Постанова
Іменем України
15 грудня 2021 року
м. Київ
справа 655/807/19
провадження № 61-1148св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на рішення Горностаївського районного суду Херсонської області від 25 червня 2020 року, ухвалене у складі судді Посунько Г. А., та постанову Херсонського апеляційного суду від 05 листопада 2020 року, прийняту у складі колегії суддів:Бездрабко В. О., Базіль Л. В., Приходько Л. А.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (далі - АТ "ДПЗКУ") про визнання протиправним та скасування наказу про застосування дисциплінарного стягнення, визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
Позовну заяву мотивував тим, що він з 01 червня 2018 року обіймав посаду начальника дільниці № 1 філії АТ "ДПЗКУ" "Братолюбівський елеватор".
Вказував, що наказами виконуючого обов`язки начальника філії АТ "ДПЗКУ" "Братолюбівський елеватор" від 24 травня 2019 року № 129 та від 01 серпня 2019 року № 162 його притягнуто до дисциплінарної відповідальності та оголошено догани. Наказом виконуючого обов`язки начальника філії
АТ "ДПЗКУ" "Братолюбівський елеватор" від 08 серпня 2019 року № 89-п його звільнено з посади на підставі пункту 3 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), тобто за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.
Позивач вказував, що порушень трудової дисципліни не допускав. Вважав, що притягнення до дисциплінарної відповідальності 01 серпня 2019 року та звільнення з посади 08 серпня 2019 року відбулося з порушенням вимог трудового законодавства, зокрема статей 43, 149 КЗпП України, без відібрання роботодавцем у нього письмових пояснень та за наявності рішення профспілкової організації про відмову у наданні згоди на розірвання трудового договору.
Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просив суд:
- визнати незаконним та скасувати наказ філії АТ "ДПЗКУ" "Братолюбівський елеватор" від 01 серпня 2019 року № 162 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1";
- визнати незаконним та скасувати наказ філії АТ "ДПЗКУ" "Братолюбівський елеватор" від 08 серпня 2019 року № 89-п про його звільнення з посади начальника дільниці № 1, на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України;
- поновити його на посаді начальника дільниці № 1 філії АТ "ДПЗКУ" "Братолюбівський елеватор";
- стягнути з АТ "ДПЗКУ" на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 28 17,29 грн;
- стягнути з АТ "ДПЗКУ" на його користь у рахунок відшкодування спричиненої моральної (немайнової) шкоди суму у розмірі 5 000,00грн.
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Рішенням Горностаївського районного суду Херсонської області
від 25 червня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано наказ філії АТ "ДПЗКУ" "Братолюбівський елеватор" від 01 серпня 2019 року № 162 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1".
Визнано протиправним та скасовано наказ філії АТ "ДПЗКУ" "Братолюбівський елеватор" від 08 серпня 2019 року № 89-п про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника дільниці № 1 на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника дільниці № 1 АТ "ДПЗКУ" "Братолюбівський елеватор".
Стягнуто з АТ "ДПЗКУ" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 09 серпня 2019 року по 07 листопада
2019 року в сумі 28 717,29 грн, без виключення сум відрахувань податків та інших обов`язкових платежів, а також моральну шкоду у сумі 3 000,00 грн, всього - 31 717,29 грн.
Стягнуто з АТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на користь держави судовий збір у сумі 6 306,00 грн.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з
АТ "ДПЗКУ" моральної шкоди у сумі 2 000,00 грн відмовлено.
Задовольняючи позовні вимоги у частині визнання протиправним та скасування наказу від 01 серпня 2019 року № 162 про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не надав доказів того, що позивач неналежним чином виконував обов`язки, покладені на нього трудовим договором, і його дії/бездіяльність були протиправними. Притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності відбулося без зазначення у наказі конкретних порушень ним трудової дисципліни, без відібрання письмових пояснень за фактами виявлених порушень, а проведення перевірки діяльності елеватора відбулося, так би мовити, "на око", без здійснення необхідних замірів та досліджень. Крім того, суд дійшов висновку про те, що був порушений порядок притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності 01 серпня 2019 року.
При цьому суд першої інстанції спростував доводи відповідача щодо оскарження наказу про оголошення догани з пропуском строків, визначених частиною першою статті 233 КЗпП України, оскільки встановив, що наказ про оголошення догани до позивача доведено 01 серпня 2019 року, а позовна заява про його оскарження направлена засобами поштового зв`язку до суду 31 жовтня 2019 року, тобто в межах тримісячного строку з дня, коли позивач дізнався про порушення свого права.
Задовольняючи позов у частині скасування наказу про звільнення за систематичне невиконання працівником трудових обов`язків, суд першої інстанції встановив, що підставою для звільнення стали: догана
від 24 травня 2019 року, доповідна записка головного бухгалтера, акт про відмову у наданні пояснень, догана від 01 серпня 2019 року. При цьому суд першої інстанції вказав, що наказ про звільнення ОСОБА_1 не містить жодних посилань на систематичне невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором. Крім того, до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення за ті самі діяння, за які до нього раніше вже було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани (наказ від 01 серпня 2019 року № 162). Оскільки позивача звільнено за відсутності на це згоди профспілкового органу, а його відмова містить обґрунтування, суд першої інстанції вважав за можливе поновити позивача на роботі.
На користь ОСОБА_1 підлягав стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 09 серпня 2019 року по 25 червня 2020 року включно. Суд стягнув середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 09 серпня 2019 року по 07 листопада 2019 року, тобто у межах позовних вимог, з розрахунку 455,833 грн за день.
При визначенні розміру грошового відшкодування моральної шкоди суд першої інстанції врахував характер правопорушення, глибину фізичних та душевних страждань, їх тривалість та можливість відновлення, істотність вимушених змін у житті позивача та ступінь вини відповідача, а також вимоги розумності та справедливості. Вважав виваженою та достатньою суму у розмірі 3 000,00 грн.
Додатковим рішенням Горностаївського районного суду Херсонської області від 22 липня 2020 року у задоволенні вимог про стягнення
з АТ "ДПЗКУ" на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у сумі 12 300,00 грн відмовлено.
Суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав додатків до договору про надання правової допомоги, в яких визначено розмір гонорару адвоката, не надав детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, що є порушенням вимог частини третьої статті 137 ЦПК України. Акт приймання-передачі наданих послуг, який надав представник позивача, не може замінити собою детальний опис робіт (наданих послуг), оскільки являється окремим самостійним документом.
Суду не надано жодних документів, що свідчать про оплату ОСОБА_1 гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Херсонського апеляційного суду від 05 листопада 2020 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та АТ "ДПЗКУ" задоволено частково, рішення Горностаївського районного суду Херсонської області від 25 червня 2020 року у частині визнання протиправним та скасування наказу філії АТ "ДПЗКУ" "Братолюбівський елеватор" від 01 серпня 2019 року № 162 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1" скасовано та прийнято у цій частині нову постанову про відмову у задоволенні цих позовних вимог.
Змінено рішення суду у частині стягнення з АТ "ДПЗКУ" на користь держави розміру судового збору з 6 306,00 грн до 4 204,00 грн.
У решті рішення суду від 25 червня 2020 року залишено без змін з підстав, викладених у мотивувальній частині цієї постанови.
Додаткове рішення Горностаївського районного суду Херсонської області
від 22 липня 2020 року скасовано та прийнято нову постанову.
Заяву ОСОБА_1 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково.
Стягнуто з АТ "ДПЗКУ" на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 610,00 грн.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову про скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача, суд апеляційної інстанції встановив, що оскаржуваний наказ містить посилання на виявлені порушення ОСОБА_1 трудових обов`язків, які пов`язані із кількісними та якісними показниками зберігання зерна у складі елеватора. Під час проведення перевірки позивач надавав письмові пояснення за фактом виявлених недоліків у його роботі, тому суд вказав про відсутність порушень роботодавцем вимог частини першої статті 149 КЗпП України щодо невідібрання пояснення працівника перед застосуванням до нього дисциплінарного стягнення. Суд апеляційної інстанції зауважив, що відповідно до пред`явлених позовних вимог у судовому порядку не оскаржувалися правомірність проведення перевірки діяльності елеватора, способи організації цієї перевірки та її результати, а тому висновки суду першої інстанції про неправильну організацію її проведення, серед іншого, без здійснення замірів та відібрання проб, є неприйнятними.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову про скасування наказу про звільнення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що в матеріалах справи наявна доповідна записка головного бухгалтера елеватора від 10 липня 2019 року про неправильне оформлення товарно-транспортних накладних (без вказання винних осіб), на яку посилався представник відповідача як на підставу доведення факту порушення ОСОБА_1 трудової дисципліни, за наслідком якої видано наказ про звільнення. Однак ці посилання є неприйнятними з огляду на те, що під час судового розгляду відповідач не довів, що до службових обов`язків позивача входить заповнення цих накладних.
При цьому суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції в тій частині, що звільнення позивача відбулося за відсутності на це згоди профспілкової організації, і після притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності 01 серпня 2019 року, ОСОБА_1 не вчинив нового дисциплінарного проступку.
Апеляційний суд, з посиланням на відсутність правового обґрунтування незаконності звільнення, виключив із мотивувальної частини рішення суду першої інстанції висновки про те, що надане первинною профспілковою організацією філії АТ "ДПЗКУ" "Братолюбівський елеватор" рішення про відмову у наданні згоди на звільнення ОСОБА_1 є обґрунтованим, бо містить посилання на те, що дії позивача не заподіяли шкоди підприємству та ці дії можливо віднести до категорії нормального виробничого ризику.
У частині поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції та вказав, що незважаючи на те, що АТ "ДПЗКУ" в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду від 25 червня 2020 року в цілому, проте доводи апеляційної скарги не містять конкретних посилань щодо неправильності визначеного судом розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а отже правильність судового рішення в цій частині не переглядається.
Залишаючи без змін рішення суду в частині стягнення моральної шкоди, суд апеляційної інстанції погодився із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування.
Скасовуючи додаткове рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи заяву про стягнення витрат на правничу допомогу, суд апеляційної інстанції послався на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 (провадження № 61-7500св20) та вказав, що витрати за надану професійну правничу допомогу, у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною, чи тільки має бути сплачено. Та вказав, щонеобхідність подання стороною на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу детального опису робіт (наданих послуг), передбаченого частиною третьою статті 137 ЦПК України, не пов`язано з наданням документа саме з назвою "опис робіт", а має містити інформацію щодо фактично наданих адвокатом робіт чи послуг відповідно до пункту першого частини другої статті 137 ЦПК України, тому вважав, що наданий позивачем акт № 1 приймання-передачі наданих послуг від 26 червня 2020 року містить детальну інформацію з обсягу наданої ОСОБА_1 правничої допомоги.
Суд апеляційної інстанції врахував принцип диспозитивності та змагальності сторін у судовому процесі та відсутність конкретизованих клопотань відповідача щодо зменшення заявленого розміру судових витрат на правничу допомогу у розумінні частини п`ятої, шостої статті 137 ЦПК України, дійшов висновку про скасування додаткового рішення та ухвалення нової постанови про часткове задоволення заяви про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8 610,00 грн, тобто відповідно до пропорційного задоволення позовних вимог (пункт 3 частини другої статті 141 ЦПК України).
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У грудні 2020 року АТ "ДПЗКУ" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Горностаївського районного суду Херсонської області від 25 червня
2020 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 05 листопада 2020 року, ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Постанова суду апеляційної інстанції у частині відмови в задоволенні позову про скасування наказу від 01 серпня 2019 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності позивачем не оскаржується, тому в силу вимог статті 40 ЦПК України в касаційному порядку не переглядається.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
01 лютого 2021 року ухвалою Верховного Суду у складі судді Коломієць Г. В. касаційну скаргу залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків.
