Постанова суду № 642/1455/16-ц від 15.12.2021 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на житловий будинок

Постанова

Іменем України

15 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 642/1455/16-ц

провадження № 61-5082св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1, правонаступником якої є ОСОБА_2,

відповідач - ОСОБА_3,

особа, яка подала апеляційну скаргу, - ОСОБА_4,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на ухвалу Харківського апеляційного суду від 22 лютого 2021 року у складі колегії суддів: Бурлаки І. В., Хорошевського О. М., Яцини В. Б.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на житловий будинок.

Позовну заяву мотивовано тим, що 24 квітня 2009 року між нею та ОСОБА_3 укладено договір позики грошей, відповідно до умов якого ОСОБА_3 отримала від неї грошові кошти в сумі 189 000,00 грн, що на момент укладення договору позики складало 17 800,00 євро, та зобов`язалася повернути позику до 30 листопада 2013 року.

Пунктом 2 цього договору передбачалося, що в разі девальвації гривні протягом строку дії договору позичальник зобов`язується повернути суму позики у гривнях, еквівалентну євро за офіційним курсом Національного банку України на день платежу.

На забезпечення виконання зобов`язання за договором позики 24 квітня 2009 року між нею та ОСОБА_3 укладено договір іпотеки № 178, відповідно до якого іпотекодавець передала в іпотеку іпотекодержателю належний їй на праві власності житловий будинок з надвірними будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . На земельній ділянці, площею 300 кв. м, за вказаною адресою розташовано житловий будинок літ. А-1, житловою площею 37,7 кв. м, загальною площею 63,5 кв. м, з надвірними будівлями: сарай літ. Б, навіс літ. В, вбиральня літ. Г, огорожа № 1, 2, льох літ. Д.

Пунктом 12 цього договору передбачено, що в разі невиконання іпотекодавцем до 24 листопада 2009 року взятих на себе зобов`язань за договором позики від 24 квітня 2009 року, право власності на предмет іпотеки в повному обсязі за цим договором переходить до іпотекодержателя. Іпотекодержатель вправі на свій розсуд задовольнити свої вимоги за рахунок іпотеки іншим способом, що передбачений розділом V Закону України "Про іпотеку".

Зазначила, що відповідач не здійснила жодних платежів за договором, станом на 01 березня 2016 року сума заборгованості відповідача в гривнях складає 525 100,00 грн.

03 лютого 2015 року вона направила відповідачу письмову вимогу про усунення порушення та виконання порушених зобов`язань за договором позики та договором іпотеки.

16 вересня 2015 року ОСОБА_3 надала їй розписку, в якій підтвердила свої зобов`язання за договором позики від 24 квітня 2009 року з усіма додатками до нього, а також договором іпотеки від 24 квітня 2009 року, та зобов`язалася сплатити суму заборгованості у розмірі 17 800,00 євро, що станом на 01 вересня 2015 року складає 435 000,00 грн, до 01 жовтня 2015 року. Також відповідач вказала, що усвідомлює, що дана розписка перериває позовну давність за вказаними договорами.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд в рахунок погашення заборгованості за договором позики грошей від 24 квітня 2009 року в розмірі 525 100,00 грн звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 24 квітня 2009 року № 178, укладеним між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, а саме житловий будинок літ. А-1, житловою площею 37,7 кв. м, загальною площею 63,5 кв. м, з надвірними будівлями: сарай літ. Б, навіс літ. В, вбиральня літ. Г, огорожа № 1, 2, льох літ. Д, розташований за адресою: АДРЕСА_1, шляхом визнання за ОСОБА_1 права власності на предмет іпотеки; визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок літ. А-1, житловою площею 37,7 кв. м, загальною площею 63,5 кв. м, з надвірними будівлями: сарай літ. Б, навіс літ. В, вбиральня літ. Г, огорожа № 1, 2, льох літ. Д, розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; припинити право власності ОСОБА_3 на житловий будинок літ. А-1, житловою площею 37,7 кв. м, загальною площею 63,5 кв. м, з надвірними будівлями: сарай літ. Б, навіс літ. В, вбиральня літ. Г, огорожа № 1, 2, льох літ. Д, розташований за адресою: АДРЕСА_1, у зв`язку з переходом права власності до ОСОБА_1 ; стягнути з ОСОБА_3 понесені судові витрати.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 24 червня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено.

У рахунок погашення заборгованості за договором позики від 24 квітня 2009 року у розмірі 525 100,00 грн, укладеним між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 24 квітня 2009 року № 178, укладеним між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, а саме житловий будинок з надвірними будівлями

літ. А-1, житловою площею 37,7 кв. м, загальною площею 63,5 кв. м, з надвірними будівлями: сарай літ. Б, навіс літ. В, вбиральня літ. Г, огорожа № 1, 2, льох літ. Д, які розташовані на АДРЕСА_1, шляхом визнання за ОСОБА_1 права власності.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з надвірними будівлями літ. А-1, житловою площею 37,7 кв. м, загальною площею 63,5 кв. м, з надвірними будівлями: сарай літ. Б, навіс літ. В, вбиральня літ. Г, огорожа № 1, 2, льох літ. Д, які розташовані на АДРЕСА_1 .

Припинено право власності ОСОБА_3 на житловий будинок з надвірними будівлями літ. А-1, житловою площею 37,7 кв. м, загальною площею 63,5 кв. м, з надвірними будівлями: сарай літ. Б, навіс літ. В, вбиральня літ. Г, огорожа № 1, 2, льох літ. Д, які розташовані на АДРЕСА_1, у зв`язку з переходом права власності до ОСОБА_1 .

Вирішено питання щодо розподілу судового збору.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 05 вересня 2016 року у задоволенні заяви ОСОБА_3 про скасування заочного рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 24 червня 2016 року відмовлено.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 08 лютого 2021 року заяву ОСОБА_2 про залучення до участі у справі правонаступника задоволено.

Залучено ОСОБА_2 до участі у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на житловий будинок, як правонаступника ОСОБА_1 .

Постановою Харківського апеляційного суду від 08 лютого 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково.

Заочне рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 24 червня 2016 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про залишення позову без задоволення.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 22 лютого 2021 року заяви ОСОБА_3, ОСОБА_4 про ухвалення додаткового рішення залишено без задоволення.

Ухвалу суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 надали до суду окремі акти прийому-передачі наданих послуг від 09 лютого 2021 року до договорів про надання правничої допомоги від 02 листопада 2020 року, відповідно до яких адвокат Захарова О. О. надала, а ОСОБА_3 та ОСОБА_4 кожен окремо прийняли послуги з надання правничої допомоги з представництва їхніх інтересів у Харківському апеляційному суді у справі № 642/1455/16-ц. Адвокатом здійснено правовий аналіз наданих клієнтами документів, пошук та аналіз актуальної судової практики з питань застосування законодавства у спірних правовідносинах, складення апеляційних скарг та інших процесуальних документів (відзиву, заяв про поновлення строку на апеляційне оскарження, заяви про усунення недоліків щодо поновлення строку на апеляційне оскарження), участь у судовому засіданні (1 засідання), складання заяв про ухвалення додаткового рішення.

Згідно з довідками про сплату судових витрат з надання професійної правничої допомоги від 08 лютого 2021 року ОСОБА_4 сплатив адвокату Захаровій О.О. суму судових витрат з надання професійної правничої допомоги у розмірі 16 000,00 грн, а ОСОБА_3 - 12 000,00 грн.

Водночас відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у звʼязку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). У цій справі належних платіжних документів (квитанції, чеки тощо), детального розрахунку витрат на правову допомогу із зазначенням конкретних вчинених дій та часу, витраченого на надання правової допомоги, до суду апеляційної інстанції не надано, що свідчить про відсутність належних та допустимих доказів здійснених витрат.

Короткий зміст вимог касаційних скарг та їхніх доводів

У березні 2021 року ОСОБА_3 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Харківського апеляційного суду від 22 лютого 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржуване судове рішення і ухвалити нове рішення про задоволення заяви та стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

У березні 2021 року ОСОБА_4 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Харківського апеляційного суду від 22 лютого 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення і ухвалити нове рішення про задоволення заяви та стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Касаційні скарги по суті є аналогічними за змістом та мотивовані тим, що висновки апеляційного суду про відсутність належних та допустимих доказів здійснених витрат спростовуються наданими заявниками довідками про сплату судових витрат з надання професійної правничої допомоги від 08 лютого 2021 року. Такий висновок суду суперечить змісту статті 137 ЦПК України.

На переконання заявників, розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до договорів про надання правничої допомоги розмір винагороди адвоката встановлено у вигляді фіксованих сум, які не змінюються в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу, поданому до суду у травні 2021 року, представник ОСОБА_2 адвокат Тарасенко Д. Ю. заперечувала проти доводів ОСОБА_3 та ОСОБА_4, просила залишити їхні касаційні скарги без задоволення, а ухвалу Харківського апеляційного суду від 22 лютого 2021 року - без змін.

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 14 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Харківського апеляційного суду від 22 лютого 2021 року, витребувано з Ленінського районного суду м. Харкова цивільну справу № 642/1455/16-ц.

Ухвалою Верховного Суду від 14 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Харківського апеляційного суду від 22 лютого 2021 року.

