Постанова
Іменем України
17 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 191/4013/18
провадження № 61-11853св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 08 червня 2021 року у складі колегії суддів: Свистунової О. В., Красвітної Т. П., Єлізаренко І. А., у справі за позовом Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2019 року Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 19 783,69 грн.
Короткий зміст рішень суду першої інстанції
Заочним рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 травня 2019 року у складі судді Гречка Ю. В. позов АТ КБ "ПриватБанк" задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованість у розмірі 19 783,69 грн.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 травня 2019 року.
Ухвалою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 листопада 2019 року у складі судді Кухаря Д. О. заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення задоволено, заочне рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 травня 2019 року скасовано.
Рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 січня 2020 року у складі судді Кухаря Д. О. позов АТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованість у розмірі 1 842,16 грн.
У іншій частині позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Короткий зміст ухвал суду апеляційної інстанції
У березні 2021 року АТ КБ "Приватбанк" звернувся до суду із апеляційною скаргою на рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 січня 2020 року.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 02 квітня 2021 року апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" залишено без руху для надання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших поважних підстав для поновлення цього строку.
Суд виходив із того, що АТ КБ "Приватбанк", отримавши 04 червня 2020 року копію повного тексту рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 січня 2020 року, подало апеляційну скаргу на нього лише 24 березня 2021 року, хоча останній день для її подання у строк, визначений статтею 354 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), був 04 липня 2020 року.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 08 червня 2021 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою АТ КБ "ПриватБанк" на рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 січня 2020 року на підставі пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України.
Суд виходив із того, що 07 квітня 2021 року АТ КБ "ПриватБанк" отримало ухвалу суду про залишення апеляційної скарги без руху, однак у визначений судом строк недоліки апеляційної скарги не усунуло, що є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження згідно з пунктом 4 частини першої статті 358 ЦПК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У касаційній скарзі, поданій у липні 2021 року до Верховного Суду, АТ КБ "ПриватБанк", посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просило скасувати ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 08 червня 2021 року і направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає порушення судом апеляційної інстанції положення пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що в матеріалах справи містяться докази отримання АТ КБ "ПриватБанк" 23 лютого 2021 року копії повного тексту рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 січня 2020 року, тому строк на апеляційне оскарження не було пропущено.
Короткий зміст позиції інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_1 не надходив.
Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 28 липня 2021 року поновлено АТ КБ "ПриватБанк" строк на касаційне оскарження ухвали Дніпровського апеляційного суду від 08 червня 2021 року і залишено касаційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 08 червня 2021 року без руху для усунення недоліків.
У серпні 2021 року заявником у встановлений судом строк недоліки касаційної скарги усунуто.
Ухвалою Верховного Суду від 05 жовтня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ КБ "ПриватБанк" на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 08 червня 2021 року і витребувано із Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області цивільну справу № 191/4013/18.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги і правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального й процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга АТ КБ "ПриватБанк" не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції відповідає зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України.
Згідно зі статтею 129 Конституції України та статті 2 ЦПК України забезпечення апеляційного оскарження рішення суду - це одна з основних засад (принципів) цивільного судочинства.
Відповідно до частин першої та другої статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Суд апеляційної інстанції, залишаючи апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" на рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 січня 2020 року без руху, зазначив про необхідність надання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням іншої поважної причини його пропуску та доказами поважності пропуску цього строку, оскільки з матеріалів справи вбачається, що 04 червня 2020 року АТ КБ "Приватбанк" отримало копію повного тексту рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 січня 2020 року, а апеляційну скаргу на нього подало лише 24 березня 2021 року.
Частиною третьою статті 357 ЦПК України передбачено, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Згідно з частиною другою статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.
Підстави відмови у відкритті апеляційного провадження визначені у статті 358 ЦПК України.
Так, згідно із пунктом 4 частини першої статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд виходив з того, що 07 квітня 2021 року АТ КБ "ПриватБанк" отримало ухвалу суду про залишення апеляційної скарги без руху (а. с. 110), однак у визначений судом строк недоліки апеляційної скарги не усунуло.
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" (далі - ЄСПЛ) на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику ЄСПЛ як джерело права.
У рішенні від 07 липня 1989 року в справі "Union Alimentaria Sanders S. A. v. Spain" ("Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії"), заява № 11681/85 ЄСПЛ вказав, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Також, ЄСПЛ неодноразово зауважував, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією з таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження (рішення ЄСПЛ від 03 квітня 2008 року у справі "Пономарьов проти України", заява № 3236/03, § 41).
Одним з основних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.
Якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуд не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків.
Аналогічні висновки містяться в постанові Верховного Суду у складі Адміністративного суду від 18 червня 2020 року у справі № 826/13606/16 (провадження № К/9901/4240/19), а також у постановах Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 17 червня 2020 року у справі № 509/5009/17 (провадження № 61-17416св19), від 12 березня 2021 року у справі № 683/2000/18 (провадження № 61-2374св20), від 12 серпня 2021 року у справі № 361/2422/21 (провадження № 61-7393св21), від 08 вересня 2021 року у справі № 2-2251/08 (провадження № 61-6031св21).
Право на доступ до правосуддя не є абсолютним. Відтак в кожному випадку скаржник при зверненні до суду повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.
За змістом статей 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності та диспозитивності. Особа на власний розсуд користується своїми процесуальними правами, обов`язками відповідно до зазначених положень, а також положень, визначених статтями 43, 49 цього Кодексу, але зобов`язана здійснювати їх добросовісно відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України.
Ураховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про те, що АК КБ "ПриватБанк" пропустило строк звернення до суду з апеляційною скаргою і матеріали цивільної справи не містять доказів поважності причин його пропуску.
Колегія суддів Верховного Суду не бере до уваги доводи касаційної скарги АТ КБ "ПриватБанк" про те, що лише 23 лютого 2021 року на електрону адресу заявника надійшла копія рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 січня 2020 року, оскільки зазначене не підтверджується матеріалами справи.
Інші доводи касаційних скарг зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18)).