Постанова
Іменем України
15 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 761/29279/19
провадження № 61-3859св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючої- Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О., Усика Г. І. (суддя-доповідач),
Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
представник позивача - ОСОБА_2,
відповідачі: Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Київоблгаз", Товариство з обмеженою відповідальністю "Київоблгаз Збут",
представник Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Київоблгаз" - Дмитренко Олена Олегівна,
представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Київоблгаз Збут" - Василевська Олена Вікторівна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Київоблгаз Збут" та Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Київоблгаз" на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 11 листопада 2019 року у складі судді Савицького О. А. та постанову Київського апеляційного суду від 12 лютого 2020 року у складі колегії суддів: Слюсар Т. А., Волошиної В. М., Мостової Г. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Київоблгаз" (далі - АТ "Київоблгаз"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Київоблгаз Збут" (далі - ТОВ "Київоблгаз Збут") про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії.
На обґрунтування позовних вимог зазначав, що він є побутовим споживачем послуг з розподілу та постачання природного газу до житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, згідно з Типовим договором розподілу газу, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 30 вересня 2015 року № 2498 (далі - Типовий договір № 2498), укладеним з АТ "Київоблгаз", та Типовим договором постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженим постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2500, укладеним з ТОВ "Київоблгаз Збут"(далі - Типовий договір №2500).
З жовтня 2018 року по травень 2019 року він здійснював оплату за використаний природний газ по рахунках ТОВ "Київоблгаз Збут", у яких об`єм спожитого ним газу за фактичними показниками лічильника, був приведений до стандартних умов, що призвело до безпідставного збільшення розміру платежів за спожитий газ, які він вимушений був сплатити.
Посилаючись на те, що донарахуванням обсягу спожитого природного газу шляхом приведення його до стандартних умов, здійснено незаконно, позивач просив: визнати неправомірними дії АТ "Київоблгаз" щодо приведення об`ємів природного газу до стандартних умов із застосуванням відповідних коефіцієнтів для здійснення комерційних розрахунків за використаний ним природний газ за період з жовтня 2018 року по травень 2019 року; зобов`язати АТ "Київоблгаз" здійснити перерахунок об`ємів (обсягів) розподіленого та спожитого нимприродного газу по об`єкту за адресою: АДРЕСА_1, на підставі даних (фактичних показань) лічильника природного газу № 24118901 за період з жовтня 2018 року по травень 2019 року; визнати безпідставною йогозаборгованість за період з 01 грудня 2015 року
по 30 вересня 2018 року у вигляді різниці в об`ємах спожитого газу в стандартних і робочих умовах у розмірі 374,38 куб. м.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 11 листопада 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано неправомірними дії АТ "Київоблгаз" та ТОВ "Київоблгаз Збут" щодо приведення об`ємів природного газу до стандартних умов із застосуванням коефіцієнтів приведення до стандартних умов для здійснення комерційних розрахунків за використання ОСОБА_1 природного газу по об`єкту, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, у період з жовтня 2018 року по травень 2019 року.
Зобов`язано АТ "Київоблгаз" здійснити перерахунок об`ємів (обсягів) розподіленого та спожитого ОСОБА_1 природного газу по об`єкту, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, на підставі даних (фактичних показань) лічильника природного газу № 4118901 за період з жовтня 2018 року по травень 2019 року.
Стягнуто з АТ "Київоблгаз" та ТОВ "Київоблгаз Збут" на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн у рівних частках, а саме по 10 000,00 грн з кожного.
У решті позову відмовлено.
Стягнуто з АТ "Київоблгаз" та ТОВ "Київоблгаз Збут" на користь держави судовий збір у розмірі 1 536,80 грн у рівних частках, а саме по 768,40 грн з кожного.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що для забезпечення обліку спожитого природного газу у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1, оператором газорозподільної системи (далі - оператор ГРМ) - АТ "Київоблгаз" встановлено індивідуальний лічильник газу № 4118901, показники якого позивач регулярно передавав за допомогою особистого кабінету, розміщеного на вебсайті https://104.ua. Однак, як установлено з рахунків за використаний природний газ за період з жовтня
2018 року по травень 2019 року, при визначенні обʼємів спожитого позивачем природного газу, відповідачами застосовано коефіцієнт приведення до стандартних умов споживання газу, відповідно до постанови НКРЕКП від 26 січня 2017 року № 84 "Про затвердження Змін до деяких постанов НКРЕКП щодо запровадження на ринку природного газу використання одиниць енергії" (далі - постанова НКРЕКП № 84) та Методики приведення обʼєму природного газу до стандартних умов за показами побутових лічильників у разі відсутності приладів для вимірювання температури та тиску газу, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики від 26 лютого 2004 року № 116 (далі - Методика № 116), що призвело до нарахування плати за використаний газ понад спожитий фактичний обʼєм згідно з показаннями лічильника. Аналізуючи постанову НКРЕКП № 84, суд дійшов висновку, що вона прийнята виключно з метою покращення поінформованості споживача та надання йому інформації про отриманий обсяг теплової енергії у більш простому для сприйняття та порівняння вигляді, і жодним чином не надає постачальникам природного газу права вимагати сплати додатково понад фактично спожитий обсяг природного газу. Зі змісту абзацу 2 частини другої Методики № 116 убачається, що її дія поширюється на суб`єкти господарювання, які у господарсько-виробничій діяльності для вимірювання об`єму спожитого газу використовують лічильники, а тому така методика не може використовуватися для обґрунтування проведення донарахувань побутовим споживачам. Наявність заборони АТ "Київоблгаз" при здійснення обліку природного газу, використаного побутовими споживачами, на приведення його обʼємів до стандартних умов для здійснення комерційних розрахунків за використаний природний газ побутовими споживачами, підтверджується постановою НКРЕКП від 23 листопада 2018 року № 1498 "Щодо заборони АТ "Київоблгаз" приводити об`єми використаного природного газу побутовими споживачами до стандартних умов при здійсненні комерційних розрахунків за використаний природний газ побутовими споживачами" (далі - постанова НКРЕКП № 1498). Також постановою НКРЕКП від 22 березня 2019 року № 388 "Про накладення штрафу на АТ "Київоблгаз" за порушення Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу та здійснення заходів державного регулювання" (далі - постанова НКРЕКП № 388) за результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) встановлено порушення АТ "Київоблгаз" у частині визначення фактичного обʼєму споживання природного газу по обʼєкту побутового споживача між оператором ГРМ і побутовим споживачем на підставі даних лічильника природного газу з урахуванням Кодексу газорозподільних систем (далі - Кодекс ГРМ). Установивши, що в порушення зазначених вище нормативних актів, позивачу, в період з жовтня 2018 року по травень 2019 року, здійснювалося донарахування на спожитий газ із застосуванням коефіцієнту приведення об`ємів природного газу до стандартних умов для здійснення комерційних розрахунків за використання природного газу за адресою: АДРЕСА_1, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині визнання неправомірними зазначених дій АТ "Київоблгаз" та ТОВ "Київоблгаз Збут", та зобов`язання АТ "Київоблгаз" здійснити перерахунок об`ємів (обсягів) розподіленого та спожитого ОСОБА_1 природного газу за об`єктом, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, за період з жовтня 2018 року по травень 2019 року на підставі даних (фактичних показань) лічильника природного газу № 4118901.
Зважаючи на те, що постанова НКРЕКП № 388 встановлює порушення АТ "Київоблгаз" у частині визначення фактичного об`єму споживання природного газу,та зобов`язує відповідача здійснити перерахування споживачам об`єму спожитого природного газу по об`єкту побутового споживача на підставі даних лічильника природного газу, починаючи з жовтня 2018 року, тобто з часу дії постанови НКРЕКП № 1498, суд першої інстанції вважав необґрунтованими вимоги ОСОБА_1 в частині визнання безпідставною заборгованості за спожитий газ за період з 01 грудня 2015 року по 30 вересня 2018 року у вигляді різниці в об`ємах спожитого газу в стандартних і робочих умовах у розмірі
374,38 куб. м.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 12 лютого 2020 року апеляційні скарги АТ "Київоблгаз" та ТОВ "Київоблгаз Збут" залишено без задоволення, рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 11 листопада 2019 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та застосував норми матеріального права, рішення суду є законним та обґрунтованим, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.
Рух справи у суді касаційної інстанції. Узагальнені доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та аргументи інших учасників справи
У березні 2020 року до Верховного Суду надійшли касаційні скарги
АТ "Київоблгаз" та ТОВ "Київоблгаз Збут" у яких заявники просили рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 11 листопада 2019 року і постанову Київського апеляційного суду від 12 лютого 2020 року скасувати, та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального правта порушення норм процесуального права.
Як на підставу касаційного оскарження заявник посилався на те, що суди попередніх інстанцій не урахували висновків щодо застосування норм права (Закон України "Про ринок природного газу", Кодексу ГРМ, Типового договору розподілу газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року №2498) у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 24 грудня 2019 року у справі № 420/21017/18 та від 03 лютого 2020 року у справі № 640/20866/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), та допустили порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Зазначали, що суди першої та апеляційної інстанцій не надали належної оцінки тому, що приведення обсягу спожитого позивачем природного газу до стандартних умов є питанням обліку природного газу, та відбувається на лічильниках, обладнаних спеціальними засобами для відповідного перерахунку обсягу, а у разі наявності у споживача лічильника, необладнаного відповідними засобами, шляхом застосування Методики № 116 за показаннями побутових лічильників у разі відсутності приладів для вимірювання температури і тиску газу, що передбачає застосування одного із шести, визначених Методикою груп коефіцієнтів для коригування показань лічильника, що передбачено, зокрема розділом І Закону України "Про ринок природного газу", яким визначено, що природний газ є товарною продукцією, що "перебуває у газоподібному стані за стандартних умов"; абзацом 2 підпункту 3 глави І розділу ІХ Кодексу ГРМ, яким визначено, що об`єм природного газу у точках комерційного обліку має бути приведений до стандартних умов та переведений в одиниці енергії (обсягу) згідно з розділом ХV Кодексу ГРМ. Оператор ГРМ відповідає за переведення обʼєму природного газу в обсяг переданої (спожитої) енергії; статтею 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", згідно з якою одиниця виміру обсягу спожитого споживачем природного газу визначається за правилами постачання природного газу, що затверджуються уповноваженим законом органом; Типовим договором розподілу газу,затвердженим постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року№ 2498, яким передбачено, що розрахунковою одиницею розподіленого та спожитого природного газу є один кубічний метр природного газу, приведений до стандартних умов, визначених у Кодексі ГРМ. Крім того, постановою НКРЕКП № 84 передбачено необхідність оператору ГРМ приводити природний газ до стандартних умов відповідно до Методики № 116, незалежно від категорії, до якої відноситься споживач. Пункт 4 постанови НКРЕКП № 84 також прямо містить зобовʼязання операторів ГРМ додатково передбачити у платіжних документах споживачів плату за послуги з розподілу природного газу, а також в особистому кабінеті споживача - інформацію про розмір коефіцієнту приведення до стандартних умов, розмір середньозваженої вищої теплоти згоряння за розрахунковий період, а також обсяг енергії спожитого природного газу. Частиною третьою статті 18 Закону України "Про ринок землі" закріплено принцип рівності споживачів природного газу на ринку з іншими суб`єктами ринку природного газу (постачальники, оператор ГРМ, газовидобувні підприємства), з огляду на, що з метою забезпечення єдності вимірювань всі операції з природнім газом здійснюються за умови приведення його до стандартних умов, тобто лише природний газ, який приведено до стандартних умов, може розглядатися як товар.
Обсяги втрат природного газу при його вимірюваннях побутовими лічильниками у разі не приведення обʼєму газу до стандартних умов, не були затверджені наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України
від 25 грудня 2015 року № 847, та у подальшому не входили до встановленого НКРЕКП тарифу на розподіл природного газу. Саме такого правового висновку дійшов Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постановах від 24 грудня 2019 року у справі № 420/21017/18 та від 03 лютого 2020 року у справі № 640/20866/18.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 жовтня 2017 року у справі № 826/8168/17, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2017 року, та постановою Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 11 липня 2019 року, визнано протиправною бездіяльність НКРЕКП щодо незабезпечення належного розгляду заяви АТ "Київоблгаз" про перегляд тарифу на транспортування природного газу розподільними газопроводами для АТ "Київоблгаз" у бік економічно обгрунтованого. Зобовʼязано НКРЕКП встановити для АТ "Київоблгаз" економічно обґрунтований тариф на транспортування природного газу газорозподільними трубопроводами, зокрема, включити до складу такого тарифу витрати на оплату природного газу для потреб виробничо-технологічних витрат та нормованих витрат за період 2014-2016 років, у частині, що не була компенсована унаслідок невідповідності тарифу на розподіл природного газу економічно обґрунтованому рівню, та компенсацію недоотриманої тарифної виручки у звʼязку зі зменшенням обсягів розподілу газу за 2016 рік. Крім того, рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 квітня 2019 року у справі № 836/13735/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2019 року, визнано протиправною бездіяльність НКРЕКП щодо не розгляду заяв АТ "Київоблгаз" про встановлення (перегляд) тарифу від 14 березня 2018 року та від 18 травня 2018 року, і зобов`язано НКРЕКП встановити АТ "Київоблгаз" економічно обґрунтованій тариф за рахунок зміни вартості природного газу для виробничо-технологічних витрат і власних потреб та недоотриманої тарифної виручки у зв`язку зі зменшенням обсягів розподілу природного газу за 2017 рік. Однак, незважаючи на наявність вказаних судових рішень, НКРЕКП не було вжито заходів для затвердження (коригування) економічно-обґрунтованих тарифів на розподіл природного газу, з урахуванням обсягів природного газу на виробничо-технологічні витрати та питомих витрат природного газу при його вимірюваннях побутовими лічильниками у разі не приведення обʼєму газу до стандартних умов.