Ухвалою Верховного Суду від 02 грудня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи

Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 24 червня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Вирішено питання щодо розподілу судового збору.

Залучено ОСОБА_2 до участі у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на житловий будинок як правонаступника ОСОБА_1 .

11 лютого 2021 року до суду апеляційної інстанції від ОСОБА_4 надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, у якій заявник просив суд стягнути з ОСОБА_2 на свою користь понесені ним витрати на професійну правничу (правову) допомогу, надану адвокатом Захаровою О. О. на підставі договору про надання правової допомоги від 02 листопада 2020 року, довідки про сплату судових витрат від 08 лютого 2021 року та акта прийому-передачі послуг від 09 лютого 2021 року, у розмірі 16 000,00 грн.

Також 11 лютого 2021 року до суду апеляційної інстанції від ОСОБА_3 надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, у якій заявник просила суд стягнути з ОСОБА_2 на свою користь понесені нею витрати на професійну правничу (правову) допомогу, надану адвокатом Захаровою О. О. на підставі договору про надання правової допомоги від 02 листопада 2020 року, довідки про сплату судових витрат від 08 лютого 2021 року та акта прийому-передачі послуг від 09 лютого 2021 року, у розмірі 12 000,00 грн.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Підставою касаційного оскарження ухвали Харківського апеляційного суду від 22 лютого 2021 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зазначають неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18), постановах Верховного Суду від 28 грудня 2020 року у справі № 640/18402/19 (провадження № К/9901/27657/20), від 16 квітня 2020 року у справі № 727/4597/19 (провадження № К/9901/32645/19) (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах вимог касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права

Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційних скарг, колегія суддів вважає, що ухвала Харківського апеляційного суду від 22 лютого 2021 року не повною мірою відповідає зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України.

Згідно з положеннями статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон України № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України № 5076-VI передбачено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону України № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України № 5076-VI).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Апеляційний суд, відмовляючи у задоволенні заяви про розподіл судових витрат, виходив із того, що наданий ОСОБА_3 та ОСОБА_4 детальний опис та акти виконаних робіт не містять даних про фактично витрачений час щодо надання правової допомоги та належний розрахунок суми.

Верховний Суд не погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції як підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат з огляду на таке.

У постанові Верховного Суду від 15 вересня 2021 року у справі № 357/316/20 (провадження № 61-8084св21) сформульовано правовий висновок про те, що оскільки сторони договору визначили як обсяг послуг, необхідних для надання правничої допомоги під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, так і їх вартість, а саме: еквівалент 600,00 євро, тому відмова суду апеляційної інстанції у відшкодуванні таких витрат з тих підстав, що детальний опис та акт виконаних робіт не містять даних про фактично витраченого часу щодо надання правової допомоги та належного розрахунку суми, є необґрунтованими.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

Аналогічна позиція висловлена Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18), від 14 вересня 2021 року у справі № 204/6564/19 (провадження № 61-1970св21), від 09 листопада 2021 року у справі № 648/2776/20 (провадження

№ 61-7641св21).

Відповідно до пунктів 3.1 договорів про надання правничої допомоги від 02 листопада 2020 року, укладених заявниками з адвокатом Захаровою О. О., адвокат надає клієнту акт прийому-передачі наданих послуг.

Пунктом 5.1 договору, укладеного між адвокатом Захаровою О. О. та Меркуловою Н. М., за правничу допомогу клієнт сплачує адвокату винагороду (гонорар) в розмірі 12 000,00 грн.

Пунктом 5.1 договору, укладеного між адвокатом Захаровою О. О. та Меркуловим І. Ю., передбачено, що за правничу допомогу клієнт сплачує адвокату винагороду (гонорар) в розмірі 16 000,00 грн.

Матеріали справи містять копію посвідчення адвоката України Захарової О. О. від 10 грудня 2008 року № 1614 та копії ордерів від 02 листопада 2020 року, серія ХВ, № 547000047, та від 02 листопада 2020 року, серія ХВ, № 547000048.

Відповідно до акта прийому-передачі наданих послуг від 09 лютого 2021 року до договору про надання правничої допомоги від 02 листопада 2020 року адвокат надав, а Меркулов І. Ю. прийняв послуги з надання правничої допомоги з представництва інтересів клієнта в Харківському апеляційному суду у справі № 642/1455/16-ц, а саме: правовий аналіз наданих клієнтом документів; пошук та аналіз актуальної судової практики з питань застосування законодавства у спірних правовідносинах; складання апеляційної скарги; складання інших процесуальних документів (заяв, клопотань): заяв про поновлення строку на апеляційне оскарження, заяви про усунення недоліків щодо поновлення строку на апеляційне оскарження, участь у судовому засіданні (1 засідання), всього на загальну суму 16 000,00 грн.

Апеляційний суд встановив, що згідно з довідкою про сплату судових витрат з надання професійної правничої допомоги від 08 лютого 2021 року ОСОБА_4 сплатив адвокату Захаровій О. О. суму судових витрат з надання професійної правничої допомоги у розмірі 16 000,00 грн.

Відповідно до акта прийому-передачі наданих послуг від 09 лютого 2021 року до договору про надання правничої допомоги від 02 листопада 2020 року адвокат надав, а ОСОБА_3 прийняла послуги з надання правничої допомоги з представництва інтересів клієнта в Харківському апеляційному суду у справі № 642/1455/16-ц, а саме: вивчення матеріалів справи № 642/1455/16-ц (82 аркуші), правовий аналіз матеріалів справи, складання відзиву на апеляційну скаргу, участь у судовому засіданні (1 засідання); складання заяви про ухвалення додаткового рішення у справі, всього на загальну суму 12 000,00 грн.

Апеляційний суд встановив, що згідно з довідкою про сплату судових витрат з надання професійної правничої допомоги від 08 лютого 2021 року ОСОБА_3 сплатила адвокату Захаровій О. О. суму судових витрат з надання професійної правничої допомоги у розмірі 12 000,00 грн.

За таких обставин, враховуючи, що сторони договорів визначили вартість послуг, необхідних для надання правничої допомоги під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, у розмірі 12 000,00 грн та 16 000,00 грн відповідно, тому відмова суду апеляційної інстанції у відшкодуванні таких витрат з тих підстав, що детальний опис та акт виконаних робіт не містить даних щодо фактично витраченого часу на надання правової допомоги та належного розрахунку суми, є необґрунтованою та передчасною.

Водночас суд касаційної інстанції позбавлений можливості вирішити питання по суті заяв ОСОБА_3, ОСОБА_4 про ухвалення додаткового рішення з огляду на таке.

У пункті 53 додаткової постанови від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що вимога частини восьмої статті 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні.

Виходячи зі змісту частини восьмої статті 141 ЦПК України, сторона може подати докази на підтвердження розміру витрат, які вона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, у тому числі і після судових дебатів, але виключно за сукупності двох умов: по-перше, ці докази повинні бути подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, і по-друге, сторона зробила відповідну заяву про розподіл судових витрат до закінчення судових дебатів.

Зазначене узгоджується із положенням частини першої статті 182 ЦПК України про те, що учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань при розгляді справи судом.

Тобто саме зацікавлена сторона повинна вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Відмовляючи у задоволенні заяв ОСОБА_3, ОСОБА_4 про ухвалення додаткового рішення з тих підстав, що детальний опис та акт виконаних робіт не містить даних щодо фактично витраченого часу на надання правової допомоги та належного розрахунку суми, суд апеляційної інстанції не зазначив у своїй ухвалі про наявність відповідного клопотання заявників чи їхнього представника адвоката Захарової О. О. про відшкодування судових витрат, доведеного до відома суду до закінчення судових дебатів.

З журналу судового засідання Харківського апеляційного суду від 08 лютого 2021 року відомо, що адвокат Захарова О. О. брала участь у розгляді справи, надала суду договори про надання правничої допомоги від 02 листопада 2020 року, укладені нею з ОСОБА_3 та ОСОБА_4, а також надавала суду пояснення, у тому числі і під час судових дебатів.

Натомість встановити обставини, чи заявляла адвокат Захарова О. О. клопотання про відшкодування судових витрат до закінчення стадії судових дебатів, суд касаційної інстанції не має можливості через пошкодження диска, на якому міститься аудіозапис фіксації судового засідання, що відбулося 08 лютого 2021 року.

Наведене дає підстави для висновку, що оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам процесуального закону, а тому підлягає скасуванню з передачею питання про ухвалення додаткового рішення на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Отже, апеляційному суду під час нового розгляду заяв про ухвалення додаткового рішення необхідно, в першу чергу, встановити, чи було зроблено представником ОСОБА_3, ОСОБА_4 відповідну заяву про розподіл судових витрат до закінчення судових дебатів, врахувати відповідно до вимог частини четвертої статті 263 ЦПК України судову практику Верховного Суду щодо застосування частини восьмої статті 141 ЦПК України, та, виходячи із документів, доданих до заяв про ухвалення додаткового рішення, вирішити питання щодо обґрунтованості вимог про відшкодування ОСОБА_3 та ОСОБА_4 витрат, понесених під час розгляду справи в апеляційному суді на професійну правничу допомогу, враховуючи критерії розумності, співмірності, необхідності.

................

Перейти до повного тексту