується тим, що особа чітко усвідомлює суспільне небезпечний характер свого діяння і прагне досягти одного конкретного наслідку. Непрямий умисел означає, що у винного немає чіткого уявлення про характер і тяжкість можливих наслідків злочину, він передбачає ці наслідки лише у загальних рисах. У випадках вчинення злочину з непрямим умислом відповідальність особи настає залежно від фактично заподіяних наслідків, оскільки винний хоча і не бажав, однак свідомо припускав можливість їх настання.
Встановлені судом фактичні обставини справи вказують на те, що умисно завдаючи ударів скляною пляшкою, а також руками і ногами в голову і тулуб потерпілому засуджений ОСОБА_1 хоча і не бажав смерті останнього, однак свідомо припускав можливість настання таких наслідків, тобто діяв з непрямим умислом, а тому його дії вірно кваліфіковані судом за ч. 1 ст. 115 КК.
Матеріалами провадження спростовуються доводи засудженого ОСОБА_1 в касаційній скарзі про те, що потерпілий його душив, від чого він повинен був захищатися, оскільки жодних характерних для удушення тілесних ушкоджень на його тілі виявлено не було. Відповідно до висновку судової медичної експертизи від 28 грудня 2017 року № 116 в ОСОБА_1 було виявлено лише тілесні ушкодження у виді синця на тильній поверхні лівої кисті та садна на 4 пальці правої кисті, жодних інших тілесних ушкоджень не виявлено (т. 2, а. к. п. 149).
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 332 КПК під час судового розгляду суд за клопотанням сторін кримінального провадження або потерпілого за наявності підстав, передбачених статтею 242 цього Кодексу, має право своєю ухвалою доручити проведення експертизи експертній установі, експерту або експертам.
Відповідно до ч. 2 ст. 242 КПК слідчий або прокурор зобов`язані забезпечити проведення експертизи щодо: встановлення причин смерті; встановлення тяжкості та характеру тілесних ушкоджень; визначення психічного стану підозрюваного за наявності відомостей, які викликають сумнів щодо його осудності, обмеженої осудності; встановлення віку особи, якщо це необхідно для вирішення питання про можливість притягнення її до кримінальної відповідальності, а іншим способом неможливо отримати ці відомості; визначення розміру матеріальних збитків, якщо потерпілий не може їх визначити та не надав документ, що підтверджує розмір такої шкоди, розміру шкоди немайнового характеру, шкоди довкіллю, заподіяного кримінальним правопорушенням.
Оскільки вказана норма не передбачає можливості проведення експертизи щодо визначення стану здоров`я обвинуваченого то районний суд ухвалою від 23 липня 2019 року обґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання сторони захисту про призначення такої (т. 4, а. к. п. 248).
Така відмова місцевого суду у проведенні вказаної експертизи не суперечить вимогам закону та не позбавляє засудженого права звернутись до адміністрації місць позбавлення волі з клопотанням щодо проведення медичних обстежень на предмет визначення його стану здоров`я відповідно до вимог ст. 116 Кримінально-виконавчого кодексу України.
У той же час, усі медичні документи які містять необхідну для суду інформацію про стан здоров`я засудженого зібрані та знаходяться в матеріалах провадження.
Доводи касаційної скарги засудженого про розгляд кримінального провадження незаконним складом суду не є прийнятними.
Так, з матеріалів провадження вбачається, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні надійшов до суду 27 квітня 2018 року і згідно з протоколом автоматизованого розподілу був переданий для розгляду судді Верніку В. М. (т. 1, а. к. п. 13). При розгляді справи в суді першої інстанції упродовж 2018-2019 років суд неодноразово роз`яснював учасникам передбачене законом право на відвід суду, однак жодна сторона таким правом не скористалась.
03 квітня 2019 року прокурором у кримінальному провадженні було змінено пред`явлене ОСОБА_1 обвинувачення з ч. 2 ст. 121 КК на ч. 1 ст. 115 цього Кодексу, після чого справу було скеровано на новий авторозподіл для визначення складу колегії в порядку ст. 35 КПК.
Після проведення повторного автоматизованого розподілу у справі було визначено колегію в складі суддів: Вернік В. М. (головуючий), Сенько Л. Ю. та Порощук П. П., а розгляд провадження розпочато спочатку (т. 4, а. к. п. 28).
При розгляді справи вказаним складом суду жодна зі сторін із заявою про відвід не зверталася.
Посилання засудженого в касаційній скарзі про те, що головуючий у справі суддя ОСОБА_14 є троюрідним братом його колишньої дружини та, на його думку, був упереджений, спростовується матеріалами провадження, з яких убачається, що впродовж тривалого розгляду справи в суді, останній його не впізнав, а про те, що цей суддя є далеким родичем його колишньої дружини ОСОБА_1 дізнався лише після перегляду вироку судом апеляційної інстанції.
Відповідно до статей 50, 65 ККособі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання має бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують та обтяжують.
При призначенні покарання ОСОБА_1 місцевий суд узяв до уваги ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії особливо тяжких, конкретні обставини справи та дані про особу засудженого, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, хворіє, одружений, позитивно характеризується за місцем проживання, очолював благодійну організацію "Благодійний фонд "Суверенна Україна". Обставиною, що обтяжує покарання суд визнав вчинення ОСОБА_1 злочину у стані алкогольного сп`яніння.
Таким чином, при призначенні покарання засудженому суд першої інстанції дотримався основних засад, передбачених статтями 50 та 65 КК, адже таке покарання за своїм видом і розміром відповідає тяжкості вчиненого ОСОБА_1 кримінального правопорушення, обставинам справи та даним про його особу і є необхідним й достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
Підстав вважати таке покарання явно несправедливим як через суворість, так і через м`якість колегія суддів не вбачає.
Вирок суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду є належним чином обґрунтованими та вмотивованими і за змістом відповідають вимогам статей 370, 374, 419 КПК, у них наведено мотиви, з яких виходили ці суди при постановленні своїх рішень та положення закону, якими вони керувалися.
Під час перевірки цих судових рішень судом касаційної інстанції не встановлено порушень норм кримінального процесуального закону чи закону України про кримінальну відповідальність, які би були підставами для їх зміни чи скасування, а тому подані касаційні скарги слід залишити без задоволення.
Керуючись статтями 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд