Постанова
Іменем України
21 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 442/8636/19
провадження № 61-13198св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Меденицька селищна рада Дрогобицького району Львівської області, ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Меденицької селищної ради Дрогобицького району Львівської області, ОСОБА_2 про скасування акта органу місцевого самоврядування та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 28 вересня 2020 року у складі судді Крамара О. В.та постанову Львівського апеляційного суду від 29 червня 2021 року у складі колегії суддів: Шандри М. М., Приколоти Т. І., Савуляка Р. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила скасувати рішення Меденицької селищної ради Дрогобицького району Львівської області від 22 лютого 2019 року № 89 "Про надання дозволу ОСОБА_2 на приватизацію земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку без погодження меж" як таке, що прийнято з грубим порушенням Державних будівельних норм (далі - ДНБ) та її прав;
усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою АДРЕСА_1 відповідно до пункту 6.1.41 Б.2.2-12:2019 ДБН"Планування і забудова територій" шляхом відновлення меж земельної ділянки згідно з генеральним планом та відновлення загальної площі земельної ділянки 792 кв. м.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилалася на те, що вона є власником будинку АДРЕСА_1 . Згідно з генеральним планом від 16 листопада 1947 року за належним їй житловим будинком була закріплена земельна ділянка загальною площею 792 кв. м.
З належною їй земельною ділянкою межує земельна ділянка та будинок НОМЕР_1 ОСОБА_2, яка не дозволяє встановити їй огорожу. Цей конфлікт триває довгий час та розпочався ще за життя її батька ОСОБА_3, якому рішенням народного суду Дрогобицького району Львівської області від 08 жовтня 1974 року усунено перешкоди в користуванні присадибною ділянкою та дозволено спорудити паркан на межі між його та ОСОБА_4 присадибними ділянками на місці, визначеному комісією Меденицького сільського виконавчого комітету 15 липня 1974 року. На виконання цього рішення народного суду судовий виконавець провів розмежування земельних ділянок між будинковолодіннями НОМЕР_2 та АДРЕСА_2, встановив межові знаки, які сусід згодом ліквідував. Існуюча огорожа станом на сьогодні значно зменшила розмір земельної ділянки на АДРЕСА_1, а відповідачка постійно вчиняє дії, що призводять до руйнування належного їй будинку. Крім цього, рішенням Меденицької селищної ради від 22 лютого 2019 року № 89 затверджено висновок земельно-погоджувальної комісії і надано ОСОБА_2 дозвіл на приватизацію земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку площею 0,1280 га на АДРЕСА_2 без підписання акта встановлення та узгодження з нею меж земельної ділянки. На її думку, це рішення Меденицької селищної ради та дії відповідачки порушують її права. У зв`язку з цим просила позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області рішенням від 28 вересня 2020 року в задоволенні позову відмовив.
Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що позовні вимоги є недоведеними, оскільки позивачка не надала доказів того, яким чином відповідачі порушують її права, а навпаки суд встановив, що жодні права та інтереси позивачки рішенням селищної ради не порушені, а відповідачка не чинить жодних перешкод в користуванні земельною ділянкою. При цьому суд виходив з того, що прийняттю рішення Меденицької селищної ради Дрогобицького району Львівської області від 22 лютого 2019 року № 89 передувала процедура щодо визначення меж суміжних земельних ділянок позивачки та ОСОБА_2 . Земельно-погоджувальна комісія Меденицької селищної ради не виявила порушень з боку ОСОБА_2 . На підставі висновку зазначеної комісії прийнято оскаржуване рішення Меденицької селищної ради. Водночас ненадання позивачкою згоди на погодження меж земельної ділянки суміжного землекористувача не може бути перепоною для розгляду місцевою радою питання про передачу земельної ділянки у власність відповідачу за обставин виготовлення відповідної технічної документації.
Короткий зміст рішення апеляційного суду
Львівський апеляційний суд постановою від 29 червня 2021 року рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 28 вересня 2020 року залишив без змін.
Судове рішення апеляційний суд мотивував тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи
У серпні 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 28 вересня 2020 року та постанову Львівського апеляційного суду від 29 червня 2021 року і справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження зазначила те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 580/168/16-ц; суд не дослідив зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України); суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин. які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 3 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки доказам, які надано на підтвердження заявлених вимог, зокрема, рішенню народного суду Дрогобицького району Львівської області від 08 жовтня 1974 року, висновку експерта від 22 листопада 2019 року № 17, генеральному плану забудови населеного пункту, та не викликали свідків для надання пояснень. ОСОБА_1 вважає, що відповідачка чинить їй перешкоди у користуванні земельною ділянкою, а встановлена огорожа унеможливлює користування її будинком, проведення ремонтних робіт, оскільки відстань від будинку до огорожі є меншою ніж один метр. Разом з цим суди попередніх інстанцій, розглянувши вимогу про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, відмовили у задоволенні цієї вимоги без зазначення мотивів такої відмови.
У серпні 2021 року ОСОБА_2 подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки ці судові рішення є законними і обґрунтованими, суди правильно застосували норми матеріального та процесуального права відповідно до встановлених фактичних обставин справи, дали належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам.
У вересні 2021 року ОСОБА_1 подала відповідь на відзив на касаційну скаргу.
У жовтні 2021 року ОСОБА_2 подала заперечення на відповідь на відзив.
У жовтні 2021 року ОСОБА_1 подала два додаткові пояснення по суті вимог касаційної скарги.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 10 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
17 серпня 2021 року справа № 442/8636/19надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи
Суди попередніх інстанцій встановили, що ОСОБА_1 на праві власності належить житловий будинок на АДРЕСА_1 . Із земельною ділянкою, на якій знаходиться цей будинок, межує земельна ділянка, користувачем якої є ОСОБА_2, якій належить будинок АДРЕСА_2 .
Рішенням Меденицької селищної ради від 22 лютого 2019 року № 89 затверджено висновок земельно-погоджувальної комісії та надано ОСОБА_2 дозвіл на приватизацію земельної ділянки площею 0,1280 га для будівництва та обслуговування житлового будинку на АДРЕСА_2 без підписання акта встановлення меж ОСОБА_1 .
З протоколу засідання земельно-погоджувальної комісії Меденицької селищної ради від 06 лютого 2019 року відомо, що 09 серпня 2018 року ліцензована організація провела обміри для приватизації земельної ділянки ОСОБА_2 . Під час цих обмірах були присутні власники сусідньої земельної ділянки - ОСОБА_1 та ОСОБА_5 . Оскільки між цими земельними ділянками немає відповідної огорожі, яка розмежовувала б їх, обміри були проведені за згодою двох сторін. Так як ОСОБА_1 та ОСОБА_5 відмовились підписувати акт встановлення (відновлення) і погодження зовнішніх меж земельної ділянки, для розгляду цього спірного питання було скликано земельно-погоджувальну комісію, яка повторно обміряла земельних ділянки і встановили, що порушень з боку ОСОБА_2 не виявлено, та склала акт від 06 лютого 2019 року. Надано рекомендацію, що ОСОБА_2 може приватизувати свою земельну ділянку без підпису ОСОБА_1 .
В акті від 06 лютого 2019 року також зазначено, що під час обмірів спірних земельних ділянок встановлено, що фактична ширина земельної ділянки ОСОБА_1 з АДРЕСА_1 становить 13,25 м, а згідно з обмірами земельно-кадастрової книги від 1992 року - ширина цієї земельної ділянки складає - 13,0 м. Ширина земельної ділянки ОСОБА_2 з АДРЕСА_1 становить 14,70 м, а згідно із записами земельно-кадастрової книги від 1992 року - 15 м. Ураховуючи фактичні розміри обох ділянок та інформацією земельно-кадастрової книги 1992 року, комісія порушень межових знаків земельної ділянки ОСОБА_1 не виявила.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.