17 лютого 2021 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д., відкрито касаційне провадження, витребувано справу із Горностаївського районного суду Херсонської області.
У березні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 26 лютого 2021 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів, у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій надали неправильну оцінку зібраним доказам, внаслідок чого дійшли неправильних висновків у частині задоволення позову. Так згідно з наказом від 24 травня 2019 року позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності, позивач визнав свою провину, наказ не оскаржив. Наказ від 01 серпня 2019 року суд апеляційної інстанції вважав законним, позивач судове рішення в цій частині не оскаржив. Отже, заявник стверджує про те, що позивач двічі притягувався до дисциплінарної відповідальності за невиконання обов`язків, покладених на нього посадовою інструкцію, тому суди дійшли хибних висновків про відсутність підстав для звільнення позивача за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України з урахуванням того, що позивач допустив порушення абзацу десятого розділу другого посадової інструкції начальника дільниці, який контролює хід виконання вантажно-розвантажувальних робіт і вживає заходи з попередження й усунення порушень, а саме здійснення контролю за правильністю відображення інформації в товарно-транспортних накладних на зерно, які оформлюються під час виконання вантажно-розвантажувальних робіт.
Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій у частині спричинення позивачу моральних страждань, заявник вказує на порушення норм процесуального права, оскільки матеріали справи не містять будь-яких доказів, які б мали свідчити про завдання відповідачем моральної шкоди позивачу або наявність причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та виникнення у позивача моральних страждань, втрати ним нормальних життєвих зав`язків, чи виникнення у нього необхідності докладати додаткові зусилля для організації свого життя.
Посилаючись на порушення норм процесуального права судом апеляційної інстанції в частині прийняття постанови про стягнення витрат на правничу допомогу, АТ "ДКПЗКУ" вказує на порушення вимог частин третьої, п`ятої статті 137, частини восьмої статті 141 ЦПК України, оскільки позивачем не надано доказів понесення ним витрат. Крім того, оскільки заява про стягнення судових витрат була отримана напередодні судового засідання у суді першої інстанції, то клопотання про зменшення судових витрат представником АТ "ДПЗКУ" було заявлене усно в судовому засіданні
22 липня 2020 року, що підтверджується звукозаписом судового засідання. Однак суд апеляційної інстанції надав цьому неправильну оцінку.
Заявник вказує, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі № 766/8638/16 (провадження № 61-28444св18), від 20 січня 2020 року у справі № 466/150/17 (провадження № 61-43009св18), від 12 лютого 2020 року у справі №345/472/19 (провадження № 61-20020св19), від 12 лютого
2020 року у справі № 760/4126/18 (провадження № 61-12939св19),
від 18 березня 2020 року у справі № 643/12579/17 (провадження
№ 61-15713св19), від 27 травня 2020 року у справі № 755/6249/18 (провадження № 61-47950св18), від 03 червня 2020 року у справі № 766/7760/17 (провадження № 61-46608св18), від 22 липня 2019 року у справі № 363/4221/16-ц (провадження № 61-28075св18).
Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу
У березні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити без задоволення касаційну скаргу, а рішення судів першої та апеляційної інстанції як такі, що ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального права та без порушень норм процесуального права, залишити без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 працював у філії АТ "ДПЗКУ" "Братолюбівський елеватор" із 13 березня 2018 року на посаді майстра дільниці № 1, а з 01 червня
2018 року - на посаді начальника дільниці № 1.
Наказом виконуючого обов`язки директора філії АТ "ДПЗКУ" "Братолюбівський елеватор" від 24 травня 2019 року № 129 ОСОБА_1, за неналежне виконання посадових обов`язків, відповідно до пункту 2 розділу 2 та пункту 4 розділу 4 посадової інструкції начальника виробничої дільниці основного виробництва (елеватор), притягнутий до дисциплінарної відповідальності та йому оголошена догана. Застосування цього дисциплінарного стягнення позивачем не оскаржувалося.
Згідно з наказом ПАТ "ДПЗКУ" від 05 липня 2019 року № 340 співробітниками виробничого управління департаменту елеваторної діяльності та реалізації готової продукції товариства у період з 08 до
10 липня 2019 року в філії АТ "ДПЗКУ" "Братолюбівський елеватор" проведена перевірка якісних показників зерна врожаю 2019 року, за результатами якої, при обстеженні насіння ріпаку в складі напільного зберігання № 14 (відповідальна особа - начальник дільниці ОСОБА_1 ), виявлений невластивий запах, зерно знаходилось в насипі висотою біля п`яти метрів, що є порушенням вимог Інструкції № 9-7-88 "По зберіганню зерна, маслосем`ян, муки та крупи", затвердженої наказом Міністерства Хлібопродуктів СРСР від 24 липня 1988 року, № 185, згідно з якою висота насипу зерна сухого та середньої сухості встановлюється для насіння ріпаку не більше трьох метрів.
09 липня 2019 року під час проведення перевірки ОСОБА_1 надав письмові пояснення за фактами виявлених недоліків у його роботі.
Результати перевірки оформлені у вигляді доповідної записки від 26 липня 2019 року № 7-1/364, якою рекомендовано притягнути ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та оголосити йому догану.
Наказом виконуючого обов`язки директора філії АТ "ДПЗКУ" "Братолюбівський елеватор" від 01 серпня 2019 року № 162 ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани за неналежне виконання посадових обов`язків щодо кількісного та якісного зберігання зерна.
Підставою для застосування дисциплінарного стягнення зазначено: доповідна записка Департаменту елеваторної діяльності та реалізації готової продукції АТ "ДПЗКУ" від 26 липня 2019 року № 7-1/364, пояснювальна записка ОСОБА_1 від 09 липня 2019 року.
У доповідній записці від 10 липня 2019 року головний бухгалтер філії
АТ "ДПЗКУ" "Братолюбівський елеватор" вказував про неправильне оформлення товарно-транспортних накладних (ТТН) щодо зерна, прийнятого від ТОВ "Деметра-Трейд" (без зазначення винних осіб).
05 серпня 2019 року виконуючий обов`язки директора філії АТ "ДПЗКУ" "Братолюбівський елеватор" звернувся до профспілкового комітету, членом якого є позивач, із поданням про надання згоди на звільнення
ОСОБА_1 за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України.
Згідно з витягом з протоколу засідання профспілкового комітету працівників філії АТ "ДПЗКУ" "Братолюбівський елеватор" від 06 серпня 2019 року, профспілкова організація відмовила у наданні згоди на звільнення ОСОБА_1 за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України, пославшись на те, що виявлені перевіркою порушення у діяльності ОСОБА_1 можливо віднести до категорії нормального виробничо-господарського ризику, які не заподіяли шкоди підприємству.
Наказом виконуючого обов`язки директора філії АТ "ДПЗКУ" "Братолюбівський елеватор" від 08 серпня 2019 року № 89-п ОСОБА_1 звільнено з посади начальника дільниці № 1 на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України, тобто за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення.
Підставами для звільнення вказано: попереднє притягнення позивача до дисціплінарної відповідальності від 24 травня 2019 року та від 01 серпня 2019 року, доповідна записка головного бухгалтера від 10 липня 2019 року, акт про відмову ОСОБА_1 надати письмові пояснення, складений
11 липня 2019 року .
З довідки № 390/01-01/40 філії АТ "ДПЗКУ" "Братолюбівський елеватор", складеної 30 вересня 2019 року, встановлено, що середньоденна заробітна палата ОСОБА_1 складає 455,83 грн.
ОСОБА_1 перебував у вимушеному прогулі з 09 серпня 2019 року по
25 червня 2020 року, тобто по день ухвалення рішення судом першої інстанції.