На обгрунтування доводів про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, АТ "Київоблгаз" та ТОВ "Київоблгаз Збут" вказували на:
- порушення судом першої інстанції принципу верховенства права, яке полягає у посиланні, як на норму права, яку застосував суд при ухваленні оскаржуваного судового рішення, на постанову НКРЕКП № 1498;
- порушенні судом апеляційної інстанції принципу остаточності судового рішення, як складової принципу верховенства права, яке полягає у застосуванні при ухвалені оскаржуваного судового рішення, постанови НКРЕКП № 1498 незважаючи на те, що у справі № 640/20904/18 за адміністративним позовом АТ "Київоблгаз" до НКРЕКП про визнання протиправною та нечинною постанови НКРЕКП від 23.11.2018 року №1498 "Щодо заборони ПАТ "Київоблгаз" приводити об`єми використаного природного газу побутовими споживачами до стандартних умов при здійсненні комерційних розрахунків за використаний природний газ побутовими споживачами", не винесено остаточного судового рішення;
- необґрунтованому відхиленні судами першої та апеляційної інстанцій, без належного мотивування, судових рішень, якими встановлено преюдиційні факти, зокрема рішення Господарського суду Київської області від 06 листопада
2019 року у справі № 911/2549/18, залишеного без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 13 лютого 2020 року, а також постанов Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2019 року від 24 липня 2019 року у справі № 640/21004/18, від 23 липня 2019 року у справі
№ 640/20232/18, від 30 липня 2019 року № 640/20640/18, від 06 серпня
2019 року у справі № 640/21401/18, від 08 серпня 2019 року № 640/111/19,
від 06 серпня 2019 року № 640/20477/18, від 11 вересня 2019 року у справі
№ 640/20691/18, від 11 вересня 2019 року у справі № 640/20692/18.
Ухвалою Верховного Суду від 23 березня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України та витребувано матеріали справи.
У квітні 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу
від ТОВ "Київоблгаз Збут", у якому відповідач просив задовольнити касаційну скаргу АТ "Київоблгаз", скасувати рішення Шевченківського районного суду
м. Києва від 11 листопада 2019 року і постанову Київського апеляційного суду від 12 лютого 2020 року, та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, з підстав викладених у касаційних скаргах АТ "Київоблгаз" та ТОВ "Київоблгаз Збут".
У травні 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційні скарги АТ "Київоблгаз" та ТОВ "Київоблгаз Збут" від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, у якому він просив залишити зазначені касаційні скарги без задоволення, посилаючись на те, що суди першої та апеляційної інстанцій повно встановили фактичні обставини справи та правильно застосували норми матеріального права. Зазначив, що посилання у касаційних скаргах на неврахування судами першої та апеляційної інстанцій правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 24 грудня 2019 року у справі № 420/21017/18 та від 03 лютого 2020 року у справі № 640/20866/18 є необґрунтованими, оскільки вказані висновки стосуються правовідносин, що не є подібними тим, що виникли між сторонами у даній справі, зокрема:
- предметом позову Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Житомиргаз" у справі № 640/21017/18 є визнання протиправною та скасування постанови НКРЕКП від 23 листопада 2018 року № 1493 "Про заборони ПАТ "Житомиргаз" приводити об`єми використаного природного газу побутовими споживачами до стандартних умов при здійсненні комерційних розрахунків за використаний природний газ побутовими споживачами"
-предметом позову Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Волиньгаз" у справі № 640/20866/18 є визнання протиправною та нечинною постанови НКРЕКП від 23 листопада 2018 року №1488 "Щодо заборони ПАТ "Волиньгаз" приводити об`єми використаного природного газу побутовими споживачами до стандартних умов при здійсненні комерційних розрахунків за використаний природний газ побутовими споживачами".
Позови у зазначених справах обґрунтовані тим, що оскаржувані постанови НКРЕКП прийняті з порушенням законодавчо визначеного порядку та процедури, без дотримання основних принципів регуляторної політики, без погодження з іншими Міністерствами, а також з перевищенням повноважень та з порушенням балансу інтересів споживачів, держави і суб`єктів господарювання, що проводять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, тоді як у справі, що переглядається позивач оскаржує дії відповідачів не пов`язані з порушеннями процедурного характеру. З огляду на наведене суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про неврахування зазначених правових висновків Верховного Суду, а також фактів встановлених у адміністративних справах № 640/20904/18, № 640/21004/18, № 640/20232/18, № 640/20866/18, № 640/20640/18, № 640/21401/18, № 640/111/19, № 640/20477/18, № 640/20691/18, № 640/20692/18, на які посилалися відповідачі, як на підставу заперечень проти позову, які не є преюдиційними щодо обставин, які підлягають доказуванню у зазначеній справі.
Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції керувався Законом України "Про ринок природного газу", Кодексом ГРМ, Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2496 та іншими нормативно-правовими актами, що свідчить про дотримання апеляційним судом принципу верховенства права.
Ухвалою Верховного Суду від 21 липня 2020 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.
Ухвалою Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року зупинено касаційне провадження у справі до закінчення перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 161/11800/19 (провадження № 14-119цс20) за позовом ОСОБА_3 до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Волиньгаз" про захист прав споживачів шляхом визнання незаконними дій постачальника природного газу виставляти рахунки та вимагати оплати за спожитий побутовим споживачем природний газ, за касаційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 жовтня 2019 року та постанову Волинського апеляційного суду від 27 грудня 2019 року.
Ухвалою Верховного Суду від 15 грудня 2021 року касаційне провадження у справі поновлено.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_1 є побутовим споживачем природного газу, що постачається до належного йому на праві власності житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, на підставі Типового договору №2498 та Типового договору № 2500.
