Постанова
Іменем України
14 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 711/8173/19
провадження № 61-16207св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого -Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - фізична особа-підприємець ОСОБА_1,
представник позивача -ОСОБА_2,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_3,
представник відповідача - Пронін Євген Ігорович,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - Проніна Євгена Ігоровича на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси у складі судді Кондрацької Н. М. від 24 березня 2021 року та постанову Черкаського апеляційного суду у складі колегії суддів: Фетісової Т. Л., Гончар Н. І., Вініченка Б. Б., від 28 вересня 2021 року,
Зміст позовних заяв та їх обґрунтування
У жовтні 2019 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 05 липня 2019 року між сторонами було укладено договір про надання послуг № 200169, згідно якого він як виконавець за завданням відповідача як замовника зобов`язався надати комплекс консультаційних послуг правового характеру, а замовник зобов`язався прийняти та оплатити надані послуги відповідно до умов договору. Вказував, що послуги, передбачені договором, були надані ним у повному обсязі і прийняті замовником без зауважень, на підтвердження чого останнім підписано акт приймання-передачі наданих послуг. Однак відповідач свої зобов`язання за договором не виконав і не оплатив надані послуги.
Посилаючись на зазначені обставини, ФОП ОСОБА_1 просив стягнути з ОСОБА_3 на його користь заборгованість за договором про надання послуг № 200169 від 05 липня 2019 року у розмірі 314 000 грн та штраф у розмірі 183 400 грн.
У лютому 2020 року ОСОБА_3 пред`явив зустрічний позов до
ФОП ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором.
Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що станом на 18 лютого
2020 року послуги, передбачені договором, виконавцем надано не було. 09 вересня 2019 року він направив претензію щодо невиконання умов договору про надання послуг № 200169 від 05 липня 2019 року за адресою реєстрації виконавця та за адресою його фактичного місцезнаходження. ОСОБА_3 вказував, що він надав екземпляр претензії від 09 вересня 2019 року виконавцю особисто 10 вересня 2019 року при зустрічі. Вимогою цієї претензії було негайне повернення сплачених замовником коштів (гарантійна сума, встановлена договором) у розмірі: основного боргу -
52 400 грн, що еквівалентно 2 000 доларів США, 3% річних - 172,27 грн шляхом переказу грошових коштів не пізніше 20 вересня 2019 року на розрахунковий рахунок замовника. Стверджував, що ФОП ОСОБА_1 надіслав зустрічну претензію з вимогами сплатити йому суму заборгованості, передбачену договором, у розмірі 314 400 грн до 19 вересня 2019 включно. ОСОБА_3 наголошував на тому, що оскільки виконавцем не було надано йому послуги, передбачені умовами договору, він не сплатив решту винагороди, передбаченої договором. Останнім днем надання виконавцем послуг сторонами визначено 31 липня 2019 року. Згідно акту, доданого виконавцем до позовної заяви, датою його складання є 10 вересня 2019 року, отже, на думку позивача за зустрічним позовом, послуги не було надано у передбачені договором строки, що свідчить про відсутність у замовника обов`язку по оплаті послуг. Також вказував, що акт приймання-передачі послуг від 10 вересня 2019 року не відповідає вимогам не відповідав положенням пункту 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
Посилаючись на зазначені обставини, позивач за зустрічним позовом просив стягнути з ФОП ОСОБА_1 на його користь суму основного боргу у розмірі 52 400 грн за договором № 200169 від 05 липня 2019 року
та 3 % річних у розмірі 869, 41 грн.
Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24 березня
2021 року позов ФОП ОСОБА_1 задоволено.
Стягнуто із ОСОБА_3 на користь ФОП ОСОБА_1 заборгованість за договором про надання послуг № 200169 від 05 липня 2019 року у сумі 314 000 грн, штраф, передбачений договором про надання послуг № 200169
від 05 липня 2020 року, в сумі 183 400 грн, а всього 497 400 грн.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 відмовлено.
Стягнуто із ОСОБА_3 на користь ФОП ОСОБА_1 судовий збір
у розмірі 3 140 грн.
Стягнуто із ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі
1 839 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_3, отримавши послуги за договором від 05 липня 2019 року № 200169, що підтверджено підписаним сторонами актом приймання-передачі, не виконав свої зобов`язання по їх оплаті у передбачені договором строки, тому має сплатити вартість таких послуг й штраф, передбачений умовами договору. Також районний суд вказав, що доводи ОСОБА_3 в обґрунтування зустрічних позовних вимог не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.
Основний зміст та мотиви постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Черкаського апеляційного суду від 28 вересня 2021 року
апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - адвоката Проніна Є. І. задоволено частково.
Рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 24 березня 2021 року змінено, доповнено його резолютивну частину вказівкою на те, що із ОСОБА_3 на користь державного бюджету слід стягнути 1 834 грн судового збору за розгляд справи судом першої інстанції.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що встановивши факт надання виконавцем замовнику послуг, які передбачені договором, та відсутність оплати таких послуг зі сторони останнього, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом заборгованості з вартості наданих послуг та нарахованого згідно умов договору штрафу. Суд апеляційної інстанції зазначив, що матеріали справи не містять доказів передачі бланку акту приймання-передачі послуг з проставленим наперед підписом замовника під час укладення договору у липні 2019 року. На думку суду апеляційної інстанції, нормами чинного законодавства не встановлено імперативних вимог щодо змісту складеного акту приймання-передачі наданих послуг, а акт приймання-передачі послуг
від 10 вересня 2019 року не містить зауважень замовника щодо строків надання таких послуг чи їх якості, отже суд апеляційної інстанції вважав його належним доказом факту надання замовнику послуг за договором, а також підставою виникнення обов`язку з оплати таких послуг.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2021 року, представник
ОСОБА_3 - Пронін Є. І. просить скасувати рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24 березня 2021 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 28 вересня 2021 року і ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні первісного позову та задоволення зустрічного позову.
Підставами касаційного оскарження зазначених судових рішень заявник вказав застосування судами норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених
у постанові Верховного Суду від 07 лютого 2019 року у справі
№ 826/13069/15 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Також заявник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах
(пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України) та вказує на порушення судами норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, внаслідок неналежного дослідження зібраних у справі доказів
(пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Доводи касаційної скарги обґрунтовані тим, що при відкритті провадження судом першої інстанції не було взято до уваги, що судовий збір сплачено позивачем за первісним позовом не у повному обсязі. На думку заявника, суди попередніх інстанцій не врахували, що акт приймання-передачі послуг від 10 вересня 2019 року не відповідає положенням пункту 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", тому він не може бути доказом виконання зобов`язання. Особа, яка подала касаційну скаргу, стверджує, що суди попередніх інстанцій помилково не застосували до спірних правовідносин положення Закону України "Про захист прав споживачів" та не врахували, що за день до підписання акту приймання-передачі наданих послуг замовник відмовився від них внаслідок невиконання у строк, передбачений договором. Стверджує, що умови договору про штраф є несправедливими.
Ухвалою Верховного Суду від 07 жовтня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.
Ухвалою Верховного Суду від 08 грудня 2021 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Короткий зміст відзивів на касаційну скаргу
У відзиві на касаційну скаргу представник ФОП ОСОБА_1 -
ОСОБА_2 просить залишити касаційну скаргу представник ОСОБА_3 - Проніна Є. І. без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін, посилаючись на її законність та обґрунтованість. Заявник стверджує, що суди встановили фактичні обставини справи, надали належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а дії відповідача за первісним позовом спрямовані виключно на ухилення від виконання обов`язків за договором.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
05 липня 2019 року між ФОП ОСОБА_1 (виконавець) та ОСОБА_3 (замовник) укладено договір про надання послуг № 200169, відповідно до пункту 1.1 якого виконавець за завданням замовника зобов`язується надати визначений у пункті 2.3 цього договору комплекс консультаційних послуг правового характеру, а замовник, в свою чергу, зобов`язується прийняти та оплатити надані послуги відповідно до умов цього договору.
Згідно з пунктом 3.1 договору № 200169 від 05 липня 2019 року виконавець надає послуги замовнику самостійно або через залучення для цієї мети осіб у строк з 05 липня 2019 року по 31 липня 2019 року. Виконавець може надати послуги замовнику достроково.
Якщо сторони не домовилися про інше письмово, то консультації виконавця надаються в усній формі (пункт 3.2 договору).
У відповідності до пункту 3.3 договору в результаті надання послуг замовнику сторони складають акт прийому-передачі наданих послуг. Виконавець готує та надає замовнику акт у двох примірниках, підписаних виконавцем. Замовник зобов`язується підписати обидва екземпляри акта та повернути один з них виконавцю в день його отримання від виконавця.
За надані послуги замовник сплачує виконавцю винагороду у розмірі
366 800 грн, без урахування податку на додану вартість, що еквівалентно
14 000 доларів США. З метою забезпечення виконання цього договору замовник передає виконавцю гарантійну суму у розмірі 52 400 грн, що еквівалентно 2 000 доларів США. Оплата послуг виконавця може здійснюватися замовником у повному розмірі одночасно з підписанням акта прийому-передачі послуг, але в будь-якому випадку не пізніше 31 липня 2019 року (пункти 4.1 - 4.4 договору).
Відповідно до пункту 7.1 договору він вступає в силу з моменту його підписання і діє до моменту виконання сторонами своїх зобов`язань.
Згідно пункту 6.2 договору у разі прострочення замовника він сплачує виконавцю штраф у розмірі 50 % від вартості послуг.
09 вересня 2019 року ОСОБА_3 на адресу ФОП ОСОБА_1 було направлено претензію щодо невиконання умов договору про надання послуг № 200169 від 05 липня 2019 року, в якій замовник вимагав негайно повернути сплачені ним кошти: основний борг - 52 400 грн та 3 % річних у розмірі 172,27 грн шляхом переказу грошових коштів не пізніше 20 вересня 2019 року на розрахунковий рахунок замовника.
10 вересня 2019 року між сторонами договору про надання послуг № 200169 від 05 липня 2019 року підписано акт прийому-передачі наданих послуг, згідно якого виконавець надав, а замовник прийняв визначений у пункті 2.3 договору комплекс консультаційних послуг правового характеру. Вартість наданих послуг склала 366 800 грн, без урахування податку на додану вартість. Вказані послуги надані в повному обсязі з належною якістю та у встановлені строки. Замовник заявляє про відсутність будь-яких претензій до виконавця.
17 вересня 2019 року ФОП ОСОБА_1 направив на адресу
ОСОБА_3 відповідь на претензію від 09 вересня 2019 року та зустрічну претензію щодо невиконання умов договору про надання послуг № 200169 від 05 липня 2019 року, в якій вимагав сплатити надані та прийняті послуги й попередив, що у разі невиконання зазначених вимог буде змушений звернутися до суду та проситиме стягнути не тільки основну суму заборгованості, а й передбачені договором штраф, 3 % річних та витрати на правову допомогу.
Замовник вимоги зустрічної претензії не виконав та, заперечуючи проти її вимог, посилався на те, що послуги виконавцем у строк, передбачений пунктом 3.1 договору, надані не були, отже у нього не виникло зобов`язання з оплати винагороди, передбаченої пунктом 4.1 договору.