ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 704/258/17
провадження № 51-8411 км 21
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Фоміна С.Б.,
суддів Анісімова Г.М., Булейко О.Л.,
за участю:
секретаря судового засідання Письменної Н.Д.,
прокурора Круценко Т.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Черкаського апеляційного суду від 30 березня 2021 року у кримінальному провадженні за обвинуваченням
ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Тальне, Черкаської області, жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Тальнівського районного суду Черкаської області від 29 січня
2018 року ОСОБА_1 засуджено за частиною 2 статті 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 1 місяць з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік.
На підставі статті 75 КК звільнено ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки.
Звільнено ОСОБА_1 відповідно до пункту "в" статті 1 Закону України "Про амністію у 2016 році" від відбування призначеного йому покарання.
Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 19 лютого 2016 року приблизно о 16 год 30 хв, керуючи автомобілем "Citroen Berling", реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись по автодорозі Тальне - Криві Коліна, всупереч вимогам підпункту "б" пункту 2.3, пункту 12.1 Правил дорожнього руху був неуважним, не стежив за дорожньою обстановкою та відповідно не реагував на її зміну, під час руху по проїзній частині автодороги не врахував дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, стану транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух і безпечно ним керувати, змінив напрямок руху вліво, виїхав на ліве узбіччя, після чого з`їхав у лівий кювет відносно свого напрямку руху, при цьому декілька раз перевернувшись.
Внаслідок цієї дорожньо-транспортної пригоди пасажир вказаного автомобіля ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження, від яких помер.
Апеляційний суд Черкаської області вироком від 23 травня 2018 року скасував вирок Тальнівського районного суду Черкаської області від 29 січня 2018 року в частині призначеного ОСОБА_1 покарання та звільнення від його відбування. Постановив новий вирок, яким визнав ОСОБА_1 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 КК, та призначив йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
На підставі статті 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки з покладенням на нього обов`язків, передбачених статтею 76 КК.
Постановою Верховного Суду від 14 лютого 2019 року скасовано вирок Апеляційного суду Черкаської області від 23 травня 2018 року та призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Черкаський апеляційний суд вироком від 30 березня 2021 року скасував вирок Тальнівського районного суду Черкаської області від 29 січня 2018 року в частині призначеного покарання та звільнення особи від відбування покарання. Ухвалив у цій частині новий вирок, яким ОСОБА_1 визнав винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 КК, та призначив йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки.
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить скасувати вирок Черкаського апеляційного суду від 30 березня 2021 року і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Так, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону засуджений вважає ту обставину, що апеляційний суд під час нового розгляду не дотримався вказівок касаційного суду щодо необхідності повного, всебічного розгляду кримінального провадження стосовно нього.
Вважає, що фактичні обставини справи, які суттєвим чином впливають на вирішення справи, не доведено належними і допустимими доказами. На його переконання апеляційний суд дійшов хибного висновку про те, що злочин було вчинено в стані алкогольного сп`яніння.
Зазначає, що апеляційний суд безпідставно послався як на доказ на його пояснення, надані 20 лютого 2016 року, тобто наступного дня після ДТП, відповідно до яких він разом зі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вживали алкогольні напої безпосередньо перед ДТП.
Також вказує, що показання свідка ОСОБА_3, надані в суді першої інстанції, про те, що 19 лютого 2016 року, перебуваючи у нього вдома, ОСОБА_1 не вживав алкогольних напоїв, узагалі не знайшли свого відображення у вироку Черкаського апеляційного суду від 30 березня 2021 року.
Невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого вбачає у тому, що апеляційний суд проігнорував такі факти: наявність на утриманні малолітньої дитини; інвалідність; примирення з потерпілою; позитивні характеристики; відсутність судимостей; щире каяття.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор у судовому засіданні заперечила проти задоволення касаційної скарги, вважала її необґрунтованою.
Учасників судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час
і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді, повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від учасників не надходило.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
Згідно зі статтею 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до приписів статті 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
З приводу недотримання апеляційним судом вказівок касаційного суду колегія суддів зазначає таке.
Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду постановою від 14 лютого 2019 року скасував вирок Апеляційного суду Черкаської області від 23 травня 2018 року та призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Зокрема, в цій постанові колегія суддів зазначила, що апеляційний суд не оцінив і не врахував характеру і ступеня тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до статті 12 КК віднесено до категорії тяжких, та не дав оцінки конкретним обставинам справи, оскільки злочин було вчинено в стані алкогольного спʼяніння, унаслідок якого загинула людина.
Крім того, колегія суддів зазначила, що під час нового розгляду необхідно повно, всебічно розглянути кримінальне провадження щодо ОСОБА_1, перевірити обґрунтованість доводів касаційної скарги прокурора та постановите законне, обґрунтоване рішення, яке б відповідало положенням статті 370 КПК.
Під час нового розгляду в разі встановлення винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину, з урахуванням його тяжкості та даних про особу засудженого, призначене йому покарання із застосуванням ст. 75 КК слід вважати м`яким.
Колегія суддів зазначає, щодо цих вказівок касаційного суду апеляційний суд дотримався.
Так, у ході нового розгляду апеляційний суд встановив, що місцевий суд призначаючи обвинуваченому ОСОБА_1 покарання належним чином не врахував характеру і ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке є тяжким, а також того, що внаслідок ДТП загинула особа. Смерть людини є невиправною і не може бути компенсована відшкодуванням збитків у матеріальному виразі, незважаючи на те, що суд першої інстанції врахував щире каяття обвинуваченого, активне сприяння розкриттю злочину та добровільне відшкодування шкоди як обставини, що пом`якшують покарання, а також узяв до уваги, що ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності притягується вперше.
Апеляційний суд дійшов висновку, що призначене місцевим судом покарання за своїм розміром, навіть з врахуванням особи обвинуваченого, обставин, наведених у вироку, є явно несправедливим через м`якість та необґрунтованим звільненням обвинуваченого від відбування покарання, оскільки призначене судом покарання є недостатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення нових злочинів.
Також колегія суддів апеляційного суду, призначаючи покарання, врахувала те, що обвинувачений ОСОБА_1 має на утриманні неповнолітнього сина, 2006 року народження (т. 2, а. п. 85), а тому призначив йому реальне, проте мінімальне покарання, передбачене санкцією частини 2 статті 286 КК.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції та вважає, що призначене ОСОБА_1 покарання відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
У касаційній скарзі засуджений зазначає, що апеляційний суд дійшов хибного висновку про вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння, не взяв до уваги показань свідка ОСОБА_3, наданих у суді першої інстанції, про те, що 19 лютого 2016 року, перебуваючи вдома в останнього, ОСОБА_1 не вживав алкогольних напоїв.
Колегія суддів вважає достатнім для доведення винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 286 КК, у стані алкогольного спяніння висновок експерта від 25 січня 2017 року № 02-01/168 (т. 1, а. п. 62, 63). Згідно з висновком, на експертизу було надано медичну карту стаціонарного хворого
№ 991/156, в якій зазначено, що 19 лютого 2016 року о 17 год 46 хв ОСОБА_1 поступив у хірургічне відділення Тальнівської ЦРЛ зі скаргами на болі в грудній клітці. Під час огляду встановлено алкогольне сп`яніння. У ході дослідження крові ОСОБА_1 виявлено етиловий спирт у концентрації 3,33 проміле, яке зумовлює тяжке отруєння алкоголем, небезпечне для життя.
Стосовно доводів засудженого про те, що апеляційний суд безпідставно послався як на доказ на його пояснення, надані 20 лютого 2016 року, тобто наступного дня після ДТП, у присутності його дружини (т. 1, а. п. 21), відповідно до яких він разом зі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вживав алкогольні напої безпосередньо перед ДТП, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до статті 95 КПК суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.
З урахуванням приписів статті 95 КПК посилання на пояснення ОСОБА_1, надані 20 лютого 2016 року, як на доказ підлягають виключенню з мотивувальної частини вироку Черкаського апеляційного суду від 30 березня 2021 року.
Враховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що касаційна скарга засудженого ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд