Постанова
Іменем України
17 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 369/6254/19-ц
провадження № 61-15447св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - Києво-Святошинська районна державна нотаріальна контора Київської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 18 серпня 2021 року у складі колегії суддів: Невідомої Т. О., Іванової І. В., Пікуль А. А.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів попередніх інстанцій
У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2, третя особа - Києво-Святошинська районна державна нотаріальна контора Київської області (далі - Києво-Святошинська РДА), про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_3, після смерті якої відкрилась спадщина щодо належного їй майна. Він звернувся до державного нотаріуса Києво-Святошинської районної державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, проте постановою нотаріуса відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв`язку із пропуском шестимісячного строку для подання заяви про прийняття спадщини. Вказує, що він є ліквідатором Чорнобильської катастрофи, внаслідок чого у нього погіршився стан здоров`я, виникли хронічні прогресуючі захворювання та у 2004 році встановлено ІІІ групу інвалідності, а у 2019 році встановлено ІІ групу інвалідності довічно. В обґрунтування причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 вказав на виникнення значних проблем із здоров`ям та наявністю хронічних захворювань, у результаті чого протягом 2017, 2018, 2019 років постійно проходив та проходить курси амбулаторного та стаціонарного лікування, проводив операції, лікувався стаціонарно.
Посилаючись на викладене, позивач просив визначити йому додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, строком три місяці після набрання рішенням суду законної сили.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 червня 2021 року у складі судді Ковальчук Л. М. позов ОСОБА_1 задоволено. Визначено ОСОБА_1 додатковий тримісячний строк, із дати набрання рішенням суду законної сили, для подачі до Києво-Святошинської районної державної нотаріальної контори Київської області заяви про прийняття спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що встановлення позивачу інвалідності ІІ групи, тривале протягом 2017, 2018, 2019 років обстеження, періодичне лікування, проведення операцій, проходження реабілітації, в сукупності є об`єктивними, непереборними та істотними труднощами для прийняття спадщини у встановлений законом строк.
Постановою Київського апеляційного суду від 18 серпня 2021 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із того, що надана ОСОБА_1 на обґрунтування позовних вимог медична документація виходить за межі строку для прийняття спадщини та не свідчить про наявність об`єктивних та непереборних перешкод для прийняття ним спадщини у період із 23 травня по 23 листопада 2018 року. Відповідні події, які підтверджуються такою документацією, мали місце до смерті спадкодавця, та вже після спливу шестимісячного строку на прийняття спадщини. Доказів перебування позивача на стаціонарному лікуванні у період із 23 травня по 23 листопада 2018 року суду не надано.
Перебування на амбулаторному лікуванні, яке не передбачає госпіталізацію, не може розцінюватися як поважна причина пропуску строку для прийняття спадщини. У наданих лікувальними закладами документах відсутні застереження щодо фізичного стану позивача, які б унеможливлювали його звернення із заявою про прийняття спадщини. Систематичні відвідування ОСОБА_1 протягом 2017, 2018, 2019 років лікарень свідчать про те, що він мав можливість пересуватись та відвідати нотаріуса з метою подання заяви про прийняття спадщини.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги
У вересні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 18 серпня 2021 року, в якій просить скасувати вказане судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права. У своїй касаційній скарзі вказує на те, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні не урахував висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 757/28103/16-ц (провадження № 61-20149св18), від 19 грудня 2018 року у справі № 372/2383/16-ц (провадження № 61-20920св18), від 23 листопада 2020 року у справі № 315/714/19 (провадження № 61-2162св20), від 30 червня 2021 року у справі № 521/12212/19 (провадження № 61-17832св20).
Також, в уточненій редакції касаційної скарги заявник зазначає про необхідність відступлення від висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 30 липня 2020 року у справі № 172/888/18 (провадження 61-15356св19), від 18 березня 2021 року у справі № 496/3234/19 (провадження № 61-18246св20), від 20 травня 2021 року у справі № 417/7171/19 (провадження № 61-1569св21).
У своїй касаційній скарзі ОСОБА_1 просить суд повідомити його про день, час та місце розгляду справи та здійснювати розгляд справи за участі його представника.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 43 ЦПК України учасники справи мають право, зокрема, брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи у касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. Абзац другий частини першої статті 402 ЦПК України визначає, що у разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі.
Відповідно до частини тринадцятої статті 7ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що право особи бути присутньою під час розгляду справи може бути реалізовано у разі розгляду такої справи у відкритому судовому засіданні, у всіх інших випадках присутність інших осіб при розгляді справи у порядку письмового провадження чинним ЦПК Українине передбачено.
Верховний Суд є судом права, а не факту, і, діючи у межах повноважень та порядку, визначених частиною першою статті 400 ЦПК України, не може встановлювати обставини справи, збирати й перевіряти докази та надавати їм нову оцінку.
Сторона позивача реалізувала свої процесуальні права, які відповідають принципу змагальності на стадії касаційного перегляду справи, шляхом викладення своєї позиції у касаційній скарзі. Клопотання про розгляд справи судом касаційної інстанції за участю позивача не містить обґрунтувань того, які ще важливі для справи пояснення може надати представник позивача лише особисто в суді, окрім тих, які викладені письмово.
Верховний Суд, враховуючи наведене, виходячи із повноважень суду касаційної інстанції, який не може встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами, оцінивши характер спору та суть правового питання, яке підлягає вирішенню у розглядуваній справі, вважає за можливе розглянути справу у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, тобто за наявними у ній матеріалами.
Верховний Суд створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів, у яких такий рух описаний. Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
Ураховуючи викладене та зважаючи на відсутність необхідності виклику учасників справи для надання особистих пояснень, Верховний Суд не вбачає підстав для задоволення клопотання ОСОБА_1 .
Відповідач своїм правом подати відзив на касаційну скаргу не скористався.
Позиція Верховного Суду
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Статтею 400 ЦПК України встановлено межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Так, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи має бути проведений протягом п`яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, у межах, які стали підставами для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення апеляційного суду - без змін, оскільки його ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду апеляційної інстанції відповідає нормам ЦПК України щодо законності та обґрунтованості.
Обставини, встановлені судами
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача - ОСОБА_3, після смерті якої відкрилась спадщина на належне їй за життя майно.
21 листопада 2018 року ОСОБА_2 подала до Києво-Святошинської районної державної нотаріальної контори Київської області заяву про прийняття спадщини після смерті своєїматері ОСОБА_3
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 подав до Києво-Святошинської районної державної нотаріальної контори Київської області заяву про прийняття спадщини після смерті своєї матері ОСОБА_3
16 квітня 2019 року державним нотаріусом Києво-Святошинської районної державної нотаріальної контори Київської області Панікар В. М. відмовлено позивачу у видачі йому свідоцтва про право на спадщину за законом у зв`язку із пропуском строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 .
ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням від 23 червня 2004 року серії НОМЕР_1 .
ОСОБА_1 встановлено ІІ групу інвалідності довічно, що підтверджується посвідченням від 12 березня 2019 року серії НОМЕР_2 .
Згідно з амбулаторної карти № НОМЕР_3 ОСОБА_1 неодноразово протягом 2017 - 2018 років обстежувався, лікувався в ДУ "Інститут ендокринології та обміну речовин ім. В. П. Комісаренка Національної Академії медичних наук України".
Відповідно до медичної карти амбулаторного хворого, ОСОБА_1 неодноразово протягом 2018 - 2019 років обстежувався, лікувався в КЗ КОР Київська обласна лікарня № 2.
Згідно з випискою з історії хвороби № 8131/43226 ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні в терапевтичному відділенні в КЗ КОР Київська обласна лікарня з 18 по 28 грудня 2018 року.
Нормативно-правове обґрунтування
Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях;1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).
За правилами частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Подання заяви про прийняття спадщини є дією, яку повинен вчинити спадкоємець, який бажає прийняти спадщину тоді, коли такий спадкоємець не проживав на час відкриття спадщини постійно зі спадкодавцем. Відповідно, пропустити строк на прийняття спадщини може спадкоємець, який постійно не проживав на час відкриття спадщини зі спадкодавцем.
Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави; 2) ці обставини визнані судом поважними. Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, незнання норм закону, тощо, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.
Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом України у постановах: від 04 листопада 2015 року 6-1486цс15 та від 23 серпня 2017 року № 6-1320цс17, а також у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду: від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17 (провадження № 61-38298св18), від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16 (провадження № 61-6700св19), від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18 (провадження № 61-10136св19), від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18 (провадження № 61?21447св19).
Отже, практика судів касаційної інстанції у цій категорії справ є незмінною.
З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.
Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, незнання про існування заповіту, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, проживання у спадковому майні після відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо.