Постанова
Іменем України
15 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 754/7936/18
провадження № 61-16403св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ПЗУ Україна",
третя особа - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Гарницький Павло Петрович, на постанову Київського апеляційного суду від 22 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Оніщука М. І., Шебуєвої В. А., Крижанівської Г. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (далі - ПрАТ "СК "ПЗУ Україна", страхова компанія), третя особа - ОСОБА_2, у якому просив стягнути із страхової компанії на його користь суму страхового відшкодування у розмірі 200 000,00 грн та моральну шкоду у розмірі 15 000,00 грн.
Позов мотивовано тим, що 05 грудня 2017 року приблизно о 17 год. 55 хв. на пішохідному переході на вул. Тампере у м. Києві ОСОБА_1 збив автомобіль марки "Nissan Qashqai", реєстраційний номер НОМЕР_1, яким керував водій ОСОБА_2 . Від зіткнення з автомобілем позивач отримав значні тілесні ушкодження та без свідомості був доставлений до медичного закладу, де йому було проведені хірургічні операції, серед яких і заміна тазостегнового суглоба. Загальна сума лікування позивача становить 200 000,00 грн.
Третя особа - ОСОБА_2 застрахував свою відповідальність шляхом укладання з відповідачем договору у формі поліса від 31 липня 2017 року, згідно із яким ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю, на одного потерпілого складає 200 000,00 грн.
За заявою позивача від 22 березня 2018 року, ПрАТ СК "ПЗУ Україна" була відкрита справа за страховим випадком. Наприкінці квітня 2018 року позивач отримав від відповідача лист-відповідь від 06 квітня 2018 року, з якого дізнався, що у виплаті страхового відшкодування йому відмовлено, від чого його стан здоров`я погіршився.
Діями відповідача позивачу завдано моральної шкоди, яка полягає у тому, що він пережив душевний стрес не тільки від отриманих травм під час ДТП, а й від ставлення відповідача і не бажання останнього виплатити кошти, які документально підтверджені. Несвоєчасне відшкодування відповідачем понесених матеріальних збитків викликало у нього відчуття незахищеності від протиправних дій з боку ОСОБА_2, внаслідок чого у позивача погіршились стосунки у родині, знизився рівень достатку, виникла необхідність додаткового тривалого лікування.
Моральну шкоду позивач оцінив у розмірі 15 000,00 грн, які просив стягнути разом із сумою страхового відшкодування у розмірі 200 000,00 грн із ПрАТ СК "ПЗУ Україна".
Короткий зміст судових рішень, ухвалених у справі
Суди розглядали справу неодноразово.
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 07 лютого 2019 року у складі судді Бабко В. В. позов задоволено.
Стягнуто з ПрАТ "СК "ПЗУ Україна" на користь ОСОБА_1 суму страхового відшкодування у розмірі 200 000,00 грн та 15 000,00 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.
Стягнуто з ПрАТ "СК "ПЗУ Україна" на користь держави судовий збір у розмірі 3 225,00 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач довів заподіяння йому матеріальної шкоди та її розмір. Щодо стягнення моральної шкоди, то суд вважав обґрунтованим таке стягнення з огляду на глибину, тяжкість моральних страждань позивача, а також виходячи із засад розумності та справедливості.
Постановою Київського апеляційного суду від 20 червня 2019 року апеляційну скаргу ПрАТ "СК "ПЗУ Україна" задоволено. Рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог.
Постановою Верховного Суду від 19 травня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Київського апеляційного суду від 20 червня 2019 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (касаційне провадження № 61-17106св19).
За результатами нового розгляду справи, постановою Київського апеляційного суду від 22 вересня 2021 року апеляційну скаргу ПрАТ "СК "ПЗУ Україна" задоволено. Рішення суду першої інстанції скасовано з ухваленням нового рішення про відмову ОСОБА_1 у задоволенні позову.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції не надав належної оцінки наявній у матеріалах справи нотаріально посвідченій заяві ОСОБА_1 про повне відшкодування йому збитків та моральної шкоди від 03 березня 2018 року та дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1, оскільки останній порушував у позові питання про відшкодування страховою компанією вже відшкодованої йому шкоди, а не різниці між відшкодованою шкодою та реальною шкодою.
Суд апеляційної інстанції зауважив, що законом на страховика покладено обов`язок з відшкодування заподіяної потерпілим шкоди, однак, у даному випадку, такий обов`язок добровільно взяв на себе винуватець і повністю відшкодував заподіяну на той момент майнову шкоду потерпілому, а отже, наразі у страховика відсутній обов`язок з відшкодування шкоди, яка вже відшкодована.
За умови якщо розмір відшкодованої шкоди є меншим аніж реальна шкода і потерпілий поніс більші витрати (додаткові витрати), останній не позбавлений можливості звернутися до страховика з відповідною заявою і порушити питання виплати різниці між відшкодованою шкодою і реальними (фактичними) витратами понесеними у зв`язку з лікуванням, у межах ліміту, надавши відповідні підтверджуючі документи таких витрат.
Разом з тим, у межах даного спору, суд позбавлений процесуальної можливості вирішити це питання, оскільки з таких підстав потерпілий не звертався до страховика, а даний позов пред`явлено з інших підстав.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 не погодився з висновками апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати прийняту цим судом постанову із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що нотаріально посвідчена заява позивача про повне відшкодування збитків та моральної шкоди від 03 березня 2018 року, в якій позивач вказував, що усі збитки потерпілому від дорожньо-транспортної пригоди були відшкодовані третьою особою у справі в повному обсязі, не була досліджена судом першої інстанції при ухваленні рішення. Наявність цієї заяви не свідчить, що позивач дійсно отримував кошти на лікування від винної у ДТП особи, вказана обставина не підтверджена документами.
Ніяких коштів від відповідача чи третьої особи на своє лікування позивач не отримував. Реабілітація після ДТП та лікування триває й нині, тому щоб захистити свої права та отримати кошти на відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, позивач подав позов до суду.
Апеляційний суд не врахував, що позивачу були завдані матеріальні збитки, які складаються з витрат, пов`язаних з лікуванням, що підтверджується письмовими доказами, дослідженими судом першої інстанції, а саме: витрати на придбання ліків, що підтверджується відповідними чеками, та витрати, пов`язані із заміною суглоба, що підтверджується товарними чеками та рахунком-фактурою.
Потерпілому належить право вимоги в обох видах зобов`язань - деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд, обирає спосіб здійснення свого права: а) шляхом звернення вимог виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди; б) шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування; в) шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності підстав, передбачених статтею 1192 ЦК України.
Позивач не є стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, але наділяється правами за договором: на його користь страховик зобов`язаний виконати обов`язок зі здійснення страхового відшкодування.
ОСОБА_2 застрахував свою цивільно-правову відповідальність перед третіми особами, а отже, за спричинену забезпеченим транспортним засобом шкоду повинна відповідати в першу чергу страхова компанія, на чому наголошують Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц та Верховний Суд у постанові від 25 липня 2018 року у справі № 264/6326/15-ц.
Проте судом апеляційної інстанції не застосовані вищевказані норми, що вказує на порушення норм матеріального права при прийнятті оскаржуваної постанови.
Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду України від 20 січня 2016 року у справі № 6-2808цс15, від 14 вересня 2016 року у справі № 6-725цс16, від 26 жовтня 2016 року у справі № 6-954цс16, у постанові Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 344/10730/15-ц (провадження № 61-5079св18), у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18).
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У поданому до Верховного Суду відзиві ПрАТ "СК "ПЗУ Україна" заперечує проти доводів касаційної скарги ОСОБА_1 та просить залишити постанову апеляційного суду без змін, посилаючись на її законність і обґрунтованість.
Фактичні обставини, встановлені судами
05 грудня 2017 року приблизно о 17 год. 55 хв. на пішохідному переході на
вул. Тампере у м. Києві ОСОБА_1 збив автомобіль марки "Nissan Qashqai", реєстраційний номер НОМЕР_1, яким керував водій ОСОБА_2 . Позивачу були завдані матеріальні збитки, що складаються з витрат на лікуванням.
Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки "Nissan Qashqai", реєстраційний номер НОМЕР_1, застрахована у ПрАТ СК "ПЗУ Україна" згідно із полісом № АК/7351990 від 31 липня 2017 року.
Відповідно до вказаного полісу, страховий ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну життю і здоров?ю, становить 200 000,00 грн.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 05 лютого 2018 року звільнено ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 286 КК України на підставі статті 46 КК України у зв`язку із примиренням з потерпілим ОСОБА_1
03 березня 2018 року ОСОБА_1 складена заява про повне відшкодування збитків та моральної шкоди, яка посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленко С. А.
Вказана заява має такий зміст:
"Ми, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, заздалегідь добровільно узгодили розмір відшкодування всіх збитків потерпілого від ДТП ОСОБА_1, в тому числі матеріальної та моральної шкоди, які визначені у наступному:
Загальна сума грошових виплат, які повністю покривають мої матеріальні та моральні збитки, складає 195 850,00 грн, з яких - 160 100,00 грн вже передані мені через ОСОБА_4 (мого сина), що підтверджується відповідними розписками, написаними ОСОБА_4 на суму 4 500,00 грн від 12 грудня 2017 року, на суму 135 000,00 грн від 15 грудня 2017 року, на суму 13 600,00 грн від 22 грудня 2017 року, на суму 7 000,00 грн від 06 лютого 2018 року та 35 750,00 грн передані ОСОБА_2 безпосередньо мені, ОСОБА_1, під час складання цієї заяви в повному обсязі.
Одночасно, цією заявою, я - ОСОБА_1 підтверджую, що будь-які інші витрати, які можуть виникнути у мене в майбутньому і можуть на пряму або опосередковано бути пов`язані із відновленням укладу життя, відновленням стану здоров`я тощо (після вказаного ДТП), вважаються такими, що прощені мною ОСОБА_2 повністю.
Підписанням цієї заяви я, ОСОБА_1, підтверджую що ОСОБА_2 повністю звільняється від будь-яких обов`язків та/або дій щодо сплати (виплати) мені або третім особам (в тому числі членам моєї родини) будь-яких компенсацій матеріальних та/або моральних збитків нанесених мені внаслідок ДТП, яка сталась за його участю 05 грудня 2017 року на вулиці Тампере в напрямку від вулиці Регенераторна пр. Соборності (в м. Києві)". (а. с. 111).
Вказана заява власноруч підписана ОСОБА_1, що засвідчено приватним нотаріусом Михайленко С. А., підпис зроблено у присутності вказаного нотаріуса та встановлено особу ОСОБА_1 та його дієздатність.
22 березня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до ПрАТ "СК "ПЗУ Україна" із заявою про настання страхового відпадку по договору страхування на відшкодування шкоди, завданої здоров?ю та життю.
Листом від 06 квітня 2018 року вих. № 2441-31 ПрАТ "СК "ПЗУ Україна" відмовило у виплаті страхового відшкодування за даним випадком.
Відмова мотивована тим, що ОСОБА_2 повністю відшкодував ОСОБА_1 шкоду, завдану внаслідок ДТП.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.