Постанова
Іменем України
15 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 189/1343/20
провадження № 61-7524св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Покровська селищна рада Дніпропетровської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Покровського районного суду Дніпропетровської області від 23 листопада 2020 року у складі судді Чорної О. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 березня 2021 року у складі колегії суддів: Городничої В. С., Лаченкової О. В., Петешенкової М. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Покровської селищної ради Дніпропетровської області про визнання бездіяльності незаконною та зобов`язання вчинити певні дії, в якому просив суд: визнати бездіяльність Покровської селищної ради Дніпропетровської області щодо неприйняття житлового будинку АДРЕСА_1 у комунальну власність Покровської територіальної громади незаконною; зобов`язати Покровську селищну раду Дніпропетровської області прийняти у комунальну власність Покровської територіальної громади та передати на баланс Покровської селищної ради Дніпропетровської області житловий будинок АДРЕСА_1 .
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Ухвалою Покровського районного суду Дніпропетровської області від 23 листопада 2020 року у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 відмовлено на підставі пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України.
Судове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що цей спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства та повинен розглядатися адміністративним судом.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 17 березня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Покровського районного суду Дніпропетровської області від 23 листопада 2020 року - без змін.
Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції правильно оцінив правовідносини сторін, які виникли, та дійшов обґрунтованого висновку про те що спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки у справах про передачу гуртожитків у власність територіальних громад предметом захисту є публічний інтерес щодо здійснення державної житлової політики у частині забезпечення реалізації конституційного права на житло мешканців гуртожитків.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у травні 2021 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та передати справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди дійшли помилкового висновку про те, що спір повинен розглядатися за правилами адміністративної юрисдикції, оскільки метою його позову є захист саме цивільного права на приватизацію житла, тому правовідносини є приватноправовими, а не публічними.
Відзив на касаційну скаргу відповідач до суду не подав.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 21 травня 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
У червні 2021 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 14 червня 2021 року справу призначено до розгляду.
Ухвалою Верховного Суду від 14 липня 2021 року справу направлено на розгляд Великої Палати Верховного Суду, з підстав, передбачених частиною шостою статті 403 ЦПК України.
Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року справу повернуто на розгляд колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із частиною другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 червня 2018 року у справі № 2а/8979/08/1370 (провадження № 11-515апп18) виклала такі правові висновки щодо юрисдикції у справі з подібними правовідносинами.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" зазначив, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Згідно із частиною першою статті 2 КАС України (тут і далі - у редакції, до 15 грудня 2017 року) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Частиною другою статті 4 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Спором адміністративної юрисдикції у розумінні пункту 1 частини першої статті 3 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
За правилами пункту 1 частини другої статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Ужитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС України).
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій, чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Наведене узгоджується і з положеннями статей 2, 4, 19 чинного КАС України, які закріплюють завдання адміністративного судочинства, визначення понять публічно-правового спору та суб`єкта владних повноважень, а також межі юрисдикції адміністративних судів.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні брати за основу суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Спір у справі № 2а/8979/08/1370 був пов`язаний із реалізацією житлових прав громадян, зокрема права на користуванням жилим приміщенням, його приватизації, тобто цивільного права.
Права, за захистом яких звернувся до суду позивач та треті особи, виникають із житлових відносин, що охоплюють питання права користування мешканцями будинку його житловими приміщеннями, зокрема: здійснення перепланування, приватизація, реєстрація права власності житлових приміщень, виселення осіб, не проживаючих в ньому тривалий час тощо.
Відповідно до статті 15 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди вирішують справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, зокрема, спори, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також із інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
За встановлених у наведеній справі обставин, враховуючи суть спірних правовідносин та суб`єктний склад цього спору, Велика Палата Верховного Суду погодилася з висновком апеляційного суду про закриття провадження у справі у зв`язку з тим, що вказаний спір не має публічно-правового характеру, не підпадає під юрисдикцію адміністративних судів, а тому має бути розглянутий за правилами, визначеними ЦПК України.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 02 грудня 2014 року у справі № 21-530а14, від 23 лютого 2016 року у справі № 6551а15 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2018 року у справі № 461/14599/13-а.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Повертаючи справу № 189/1343/20 на розгляд колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, Велика Палата Верховного Суду акцентувала увагу на тому, що вже викладала правову позицію щодо юрисдикції спору у подібних правовідносинах у постанові від 13 червня 2018 року у справі № 2а/8979/08/1370 (провадження № 11-515апп18).
Суди попередніх інстанцій не врахували, що ОСОБА_1, звертаючись до суду з позовом до Покровської селищної ради Дніпропетровської області про визнання бездіяльності незаконною та зобов`язання вчинити певні дії, мав на меті захистити своє саме цивільне право на приватизацію житла, тому правовідносини є приватноправовими та не мають публічно-правового характеру.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дійшов помилкового висновку про те, що цей спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства та повинен розглядатися адміністративним судом, оскільки у справах про передачу гуртожитків у власність територіальних громад предметом захисту є публічний інтерес щодо здійснення державної житлової політики у частині забезпечення реалізації конституційного права на житло мешканців гуртожитків, так як, у цьому випадку прослідковується спір щодо захисту цивільного права конкретної особи - позивача.
Відповідно до частини третьої та четвертої статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.
У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає необхідним скасувати оскаржувані судові рішення, з передачею справи до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Керуючись статтями 400, 402, 406, 409, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду