Постанова
Іменем України
15 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 212/6542/18
провадження № 61-9860св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Публічне акціонерне товариство "Криворіжгаз",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Криворіжгаз" на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 грудня 2018 року у складі судді Чорного І. Я. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 квітня 2019 року у складі колегії суддів: Барильської А. П., Бондар Я. М., Зубакової В. П.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Публічного акціонерного товариства "Криворіжгаз" (далі - ПАТ "Криворіжгаз") про визнання незаконними дій та зобов`язання вчинити дії.
Позов обґрунтований тим, що позивач є побутовим споживачем природного газу відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про ринок природного газу" та споживає газ у кв. АДРЕСА_1 з метою приготування їжі.
У цій квартирі вона зареєстрована сама, розподіл природного газу їй здійснює ПАТ "Криворіжгаз" відповідно до договору розподілу природного газу.
Нарахування за спожитий природний газ до 01 березня 2017 року здійснювалося згідно з нормами споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 2016 року № 203 "Про норми споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників" (далі - постанова КМУ від 23 березня 2016 року № 203) та роздрібними цінами на природний газ, встановленими постановами Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2015 року № 758 "Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період)" (далі - постанова КМУ від 01 жовтня 2015 року № 758), від 22 березня 2017 року № 187 "Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу" (далі - постанова КМУ від 22 березня 2017 року № 187) згідно з формулою: 7,1 м3 х 6,879 (6,9579) грн м3 х 1 особу = 48,84 (49,40) грн на 1 особу.
Відповідно до змін від 18 серпня 2017 року внесених до постанови КМУ від 23 березня 2016 року № 203, норма споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників становить 5,4 м3.
Згідно з листом ПАТ "Криворіжгаз" від 25 липня 2018 року № Кд01.3-ЛВ-13647-0718 на фасадному газопроводі будинку АДРЕСА_2 03 лютого 2017 року представники ПАТ "Криворіжгаз" без належного на те права, без повідомлення позивача та укладення акта розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін, акта опломбування та прийняття в експлуатацію вузла обліку, встановили загальнобудинковий вузол обліку природного газу. Із дня введення його в експлуатацію - 01 березня 2017 року обсяги природного газу, спожитого позивачем за відсутності в її квартирі індивідуального лічильника газу, визначаються пропорційно кількості осіб, зареєстрованих у квартирі або іншому ізольованому житловому приміщені відповідно до постанови КМУ від 16 травня 2002 року № 620 "Про затвердження Тимчасового положення про порядок проведення розрахунків за надання населенню послуг з газопостачання в умовах використання загальнобудинкового вузла обліку".
Отже, після встановлення загального вузла обліку природного газу та здійснення згідно з ним нарахування обсягів спожитого природного газу, нарахованого як використаного у її квартирі АДРЕСА_3, збільшились із 7,1 (5,4) м3до 48 м3, що зумовило зміну сум нарахування за послуги газопостачання.
Позивач вважає, що, встановивши вузол обліку природного газу на ввідний газопровід багатоквартирного будинку АДРЕСА_2, ПАТ "Криворіжгаз" поставив її як побутового споживача газу, у нерівне становище з іншими побутовими споживачами цього ж будинку, що зумовило збільшення нарахування обсягів газу та порушило умови договору.
Просила суд визнати незаконними дії ПАТ "Криворіжгаз" щодо встановлення вузла обліку природного газу на фасадному газопроводі багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 та зобов`язати ПАТ "Криворіжгаз" з 01 березня 2017 року здійснити перерахунок обсягів споживання природного газу за об`єктом побутового споживача ОСОБА_1 у зазначеному будинку, відповідно до норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, затверджених постановою КМУ від 23 березня 2016 року № 203, що становить для плити газової у разі відсутності централізованого гарячого водопостачання та газового водонагрівача, з 01 квітня 2017 року до 18 серпня 2017 року - 7,1 м3 людино-місяць, та з 18 серпня 2017 року - 5,4 м3 людино-місяць.
Короткий зміст рішення суд першої інстанції
Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 грудня 2018 року позов задоволено. Визнано незаконними дії ПАТ "Криворіжгаз" щодо встановлення з метою комерційного обліку вузла обліку природнього газу на фасадному газопроводі багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 . Зобов`язано ПАТ "Криворіжгаз" здійснити перерахунок обсягу природнього газу за об`єктом побутового споживача ОСОБА_1 у кв. АДРЕСА_1 відповідно до норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, затверджених постановою КМУ від 23 березня 2016 року № 203, з 01 березня 2017 року до дня ухвалення рішення, а саме до 05 грудня 2018 року.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції керувався нормами законодавства, які регулюють порядок здійснення газопостачання населенню, та дійшов висновків, що ПАТ "Криворіжгаз" не може відступати від визначених положень, що зобов`язують його встановити у квартирі позивача індивідуальний лічильник, враховуючи, що позивач сумлінно оплачувала вартість отриманих послуг згідно з тарифами, затвердженими компетентним органом державної влади. Суд врахував, що позивач висловила волевиявлення на встановлення індивідуального лічильника газу, тому це її волевиявлення не може бути порушене з огляду на частину першу статті 5 Закону України "Про захист прав споживачів" та статтю 2 Закону України "Про житлово-комунальні послуги". Встановлення позивачу індивідуального лічильника газу дозволить реалізувати право на оплату позивачем саме того обсягу газу, який нею спожито, що буде справедливо. Дії відповідача з монтажу та введення в експлуатацію вузла обліку природного газу, змонтованого на фасадному газопроводі багатоквартирного буд. АДРЕСА_2, замість встановлення позивачу індивідуального лічильника, суперечить вимогам законодавства та порушує права позивача. Зазначене узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, який викладений у постанові від 07 листопада 2018 року у справі № 214/2435/17 (провадження № 14-347цс18). Відповідач також порушив пункт 7 глави 1 розділу Х Кодексу газорозподільних систем (далі - Кодекс ГРС), згідно з яким роботи з розпломбування, випробування, вимірювання, зміни схеми комерційного вузла обліку, заміни типів ЗВТ без оформлення акта в присутності уповноважених осіб споживача та оператора газорозподільної мережі (далі - оператор ГРМ) не допускаються. Акт пломбування комерційного вузла обліку газу від 03 лютого 2017 року № 10675 складений без участі споживача. З огляду на незаконні дії відповідача щодо встановлення вузла обліку природного газу на фасадному газопроводі багатоквартирного будинку суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині зобов`язання відповідача здійснити перерахунок обсягу природного газу за об`єктом побутового споживача газу ОСОБА_1 - кв. АДРЕСА_1 відповідно до норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, затверджених постановою КМУ від 23 березня 2016 року № 203, з 01 березня 2017 року до дня ухвалення рішення, а саме до 05 грудня 2018 року.
Короткий зміст рішення суд апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 17 квітня 2019 року рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 грудня 2018 року змінено в частині задоволених позовних вимог про зобов`язання ПАТ "Криворіжгаз" здійснити перерахунок обсягу природнього газу за об`єктом побутового споживача ОСОБА_1 - кв. АДРЕСА_1 відповідно до норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 2016 року№ 203, з 01 березня 2017 року до дня постановлення рішення, а саме до 05 грудня 2018 року, стосовно періоду перерахунку із зазначенням, що ПАТ "Криворіжгаз" зобов`язане здійснити перерахунок обсягу природнього газу за об`єктом побутового споживача ОСОБА_1 - кв. АДРЕСА_1 відповідно до норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, затверджених постановою КМУ від 23 березня 2016 року № 203, за період з 01 березня 2017 року до 21 серпня 2018 року. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що суд першої інстанції правомірно визнав незаконними дії відповідача ПАТ "Криворіжгаз" щодо встановлення загальнобудинкового приладу обліку газу замість квартирного лічильника газу побутовому споживачу за адресою: АДРЕСА_4, оскільки такі дії вчинені з порушенням Закону України "Про забезпечення комерційного обліку природного газу", Кодексу ГРС, Типового договору розподілу природного газу та ставлять у нерівне становище побутового споживача ОСОБА_1 порівняно з іншими побутовими споживачами багатоквартирних будинків у Дніпропетровській області, де оператор ГРМ встановив індивідуальні лічильники газу. Отже, незаконним було нарахування ПАТ "Криворіжгаз" обсягів спожитого природного газу позивачу на підставі показань загальнобудинкового лічильника газу. Водночас суд першої інстанції помилково визначив період, за який відповідач зобов`язаний здійснити перерахунок обсягів природного газу за об`єктом побутового споживача ОСОБА_2 - кв. АДРЕСА_1 . Оскільки 21 серпня 2018 року згідно з актом № 2776 на встановлення/зняття охоронної пломби на ПЛГ (з`єднання) встановлено індивідуальний лічильник газу у квартирі позивача, ПАТ "Криворіжгаз" зобов`язане здійснити перерахунок обсягу природного газу за адресою позивача відповідно до норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, затверджених постановою КМУ від 23 березня 2016 року № 203, за період з 01 березня 2017 року до 21 серпня 2018 року, тобто до моменту встановлення індивідуального лічильника газу.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У травні 2019 року ПАТ "Криворіжгаз" звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 грудня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 квітня 2019 року, просило скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити у справі нове рішення про відмову в позові.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обгрунтована тим, що оскаржувані судові рішення є незаконними, ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.
Суд першої інстанції помилково послався на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, який викладений у постанові від 07 листопада 2018 року у справі № 214/2435/17 (провадження № 14-347цс18), оскільки позовні вимоги у цій справі не є аналогічними позовним вимогам у справі, що була предметом перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду.
Суди не звернули уваги на те, що позивач подала позов до неіснуючої юридичної особи, а саме Публічного акціонерного товариства з газопостачання та газифікації "Криворіжгаз", оскільки відповідач у справі має назву Публічне акціонерне товариство "Криворіжгаз", скорочена назва ПАТ "Криворіжгаз", код ЄДРПОУ 03341397, що підтверджується інформацією, розміщеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. З огляду на вказане суди, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, зазначених у статтях 175 і 177 ЦПК України, повинні були постановити ухвалу про залишення її без руху.
Задовольняючи позов, суди застосували норми законодавства, які не існували на момент виникнення спірних правовідносин. Зокрема, встановлення та введення в експлуатацію загальнобудинкового вузла обліку відбулося 03 лютого та 01 березня 2017 року відповідно. 19 січня 2018 року, тобто після встановлення та введення в експлуатацію вказаного вузла обліку природного газу, набрали чинності зміни до Закону України "Про забезпечення комерційного обліку природного газу", якими статтю 2 Закону доповнено новою частиною другою, згідно з якою з метою забезпечення комерційного обліку природного газу для населення суб`єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, оснащують споживачів природного газу - фізичних осіб (населення) індивідуальними лічильниками газу. Загальнобудинковий лічильник газу може бути встановлений лише за згодою співвласників багатоквартирного будинку в порядку, визначеному статтею 10 Закону України "Про особливості здійснення права вланості у багатоквартирному будинку". Отже, за адресою позивача забезпечено облік природного газу відповідно до цього Закону у редакції від 06 липня 2016 року, що існувала на момент виникнення спірних правовідносин.
Постанову КМУ від 23 березня 2016 року № 203 визнано протиправною та нечинною згідно з рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 травня 2018 року у справі № 826/2507/18, яке набрало законної сили 09 серпня 2018 року, та залишене без змін постановою Верховного Суду від 27 листопада 2018 року. Отже, задовольняючи позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача здійснити перерахунок обсягу природного газу за адресою позивача відповідно до норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, затверджених постановою КМУ від 23 березня 2016 року № 203, суди допустили неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процессуального права.
Аргументи інших учасників справи
У липні 2019 року від ОСОБА_1 через начальника відділу представництва Першого криворізького місцевого центру з надання безоплатної вторинної допомоги Шишова В. М. надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач просила касаційну скаргу залишити її без задоволення, а рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 грудня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 квітня 2019 року - без змін.
Зазначила, що саме на відповідача покладено обов`язок встановлення лічильників газу, лише він повинен вживати заходів щодо залучення інших джерел фінансування цих робіт, і покладання такого обов`язку на споживачів є неправомірним. Споживачі не зобов`язані відшукувати джерела фінансування закупівлі вказаних приладів та робіт, оскільки таке фінансування вже закладено у тариф на оплату спожитого газу. Доводи касаційної скарги про неправомірність застосування судами правовового висновку Великої Палати Верховного Суду, що викладений у постанові від 07 листопада 2018 року у справі № 214/2435/17, є необґрунтованими. Роз`ясненнязмісту статті 6 Закону України "Про забезпечення комерційного обліку природного газу" (далі - Закон № 3533-VI) Велика Палата Верховного Суду надала станом до 01 січня 2018 року, тобто до внесення змін до цього Закону, тому посилання заявника на застосування судами зворотної дії Закону № 3533-VIє безпідставними.
Зазначення позивачем у позовній заяві та судами у судових рішеннях найменування відповідача як "Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Криворіжгаз"" є опискою, на яку відповідач не зважав, а ні в суді першої, а ні в суді апеляційної інстанції. ПАТ "Криворіжгаз" не заперечувало, що саме воно здійснювало дії щодо встановлення загальнобудинкового приладу обліку на фасаді будинку АДРЕСА_2, де розташована квартира позивача.
Без складення акта розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін, складення акта опломбування та прийняття в експлуатацію вузла обліку за відсутності споживача, ПАТ "Криворіжгаз" не мало підстав для монтажу та введення в експлуатацію вузла обліку природного газу, змонтованого на фасадному газопроводі багатоквартирного будинку АДРЕСА_2, тому нарахування споживачу ОСОБА_1 обсягів природного газу з 01 березня 2017 року за загальнобудинковим лічильником є неправомірним.
Згідно з постановою Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 826/2507/18 постанова КМУ від 23 березня 2016 року № 203 "Про норми споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників" та пункт 1 переліку постанов Кабінету Мністрів України, що втратили чинність, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 2016 року № 204, втрачають чинність з моменту набрання законної сили цим рішенням суду - 27 листопада 2018 року.
З огляду на це, нарахування обсягу природного газу за об`єктом позивача ОСОБА_1 в період з 01 березня 2017 року до 21 серпня 2018 року повинно здійснюватися згідно з постановою КМУ від 23 березня 2016 року № 203 "Про норми споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників", яка була чинною на вказаний період.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 22 травня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано справу.
У червні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 12 липня 2021 року призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, у складі колегії з п`яти суддів.
Ухвалою Верховного Суду від 21 липня 2021 року зупинено касаційне провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 212/5836/17.
Ухвалою Верховного Суду від 15 грудня 2021 року поновлено касаційне провадження уцій справі.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ (далі - Закон № 460-ІХ) "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).
Касаційна скарга у цій справі подана у травні 2019 року, а тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ОСОБА_1 є побутовим споживачем природного газу відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про ринок природного газу", а саме споживає газ з метою приготування їжі на об`єкті споживання - квартирі АДРЕСА_1 .
Розподіл природного газу побутовому споживачу ОСОБА_1 здійснює оператор газорозподільної системи - ПАТ "Криворіжгаз" відповідно до Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 30 вересня 2015 року№ 2498 (далі - Типовий договір), фактом згоди приєднання до якого відповідно до пункту 1.3 цього договору був сплачений рахунок оператора ГРМ та споживання природного газу.
Нарахування за спожитий природний газ ОСОБА_2 до 01 березня 2017 року здійснювалося згідно з нормами споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, затвердженими КМУ від 23 березня 2016 року № 203, за роздрібними цінами на природний газ, встановленими постановами КМУ від 01 жовтня 2015 року № 758, від 22 березня 2017 року № 187, за формулою: 7,1 м3 х 6,879 (6,9579) грн х 1 особу = 48, 84 (49,40) грн на 1 особу.
Відповідно до змін від 18 серпня 2017 року внесених до постанови КМУ від 23 березня 2016 року № 203, норма споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників становить 5,4 м3.
Згідно з листом ПАТ "Криворіжгаз" від 25 липня 2018 року № Кд01.3-ЛВ-13647-0718 на фасадному газопроводі будинку АДРЕСА_2 03 лютого 2017 року представники ПАТ "Криворіжгаз" встановили загальнобудинковий вузол обліку природного газу, і з дня введення його в експлуатацію обсяги природного газу, спожитого ОСОБА_1 за відсутності у споживача індивідуального лічильника газу, визначаються пропорційно кількості осіб, зареєстрованих у квартирі, відповідно до постанови КМУ від 16 травня 2002 року № 620.
Встановлення загальнобудинкового вузла обліку природного газу на багатоквартирний будинок АДРЕСА_2 здійснено на виконання Плану розвитку газорозподільної системи ПАТ "Криворіжгаз" на 2016 - 2025 роки.
Після встановлення під`їзного вузла обліку природного газу та здійснення за ним нарахування обсяги спожитого природного газу в квартирі позивача збільшилися з 7,1 (5,4) м3 до 48 м3, що відповідно змінило суми нарахування за послуги газопостачання. Зазначене підтверджується розрахунком, наведеним у листі ПАТ "Криворіжгаз" від 25 липня 2018 року № Кд01.3-ЛВ-13647-0718.
У цьому листі також вказано, що 11 червня 2018 року засіб вимірювальної техніки за адресою позивача демонтовано у зв`язку із сумнівами мешканців будинку щодо результатів вимірювання обсягу спожитого газу.
За змістом того ж листа, 23 липня 2018 року ПАТ "Криворіжгаз" звернулося до ТОВ "УЮТ-2011" для складання та підписання акта розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відносини між сторонами у справі регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про захист прав споживачів", Законом України "Про житлово-комунальні послуги", Законом України "Про забезпечення комерційного обліку природного газу".
Згідно із главою 1 розділу 1 Кодексу ГРС, затвердженого постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2494, оператор газорозподільної системи - суб`єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління.
Відповідно до постанови НКРЕКП від 16 квітня 2015 року № 1274 про видачу ліцензії на розподіл природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ ПАТ "Криворіжгаз" видано ліцензію на господарську діяльність з розподілу природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ на території м. Кривого Рогу (крім житлового масиву "Інгулець" Інгулецького району в м. Кривому Розі) та Криворізького району Дніпропетровської області в зоні розташування розподільних газопроводів, що перебувають у власності та користуванні ПАТ "Криворіжгаз".
Суди встановили, що позивач є споживачем природного газу, а відповідач ПАТ "Криворіжгаз" - оператор ГРМ, виконавцем комунальної послуги, спрямованої на задоволення потреби фізичної особи у забезпеченні газопостачанням.
Відповідно до статті 8 Конституції Українив Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Згідно зі статтею 24 Конституції Українигромадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом, не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Відповідно до статті 3 ЦК Україниоднією із загальних засад цивільного законодавства є справедливість.
Згідно з частиною першою статті 5 Закону України "Про захист прав споживачів" держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров`я і життєдіяльності.
Відповідно до статті 21 цього ж Законуправа споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення.
У преамбулі Закону України "Про житлово-комунальні послуги"зазначено, що цей Закон визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки.
Відповідно до статті 3 Закону України "Про житлово-комунальні послуги"предметом регулювання цього Закону є правовідносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг, суб`єктами цього Закону є органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, власники, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг.
Згідно з частиною першою статті 3 Закону України "Про забезпечення комерційного обліку природного газу" фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення здійснюється за рахунок: коштів суб`єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території; коштів відповідного бюджету; інших джерел, не заборонених законодавством.
Відповідно до частини першої статті 6 Закону України "Про забезпечення комерційного обліку природного газу"суб`єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, зобов`язані забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується тільки для приготування їжі, - до 1 січня 2018 року.
Відповідно до пункту 4 глави 2 розділу IX Кодексу ГРС (Правила комерційного обліку природного газу в газорозподільній системі) комерційний вузол обліку встановлюється (організовується) в точці вимірювання, яка має збігатися з межею балансової належності (точкою комерційного обліку) між суміжними власниками газових мереж.
Точка вимірювання - місце встановлення комерційного вузла обліку (пункт 4 глави 1 розділу І Кодексу ГРС).
Межа балансової належності - точка розмежування газових мереж між сумісними власниками газових мереж за ознаками права власності чи користування, на якій відбувається приймання - передача природного газу.
Отже, вузол комерційного обліку встановлюється в точці, де відбувається приймання - передача природного газу.
Відповідно до пункту 3.2. Типового договору приймання - передача обсягу газу, належного споживачу, а також перехід експлуатаційної відповідальності за стан газових мереж від оператора ГРМ до споживача відбувається на межі балансової належності об`єкта споживача.
Об`єкт побутового споживача - територіально відокремлена газифікована споруда (житловий будинок, квартира, майстерня, літня кухня тощо), що належить споживачеві на правах власності або користування (пункт 5 розділу І Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2496).
Суди встановили, що позивач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 31113421, сформованого 17 грудня 2014 року.
Отже, відповідно до умов Типового договору та Кодексу ГРС визначення фактичного обсягу природного газу, спожитого побутовим споживачем ОСОБА_1, повинно здійснюватись за допомогою комерційного вузла обліку природного газу, який повинен встановлюватись на межі балансової належності (в точці приймання - передачі) об`єкта, яким є квартира позивача.
Відповідно до частини першої статті 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги"залежно від порядку затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги вони поділяються на три групи: перша група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують уповноважені центральні органи виконавчої влади, а у випадках, передбачених законом, - національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Тарифи на газопостачання належать до першої групи.
Згідно з частиною першою статті 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Відповідно до частини першої статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 20 цього Закону споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.
Відповідно до пункту 1.3 Типового договору цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням статей 633, 634, 641 та 642 ЦК України на невизначений строк. Фактом приєднання споживача до умов цього договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 (для побутових споживачів) або у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього договору, яку в установленому порядку оператор ГРМ направляє споживачу інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього договору, та/або сплата рахунка оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.
Суди встановили, що позивач приєдналася до цього Типового договору розподілу природного газу, оскільки щомісяця споживає природний газ та щомісяця сплачує рахунки за спожитий природний газ.
Згідно з пунктом 2.1 цього договору ПАТ "Криворіжгаз" взяло на себе зобов`язання постачати природний газ споживачам в необхідних об`ємах (обсягах), а споживачі, у свою чергу, взяли на себе зобов`язання своєчасно сплачувати вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором.
Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Згідно із частиною першою статті 30 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", державне регулювання цін/тарифів базується на таких основних принципах доступності житлово-комунальних послуг для всіх споживачів та рівності правових гарантій.
Відповідно до пункту 3 глави 4 розділу ІХ Кодексу ГРС визначення фактичного обсягу спожитого газу за об`єктом побутових споживачів будинку АДРЕСА_2, які використовують газ тільки для приготування їжі та не забезпечені приладами обліку газу, визначається за нормами споживання.
Суди встановили, що нарахування за спожитий природний газ ОСОБА_1 до 01 березня 2017 року здійснювалося згідно з нормами споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, затвердженими постановою КМУ від 23 березня 2016 року № 203, за роздрібними цінами на природний газ, встановленими постановами Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2015 року № 758, від 22 березня 2017 року № 187, за формулою: 7,1 м3 х 6,879 (6,9579) грн м3 х 1 особу = 48, 84 (49,40) грн на 1 особу.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 травня 2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 09 серпня 2018 року, визнано протиправною та нечинною постанову КМУ від 23 березня 2016 року № 203 "Про норми споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників" та пункт 1 переліку постанов КМУ, що втратили чинність, затвердженого постановою КМУ від 23 березня 2016 року № 204. Постановою Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі №826/2507/18 (адміністративне провадження № К/9901/60944/18) вказані судові рішення залишені без змін. У постанові Верховний Суд зазначив, що з метою забезпечення принципу соціальної справедливості, дотримання балансу приватних та публічних інтересів, а також керуючись частиною другою статті 265 КАС України Постанова КМУ № 203 та пункт 1 Переліку, затвердженого Постановою КМУ № 204, втрачають чинність з моменту набрання законної сили рішенням суду у цій справі.
Після встановлення загального вузла обліку природного газу та здійснення за ним нарахування обсяги спожитого природного газу у квартирі позивача збільшилися з 7,1 (5,4) м3 до 48 м3, що зумовило зміну сум нарахування за послуги газопостачання.
Суди встановили, що позивач оплачувала послуги з газопостачання за встановленими тарифами, в яких були передбачені витрати на встановлення лічильників газу, у тому числі індивідуальних.
Позивач не надавала згоди на встановлення загальнобудинкового приладу обліку газу та висловила волевиявлення на встановлення індивідуального лічильника газу.
У постанові Великої Палати Верховного Суду 26 жовтня 2021 року у справі № 212/5836/17, провадження № 14-11цс21, суд касаціної інстанції дійшов виснвоку, що згодамешканців будинку є обов`язковою для встановлення загальнобудинкового приладу обліку газу, а у разі втрати чинності постановою Кабінету Міністрів України, якою затверджені норми споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, такі норми споживання застосовуються незалежно від чинності постанови до набрання чинності новою постановою Кабінету Міністрів України, якою затверджені відповідні норми.
Отже, для встановлення загальнобудинкового лічильнику природного газу оператор газорозподільної системи не міг діяти в односторонньому порядку оскільки повинен був в договірному порядку врегулювати з власником (власниками) будинку, експлуатаційною організацією, балансоутримувачем будинку (будинків) тощо договірні відносини щодо зняття показань будинкового вузла обліку.
Згідно з додатком 1 до постанови НКРЕКП від 28 грудня 2011 року № 150 "Про встановлення тарифу на транспортування природного газу та про встановлення тарифу на послуги з розподілу природного газу" (з 2011 року по 31 травня 2017 року) у структурі тарифу затверджено витрати на встановлення лічильників газу населенню за поставлені 1000 м3 природного газу, які становили 6,96 грн, а згідно з додатком 1 до постанови від 27 вересня 2016 року № 1625 у структурі тарифу витрати на встановлення індивідуальних лічильників газу населенню за розподілені 1000 м3 становлять 25,20 грн.
Верховний Суд зазначає, що найефективнішим способом обліку споживання природного газу є встановлення лічильників. При цьому держава в особі компетентних органів зобов`язана забезпечити доступні умови для встановлення приладів обліку споживання природного газу. Із цією метою прийнятий Закон України "Про забезпечення комерційного обліку природного газу".
Згідно з частиною другою статті 2 Закону України "Про забезпечення комерційного обліку природного газу"з метою забезпечення комерційного обліку природного газу для населення суб`єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, оснащують споживачів природного газу - фізичних осіб (населення) індивідуальними лічильниками газу (постанова Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 826/2507/18, адміністративне провадження № К/9901/60944/18).
Доводи касаційної скарги, що суд першої інстанції помилково послався на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 07 листопада 2018 року у справі № 214/2435/17 (провадження № 14-347цс18), оскільки позовні вимоги у цій справі не є аналогічними позовним вимогам у справі, що була предметом перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду не мають правового значення для Верховного Суду, оскільки правовідносини у справах є подібними.
Дії відповідача з монтажу та введення в експлуатацію вузла обліку природного газу, змонтованого на фасадному газопроводі багатоквартирного будинку за адресою позивача, замість встановлення індивідуального лічильника ОСОБА_1, суперечать вимогам законодавства, порушують права позивача, що узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 07 листопада 2018 року у справі № 214/2435/17 (провадження № 14-347цс18).
Отже, відповідач зобов`язаний надавати позивачу послуги, які оплачені, та відповідно до частини першої статті 6 Закону України "Про забезпечення комерційного обліку природного газу", був зобов`язаний забезпечити встановлення індивідуального лічильника газу для населення у квартирі позивача, в якій вона використовує газ тільки для приготування їжі, - до 1 січня 2018 року.
Відповідно до пункту 1 глави 4 розділу IX Кодексу ГРС визначення фактичного обсягу споживання (розподілу) природного газу за обсягом побутового споживача здійснюється на межі балансової належності між оператором ГРМ і побутовим споживачем на підставі даних лічильника природного газу з урахуванням вимог цього Кодексу та Типового договору.
Згідно з пунктом 1 глави 5 розділу III Кодексу ГРС межа балансової належності та експлуатаційної відповідальності між Оператором ГРМ та споживачем (суміжним суб`єктом ринку природного газу) визначається в акті розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін, що є невід`ємною частиною договору розподілу природного газу (або у передбачених цим Кодексом випадках технічній угоді про умови приймання-передачі газу ГРМ).
Акт розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін в обов`язковому порядку має містити схему газопроводів з визначенням на них межі балансової належності, точки вимірювання (місця встановлення вузла обліку) та напрямів потоків природного газу.
Отже, межа балансової належності та місце встановлення визначаються актом укладеним між оператором ГРМ та споживачем.
Суди встановили, що розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін зі співвласниками не укладався, тобто межа балансової належності та місце встановлення приладу обліку не було визначене.
Акт пломбування комерційного вузла обліку газу від 03 лютого 2017 року № 10675 був складений без участі споживача.
Відповідно до пункту 7 глави 1 розділу X Кодексу ГРС роботи з розпломбування, випробування, вимірювання, зміни схеми комерційного вузла обліку, заміни типів засобів вимірювання техніки без оформлення акта в присутності уповноважених осіб споживача та оператора ГРМ не допускаються.
Отже, суди дійшли обґрунтованого висновку про незаконність нарахування об`ємів спожитого природного газу позивачу на підставі показань загальнобудинкового лічильника газу. Встановлення загальнобудинкового вузла обліку газу без погодження із позивачем та нарахування вартості спожитого газу на підставі показників загальнобудинкового вузла обліку газу порушують її права, оскільки в процесі обліку спожитого газу не відображається фактичне споживання газу кожним окремо споживачем багатоквартирного будинку, у квартирі якого відсутній лічильник, що призводить до нарахування вартості споживання газу, який фактично не використовувався споживачем.
Суд апеляційної інстанції встановив, що 21 серпня 2018 року за об`єктом побутового споживача ОСОБА_1 за адресою: кв. АДРЕСА_1, згідно з актом № 2776 на встановлення/зняття охоронної пломби на ПЛГ (з`єднання) встановлено індивідуальний лічильник газу. Висновки суду апеляційної інстанції, що ПАТ "Криворіжгаз" зобов`язане здійснити перерахунок обсягів природного газу за адресою позивача відповідно до норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, затверджених постановою КМУ від 23 березня 2016 року № 203, за період з 01 березня 2017 року до 21 серпня 2018 року, тобто до моменту встановлення індивідуального лічильника газу є обгрунтованими, відповідає встановленим обставина та нормам матеріального права.
Під час перегляду справи Верховний Суд взяв до уваги правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду 26 жовтня 2021 року у справі № 212/5836/17, провадження № 14-11цс21, від 07 листопада 2018 року у справі № 214/2435/17, провадження № 14-347цс18, а також у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду: від 20 лютого 2019 року у справі № 212/5712/17, провадження № 61-116св19, від 24 жовтня 2019 року у справі № 214/5776/17, провадження № 61-13554св19, від 17 квітня 2020 року у справі № 215/2712/18-ц, провадження № 61-2509св20.
Доводи касаційної скарги, що позивач пред`явив позов до іншої юридичної особи є необгрунтованими з огляду на те, що ПАТ "Криворіжгаз" брало участь у справі, його твердження і заперечення проти позову свідчать, що товариство не заперечувало, що позов пред`явлено саме до нього.
За таких обставин зазначення позивачем неправильної назви товариства не є підставою для висновку, що позов пред`явлено до неналежного відповідача.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанці та не свідчать про неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зводяться до переоцінки доказів у справі та незгоди із ухваленими у справі судовими рішеннями, а встановлення обставин справи і перевірка їх доказами не належить до компетенції суду касаційної інстанції.