ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 760/10605/20
провадження № 51-3841км21
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Мазура М. В.,
суддів Бородія В. М., Булейко О. Л.,
за участю:
секретаря судового засідання Миколюка Я. О.,
прокурора Шевченко О. О.,
представника потерпілих
адвоката Сміленко А. А.,
розглянув у відкритому судовому засіданні спільну касаційну скаргу потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 09 лютого 2021 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 20 травня 2021 року постановлені у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42012110090000063.
Рух справи, зміст судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 09 лютого 2021 року задоволено клопотання прокурора і закрито кримінальне провадження № 42012110090000063, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 364-1, ч. 1 ст. 355, ст. 356 Кримінального кодексу України (далі - КК), на підставі п. 3-1 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), у зв`язку з не встановленням особи, яка вчинила кримінальне правопорушення та закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Не погоджуючись з указаним рішенням місцевого суду потерпілі ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_3, оскаржили його до апеляційного суду.
Київський апеляційний суд ухвалою від 20 травня 2021 року залишив ухвалу місцевого суду без змін, а апеляційну скаргу потерпілих - без задоволення.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала, та заперечення інших учасників провадження
У спільній касаційній скарзі потерпілі ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3, посилаючись на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просять скасувати постановлені судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Суть доводів у касаційній скарзі зводиться до вказівок на те, що суди попередніх інстанцій не врахували і не надали оцінки тому, що досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42012110090000063, яке було розпочате 05 грудня 2012 року, здійснювалося не належним чином, слідчі дії фактично не проводились, докази органом досудового розслідування не збирались.
Також зазначають, що місцевий і апеляційний суди залишили поза увагою, що 15 вересня 2017 року ними була подана заява про злочин (сповіщення про злочин), в якій наводились факти про кримінальні правопорушення, вчинені в інший період ніж ті, про які зазначалось у вищевказаному кримінальному провадженні, однак ця заява згідно повідомлення начальника слідчого відділу Солом`янського УП ГУНП у м. Києві від 11 вересня 2018 року приєднана до матеріалів кримінального провадження № 42012110090000063, що в такому разі, на думку скаржників, перешкоджало прийняттю рішення про закриття цього кримінального провадження на вищевказаних підставах.
З огляду на викладене потерпілі вважають ухвали місцевого суду та суду апеляційної інстанції незаконними, необґрунтованими і невмотивованими.
У аналогічних за змістом запереченнях на касаційну скаргу, представник ЖБК "Колос-2" адвокат Руденко В. Б., посилаючись на безпідставність викладених у скарзі доводів, вказує, що суди попередніх інстанцій прийняли рішення виходячи з положень статей 12, 49 КК та на підставах, визначених у ст. 284 КПК, а тому, вважаючи ці рішення законними і обґрунтованими, просить залишити їх без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення.
Позиції учасників судового провадження у судовому засіданні
У судовому засіданні адвокат Сміленко А. А., підтримала касаційну скаргу, просила її задовольнити на підставах, зазначених у цій скарзі.
Прокурор, навівши відповідні пояснення, заперечила проти задоволення касаційної скарги, просила залишити її без задоволення, а постановлені судові рішення - без зміни.
Іншим учасникам судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Виходячи з положень ч. 1 ст. 412 КПК, істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
В свою чергу з приписів ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, вбачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Вказаним вимогам ухвали судів попередніх інстанцій не відповідають.
Пунктом 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК передбачено, що кримінальне провадження закривається в разі, якщо не встановлено особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, у разі закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, крім випадків вчинення особливо тяжкого злочину проти життя чи здоров`я особи або злочину, за який згідно із законом може бути призначено покарання у виді довічного позбавлення волі.
Згідно абз. 4 ч. 4 ст. 284 КПК закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 3-1 частини першої цієї статті, здійснюється судом за клопотанням прокурора.
З матеріалів провадження видно, що місцевий суд, розглядаючи клопотання прокурора про закриття кримінального провадження № 42012110090000063, встановив, що у цьому провадженні, досудове розслідування здійснювалося за кримінальними правопорушеннями, передбаченими ч. 1 ст. 364-1, ч. 1 ст. 355, ст. 356 КК, за якими минули визначені у ст. 49 КК строки давності притягнення до кримінальної відповідальності, перебіг яких не зупинявся і не переривався та не встановлено осіб, причетних до їх вчинення.
З огляду на викладене суд першої інстанцій дійшов висновку, що кримінальне провадження підлягає закриттю на підставі п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК.
Апеляційний суд, переглядаючи кримінальне провадження за апеляційною скаргою потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_3, визнав вказані висновки місцевого суду обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги потерпілих - безпідставними, внаслідок чого залишив рішення суду без змін.
Разом з тим Верховний Суд вважає, такі висновки суддів попередніх інстанцій передчасними і належним чином не вмотивованими з огляду на таке.
Відповідно до ст. 2 КПК завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Законність відповідно до ч. 2 ст. 9 КПК, полягає у тому, що прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Публічність, згідно ст. 25 КПК, передбачає, що прокурор, слідчий зобов`язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку в разі надходження заяви (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.
Верховний Суд звертає увагу на те, що закриття кримінального провадження є одним із способів його остаточного вирішення, а тому провадження має закриватися після всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи та оцінки слідчим всіх зібраних та перевірених доказів.
У цьому провадженні потерпілі акцентували увагу суддів першої і апеляційної інстанцій на тому, що ними 15 вересня 2017 року була подана заява про злочин (сповіщення про злочин), яке було зареєстровано в Солом`янському УП ГУНП у м. Києві за вхідним кол. 5334.
В цьому повідомленні вказувалось про кримінальні правопорушення вчинені в інший період, ніж за яким здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42012110090000063.
Вказане "сповіщення про злочин" згідно повідомлення начальника слідчого відділу Солом`янського УП ГУНП у м. Києві від 11 вересня 2018 року було приєднано до матеріалів кримінального провадження № 42012110090000063, по якому на той час проводилось досудове розслідування.
Такі обставини, на думку потерпілих, виключали можливість прийняття рішення про закриття кримінального провадження на підставі п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК.
Однак суди попередніх інстанцій, зосередившись виключно на положення статей 12, 49 КК та ст. 284 КПК, ці доводи потерпілих, попри те, що про них зазначено в оскаржуваних судових рішеннях залишили поза увагою, не надали на них жодної відповіді та не навели мотивів на їх спростування.
Верховний Суд відзначає, що відповідно до положень ст. 433 КПК суд касаційної інстанцій не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, а тому цей Суд позбавлений можливості самостійно перевірити доводи потерпілих, дослідити і надати оцінку їх заяві від 15 вересня 2017 року та викладеним в ній фактам.
З огляду на викладене Верховний Суд вважає, що під час розгляду провадження суди першої і апеляційної інстанцій допустили порушення вимог кримінального процесуального закону, які є істотними, оскільки ставлять під сумнів законність і обґрунтованість постановлених судових рішень, що відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК є підставою для скасування таких рішень.
Під час нового розгляду в судам необхідно врахувати наведене у цій постанові, провести судовий розгляд з дотриманням вимог КПК, належно перевірити аргументи сторони потерпілих та надати на них змістовні відповіді.
Крім того Верховний Суд звертаю увагу судів першої і апеляційної інстанцій, що законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень" № 2617-VIII від 22 листопада 2018 року, який набрав чинності, 01 липня 2020 року до статей 12, 49 КК були внесені зміни, а тому при прийнятті рішення необхідно враховувати наведені зміни в законодавстві.
Ураховуючи наведене та керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд вважає за необхідне касаційну скаргу потерпілих задовольнити частково, а постановленні у провадженні судові рішення - скасувати.