П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 606/283/20
провадження № 51-4591км21
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:
головуючого Антонюк Н. О.,
суддів Бущенка А. П., Шевченко Т. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Олеярника М. І.,
прокурора Мороза С. В.,
потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2,
ОСОБА_3, ОСОБА_4,
представників потерпілих Вароди П. Б. (у режимі відеоконференції),
Янковича І. Є.,
захисника Дацюка Ю. Б.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Дацюка Юрія Богдановича в інтересах засудженого ОСОБА_5 на вирок Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 05 квітня 2021 року та ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 16 червня 2021 року щодо
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ),
засудженого за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 125, п. 4 ч. 2 ст. 115 КК, і
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 05 квітня 2021 року ОСОБА_5 визнано винуватим та засуджено:
- за ч. 2 ст. 125 КК - до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки;
- за п. 4 ч. 2 ст. 115 КК - до покарання у виді довічного позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_5 призначено остаточне покарання у виді довічного позбавлення волі, строк якого ухвалено обраховувати з моменту його затримання, а саме з 14 вересня 2019 року.
Цивільний позов ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5 задоволено частково і стягнуто на користь потерпілих з обвинуваченого по 300 000 грн кожному у рахунок відшкодування моральної шкоди.
Також стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 15 000 грн кожному у рахунок відшкодування витрат на надання правової допомоги.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів, а також інші питання, визначені кримінальним процесуальним законодавством.
Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 16 червня 2021 року зазначений вирок місцевого суду залишено без змін.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 приблизно о 00 год 05 хв на ґрунті ревнощів з прямим умислом, спрямованим на заподіяння смерті ОСОБА_1 з особливою жорстокістю, завдав один удар кулаком правої руки в область обличчя потерпілої, в результаті чого вона втратила рівновагу та впала спиною на асфальтове покриття проїжджої частини дороги, після чого ОСОБА_5 ножем, використовуючи явну перевагу в силі, подолавши опір з боку останньої, в присутності інших осіб, наніс численні удари в різні частини тіла потерпілої (загалом 20 ударів), у тому числі в життєво-важливі органи, усвідомлюючи, що завдає останній особливих фізичних страждань та нестерпного болю й особливих психічних і моральних страждань присутнім при цьому ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .
Після умисного заподіяння смерті ОСОБА_1 з особливою жорстокістю ОСОБА_5 втік з місця вчиненого злочину.
Крім того, ОСОБА_5 умисно завдав ножем один удар в праве плече ОСОБА_6, який намагався припинити протиправні дії ОСОБА_5 щодо ОСОБА_1, чим спричинив йому умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.
Вимоги касаційної скарги, узагальнені доводи особи, яка її подала та заперечень на неї
У касаційній скарзі захисник, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого через суворість, просить змінити вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду, а саме перекваліфікувати дії ОСОБА_5 з п. 4 ч. 2 ст. 115 КК на ч. 1 ст. 115 КК і призначити йому відповідне покарання в межах санкції цієї статті.
На обґрунтування своїх вимог захисник вказує про відсутність у діях засудженого умислу на вбивство потерпілої із особливою жорстокістю, оскільки він не бажав спричинити їй особливих мучень і страждань. На переконання сторони захисту, судами попередніх інстанцій не було умотивовано наявність такої ознаки особливої жорстокості, як вчинення вбивства в присутності близьких потерпілій осіб.
Захисник зазначає про те, що обраний ОСОБА_5 вид покарання, а саме довічне позбавлення волі є занадто суворим, не відповідає ступеню тяжкості вчиненого діяння та особі засудженого, оскільки ОСОБА_5 вперше притягується до кримінальної відповідальності, виховує малолітню дитину, щиро розкаюється, бажає відшкодувати матеріальну та моральну шкоду.
У запереченнях на касаційну скаргу захисника потерпілі та представник потерпілих вважають її необґрунтованою і просять залишити без задоволення, а рішення місцевого та апеляційного судів - без зміни.
Позиції учасників судового провадження
В судовому засіданні захисник підтримав вимоги касаційної скарги, просив її задовольнити, а прокурор, потерпілі та їхні представники заперечували проти задоволення касаційної скарги сторони захисту, вважали рішення судів попередніх інстанцій законними та обґрунтованими.
Мотиви суду
Колегія суддів заслухала суддю-доповідача, перевірила матеріали кримінального провадження, наведені у касаційній скарзі доводи і дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Висновки судів обох інстанцій щодо винуватості ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК, за обставин, установлених у вироку місцевого суду, в касаційній скарзі не заперечуються.
Сторона захисту не погоджується із кримінально-правовою оцінкою вчиненого як умисного вбивства з особливою жорстокістю і вважає, що дії ОСОБА_5 необхідно кваліфікувати за ч. 1 ст. 115 КК.
Колегія суддів звертає увагу на те, що про особливу жорстокість у разі вчинення умисного вбивства може йтися, для прикладу, у випадках коли винний, позбавляючи потерпілого життя, усвідомлював, що завдає йому особливих фізичних, психічних чи моральних страждань, у разі вчинення вбивства у присутності близьких потерпілому осіб за умови, що винний усвідомлював, що такими діями завдає останнім особливих психічних чи моральних страждань.
У цьому кримінальному провадженні суди встановили наявність особливої жорстокості, виходячи із двох ознак: особливих фізичних страждань потерпілої та вчинення злочину у присутності близьких для потерпілої осіб.
Колегія суддів звертає увагу, що наявність навіть однієї із таких ознак є достатньою для того, щоб вести мову про вчинення умисного вбивства з особливою жорстокістю.
Констатуючи наявність особливих фізичних страждань потерпілого, судам необхідно враховувати, що сама лише кількість тілесних ушкоджень не може безумовно свідчити про вчинення умисного вбивства з особливою жорстокістю.
Однак оцінка кількості спричинених тілесних ушкоджень у сукупності із іншими обставинами, наприклад, інформацією про тривалість заподіяння тілесних ушкоджень, фактом перебування потерпілого при свідомості під час застосування винним насильства, з врахуванням знаряддя вчинення злочину і його травмуючих властивостей, послідовності ударів і їх локалізації тощо дають підстави судам у кожному конкретному випадку встановити чи мала місце особлива жорстокість у разі вчинення умисного вбивства шляхом спричинення потерпілому особливих фізичних страждань.
У кримінальному провадженні щодо ОСОБА_5 на підставі досліджених судом доказів установлено обставини, за яких засуджений позбавив життя потерпілу ОСОБА_1 . Зокрема судом було встановлено, що потерпілій було спричинено 20 ударів ножем і вона у ході їх спричинення перебувала при свідомості та активно захищалася. При цьому із показань свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7 та слідчих експериментів з ними від 18 листопада 2019 року судами було встановлено, що ОСОБА_5 заподіяв потерпілій кілька ударів ножем, потім відійшов від потерпілої ОСОБА_1 до ОСОБА_6, який намагався припинити злочинні дії щодо потерпілої, а після того як спричинив йому удар ножем і той впав на землю, ОСОБА_5 повернувся і продовжив заподіювати ОСОБА_1 удари ножем.
Також судами на обґрунтування того, що потерпіла відчувала нестерпний біль та страждання було враховано характер спричинених тілесних ушкоджень. Так, відповідно до висновку судово-медичної експертизи від 20 листопада 2019 року № 746, морфологічні властивості ран, поранень та надрізів шкіри на тілі потерпілої ОСОБА_1 були щілиноподібної, веретеноподібної, лінійної і кутоподібної форми, з рівними краями, гострими чи близькими до таких, з насічками і надрізами та "П" -подібними чи близькими до таких і деякими закругленими - протилежними кінцями.
З цього ж висновку вбачається, що смерть ОСОБА_1 настала внаслідок численних поранень грудей і верхніх кінцівок, що супроводжувались ушкодженнями м`яких тканин і живота, порушенням цілісності крупних кровоносних судин, що призвело до зовнішньої, внутрішньої і внутрішньо-тканинної кровотечі та обумовило масивну крововтрату, яка і слугувала безпосередньою причиною смерті потерпілої.
Таким чином в ході судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_1 виявлено численні ушкодження (загалом 20 ран (у тому 4 поверхневі надрізи шкіри, три садна та один крововилив у слизову оболонку): обличчя (крововилив у слизову оболонку верхньої губи ліворуч); грудей (13 ран (одна з яких проникла у праву плевральну порожнину з ушкодженням верхньої частки правої легені та дві у ліву плевральну і черевну порожнину з ушкодженням п`ятого лівого ребра, лівої легені, лівого купола діафрагми і лівої частки печінки) та садно передньої поверхні грудей ліворуч; правої верхньої кінцівки (одне наскрізне поранення плеча з ушкодженням двохголового м`яза плеча, серединного нерва і стінок плечових вен і артерії та рана і садно передпліччя); лівої верхньої кінцівки (два поверхневі надрізи шкіри і три рани плеча, одна з яких продовжувалась рановим, який сліпо закінчувався у м`яких тканинах передньої поверхні грудей та одна наскрізна рана з ушкодженням двоголового м`яза плеча); поранення ділянки лівого ліктьового суглоба; рана передпліччя і три поверхневі надрізи долонної поверхні лівої кисті (висновок судово-медичної експертизи від 20 листопада 2019 року № 746 (т. 2 а.к.п. 83-96)).
Також місцевий суд, роблячи висновки про особливі фізичні страждання потерпілої ОСОБА_1, врахував протокол огляду трупа від 14 вересня 2019 року, згідно з яким в ході огляду трупа ОСОБА_1 було виявлено наступні тілесні ушкодження: на правій верхній кінцівці на відстані 15 см від ліктьового суглоба різана відкрита рана довжиною 7,5 см та шириною1,5 см; колото-ріжуча рана в області долоні довжиною 1,5 см; колото-ріжуча рана в ділянці ліктьового суглоба діаметром близько 1 см; на лівій верхній кінцівці тілесні ушкодження у вигляді колото-ріжучих ран в області ліктьового суглобу довжиною 5 см та шириною 3 см; колота-ріжуча рана тріцебса довжиною 9,5 см та шириною 5 см; колото-ріжуча рана в області лопатки та передпліччя довжиною 1 см та шириною 1 см; 3 колото - ріжучі рани грудної клітини в області лівої частини ліворуч молочної залози довжиною по 1,5 см; рана лівого плеча колото-ріжуча довжиною 1 см та шириною 1 см; рана на лівій молочній залозі довжиною 2,5 см та шириною 2 см. При огляді спини тіла виявлено колото-ріжучу рану довжиною близько 1 см (т. 2, а.к.п. 78-82).
Всі зазначені вище ушкодження утворились прижиттєво, незадовго до настання смерті потерпілої та виникли від колючо-ріжучої дії гострих предметів (знарядь), з властивостями леза та спинки (обушка), що, загалом, відповідає характеристиці клинка ножа (з одного боку на лезі має ребристості).
Всі свідки ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_9 та потерпілий ОСОБА_6 (очевидці події) в судовому засіданні місцевого суду розповіли про те, що ОСОБА_5 завдав один удар в голову потерпілій ОСОБА_1, від якого остання упала на спину, а засуджений в цей час, стоячи над потерпілою, почав наносити їй удари ножем в різні частини тіла, від яких ОСОБА_1 кричала та намагалася захищатися. Побачивши це, ОСОБА_6 намагався зупинити ОСОБА_5, однак останній наніс йому один удар ножем в плече, після чого продовжив наносити удари ножем ОСОБА_1 в область грудей, завершивши спричинення ударів потерпілій, ОСОБА_5 з місця скоєння злочину втік.
Судами також було враховано знаряддя вчинення умисного вбивства, яке обрав засуджений ОСОБА_5, а саме ніж, який має ребристе лезо (висновок судово-медичної експертизи від 21 жовтня 2019 року № 219 (т. 2, а.к.п. 197-199)).
Таким чином, кваліфікуючи дії засудженого як вчинення умисного вбивства з особливою жорстокістю, місцевий суд допитав свідків - очевидців події, дослідив ряд письмових доказів, зокрема протокол огляду місця події від 14 вересня 2019 року із фототаблицею до нього, протокол огляду трупа потерпілої від 14 вересня 2019 року з фототаблицею до нього, протоколи слідчих експериментів від 18 листопада 2019 року за участю свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_9 з фототаблицями до них, висновок судово-медичної експертизи від 20 листопада 2019 року № 746.
Також місцевим судом було враховано поведінку ОСОБА_5 після вчинення злочину, зокрема те, що після повернення з місця вчинення злочину останній надіслав на мобільний номер телефону потерпілої SMS-повідомлення, про любов до потерпілої, бажання бути похованими разом тощо.
Серед інших доказів судом було оцінено й показання свідка ОСОБА_11, яка розповіла про те, що із ОСОБА_5 познайомилася в 2014 році та деякий час перебувала з ним у близьких стосунках, під час яких він поводив себе неадекватно, проявляв агресію з незначних приводів, влаштовував сварки, скандали. Також в ході надання пояснень свідок пригадала випадок, коли одного разу ОСОБА_5 накинувся на неї з криками та наніс їй один удар в обличчя, погрожуючи при цьому, зарізати її, а потім себе, якщо вона не вийде за нього заміж. Після вказаного інциденту ОСОБА_11 припинила стосунки із ОСОБА_5, проте останній ще деякий час її переслідував.
Отже, як місцевим, так і апеляційним судами встановлено, що маючи умисел на вбивство потерпілої ОСОБА_1, ОСОБА_5 завдав їй загалом 20 поранень клинком ножа, у тому числі в груди, праву та ліву верхні кінцівки, плечі, передпліччя, ліктьові суглоби і всі поранення були прижиттєвими, під час їх заподіяння ОСОБА_1 була при свідомості, намагалася захищатися від нападника, чинила йому опір і під час спричинення кожної нової рани чи порізу відчувала нестерпний біль та особливе мучення.
Колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що у цьому кримінальному провадженні засудженим вчинено саме кваліфіковане умисне вбивство - умисне вбивство з особливою жорстокістю, оскільки ОСОБА_5 у ході спричинення ОСОБА_1 великої кількості ножових ударів усвідомлював, що потерпіла перебуває при свідомості (оскільки вона намагалася чинити опір насильницьким діям), такі дії вчинювалися не одномоментно (оскільки судами встановлено, що ОСОБА_5 заподіював удари потерпілій, відходив від неї до ОСОБА_6, а потім знову повертався і продовжував спричинювати удари), морфологічними властивостями ран (рани щілиноподібної, веретеноподібної, лінійної і кутоподібної форми, тощо найбільшою глибиною до 13,0 см, а найбільшою довжиною порізу - до 9,5 см), знаряддям вчинення злочину (ніж з ребристим лезом).
Тобто судами у обґрунтування висновку про вчинення ОСОБА_5 умисного вбивства з особливою жорстокістю у зв`язку із особливими фізичними стражданнями потерпілої було покладено не чисельність тілесних ушкоджень саму по собі, а й враховано інші обставини, які дозволили дійти до правильних висновків щодо кваліфікації дій ОСОБА_5 .
Таким чином, реалізовуючи свій умисел, спрямований на вбивство потерпілої та завдаючи їй десятки поранень, ОСОБА_5 усвідомлював, що завдає ОСОБА_1 додатковий фізичний біль і вчиняє діяння, які є надмірними для досягнення злочинного наслідку у вигляді смерті останньої.
Колегія суддів вважає слушними доводи касаційної скарги сторони захисту у частині вчинення умисного вбивства потерпілої у присутності близьких їй осіб, проте ця обставина жодним чином не впливає на правильність кваліфікації дій засудженого, оскільки для констатації наявності у діях ОСОБА_5 складу умисного вбивства з особливою жорстокістю достатнім є доведення того, що винний обрав і реалізував такий спосіб вчинення умисного вбивства, який супроводжувався особливими фізичними стражданнями потерпілої.
Ознаки, які дозволяють зробити висновок про наявність умисного вбивства з особливою жорстокістю (особливі фізичні, психічні чи моральні страждання, вчинення вбивства у присутності близьких потерпілому осіб за умови усвідомлення цього винним тощо) є альтернативними і навність хоча б однієї із них може бути достатньою для висновку про те, що має місце склад злочину, передбачений п. 4 ч. 2 ст. 115 КК.
Як наслідок, доводи касаційної скарги про неправильне застосування судами норм кримінального закону у частині кваліфікації дій засудженого ОСОБА_5 колегія суддів відхиляє.
У цьому кримінальному провадженні дії ОСОБА_5 правильно кваліфіковано за п. 4 ч. 2 ст. 115 КК як умисне вбивство, вчинене з особливою жорстокістю, а підстав для їх перекваліфікації на ч. 1 ст. 115 КК немає.
Суд апеляційної інстанції в межах, установлених ст. 404 КПК, й у порядку, визначеному ст. 405 КПК, переглянув кримінальне провадження за апеляційними скаргами захисника та засудженого на вирок місцевого суду, належним чином перевірив викладені у них аргументи, аналогічні доводам касаційної скарги захисника, та визнав їх необґрунтованими, навів належні й докладні мотиви своїх висновків.
При цьому апеляційний суд ретельно перевірив доводи апеляційних скарг захисника та засудженого про відсутність умислу у ОСОБА_5 на вчинення вбивства ОСОБА_1 з особливою жорстокістю та визнав їх безпідставними, належним чином умотивувавши такий свій висновок, з яким погоджується і суд касаційної інстанції.
Покарання ОСОБА_5, попри твердження захисника, призначено з дотриманням вимог статей 50, 65 КК, і воно є справедливим.
Під час призначення ОСОБА_5 покарання у виді довічного позбавлення волі місцевий суд урахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до особливо тяжких, конкретні обставини його скоєння, характер та спосіб його вчинення і посткримінальну поведінку засудженого. З таким висновком підставно погодився апеляційний суд.
Посилання у касаційній скарзі захисника про неврахування судами попередніх інстанцій пом`якшуючих покарання обставин (щирого каяття і активного сприяння розкриттю злочину), на думку Суду, є необґрунтованими з огляду на таке.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, місцевий суд, ухвалюючи вирок щодо ОСОБА_5, врахував особливості даного конкретного злочину і обставини його вчинення, в тому числі привід для його вчинення і поведінку засудженого після вчинення цього особливо тяжкого злочину та прийшов до обґрунтованого висновку, що ОСОБА_5 хоча й вказував на свою провину у пред`явленому йому обвинуваченні, однак фактично своєї вини не визнав, щиро не розкаявся і його поведінка не свідчила про критичну оцінку вчинених ним злочинів та жалю з приводу вчиненого.
Також колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність в діях ОСОБА_5 активного сприяння розкриттю злочину, оскільки, окрім тієї інформації, яку було отримано в ході досудового розслідування шляхом проведених слідчих дій, засуджений не повідомив жодних інших відомостей, а навпаки, наголошуючи на своєму емоційному стані в момент вчинення злочину, стверджував, що не пригадує обставин вчинення злочину.
За вищенаведених обставин, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність щирого каяття і активного сприяння розкриттю злочину як обставин, передбачених ст. 66 КК.
Підстав зробити інші висновки у суду апеляційної інстанції не було і з такою позицією цього суду погоджується колегія суддів Верховного Суду.
Відсутність у рішеннях судів попередніх інстанцій посилання про наявність на утриманні ОСОБА_5 малолітньої дитини як на пом`якшуючу покарання обставину, колегія суддів відхиляє.
Як убачається із матеріалів кримінального провадження, у ОСОБА_5 є неповнолітній син від попереднього шлюбу, який було розірвано у 2011 році, і син разом з ним не проживає. Призначаючи засудженому покарання, судам попередніх інстанцій була відома вказана інформація, однак вони вважали, що вона не може бути визнана такою, що пом`якшує покарання, з чим погоджується і колегія суддів касаційної інстанції.
Враховуючи вищевказане, колегія суддів дійшла висновку, що покарання, призначене місцевим судом засудженому ОСОБА_5 за п. 4 ч. 2 ст. 115 КК з урахуванням встановлених конкретних обставин справи, особливостей вчиненого засудженим умисного вбивства потерпілої з особливою жорстокістю, поведінку ОСОБА_5 до, під час та після вчинення злочину, відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім, і відповідає вимогам статей 50, 65 КК. Підстав вважати явно несправедливим через суворість як це покарання, так визначене судом остаточне покарання з урахуванням ч. 1 ст. 70 КК, колегія суддів не вбачає.
З огляду на викладене Верховний Суд вважає, що під час розгляду цього кримінального провадження суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідності призначеного покарання тяжкості вчинених злочинів та особі засудженого. Вирок місцевого суду відповідає положенням статей 370, 374 КПК, а ухвала апеляційного суду є вмотивованою та відповідає вимогам ст. 419 КПК.
Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що подану касаційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись статтями 433, 436, 442 Кримінального процесуального кодексу України, Суд