З жовтня 2018 року по травень 2019 року ОСОБА_1 здійснював оплатувиставлених йому ТОВ "Київоблгаз Збут"рахунківза використаний природний газ, у яких об`єм спожитого газу, визначений за фактичними показниками лічильника газу, був приведений до стандартних умов, зокрема:
- рахунок № 0800792693 від 03 квітня 2019 року, відповідно до якого за показниками лічильника у лютому 2019 року об`єм фактично спожитого ОСОБА_1 природного газу становить 385,00 куб. м, до сплати із застосуванням коефіцієнта приведення обсягу споживання газу до стандартних умов - 1.090, обсяг спожитого газу становить 419,65 куб. м;
- рахунок № 0800792693 від 16 квітня 2019 року, за показниками лічильника у березні 2019 року об`єм фактично спожитого ОСОБА_1 природного газу становить 299,00 куб. м, до сплати із застосуванням коефіцієнта приведення обсягу споживання газу до стандартних умов - 1.070, обсяг спожитого газу становить 319,93 куб. м;
- рахунок № 0800792693 від 16 травня 2019 року, за показниками лічильника у квітні 2019 року об`єм фактично спожитого ОСОБА_1 природного газу становить 120,00 куб. м, до сплати із застосуванням коефіцієнта приведення обсягу споживання газу до стандартних умов - 1.040, обсяг спожитого газу становить 124,80 куб. м;
- рахунок № 0800792693 від 19 червня 2019 року, за показниками лічильника у травні 2019 року об`єм фактично спожитого ОСОБА_1 природного газу становить 54,54 куб. м, до сплати із застосуванням коефіцієнта приведення обсягу споживання газу до стандартних умов - 1.020, обсяг спожитого газу становить 55,63 куб. м;
17 травня 2019 року ОСОБА_1 направив на адресу ТОВ "Київоблгаз Збут" письмову претензію, в якій просив: припинити дії, що порушують його права як побутового споживача за договором постачання природного газу, зокрема щодо приведення об`єму спожитого газу до стандартних умов; у термін до 01 червня 2019 року здійснити перерахунок вартості обсягу спожитого природного газу, відповідно до фактичних показників лічильника за період з 01 грудня 2015 року по 30 квітня 2019 року; негайно відновити виставлення рахунків на оплату послуг з постачання природного газу, використаного ним як побутовим споживачем, за фактичними показниками лічильника.
Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування
Вивчивши матеріали справи, доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційні скарги АТ "Київоблгаз" та ТОВ "Київоблгаз Збут" підлягають задоволенню з таких підстав.
Взаємовідносини між газопостачальником, газорозподільним підприємством, газотранспортним підприємством та споживачами природного газу регулюються Законом України від 09 квітня 2015 року № 329-VIII "Про ринок природного газу" (далі - Закон № 329-VIII), Кодексом ГРМ, Правилами № 2496, Типовим договором № 2498,Типовим договором № 2500 та іншими нормативно-правовими актами України.
Згідно з пунктами 23, 37 частини першої статті 1 Закону № 329-VIII (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) побутовий споживач - фізична особа, яка придбаває природний газ з метою використання для власних побутових потреб, у тому числі для приготування їжі, підігріву води та опалення своїх жилих приміщень, що не включає професійну та комерційну діяльність; споживач - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини.
Відповідно до частин першої, другої статті 12 Закону № 329-VIIІ постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості в кількості та порядку, передбаченого договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами.
Постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі типового договору, що затверджується регулятором та оприлюднюється в установленому порядку, за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем, крім випадків, передбачених цим Законом.
Частинами першою - третьою статті 18 Закону № 329-VIIІ передбачено, що приладовий облік природного газу здійснюється з метою отримання та реєстрації достовірної інформації про обсяги і якість природного газу під час його транспортування, розподілу, постачання, зберігання та споживання.
Приладовий облік природного газу здійснюється з метою визначення за допомогою вузла обліку природного газу обсягів його споживання та/або реалізації, на підставі яких проводяться взаєморозрахунки суб`єктів ринку природного газу.
Постачання природного газу споживачам здійснюється за умови наявності вузла обліку природного газу. Побутові споживачі у разі відсутності приладів обліку природного газу споживають природний газ за нормами, встановленими законодавством, до термінів, передбачених у частині першій статті 2 Закону України "Про забезпечення комерційного обліку природного газу".
У пунктах 1, 2, 3 глави 1 розділу І Кодексу ГРМ (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) вказано, що цей Кодекс розроблений відповідно до Закону № 329-VIIІ.
Цей Кодекс визначає взаємовідносини оператора ГРМ із суб`єктами ринку природного газу, а також визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газорозподільних систем.
Дія цього Кодексу поширюється на операторів ГРМ, замовників доступу та приєднання до газорозподільної системи, споживачів (у тому числі побутових споживачів), об`єкти яких підключені до газорозподільних систем, та на їх постачальників.
Відповідно до пункту 2 глави 1 розділу VI Кодексу ГРМ доступ споживачів, у тому числі побутових споживачів, до ГРМ для споживання природного газу надається за умови та на підставі укладеного між споживачем та оператором ГРМ (до ГРМ якого підключений об`єкт споживача) договору розподілу природного газу, що укладається за формою Типового договору № 2498, в порядку, визначеному цим розділом.
Пунктом 1 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ передбачено, що договір розподілу природного газу має бути укладений оператором ГРМ з усіма споживачами, у тому числі побутовими споживачами, об`єкти яких в установленому порядку підключені до/через ГРМ, що на законних підставах перебуває у власності чи користуванні оператора ГРМ.
Споживачі, у тому числі побутові споживачі, для здійснення ними санкціонованого відбору природного газу з ГРМ та можливості забезпечення постачання їм природного газу їх постачальниками зобов`язані укласти договір розподілу природного газу з оператором ГРМ, до газорозподільної системи якого в установленому законодавством порядку підключений їх об`єкт.
Згідно з пунктом 1 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ розрахунки споживача за договором розподілу природного газу здійснюються за тарифом, встановленим регулятором для відповідного оператора ГРМ, виходячи з величини приєднаної потужності об`єкта споживача.
Оплата вартості послуг за договором розподілу природного газу здійснюється споживачем на підставі відповідного рахунка оператора ГРМ на умовах договору розподілу природного газу.
Основні засади комерційного обліку природного газу в ГРМ врегульовані в пунктах 1-5 глави 1 розділу ІХ Кодексу ГРМ, у яких вказано таке.
Порядок комерційного обліку природного газу (визначення його об`ємів і обсягів) по об`єктах споживачів, у тому числі побутових споживачів, здійснюється згідно з договором розподілу природного газу, укладеним між споживачем та оператором ГРМ, та з урахуванням вимог цього Кодексу. Порядок укладання договору розподілу природного газу визначений розділом VІ цього Кодексу (пункт 2).
У пункті 3 глави 1 розділу ІХ Кодексу ГРМ зазначено, що фактичний об`єм надходження природного газу до/з ГРМ (у тому числі по об`єктах споживачів) за певний період визначається в точках комерційного обліку (на межі балансової належності) на підставі даних комерційних вузлів обліку, встановлених в точках вимірювання, та інших регламентованих процедур у передбачених цим Кодексом випадках.
Об`єм природного газу в точках комерційного обліку має бути приведений до стандартних умов та переведений в одиниці енергії (обсяг) згідно з розділом XV цього Кодексу.
Обсяг переданої (спожитої) енергії визначається оператором ГРМ за трьома одиницями виміру в кВт·год/Гкал/МДж.
Главою 4 розділу ІХ Кодексу ГРМ врегульовано порядок комерційного обліку газу по об`єктах побутових споживачів (населення).
У пункті 1 цієї глави вказано, що визначення фактичного об`єму споживання (розподілу) природного газу по об`єкту побутового споживача здійснюється на межі балансової належності між оператором ГРМ і побутовим споживачем на підставі даних лічильника природного газу з урахуванням вимог цього Кодексу та договору.
Для визначення фактичного об`єму споживання (розподілу) природного газу приймаються дані лічильника газу оператора ГРМ.
У разі відсутності лічильника газу в оператора ГРМ приймаються дані лічильника газу побутового споживача. При цьому оператор ГРМ має право протягом експлуатації лічильника газу та відповідно до вимог цього Кодексу здійснювати контрольне зняття показань ЗВТ (лічильника газу) для контролю та перевірки його показань.
Згідно з пунктом 2 глави 4 розділу ІХ Кодексу ГРМ періодом, за який по об`єкту побутового споживача визначається об`єм та обсяг спожитого (розподіленого) природного газу, є календарний місяць.
У пункті 4 глави 4 розділу ІХ Кодексу ГРМ вказано, що побутовий споживач, який за умовами договору розподілу природного газу розраховується за лічильником газу, зобов`язаний щомісяця станом на 01 число місяця знімати фактичні показання лічильника газу та протягом п`яти діб (до 05 числа включно) надавати їх оператору ГРМ у спосіб, визначений договором розподілу природного газу.
Відповідно до пункту 5 глави 4 розділу ІХ Кодексу ГРМ, після визначення за підсумками розрахункового періоду (газового місяця) об`єму розподіленого та спожитого природного газу по об`єкту побутового споживача оператор ГРМ в установленому законодавством порядку здійснює переведення величини об`єму природного газу в обсяг розподіленої (спожитої) енергії за трьома одиницями виміру: у кВт·год, Гкал, МДж.
Дані про об`єм (м куб.) та обсяг (кВт·год, Гкал, МДж) розподіленого споживачу (спожитого ним) природного газу за розрахунковий період (газовий місяць) зазначаються оператором ГРМ в особистому кабінеті споживача на сайті оператора ГРМ (за наявності) та/або в рахунку про сплату послуги за договором розподілу природного газу.
Визначені за умовами цієї глави та договору розподілу природного газу об`єми та обсяги розподілу та споживання природного газу є обов`язковими для їх використання у взаємовідносинах між побутовим споживачем та його постачальником.
Розбіжності у частині визначення об`єму та/або обсягу розподіленого та спожитого природного газу врегульовуються договором розподілу природного газу, а в разі недосягнення згоди - в судовому порядку. До вирішення цього питання величина об`єму та обсягу розподіленого та спожитого природного газу встановлюється відповідно до даних оператора ГРМ.
У розділі Х Кодексу ГРМ вказано особливості приладового обліку природного газу. Так, у пунктах 1, 2 глави 1 цього розділу Кодексу ГРМ зазначено, що приладовий облік природного газу в ГРМ організовується та здійснюється з метою отримання та реєстрації за допомогою комерційного ВОГ інформації про об`єми передачі (розподілу, споживання) природного газу в точках вимірювання та подальшого її використання при забезпеченні комерційного обліку природного газу між суб`єктами ринку природного газу.
Передача (розподіл, споживання) природного газу до/з газорозподільної системи здійснюється за умови наявності комерційного вузла обліку природного газу. Побутові споживачі у разі відсутності лічильника газу споживають природний газ за нормами споживання, встановленими законодавством, до термінів, передбачених Законом України "Про забезпечення комерційного обліку природного газу", та з урахуванням вимог цього Кодексу.
Для визначення об`єму спожитого (розподіленого) природного газу по об`єкту споживача використовуються дані комерційного вузла обліку оператора ГРМ. У разі відсутності комерційного ВОГ у оператора ГРМ використовуються дані комерційного ВОГ споживача. Споживач не може відмовитись від встановлення комерційного ВОГ з ініціативи та за кошти оператора ГРМ. В іншому випадку розподіл природного газу такому споживачу припиняється в порядку, визначеному розділом VІ цього Кодексу.
У розділі XV кодексу ГРМ закріплено порядок перерахунку об`єму природного газу в його обсяг, визначений в одиницях енергії, а в главі 1 - порядок розрахунку обсягу енергії.
Так, обсяг енергії виміряного об`єму газу за певний період розраховують шляхом перемноження цього об`єму, приведеного до стандартних умов, на середньозважене значення вищої теплоти згоряння газу за цей період (пункт 1 глави 1 розділу ХV Кодексу ГРМ).
Обсяг енергії природного газу, що проходить через комерційний ВОГ, який обладнаний потоковим хроматографом або потоковим густиноміром з калориметром (далі - потокові ЗВТ із визначенням ФХП), визначається: в автоматичному режимі з використанням коректорів або обчислювачів об`єму газу з функцією розрахунку енергії природного газу; у напівавтоматичному режимі з використанням спеціалізованих програм на основі погодинних значень теплоти згоряння з потокових ЗВТ визначення ФХП газу та об`єму газу з коректорів / обчислювачів об`єму газу (пункт 2 глави 1 розділу ХV цього Кодексу).
Обсяг енергії природного газу, що проходить через комерційний ВОГ, який не обладнаний потоковими ЗВТ з визначенням ФХП, розраховується з використанням середньозваженої вищої теплоти згоряння природного газу за певний період, що визначається в певній точці (ділянці) газопроводу через аналіз компонентного складу проби природного газу, та розраховують за формулою вказаною в цьому пункті формулою (пункт 3 глави 1 розділу ХV цього Кодексу).
У пункті 6 глави 1 розділу ХV Кодексу ГРМ вказано, що за відсутності корекції тиску та температури у ЗВТ, виміряний об`єм газу має бути приведений до стандартних умов за визначеною в цьому пункті формулою.
Для проведення розрахунків по вузлах обліку, які не обладнані корекцією тиску та температури, коефіцієнт приведення до стандартних умов (k) необхідно визначати за відповідними додатками до Методики № 116).
Оператор ГРМ зобов`язаний розмістити на власному сайті інформацію про розміри коефіцієнтів приведення об`ємів природного газу до стандартних умов, у разі якщо вузли обліку природного газу споживачів не забезпечують такого приведення.
При цьому в розділі 1 Методики № 116 (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), до якої відсилає пункт 6 глави 1 розділу ХV Кодексу ГРМ, передбачено, що Методика № 116 призначена для приведення об`єму природного газу, який вимірюється побутовими лічильниками газу в робочих умовах, до стандартних умов за результатами вимірювання об`єму газу низького тиску лічильниками, що не мають спеціальних пристроїв для автоматичного приведення до стандартних умов їх показів у разі зміни температури та тиску газу.
Розрахунки об`єму газу, приведеного до стандартних умов, здійснюються з урахуванням коефіцієнтів коригування показів лічильників, визначених у цій Методиці. Такі розрахунки виконуються споживачами газу самостійно.
Оплата за газ у період,визначений удоговорі на постачання газу, здійснюється за об`єми газу, які приведено до стандартних умов.
Газопостачальна організація має право здійснювати контроль за правильністю розрахунків об`єму спожитого газу.
У розділі 2 Методики № 116 вказано про її галузь використання, а саме що дія цієї Методики поширюється на суб`єктів господарювання, які у господарсько-виробничій діяльності для вимірювання об`єму спожитого газу використовують лічильники, крім випадків використання газу за показами лічильників громадянами-підприємцями для власних потреб.
У розділі 6 закріплено порядок розрахунку об`єму газу, який приведено до стандартних умов, та наведено формулу, за якою визначається об`єм спожитого газу за показами лічильника у визначений період (місяць), який приведено до стандартних умов (пункт 6.2).
Також відповідно до пунктів 1, 2 розділу І Правил № 2496 (тут і далі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), ці Правила розроблені на виконання пункту 17 частини третьої статті 4 Закону № 329-VIIІ та регулюють відносини, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи/газотранспортної системи (далі - оператори ГРМ/ГТС). Дія цих Правил поширюється на постачальників, споживачів природного газу - фізичних осіб (побутових споживачів), фізичних осіб - підприємців, юридичних осіб та операторів ГРМ/ГТС.
Постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється за договором, який має відповідати типовому договору постачання природного газу побутовим споживачам, що затверджується регулятором та оприлюднюється в установленому порядку.
Розділом ІІІ Правил № 2496 врегульовано порядок постачання природного газу побутовим споживачам.
У пункті 2 розділу ІІІ Правил № 2496 указано, що постачання природного газу побутовому споживачу здійснюється на підставі договору, що укладається між ним та постачальником на умовах типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого регулятором, які є однаковими для всіх побутових споживачів України.
Згідно з пунктами 1.1, 1.3 розділу І Типового договору № 2498 (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) цей Типовий договір розподілу природного газу є публічним, регламентує порядок та умови переміщення природного газу з метою фізичної доставки оператором ГРМ обсягів природного газу, які належать споживачам (їх постачальникам), до об`єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи.
Цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 ЦК України на невизначений строк. Фактом приєднання споживача до умов цього договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 (для побутових споживачів) або у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього договору, яку в установленому порядку оператор ГРМ направляє споживачу інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього договору, та/або сплата рахунка оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.
У пункті 1.4 розділу І Типового договору № 2498 вказано, що терміни, що використовуються в цьому договорі, мають такі значення, зокрема: норми споживання - об`єм та вид споживання природного газу, установлені згідно із законодавством для проведення побутовими споживачами розрахунків за спожитий природний газ у разі відсутності лічильників газу; підтверджений обсяг природного газу - об`єм (обсяг) природного газу, виділений постачальником для потреб споживача, з яким укладено договір постачання природного газу на відповідний розрахунковий період, підтверджений оператором ГТС (включений до підтвердженої номінації) та доведений оператору ГРМ у порядку, визначеному Кодексом ГТС, затвердженим постановою регулятора
від 30 вересня 2015 року № 2493; споживач - фізична або юридична особа чи фізична особа - підприємець, об`єкт якої підключений до газорозподільної системи оператора ГРМ.
За цим договором оператор ГРМ зобов`язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором (пункт 2.1 розділу ІІ Типового договору № 2498).
Розділом V Типового договору № 2498 врегульовано порядок обліку природного газу, що передається споживачу.
У пункті 5.1 цього розділу вказано, що облік (у тому числі приладовий) природного газу, що передається оператором ГРМ та споживається споживачем на межі балансової належності об`єкта споживача, здійснюється відповідно до вимог Кодексу ГРМ.
У пункті 5.3 розділу V Типового договору № 2498 передбачено, що за розрахункову одиницю розподіленого та спожитого природного газу береться один кубічний метр (куб. м) природного газу, приведений до стандартних умов, визначених у Кодексі ГРМ.
Порядок визначення об`єму розподіленого споживачу і спожитого ним природного газу та надання звітності щодо спожитих об`ємів газу за розрахунковий період визначається відповідно до вимог Кодексу ГРМ та з урахуванням вимог цього договору (пункт 5.4).
Відповідно до пункту 5.5 розділу V Типового договору № 2498 споживач, що є побутовим, який за умовами цього договору розраховується за лічильником газу, зобов`язаний щомісяця станом на 01 число місяця знімати фактичні показання лічильника газу та протягом п`яти календарних днів (до 05 числа включно) надавати їх оператору ГРМ в один із таких способів: 1) через особистий кабінет на сайті оператора ГРМ; 2) за телефоном; 3) шляхом зазначення показань у сплаченому рахунку (квитанції абонентської книжки) оператора ГРМ; 4) на електронну адресу.
У разі неотримання до 06 числа місяця, що настає за розрахунковим, показань лічильника та за умови, що лічильник газу не оснащений засобами дистанційної передачі даних, фактичний об`єм розподілу та споживання природного газу по споживачу за розрахунковий період визначається оператором ГРМ на рівні планового місячного об`єму споживання на відповідний період, що розраховується виходячи з групи споживання споживача та його середньорічного об`єму споживання природного газу за останні 12 календарних місяців. Якщо за підсумками наступного місяця споживач своєчасно надасть показання лічильника газу, формування об`єму розподілу та споживання природного газу за період зазначеного місяця здійснюється з урахуванням наданих показань.
Оператор ГРМ має право здійснювати контрольні зняття показань лічильника природного газу споживача.
У пункті 5.6 розділу V Типового договору № 2498 зазначено, що після визначення загального об`єму розподіленого споживачу (спожитого ним) природного газу, приведеного до стандартних умов, оператор ГРМ в установленому порядку здійснює переведення величини об`єму природного газу в обсяг розподіленої (спожитої) енергії, що має визначатись за трьома одиницями виміру: кВт·год, Гкал, МДж.
Дані про об`єм (м куб.) та обсяг (кВт·год, Гкал, МДж) розподіленого споживачу (спожитого ним) природного газу за розрахунковий період (місяць) зазначаються оператором ГРМ в особистому кабінеті споживача (після його запровадження) та/або в рахунку про сплату послуги за цим договором.
Розділом VІ Типового договору № 2498 врегульовано порядок розрахунків.
Відповідно до пункту 6.1 цього розділу оплата вартості послуги оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється споживачем за тарифом, встановленим регулятором для оператора ГРМ, що сплачується як плата за потужність (абонентська плата), з урахуванням вимог Кодексу ГРМ.
Тариф, установлений згідно з пунктом 6.1 цього розділу, є обов`язковим для сторін з дати набрання чинності постановою регулятора щодо його встановлення. До встановлення тарифів на послуги розподілу природного газу, виходячи з величини приєднаної потужності об`єкта споживача відповідно до Кодексу ГРМ, оплата послуг здійснюється за тарифами, встановленими регулятором для оператора ГРМ, за фізичний обсяг розподілу природного газу (пункт 6.2 розділу VІ Типового договору № 2498).
Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць. Оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим договором здійснюється споживачем, який є побутовим, до 05 числа (включно) місяця, в якому надаються послуги з розподілу природного газу, на підставі рахунка оператора ГРМ (пункти 6.3, 6.4 розділу VІ Типового договору № 2498).
У розділі І Типового договору № 2500 (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) містяться загальні положення, у яких вказано таке.
Цей Типовий договір постачання природного газу побутовим споживачам є публічним і регламентує порядок та умови постачання природного газу споживачу як товарної продукції постачальником (пункт 1.1).
Умови цього договору розроблені відповідно до Закону № 329-VIIІ та Правил
№ 2496 та є однаковими для всіх побутових споживачів України (пункт 1.2).
Цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641, 642 ЦК України на невизначений строк шляхом приєднання споживача до умов цього договору. Фактом згоди споживача про приєднання до умов цього договору є отримання постачальником поданої споживачем заяви-приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам (далі - заява-приєднання) за формою, встановленою у додатку 1 до цього договору, та/або сплачений споживачем рахунок (квитанція) постачальника за поставлений природний газ, а щодо постачальника, на якого в установленому чинним законодавством порядку покладені спеціальні обов`язки з постачання природного газу побутовим споживачам, - факт споживання природного газу відповідно до вимог Правил № 2496 та за умови, що у споживача відсутній інший діючий постачальник (для забезпечення приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам усіх діючих побутових споживачів, об`єкти яких знаходяться в межах закріпленої території постачальника зі спеціальними обов`язками, останній в установленому порядку надсилає кожному побутовому споживачу заяву-приєднання разом із супровідним листом за формою, встановленою у додатку 2 до цього договору) (пункт 1.3).
У пункті 1.4 розділу І Типового договору № 2500 надано визначення споживача, яким є фізична особа, об`єкт якої фізично підключений до газорозподільної системи оператора ГРМ.
Розділом ІV Типового договору № 2500 врегульовано питання ціни, порядку обліку та оплати природного газу.
У пунктах 4.1, 4.2, 4.3 розділу ІV Типового договору № 2500 вказано, що споживач розраховується з постачальником за природний газ за ціною, що становить ______. Ціна на газ має зазначатися постачальником у платіжних документах (рахунках та/або квитанціях абонентської книжки) про сплату послуг за цим договором, у тому числі у разі її зміни. У випадках застосування до споживача диференційованих цін на природний газ суми, вказані в рахунках, відображають кожну таку диференційовану ціну окремо. Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.
Пунктом 4.6 розділу ІV Типового договору № 2500 передбачено, що усі платіжні документи, що виставляються постачальником споживачу, мають містити чітку інформацію про суму платежу, порядок та строки оплати, що погоджені сторонами цього договору.
Відповідно до пункту 4.11 розділу ІV Типового договору № 2500 якщо споживач не погоджується з рахунком постачальника (не згоден із розрахованою сумою тощо) та має намір оскаржувати його, споживач сплачує рахунок у тій частині, що ним не оспорюється.
При цьому споживач у зручний для нього спосіб (за телефоном, визначеним на сайті постачальника, через особистий кабінет або письмово) має звернутися до постачальника за відповідними роз`ясненнями.
У разі отримання такого звернення постачальник зобов`язується невідкладно та у термін, достатній для його аналізу (не перевищуючи терміни, встановлені законодавством), надати відповідне роз`яснення чи здійснити перерахунок споживачу.
До вирішення спору по суті величина нарахування встановлюється відповідно до даних постачальника.
У справі, яка переглядається, ОСОБА_1 обґрунтовував позовні вимоги тим, що у період з жовтня 2018 року по травень 2019 року АТ "Київоблгаз" неправомірно здійснив приведення об`ємів спожитого ним природного газу до стандартних умов, що призвело до безпідставного збільшення розміру платежів за спожитий газ.
Визнаючи обґрунтованими доводи позивача у частині визнання неправомірними дій відповідачів щодо приведення об`ємів природного газу до стандартних умов із застосуванням відповідних коефіцієнтів для здійснення комерційних розрахунків за використання ОСОБА_1 природного газу по об`єкту, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, у період з жовтня 2018 року по травень 2019 року, та зобов`язання АТ "Київоблгаз" здійснити перерахунок об`ємів (обсягів) розподіленого та спожитого ОСОБА_1 природного газу за вказаною адресою у наведений період на підставі фактичних показань лічильника природного газу № 4118901, суди послалися на наявність заборони АТ "Київоблгаз" при здійсненні обліку природного газу, використаного побутовими споживачами, на приведення його обʼємів до стандартних умов для здійснення комерційних розрахунків за використаний природний газ, встановленої постановою НКРЕКП № 1498, а також постановою НКРЕКП № 388 за результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю), встановлено порушення АТ "Київоблгаз" у частині визначення фактичного обʼєму споживання природного газу по обʼєкту побутового споживача між оператором ГРМ і побутовим споживачем на підставі даних лічильника природного газу з урахуванням Кодексу ГРМ.
Перевіряючи доводи касаційних скарг АТ "Київоблгаз" та ТОВ "Київоблгаз Збут" щодо неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій до спірних правовідносин норми права (Закону України "Про ринок природного газу", Кодексу ГРМ, Типового договору розподілу газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2498), без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 24 грудня 2019 року у справі
№ 420/21017/18 та від 03 лютого 2020 року у справі № 640/20866/18, Верховний Суд вважає їх частково обґрунтованими, з огляду на таке.
Відповідно до законодавства, яке діяло на час виникнення спірних відносин, а саме пунктом 6 глави 1 розділу ХV Кодексу ГРМ передбачалося, що за відсутності корекції тиску та температури у ЗВТ, виміряний об`єм газу має бути приведений до стандартних умов за визначеною в цьому пункті формулою. Пунктом 5.3 розділу V Типового договору № 2498 передбачалося, що за розрахункову одиницю розподіленого та спожитого природного газу береться один кубічний метр (куб. м) природного газу, приведений до стандартних умов, визначених у Кодексі ГРМ.
Отже, нормами Кодексу ГРМ та положеннями Типового договору № 2498, які затверджені регулятором, встановлено обов`язок оператора ГРМ проводити розрахунки по вузлах обліку, які не обладнані корекцією тиску та температури, шляхом приведення об`єму природного газу до стандартних умов за показами побутових лічильників у разі відсутності приладів для вимірювання температури та тиску газу. Прямих вказівок на те, що ці норми поширюються лише на комерційних споживачів, у вказаних нормативних актахнемає.
Тобто на час виникнення спірних правовідносин діюче законодавство не передбало жодних виключень щодо приведення об`єму природного газу спожитого побутовим споживачем до стандартних умов.
Саме такого правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 23 листопада 2021 року у справі № 161/11800/19 (провадження
№ 14-119цс20) у подібних правовідносинах, ухваленій після подання заявником касаційної скарги.
Відповідно до частини третьої статті 400 ЦПК України, суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина).
Крім іншого, у постанові від 23 листопада 2021 року у справі № 161/11800/19 (провадження № 14-119цс20), Велика Палата Верховного Суду зробила висновки, що наказом Міненергетики від 25 грудня 2015 року № 847 не були затверджені та не ввійшли до встановленого НКРЕКП тарифу розподілу природного газу обсяги питомих втрат природного газу при його вимірюванні побутовими лічильниками у разі неприведення об`єму газу до стандартних умов та обсяги природного газу на виробничо-технологічні витрати та нормативні витрати. Тому вказані втрати були скомпенсовані шляхом приведення об`ємів природного газу, облікованих побутовими лічильниками у разі відсутності приладів для вимірювання температури та тиску газу до стандартних умов.
Тобто, на час виникнення спірних правовідносин чинним законодавством не було належно врегульовано питання обчислення об`ємів спожитого природного газу побутовими споживачами, а регулятором та відповідним міністерством не було вчинено дій з належного урегулювання спірних правовідносин.
Лише 06 листопада 2020 року НКРЕКП прийняло постанову № 2033 "Про затвердження Методики визначення розмірів нормативних та виробничо-технологічних втрат/витрат природного газу при здійсненні розподілу природного газу та змін до деяких постанов НКРЕКП" (далі - постанова НКРЕКП № 2033), яка набрала чинності 07 листопада 2020 року, у якій прямо зазначено, що приведення об`єму природного газу в точках комерційного обліку до стандартних умов поширюється виключно на випадки обліку природного газу, використаного споживачем, що не є побутовим.
Необхідно також зазначити, що після ухвалення оскаржуваних судових рішень у цій справі постановою НКРЕКП № 2033, яка набрала чинності 07 листопада
2020 року, абзац другий пункту 3 глави 1 розділу ІX Кодексу ГРМ викладено так: "Об`єм природного газу в точках комерційного обліку має бути приведений до стандартних умов (виключно у випадку обліку природного газу, використаного споживачем, що не є побутовим) та переведений в одиниці енергії (обсяг) згідно з розділом XV цього Кодексу".
Пункт 5.3 розділу V Типового договору № 2498 викладений в редакції постанови НКРЕКП № 2033, зокрема зазначено, що при здійсненні обліку спожитого природного газу побутовим споживачем за розрахункову одиницю розподіленого та спожитого природного газу беруться кубічні метри (куб. м) природного газу, визначені відповідно до фактичних показів лічильника природного газу або відповідно до норм споживання природного газу, затверджених постановою Кабінету Міністрів України.
При здійсненні обліку спожитого природного газу споживачем, що не є побутовим, за розрахункову одиницю розподіленого та спожитого природного газу береться один кубічний метр (куб. м) природного газу, приведений до стандартних умов згідно з вимогами, визначеними в ГРМ.
У разі виявлення порушень вимог Кодексу ГРМ при обліку спожитого природного газу побутовим споживачем та споживачем, що не є побутовим, за розрахункову одиницю розподіленого та спожитого природного газу беруться об`єми природного газу, які нараховуються згідно з вимогами Кодексу ГРМ.
Таким чином, з набранням постановою НКРЕКП № 2033 чинності визначено, що приведення спожитого об`єму природного газу до стандартних умов здійснюється виключно у випадку обліку природного газу, використаного споживачем, що не є побутовим.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону № 1639-ІХ "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" (далі - Закон № 1639-ІХ) взаєморозрахунки в цілях погашення заборгованості, визначеної статтею 1 цього Закону, здійснюються за рахунок видатків державного бюджету для врегулювання, зокрема, неоплаченої суми сумнівної та безнадійної дебіторської заборгованості побутових споживачів перед постачальниками природного газу, внаслідок та за рахунок якої утворилася кредиторська заборгованість постачальників природного газу за договорами купівлі-продажу природного газу для побутових споживачів; різниці між фактичною обґрунтованою вартістю послуг з розподілу природного газу, що надаються операторами газорозподільних систем, та тарифами на розподіл природного газу, затвердженими Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, станом на розрахункову дату - в цілях погашення заборгованості операторів газорозподільних систем, у тому числі підтвердженої судовими рішеннями та/або реструктуризованої, не сплаченої станом на розрахункову дату: за договорами транспортування природного газу, укладеними з особою, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року, особою, що здійснює функції оператора газотранспортної системи з 1 січня 2020 року, а також за договорами купівлі-продажу природного газу для виробничо-технологічних та власних потреб, укладеними з НАК "Нафтогаз України".
Отже, відповідно до Закону № 1639-ІХ держава взяла на себе питання врегулювання заборгованості побутових споживачів у розмірі вартості обсягів приведення обсягів споживання до стандартних умов.
Узагальнюючи наведене, Верховний Суд вважає помилковими висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову
ОСОБА_1 . Доводи касаційних скарг АТ "Київоблгаз" та ТОВ "Київоблгаззбут", а також висновки Великої Палати Верховного Суд щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові
від 23 листопада 2021 року у справі № 161/11800/19 (провадження № 14-119цс20), дають підстави для висновку, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права, а тому вони підлягають скасуванню з ухваленням у справі нового судового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Щодо неурахування судами висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 24 грудня 2019 року у справі № 640/21017/18 (адміністративне провадження № К/9901/27491/19) та у постанові від 03 лютого 2020 року у справі
№ 640/20866/18 (адміністративне провадження № К/9901/22266/19), то колегія суддів не може погодитися з такими посиланнями заявників, оскільки у зазначених постановах Верховний Суд зробив висновок про те, що оскільки дія Методики № 116 у цілому не поширюється на побутових споживачів, то її положення, зокрема коефіцієнти приведення до стандартних умов, які містяться у додатках до цієї Методики, не можуть бути застосовані операторами ГРМ при розрахунках фактично використаного побутовим споживачем об`єму природного газу, а відтак передбачено застосування лише відповідного коефіцієнта при приведенні обсягів спожитого природного газу побутовими споживачами до стандартних умов, який зазначений у додатках до Методики № 116, а не її самої.
У вказаних справах спір виник між постачальником та регулятором таких послуг. Розглядалося питання щодо зняття заборони при здійсненні обліку природного газу, використаного побутовими споживачами, приводити об`єми природного газу до стандартних умов, і така заборона визнана протиправною та скасована.
Натомість у цій цивільній справі позивач звернувся з позовом за захистом своїх прав щодо зобов`язання відповідачів здійснювати нарахування оплати за природний газ за фактичними показаннями лічильника та зробити перерахунок відповідно до цих показань лічильника.
Отже, спір у наведених вище адміністративних справах та у справі, що розглядається, вочевидь відрізняється за предметом доказування, суб`єктним складом та за правовим регулюванням, оскільки Верховний Суд у постановах
від 24 грудня 2019 року у справі № 640/21017/18 (адміністративне провадження
№ К/9901/27491/19) та від 03 лютого 2020 року у справі № 640/20866/18 вирішував питання не щодо порядку нарахування побутовим споживачам плати за природний газ, а щодо повноважень НКРЕКП втручатися у господарську діяльність газопостачальних підприємств і визначати порядок їх дій, що спростовує твердження заявників про те, що висновки викладені у них стосуються правовідносин, що є подібними тим, що у справі, яка переглядається.