Постанова
Іменем України
15 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 463/2629/15-ц
провадження № 61-14566св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. Черняк Ю. В.,
учасники справи:
стягувач - Публічне акціонерне товариство "Банк Золоті Ворота",
боржник - ОСОБА_1,
заявник - Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Піфагор-Фінанс",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 20 січня 2021 року у складі судді Головатого Р. Я. та постанову Львівського апеляційного суду від 15 липня 2021 року у складі колегії суддів: Савуляка Р. В., Мікуш Ю. Р., Приколоти Т. І.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст заяви про зміну сторони у виконавчому провадженні
Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Піфагор-Фінанс" (далі - ТзОВ "ФК "Піфагор-Фінанс") звернулося до суду із заявою про заміну сторони стягувача на стадії виконання рішення Личаківського районного суду м. Львова від 25 травня 2016 року у справі № 463/2629/15-ц, у якій просило замінити стягувача Публічне акціонерне товариство "Банк Золоті Ворота" (далі - ПАТ "Банк Золоті Ворота") на ТзОВ "ФК "Піфагор-Фінанс".
Заяву мотивувало тим, що рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 25 травня 2016 року у справі № 463/2629/15-ц позов ПАТ "Банк Золоті Ворота" задоволено в повному обсязі та стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 31 жовтня 2013 року № 193, право вимоги за яким на підставі договору про відступлення права вимоги від 07 листопада 2019 року № 188 перейшло до заявника.
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції
Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 20 січня 2021 року заяву ТзОВ "ФК "Піфагор-Фінанс" про заміну сторони виконавчого провадження задоволено.
Замінено стягувача ПАТ "Банк Золоті Ворота" у виконавчому провадженні щодо виконання рішення Личаківського районного суду м. Львова від 25 травня 2016 року у цивільній справі № 463/2629/15-ц (провадження № 2/463/844/16), на ТзОВ "ФК "Піфагор-Фінанс".
Задовольняючи заяву ТзОВ "ФК "Піфагор-Фінанс" про заміну сторони у виконавчому провадженні, суд першої інстанції виходив з того, що заявником підтверджено факт переходу права вимоги до ОСОБА_1 від ПАТ "Банк Золоті Ворота" до ТзОВ "ФК "Піфагор-Фінанс" на підставі укладеного договору про відступлення права вимоги від 07 листопада 2019 року.
ОСОБА_1 оскаржив зазначену ухвалу.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Львівського апеляційного суду від 15 липня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 20 січня 2021 року - без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість заяви ТзОВ "ФК "Піфагор-Фінанс" про заміну сторони виконавчого провадження.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у серпні 2021 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не повідомив його про розгляд заяви ТзОВ "ФК "Піфагор-Фінанс" 20 січня 2021 року, чим порушив його право на судовий захист. Також зазначав, що судом першої інстанції не досліджені обставини відкриття виконавчого провадження, а отже, передчасно вирішено питання про заміну стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
ОСОБА_1 посилається на те, що він був позбавлений процесуальних прав, користування якими має значення для справедливого розгляду справи та дотримання засад змагальності сторін.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У жовтні 2021 року директор ТзОВ "ФК "Піфагор-Фінанс" подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому зазначало, що ухвала суду першої інстанції та постанова апеляційного суду є законними та обґрунтованими, підстав для їх скасування немає.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до абзацу другого частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов`язковим до виконання.
Згідно з пунктом 9 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.
Частиною першою статті 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Відповідно до частин першої, другої статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" сторонами у виконавчому провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом.
Згідно з частиною п`ятою статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
Відповідно до частини першої статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює сторону її правонаступником. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження (частина п`ята статті 442 ЦПК України).
Підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 цього Кодексу).
За змістом частини першої статті 512 ЦК України відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); в) факторингу (глава 73 ЦК України).
Статтею 516 ЦК України визначено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу.
За змістом статті 512 ЦК України, статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" у разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється правонаступником.
Виходячи з цих норм права, зокрема, пунктів 1, 2 частини першої статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.
Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.
У разі заміни кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв`язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження, і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до частини п`ятої статті 15 Закону України "Про виконавче провадження", за заявою заінтересованої сторони зобов`язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов`язки в зобов`язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 20 листопада 2013 року у справі № 6-122цс13, постанові Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 2-230/11 (провадження № 61-46230св18), та постанові Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 6-1355/10 (провадження №61-12076св18).
Отже, підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є правонаступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах.
По своїй суті заміна кредитора в зобов`язанні внаслідок відступлення права вимоги є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії виконання судового рішення.
Аналогічний висновок зроблений Верховним Судом України в постанові від 20 листопада 2013 року у справі № 6-122цс13.
У зв`язку із заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи і заміна її новим кредитором у справі, що проводиться відповідно до статті 55 ЦПК України.
Відповідно до статті 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив.
У справі, яка переглядається установлено, що 17 жовтня 2019 року відбувся електронний аукціон № UA-EA-2019-09-24-000008-b номер лота GL7N212010 з реалізації активів ПАТ "Банк Золоті Ворота", переможцем якого стало ТОВ "ФК "Піфагор-Фінанс".
На підставі вказаного протоколу 07 листопада 2019 року між ПАТ "Банк Золоті Ворота" та ТОВ "ФК "Піфагор-Фінанс" укладений договір № 188 про відступлення прав вимоги, за яким ПАТ "Банк Золоті Ворота" відступило шляхом продажу новому кредитору ТОВ "ФК "Піфагор-Фінанс" належні банку права вимоги до позичальників, у тому числі за договором № 193, укладеним 31 жовтня 2013 року між ПАТ "Банк Золоті Ворота" та ОСОБА_1 .
Установивши, що ТОВ "ФК "Піфагор-Фінанс" набуло всіх прав кредитора за зобов`язаннями ОСОБА_1, які виникли за договором № 193, укладеним 31 жовтня 2013 року між ПАТ "Банк Золоті Ворота" та ОСОБА_1, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення заяви про заміну сторони виконавчого провадження.
Посилання у касаційній скарзі на те, що під час вирішення питання про заміну стягувача суди попередньої інстанції не перевірили обставин відкриття виконавчого провадження, а отже, передчасно замінили стягувача до відкриття виконавчого провадження, є необґрунтованими.
Так, у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року у справі № 2-3627/09 (провадження № 61-16520сво18) зазначено, що підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах.
Крім того, норма статті 442 ЦПК України має імперативний характер, оскільки в ній прямо визначено правило поведінки, а саме: замінити сторону виконавчого провадження, а не замінювати сторону виконавчого провадження лише у відкритому виконавчому провадженні чи за інших обставин.
Таким чином, заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу.
Без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно із Законом України "Про виконавче провадження".
Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін. Зміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин.
Колегія суддів звертає увагу на те, що суд апеляційної інстанції не скасував чи змінив ухвалу суду першої інстанції з огляду на доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо його неналежного повідомлення про дату, час та місце розгляду заяви про заміну стягувача у виконавчому провадженні. Проте враховує, що справа по суті вже вирішена та, за наслідками її розгляду ухвалено судове рішення, яке набрало законної сили. У даному випадку вирішується процесуальне питання, пов`язане з виконанням цього рішення за правилами розділу VІ ЦПК України, зокрема статті 442 цього Кодексу, якою врегульовано питання заміни сторони виконавчого провадження, вирішення якого не змінює суті ухваленого рішення по суті спору.
ОСОБА_1 брав участь при розгляді справи в суді апеляційної інстанції та у повному обсязі мав можливість реалізувати надані йому законом процесуальні права щодо спростування доводів заяви про заміну стягувача у виконавчому провадженні, в тому числі реалізувати процесуальне право на подання доказів, а згідно з абзацем 2 частини другої статті 376 ЦПК України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.
Правильність постановленої судом першої інстанції ухвали за результатом вирішення цього процесуального питання перевірена апеляційним судом у повній мірі та відповідні висновки мотивовано викладено у прийнятій апеляційним судом постанові.
Оскільки право відповідача на участь у розгляді заяви про заміну стягувача у виконавчому провадженні та надання особистих пояснень було відновлено і реалізовано на стадії апеляційного перегляду судового рішення, розгляд такого процесуального питання в суді першої інстанції за відсутності боржника не призвів до неправильного його вирішення, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування правильної по суті ухвали суду першої інстанції та постанови апеляційного суду виключно за наведених обставин.
А тому відсутні підстави для застосування пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК України, оскільки ОСОБА_1 брав участь при апеляційному перегляді справи. При цьому згідно з частиною 2 статті 412 ЦПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.
Судове рішення, яке набрало законної сили та за яким ОСОБА_1 є відповідачем (боржником), останнім не виконано, а заміною кредитора у зобов`язанні на стадії виконання цього судового рішення не обмежено його цивільних прав як учасника спірних правовідносин, оскільки для нового стягувача (правонаступника) усі дії, вчинені до його вступ у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
Заміна сторони виконавчого провадження правонаступником, тобто здійснення процесуального правонаступництва після набрання судовим рішенням законної сили, полягає в поширенні на правонаступників законної сили судового рішення. При цьому на правонаступників законна сила судового рішення поширюється усіма своїми правовими наслідками - незмінністю, преюдиційністю, виконуваністю.
Вибуття первісного кредитора і заміна його новим не скасовує обов`язковості виконання рішення суду.
Тобто, заміна стягувача у виконавчому провадженні не змінила статусу заявника, як боржника за невиконаним судовим рішенням, яке набрало законної сили, а також обсягу його прав і обов`язків у відповідних правовідносинах, оскільки визначені в судовому рішенні межі його зобов`язань залишились незмінними і обов`язковими для нього тією мірою, якою вони були обов`язковими до заміни стягувача правонаступником.
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду