Постанова
20 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 1/1522/277/11
провадження № 51-3689ск20
Суддя Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду Анісімов Г.М., розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 10 січня 2013 року,
встановив:
Вироком Приморського районного суду м. Одеси від 11 червня 2012 року ОСОБА_2 визнано винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 191, ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу України (далі - КК) та призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з матеріальною відповідальністю, строком на 1 рік 6 місяців. На підставі ст. 75 КК, звільнено від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки. ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років, з конфіскацією всього майна та з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з матеріальною відповідальністю, строком на 3 роки.
Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 10 січня 2013 року апеляційну скаргу прокурора задоволено, апеляційну скаргу захисника Клименко В.П. в інтересах засудженого ОСОБА_1 задоволено частково, виключено з мотивувальної
та резолютивної частин вироку Приморського районного суду м. Одеси від 11 червня 2012 року: у відношенні ОСОБА_1 вказівку суду про призначення останньому у відповідності з ст. 77 КК додаткового покарання у виді позбавлення права займати матеріально-відповідальні посади; у відношенні ОСОБА_2, що контроль
за поведінкою засудженої ОСОБА_2 покласти на органи виконання покарань
за місцем проживання засудженої. Внесено в резолютивну частину вироку зміни. Покладено контроль за поведінкою засудженої ОСОБА_2 на кримінально-виконавчу інспекцію за місцем проживання засудженої. В іншій частині вирок залишено без змін.
Засуджений ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою на ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 10 січня 2013 року, у змісті якої міститься клопотання про відновлення строку на касаційне оскарження зазначеного судового рішення.
Верховний Суд дійшов висновку, що клопотання засудженого про відновлення строку на касаційне оскарження необхідно залишити без розгляду і відмовити у витребуванні справи щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з огляду на таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 383 Кримінально-процесуального кодексу України у редакції 1960 року (далі - КПК 1960 року), у касаційному порядку також можуть бути перевірені вироки місцевих судів, постанови (ухвали) цих судів у справах про застосування примусових заходів виховного чи медичного характеру, інші постанови (ухвали), які перешкоджають подальшому провадженню у справі, ухвали апеляційного суду, постановлені щодо цих вироків, постанов (ухвал), крім випадків, коли апеляційною інстанцією зазначені рішення скасовано, а справу направлено на нове розслідування чи новий судовий розгляд, а також ухвали апеляційного суду, постановлені ним в апеляційному порядку щодо видачі особи (екстрадиції).
Згідно з ч. 2 ст. 386 КПК 1960 року, касаційні скарги на судові рішення, зазначені
у частині другій статті 383 цього Кодексу, можуть бути подані протягом трьох місяців
з моменту набрання ними законної сили.
За частиною 4 статті 386 КПК 1960 року, у разі подачі скарги з пропуском встановленого частинами першою і другою цієї статті строку і при відсутності клопотання про його відновлення скарга чи подання постановою судді визнається такою, що не підлягає розгляду. Цей строк може бути відновлений у випадках і в порядку, передбачених статтею 353 цього Кодексу.
Відповідно до змісту статті 353 КПК 1960 року вирішення питання про відновлення пропущеного строку на оскарження здійснюється судом, який розглядав справу, за результатами розгляду клопотання особи, яка має право на подання касаційної скарги.
Відповідно до змісту частини 2 статті 388 КПК 1960 року, справа не витребовується, якщо скарга відповідно до вимог статті 350, частини другої статті 383, статті 384, частини другої статті 386, частини першої статті 398 цього Кодексу не може бути предметом розгляду суду касаційної інстанції.
Засуджений вправі звернутися з касаційною скаргою до Верховного Суду за правилами, встановленими КПК 1960 року, в разі відновлення відповідним судом строку на касаційне оскарження судових рішень та за умови долучення належної копії судового рішення про відновлення цього строку.
Крім того, у назві та вступній частині касаційної скарги указано, що вона подана на ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 10 січня 2013 року та постанову Одеського апеляційного суду від 16 листопада 2021 року. Натомість у прохальній частині касаційної скарги засуджений висунув вимоги про поновлення строку на касаційне оскарження ухвали Апеляційного суду Одеської області від 10 січня 2013 року та зміни указаного судового рішення.
Суд касаційної інстанції не вправі виходити за межі касаційних вимог про скасування або зміну конкретного судового рішення за касаційною скаргою, що має відповідати вимогам ст. 350 КПК 1960 року згідно положень ч. 2 ст. 387 цього Кодексу, окрім випадків, передбачених ст. 395 КПК 1960 року.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 353, 383 - 386, частиною 2 статті 388 КПК 1960 року, пунктами 11, 15 розділу ХІ Перехідних положень Кримінального процесуального кодексу України, Суд