Постанова
іменем України
14 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 752/18906/20
провадження № 51-4612км21
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Матієк Т.В.,
суддів Марчука О.П., Слинька С.С.,
за участю:
секретаря судового засідання Матвєєвої Н.В.,
прокурора Шевченко О.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Київського апеляційного суду від 28 липня 2021 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020100010004332, за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), раніше неодноразово судимого, останнього разу вироком Шевченківського районного суду
м. Києва від 24 лютого 2012 року за сукупністю злочинів, передбачених ч. 2 ст. 186 та
ст. 395 КК, до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 та ч. 2
ст. 185 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 19 січня 2021 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 15 та ч. 2 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.
На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням на строк 2 роки, з покладенням на засудженого обов`язків, передбачених пунктами 1, 2 ч.1 та п. 2 ч. 3 ст. 76 КК.
Вироком установлено, що 14 вересня 2020 року близько 17:17 ОСОБА_1, перебуваючи у магазині "Нью Йоркер", який розташований у ТЦ "Океан Плаза" на вул. Антоновича, 176 у м. Києві, намагався таємно викрасти чуже майно на суму
559, 20 грн, проте був зупинений працівниками поліції.
Таким чином, ОСОБА_1 виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, проте його не було закінчено з причин, які не залежали від його волі.
Київський апеляційний суд 28 липня 2021 року задовольнив апеляційну скаргу прокурора, вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 у частині призначеного покарання скасував та ухвалив новий вирок, яким призначив засудженому покарання за ч. 2 ст. 15 та ч. 2 ст. 185 КК у виді позбавлення волі на строк 2 роки.
У решті вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить вирок апеляційного суду змінити, виключити з вироку рішення апеляційного суду про визнання обставиною, що обтяжує покарання - рецидив злочину та призначити йому покарання із застосуванням ст. 75 КК.
На обґрунтування своїх вимог зазначає, що призначене йому апеляційним судом покарання не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та його особі, внаслідок суворості, а також меті покарання. На думку засудженого, апеляційний суд, призначаючи йому покарання у виді позбавлення волі, яке належить відбувати реально, не врахував даних про його особу та усіх пом`якшуючих обставин. Стверджує, що апеляційний суд безпідставно визнав обставиною, що обтяжує покарання - рецидив злочину та послався у вироку на його попередні судимості, чим порушив положення ст. 88 КПК.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор вважала, що касаційна скарга засудженого задоволенню не підлягає, а вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_1 має бути залишений без зміни.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
При цьому відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновку місцевого суду щодо доведеності вини у вчиненні інкримінованого злочину та кваліфікацію дій за ч. 2 ст. 15 та ч. 2 ст. 185 КК у касаційній скарзі засуджений не оспорює.
Як видно з матеріалів справи, суд першої інстанції, з`ясувавши думку учасників судового провадження щодо недоцільності дослідження доказів стосовно тих обставин, які ніким не оспорювалися, з`ясувавши правильність розуміння змісту цих обставин, переконавшись у добровільності такої позиції учасників судового провадження та роз`яснивши їм про позбавлення права на оскарження цих обставин в апеляційному порядку, розглянув справу за правилами ч. 3 ст. 349 КПК.
Кваліфікація дій ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 15 та ч. 2 ст. 185 КК є правильною.
Що стосується призначеного апеляційним судом покарання засудженому ОСОБА_1, то колегія суддів зазначає про таке.
Скасовуючи вирок щодо ОСОБА_1 у частині призначеного йому покарання та ухвалюючи новий, апеляційний суд дійшов висновку про безпідставне звільнення його місцевим судом від відбування покарання з випробуванням. При цьому суд апеляційної інстанції послався на те, що, дані про особу винного та пом`якшуюча покарання обставина - щире каяття, за обставин даної справи, не дають підстав вважати, що виправлення ОСОБА_1 можливе без відбування ним призначеного покарання.
Колегія суддів погоджується з таким висновком.
Відповідно до вимог ст. 50 КК метою покарання є виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.
Статтею 65 КК визначено, що суд призначає покарання у межах, установлених у санкціях частин статей Особливої частини КК, які передбачають відповідальність за вчинені кримінальні правопорушення, відповідно до положень Загальної частини КК, із врахуванням ступеня тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, даних про особу винного, та усіх обставин справи. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
За правилами ст. 75 КК, якщо суд при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Так, при призначенні ОСОБА_1 покарання апеляційний суд, зокрема, урахував те, що він працевлаштований, щиро розкаявся у вчиненому, а також відсутність обставин, що обтяжують покарання. З огляду на ці обставини ОСОБА_1 призначено покарання близьке до мінімальної межі санкції за вчинений злочин.
Водночас, призначаючи ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі, яке належить відбувати реально, апеляційний суд обґрунтовано звернув увагу та врахував ту обставину, що він, будучи неодноразово судимим, у тому числі за злочини проти власності, знову вчинив аналогічний злочин, що свідчить про те, що ОСОБА_1 належних висновків для себе не зробив та на шлях виправлення не став.
При цьому апеляційний суд при призначенні покарання правильно врахував наявність у засудженого попередніх судимостей, оскільки вони не зняті та не погашені у встановленому законом порядку та характеризують його особу. Посилання ОСОБА_1 у касаційній скарзі на порушення апеляційним судом вимог ст. 88 КПК неприйнятне, оскільки наведені дані про його особу апеляційним судом не використовувалися як доказ на підтвердження його вини у вчиненні кримінального правопорушення.
Що стосується обтяжуючої покарання обставини - рецидив злочину, то така не враховувалася апеляційним судом при призначенні засудженому покарання.
Таким чином, апеляційний суд, скасовуючи вирок місцевого суду в частині призначеного ОСОБА_1 покарання та ухвалюючи новий, дійшов правильного висновку про те, що призначення засудженому покарання із застосуванням положень ст. 75 КК не буде відповідати загальній меті покарання, визначеній
ст. 50 КК.
Погоджуючись із висновками апеляційного суду та підсумовуючи наведене, колегія суддів констатує, що призначене ОСОБА_1 покарання за своїм видом і розміром відповідає вимогам статей 50, 65 КК.
Відповідно до ст. 412 КПК істотними є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення. При цьому судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо судове провадження здійснено з порушеннями, зазначеними в ч. 2 вказаної статті. Таких порушень у кримінальній справі щодо ОСОБА_1 . Суд не встановив.
Таким чином, вирок апеляційного суду відповідає вимогам ст. 370 КПК щодо законності, обґрунтованості й вмотивованості судового рішення.
З огляду на викладене касаційна скарга засудженого задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд