Окрема думка суддів К. М. Пількова, Ю. Л. Власова, М. І. Гриціва, О. Б. Прокопенка, І. В. Ткача
до постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.10.2021
у справі № 212/5836/17 (провадження № 14-11цс21)
Велика Палата Верховного Суду постановою від 26.10.2021 касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 задовольнила частково; рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07.02.2019 та постанову Дніпровського апеляційного суду від 11.07.2019 скасувала в частині відмови в задоволенні позову та ухвалила у цій частині нове судове рішення про часткове задоволення позову; визнала незаконними дії ПАТ «Криворіжгаз» щодо встановлення загальнобудинкового вузла обліку в будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 ; зобов`язала ПАТ «Криворіжгаз» поновити позивачам режим нарахування природного газу за період: з 01.05.2017 і до 07.02.2019 - відповідно до норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.2016 № 203 «Про норми споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників» (далі - Постанова № 203); з 08.02.2019 і до 06.03.2019 - відповідно до норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.01.2019 № 63 «Деякі питання споживання природного газу побутовими споживачами» (далі - Постанова № 63); з 07.03.2019 (і до затвердження нових норм) - відповідно до норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.02.2019 № 143 «Питання споживання природногогазу» (далі - Постанова № 143); у решті рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07.02.2019 та постанову Дніпровського апеляційного суду від 11.07.2019 залишила без змін.
Приймаючи цю постанову, Велика Палата Верховного Суду виходила з того, що за положеннями абзаців третього-п`ятого пункту 4 Тимчасового положення про порядок проведення розрахунків за надання населенню послуг з газопостачання в умовах використання загальнобудинкового вузла обліку, у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 27.01.2016 № 46, яким до 20.01.2018 було врегульовано питання встановлення загальнобудинкового приладу обліку природного газу, та пункту 1 глави 5 розділу ІХ Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2494, до 20.01.2018 оператор газорозподільної системи мав право встановити загальнобудинковий лічильник природного газу, врегулювавши з власником (власниками) будинку, експлуатаційною організацією, балансоутримувачем будинку (будинків) тощо договірні відносини щодо зняття показань будинкового вузла обліку, а також забезпечити можливості проведення монтажу, збереження та здійснення експлуатації будинкового вузла обліку. Положеннями частини другої статті 2 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», в редакції від 20.01.2018, визначено, що загальнобудинковий лічильник природного газу може бути встановлений лише за згодою співвласників багатоквартирного будинку в порядку, встановленому статтею 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».
Отже, слід вважати, що оператор газорозподільної системи, який в односторонньому порядку встановив для багатоквартирного будинку загальнобудинковий лічильник природного газу, як до 20.01.2018, так і після цієї дати діяв з порушенням вимог законодавства.
У цій справі суди попередніх інстанцій встановили, що в управителя будинку відсутні договірні відносини з ПАТ «Криворіжгаз» щодо зняття показань будинкового (загальнобудинкового) вузла обліку та лічильників газу, а також щодо проведення монтажу, збереження та здійснення експлуатації будинкового (загальнобудинкового) вузла обліку природного газу в будинку, відсутня згода власників будинку відповідно до статті 10 вказаного закону та, відсутні дані щодо того, що позивачі відмовилися від встановлення їм індивідуальних лічильників природного газу і чинили перешкоди представникам ПАТ «Кріворіжгаз» у доступі до будинку для їх встановлення, а навпаки останні зверталися до відповідача із заявами щодо встановлення квартирних приладів обліку природного газу.
Відповідно до абзацу сьомого пункту 3 глави 4 розділу ІХ Кодексу газорозподільних систем, якщо побутовий споживач, який не забезпечений лічильником природного газу (індивідуальним або загальнобудинковим) відмовляється від його встановлення за рахунок оператора ГРМ (що підтверджується актом про порушення, складеним відповідно до вимог глави 5 розділу ХІ цього Кодексу), фактичний об`єм спожитого (розподіленого/поставленого) природного газу (алокація) по побутовому споживачу за відповідний календарний місяць визначається за граничними об`ємами споживання природного газу населенням, визначеними у додатку 10 до цього Кодексу.
Таким чином, у разі невстановлення населенню у строки, зазначені у частині першій статті 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», лічильників газу з вини суб`єкта господарювання, що здійснюють розподіл природного газу (до 01.01.2021) на відповідній території, припинення розподілу природного газу таким споживачам забороняється, а його облік до моменту встановлення лічильників газу здійснюється за нормами споживання, визначеними Кабінетом Міністрів України, а саме: Постановами № 203 (з 01.02.2016 до 07.02.2019), № 63 (з 08.02.2019 до 06.03.2019), № 143 (з 07.03.2019 і до затвердження Кабінетом Міністрів України нових норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників).
Водночас Велика Палата Верховного Суду зазначила, що 30.05.2018 Окружний адміністративний суд міста Києва ухвалив рішення у справі № 826/2507/18, яким визнав протиправною та нечинною Постанову № 203 (рішення залишене без змін 09.08.2018 Київським апеляційним адміністративним судом та 27.11.2018 Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду). 21.02.2019 Окружний адміністративний суд міста Києва у справі № 640/2305/19 забезпечив позов шляхом зупинення дії пунктів Постанови № 63, якими затверджено норми споживання природного газу побутовими споживачами природного газу у разі відсутності лічильників, та установив, що не допускається нарахування та облік заборгованості на особовому рахунку побутового споживача за природний газ, яка виникла у зв`язку з втратою чинності Постановами № 237 та № 203; 14.08.2019 суд у цій справі ухвалив рішення про часткове задоволення позову та визнав протиправними дії Кабінету Міністрів України щодо прийняття цих пунктів Постанови № 63 (рішення залишено без змін Шостим апеляційним адміністративним судом 13.11.2019 та 10.01.2020 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою на ці судові рішення).
Також 13.02.2020 Окружний адміністративний суд міста Києва у справі № 640/13591/19 ухвалив рішення, яким визнав протиправними та нечинними пункти Постанови № 143, що стосуються затвердження норм споживання природного газу побутовими споживачами природного газу у разі відсутності лічильників та установлення, що не допускається нарахування та облік заборгованості на особовому рахунку побутового споживача за природний газ, яка виникла у зв`язку з втратою чинності, у тому числі Постанови № 203, та додатку до Постанови № 143 (Велика Палата Верховного Суду у пункті 95 постанови від 26.10.2021 помилково виходила з того, що вказаним рішенням визнано протиправними дії Кабінету Міністрів України щодо прийняття зазначених пунктів Постанови № 143). 02.06.2020 Шостий апеляційний адміністративний суд залишив без змін вказане рішення суду першої інстанції і 08.07.2020 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою на вказані судові рішення.
Враховуючи зазначене, Велика Палата Верховного Суду вказала, що виникла прогалина у правовому регулюванні відносин щодо споживання