Постанова
іменем України
14 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 723/3096/20
провадження № 51-4769км21
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Матієк Т.В.,
суддів Марчука О.П., Слинька С.С.,
за участю:
секретаря судового засідання Матвєєвої Н.В.,
прокурора Зленка О.В.,
захисника (у режимі відеоконференції) Чепішка С.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Чепішка С.М. на вирок Чернівецького апеляційного суду від 6 серпня 2021 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020260000000206, за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Михальча Сторожинецького району Чернівецької області, жителя АДРЕСА_1 ), такого, що не має судимостей,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 115, пунктами 2, 9, 13 ч. 2 ст. 115 КК.
Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і встановлені обставини
За вироком Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 29 квітня 2021 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 115, пунктами 2, 9, 13 ч. 2 ст. 115 КК, і призначено йому покарання: за ч. 1 ст. 115 КК у виді позбавлення волі на строк 10 років; за пунктами 2, 9, 13 ч. 2 ст. 115 КК у виді позбавлення волі на строк 15 років.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років.
Вирішено питання щодо судових витрат та речових доказів у цьому кримінальному провадженні.
За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 12 березня 2020 року приблизно о 5:00, перебуваючи по місцю свого проживання в будинку АДРЕСА_1, на ґрунті виниклих довготривалих неприязних відносин, використовуючи заздалегідь підготовлене знаряддя злочину - сокиру, яку з сараю приніс до кімнати будинку, де на ліжку спала його дружина ОСОБА_2, усвідомлюючи значення своїх злочинних дій та бажаючи настання їх наслідків, завдав сокирою численну кількість ударів в область голови, внаслідок чого спричинив потерпілій тяжкі тілесні ушкодження несумісні із життям. Смерть ОСОБА_2 настала на місці від відкритого перелому кісток основи черепа з забоєм речовини головного мозку.
Продовжуючи свою протиправну діяльність, 12 березня 2020 року приблизно о 5:00 ОСОБА_1, перебуваючи за вищевказаною адресою, переслідуючи мету направлену на умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, після вчинення умисного вбивства своєї дружини ОСОБА_2, реалізовуючи раптово виниклий злочинний умисел, направлений на позбавлення життя своєї малолітньої доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка раптово прокинулась і могла своїм плачем розбудити інших дітей, які спали в сусідній кімнаті, з метою приховати вчинене ним вбивство ОСОБА_2, за допомогою мотузки, яку взяв з полиці коридору будинку, обмотав шию малолітньої ОСОБА_3 та стиснув органи дихання, утримуючи шию дитини в стиснутому мотузкою положенні до моменту, доки малолітня ОСОБА_3 не припинила подавати ознаки життя. Смерть малолітньої ОСОБА_3, 2018 року народження, настала на місці від механічної асфіксії внаслідок стискання органів шиї зашморгом.
Чернівецький апеляційний суд вироком від 6 серпня 2021 року апеляційну скаргу прокурора задовольнив.
Вирок Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 29 квітня 2021 року щодо ОСОБА_1 скасував в частині призначеного покарання і постановив свій вирок, яким ОСОБА_1 призначив покарання: за ч.1 ст.115 КК у виді позбавлення волі на строк 10 років; за пунктами 2, 9, 13 ч. 2 ст.115 КК у виді довічного позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначив ОСОБА_1 покарання у виді довічного позбавлення волі.
У решті вирок районного суду залишив без змін.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
За змістом касаційної скарги захисника Чепішка С.М. вбачається, що він посилається на невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінальних правопорушень та особі засудженого внаслідок суворості та просить вирок апеляційного суду змінити та пом`якшити призначене ОСОБА_1 покарання до строкового. Свої вимоги захисник мотивує тим, що апеляційний суд призначив ОСОБА_1 надмірно суворе покарання без врахування усіх даних про особу винного та його поведінку після вчинених злочинів.
На касаційну скаргу захисника прокурор подав до Верховного Суду заперечення, в яких просив відмовити в задоволенні касаційної скарги.
Позиції учасників судового провадження
Захисник підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити, а прокурор заперечував проти задоволення касаційної скарги.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину і особі засудженого.
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального
й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.
Висновки суду про винуватість ОСОБА_1 та кваліфікація його дій у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень у касаційній скарзі не оспорюються, у зв`язку з чим судові рішення в цих частинах колегією суддів
не перевіряється.
Доводи касаційної скарги захисника про те, що призначене ОСОБА_1 апеляційним судом покарання у виді довічного позбавлення волі не відповідає особі винного, його поведінці після вчиненого та за своїм розміром є явно несправедливим через суворість, колегія суддів вважає необґрунтованими.
Відповідно до вимог ст. 50 КК покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Водночас згідно із ч. 2 зазначеної норми покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів.
Відповідно до вимог ст. 65 КК суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Відповідно до положень статей 370, 420 КПК суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції та ухвалює свій вирок у разі необхідності застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення, необхідності застосувати більш суворе покарання, а також у разі скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції або ж у разі неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання. Таке рішення апеляційного суду має бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Судом апеляційної інстанції зазначених вимог кримінального процесуального закону дотримано, про що свідчить нижченаведене.
Під час розгляду кримінального провадження за апеляційною скаргою прокурора, апеляційний суд, обґрунтовуючи висновок щодо виду й розміру покарання ОСОБА_1 та приймаючи рішення про необхідність скасування вироку районного суду в частині призначеного покарання та призначення більш суворого покарання у виді довічного позбавлення волі, правильно врахував, що ОСОБА_1 вчинив два умисних особливо тяжких злочини, спосіб їх вчинення, знаряддя, чітку спланованість його дій та мету приховати інше кримінальне правопорушення, а саме вбивство своєї дружини, та наявність обставини, яка обтяжує покарання - вчинення злочину щодо подружжя. Крім того, врахував особу винного, зокрема те, що він раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, на спеціальних обліках не перебуває, та обставини, які пом`якшують покарання: з`явлення із зізнанням, щире каяття та активне сприяння розкриттю злочинів. Також врахував наслідки, які настали в результаті дій ОСОБА_1 - смерть двох людей, чиє життя є найвищою соціальною цінністю.
Доводи касаційної скарги захисника про те, що апеляційний суд не врахував поведінку ОСОБА_1, який усвідомлюючи тяжкість вчиненого, намагався вчинити спробу самогубства, після чого особисто передзвонив у поліцію та повідомив про скоєні вбивства, що на думку сторони захисту, є підставою для призначення більш м`якого покарання, ніж довічне позбавлення волі, обґрунтованими визнати не можна.
Санкцією ч. 2 ст. 115 КК передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до п`ятнадцяти років або довічне позбавлення волі.
Відповідно до ст. 64 КК довічне позбавлення волі встановлюється за вчинення особливо тяжких злочинів і застосовується лише у випадках, спеціально передбачених КК України, якщо суд не вважає за можливе застосувати позбавлення волі на певний строк.
Покарання у виді довічного позбавлення волі застосовується у випадках, коли необхідність такого призначення обумовлюється особливими обставинами, що обтяжують відповідальність, та виключною небезпечністю особи винного.
Вказані вимоги закону апеляційним судом дотримано.
Врахувавши всі зазначені обставини в сукупності, тяжкість кримінальних правопорушень, дані про особу засудженого, конкретні обставини вчинення злочинів, наслідки, характер та спосіб скоєного апеляційний суд правильно призначив засудженому покарання у виді довічного позбавлення волі, оскільки з урахуванням наведеного, він не вважав за можливе застосувати до засудженого покарання у виді позбавлення волі на певний строк.
Також суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 є особливо небезпечним для суспільства, а будь-який інший вид покарання окрім довічного позбавлення волі не забезпечить мету покарання у виді виправлення засудженого та запобігання вчинення нових злочинів.
Доводи захисника про те, що призначене місцевим судом покарання є більш справедливим, оскільки в суді першої інстанції справа розглядалася за участю присяжних, є безпідставними та не узгоджуються з положеннями ст. 420 КПК.
Суд не має підстав вважати рішення суду апеляційної інстанції таким, що суперечить нормам процесуального права щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення.
Апеляційний суд повністю дотримався вимог процесуального закону, розглянув справу в межах апеляційної скарги і прийняв відповідне рішення за доводами, порушеними стороною обвинувачення перед судом апеляційної інстанції.
Колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що суд апеляційної інстанції, відповідно до вимог ст. ст. 50, 65 КК ухвалив обґрунтоване рішення про призначення засудженому ОСОБА_1 покарання у виді довічного позбавлення волі, яке є справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів. Хоча кримінальний закон надає можливість судам індивідуалізувати покарання з урахуванням особистості винного, проте лише за наявності обставин, що пом`якшують покарання й істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину. Проте досягнення мети гуманізації покарання у даному кримінальному провадженні з огляду на його фактичні обставини не може переважати над ступенем суспільної небезпеки злочинів, вчинених ОСОБА_1 .
Застосування від імені держави до особи, визнаної винною, заходу примусу відноситься до дискреційних повноважень суду, які було реалізовано при постановленні вироку в цьому провадженні. Правових підстав уважати призначене засудженому покарання явно несправедливим через суворість Суд не вбачає.
З огляду на наведене не можна визнати спроможними та переконливими доводи касаційної скарги сторони захисту щодо несправедливості призначеного судом ОСОБА_1 покарання через суворість та невідповідності його тяжкості вчинених злочинів.
Доводи касаційної скарги захисника та матеріали кримінального провадження не містять даних про порушення судом апеляційної інстанцій при розгляді провадження в частині призначення покарання норм кримінального процесуального закону, які ставили би під сумнів обґрунтованість прийнятого рішення.
Таким чином, вирок апеляційного суду відповідає вимогам статей 370, 374, 407, 420 КПК, є законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Оскільки кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не допущено, вирок апеляційного суду слід залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника - без задоволення.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд