ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 571/1750/19
провадження № 51-3553км21
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Голубицького С. С.,
суддів Стефанів Н. С., Яновської О. Г.,
за участю:
секретаря судового засідання Зайчишина В. В.,
прокурора Сингаївської А. О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Бугайова М. В. на ухвалу Рівненського апеляційного суду від 13 квітня 2021 року у кримінальному провадженні № 12019180190000398 за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами обставини
За вироком Березнівського районного суду Рівненської області від 05 жовтня 2020 року, залишеним без змін ухвалою Рівненського апеляційного суду від 13 квітня 2021 року, ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за ч. 1 ст. 246 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки.
На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік та покладено на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК.
Вирішено питання про долю речових доказів та стягнення процесуальних витрат.
Цивільний позов прокурора залишено без розгляду.
Районний суд установив, що ОСОБА_1 29 липня 2019 року в кварталі 27 виділ 5 Карпилівського лісництва Спеціалізованого сільськогосподарського виробничого кооперативу "Селянський ліс" (далі - ССВК "Селянський ліс") всупереч вимогам Правил рубок головного користування в лісах України, без наявності ордера на відпуск деревини на пні, за допомогою бензопили самовільно, без передбаченого законодавством дозволу зрізав дванадцять сироростучих дерев породи сосна звичайна, завдавши вказаному кооперативу матеріальної шкоди на загальну суму 30 580, 47 грн, що є істотною шкодою.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Бугайов М. В. просить скасувати ухвалу апеляційного суду через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і призначити новий розгляд у цьому суді.
На обґрунтування цих вимог захисник зазначає, що суд першої інстанції поклав в основу вироку сумнівні та недопустимі докази, які були отримані з порушенням вимог статей 104, 208, 213, 223 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), оскільки процесуальні документи після фактичного затримання ОСОБА_1 працівниками поліції не складалися, права йому не роз`яснювалися, захисник не надавався, чим було порушено право засудженого на захист. Вважає, що стороною обвинувачення неправильно встановлено особу потерпілого в кримінальному провадженні, та незаконно допущено відомості, які містяться в поданих представником потерпілого документах, як докази у справі.
Стверджує, що протокол огляду місця події від 29 липня 2019 року є недопустимим доказом, оскільки ця слідча дія проводилась без ухвали слідчого судді, та без аудіо- та відео фіксування, а відтак усі похідні від нього докази є недопустимими.
Крім того, на переконання захисника, районний суд усупереч вимогам ст. 337 КПК вийшов за межі пред`явленого обвинувачення, оскільки прокурором в обвинувальному акті було зазначено, що своїми протиправними діями ОСОБА_1 спричинив матеріальної шкоди на суму 30 580, 47 грн, а у вироку зазначено, що розмір завданої шкоди становить 30 580, 66 грн.
Вважає, що при перегляді вироку суд апеляційної інстанції без належної оцінки залишив доводи його апеляційної скарги про неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, ретельно їх не перевірив, не дав на ці доводи обґрунтованих відповідей, а тому оскаржувана ухвала не відповідає вимогам статей 370 та 419 КПК.
Позиція учасників в суді касаційної інстанції
Прокурор вважала, що касаційна скарга захисника є необґрунтованою, та просила відмовити у її задоволенні і залишити оскаржуване судове рішення без зміни.
Інших учасників було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи в суді касаційної інстанції, однак вони у судове засідання не прибули.
Сторона захисту в своїх заявах просила розглянути справу без їхньої участі.
Мотиви Суду
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, наведені в касаційній скарзі, дійшла висновку про таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
При касаційному перегляді судових рішень колегія суддів виходить із обставин кримінального провадження встановлених судами першої та апеляційної інстанції, і не перевіряє ці судові рішення в частині неповноти судового розгляду та невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Натомість, вказані обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції.
Як убачається зі змісту вироку, свій висновок про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення суд першої інстанції обґрунтував: показаннями засудженого ОСОБА_1, свідків ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 ; протоколами огляду місця події від 29 липня 2019 року, слідчого експерименту від 18 вересня 2019 року; довідкою ССВК "Селянський ліс" від 29 липня 2019 року (про розмір завданої шкоди); висновками експертиз: трасологічної від 27 серпня 2019 року № 1.5-278/19 та судової економічної від 08 вересня 2020 року № 3.5-62/20 (згідно якої розмір заподіяної шкоди становить 30 580, 66 грн, а різниця у 0, 19 грн пояснюється округленням показників) та іншими доказами у своїй сукупності.
Ці докази зібрані у встановленому законом порядку, є логічними та послідовними, узгоджуються між собою в цілому та в деталях і не викликають сумнівів у їх достовірності.
В апеляційній скарзі захисник Бугайов М. В. просив скасувати вирок суду першої інстанції через невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотні порушення вимог кримінального процесуального закону (недопустимість доказів), і закрити кримінальне провадження, оскільки вважав, що в справі не встановлено достатніх доказів для доведення винуватості ОСОБА_1 в суді і вичерпані можливості їх отримати.
Суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції (ч. 1 ст. 409 КПК), що покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів у справі, з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 КПК.
Згідно з положеннями ст. 419 КПК, суд апеляційної інстанції зобов`язаний проаналізувати й зіставити з наявними у справі та додатково поданими матеріалами всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, і дати на кожен із них вичерпну відповідь, пославшись на відповідну норму права. При залишенні заявлених вимог без задоволення в ухвалі має бути зазначено правові підстави, з яких подану скаргу визнано необґрунтованою.
Згідно з вимогами ст. 404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги. За клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції неповністю або з порушенням.
Цих вимог закону суд апеляційної інстанції дотримався повністю.