Постанова
Іменем України
14 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 524/8736/19
провадження № 61-15338св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича інноваційна фірма "ВІЛП", ОСОБА_2, приватне підприємство "Промфактор-Сервіс", ОСОБА_3,
представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_5,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадженнябез повідомлення учасників справи касаційні скарги представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 та приватного підприємства "Промфактор-Сервіс" на постанову Полтавського апеляційного суду у складі колегії суддів: Прядкіної О. В., Бутенко С. Б., Карпушина Г. Л., від 02 серпня 2021 року.
Зміст заявлених позовних вимог
У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича інноваційна фірма "ВІЛП" (далі - ТОВ "НВІФ "ВІЛП"), ОСОБА_2, приватного підприємства "Промфактор-Сервіс" (далі - ПП "Промфактор-Сервіс"), ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_5, про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, визнання недійсним акту приймання-передачі нерухомого майна, скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, припинення права власності.
Свої вимоги позивач мотивував тим, що 03 травня 2017 року між ним, ОСОБА_5 та ТОВ "НВІФ "ВІЛП"укладено договір про спільне закінчення будівництва із подальшим розподілом приміщень 11-го, 12-го та першого і технічного поверхів будинку по АДРЕСА_1 . Умовами договору передбачалось, що позивач має отримати 45 % прибутку від реалізації відповідних приміщень. В цей же день між ним та ТОВ "НВІФ "ВІЛП" укладено договір купівлі-продажу майнових прав на 4-х кімнатну квартиру у цьому будинку на 12-му поверсі.
Позивач зазначав, що на виконання зазначеного договору ним було сплачено загалом 230 000 доларів США за курсом НБУ. Будинок був зданий в експлуатацію у січні 2018 року з простроченням на 4 місяці. Однак відповідачем не було складено акту фактичного розподілу приміщень в натурі та відповідного протоколу, як то визначено пунктами 5.1, 5.2 договору.
Позивач вказував, що йому стало відомо, що ТОВ "НВІФ "ВІЛП" відчужило приміщення дитячого кафе, площею 335, 8 кв. м, хоча воно мало б бути предметом поділу між інвесторами згідно договору про спільне закінчення будівництва.
Позивач вважав, що договір купівлі-продажу майнових прав № 11/02-17 від 02 лютого 2017 року, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ "НВІФ "ВІЛП" щодо приміщення кафе, є сфальшованим, підписаним "заднім числом" з тим, щоб унеможливити реалізацію його прав, як інвестора на вказаний об`єкт. Зазначав, що договір укладений "про людське око", так як сторони його фактично не виконували та грошові кошти на рахунки ТОВ "НВІФ "ВІЛП" не надходили.
В подальшому ОСОБА_2, діючи недобросовісно здійснив відчуження приміщення кафе ПП "Промфактор-Сервіс", що оформлено у вигляді акту приймання-передачі нерухомого майна від 01 жовтня 2019 року.
Із урахуванням зазначеного, позивач просив позов задовольнити: визнати недійсним договір купівлі-продажу майнових прав № 11/02-17 від 02 лютого 2017 року, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ "НВІФ "ВІЛП"; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 45504380 від 13 лютого 2019 року, прийняте державним реєстратором Лучківської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області Черновою Ю. М., та запис про проведену державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на дитяче кафе, загальною площею 335, 8 кв. м, розташоване по АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1764367253104, запис про право власності номер 30272354; визнати недійсним правочин, укладений між ОСОБА_2 та ПП "Промфактор-Сервіс", оформлений у вигляді акту приймання-передачі нерухомого майна від 01 жовтня 2019 року, що засвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Марченко Н. А. 01 жовтня 2019 року за реєстровим номером № 2849, 2850; припинити право власності ПП "Промфактор-Сервіс" на частку у розмірі 3/20 на дитяче кафе, загальною площею 335,8 кв. м, розташоване по АДРЕСА_1, та скасувати державну реєстрацію такого права (номер запису про право власності 33683906); визнати недійсним договір купівлі-продажу частки у праві власності на дитяче кафе від 16 січня 2020 року, укладений між ОСОБА_3 та ПП "Промфактор-Сервіс", посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Марченко Н. А., зареєстрований в реєстрі за № 193; припинити право власності ОСОБА_3 на частку у розмірі 17/20 на дитяче кафе загальною площею 335,8 кв. м, розташоване по АДРЕСА_1, та скасувати державну реєстрацію такого права (номер запису про право власності 35062823).
Зміст та мотиви рішення суду першої інстанції
Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області у складі судді Предоляк О. С. від 03 березня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Скасовано заходи забезпечення позову.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не надано доказів, які б свідчили про фіктивність укладених між відповідачами правочинів, а також не доведено порушення його прав та інтересів внаслідок укладення між відповідачами оспорюваних правочинів.
На переконання суду, в межах виконання спірного договору сторонами вчинялися дії, які відповідали внутрішній волі учасників правовідносин. Зокрема, на це вказує оформлення відповідачами права власності на відповідне приміщення.
Зміст та мотиви постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Полтавського апеляційного суду від 02 серпня 2021 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 03 березня 2021 року скасовано та увалено нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу майнових прав
№ 11/02-17 від 02 лютого 2017 року, укладений між ОСОБА_2
та ТОВ "НВІФ "ВІЛП". Скасовано рішення про державну реєстрацію прав
та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 45504380
від 13 лютого 2019 року, прийняте державним реєстратором Лучківської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області Черновою Ю. М., та запис про проведену державну реєстрацію права власності
ОСОБА_2 на дитяче кафе загальною площею 335,8 кв. м, розташоване по АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1764367253104, запис про право власності номер 30272354. Визнано недійсним правочин, укладений між ОСОБА_2 та ПП "Промфактор-Сервіс", оформлений у вигляді акту приймання-передачі нерухомого майна від 01 жовтня 2019 року, що засвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Марченко Н. А. 01 жовтня 2019 року
за реєстровим номером № 2849, 2850. Припинено право власності
ПП "Промфактор-Сервіс" на частку у розмірі 3/20 на дитяче кафе загальною площею 335,8 кв. м, розташоване по АДРЕСА_1, та скасовано державну реєстрацію такого права (номер запису про право власності 33683906). Визнано недійсним договір купівлі-продажу частки у праві власності на дитяче кафе від 16 січня 2020 року, укладений між ОСОБА_3 та ПП "Промфактор-Сервіс", посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Марченко Н. А., зареєстрований в реєстрі
за № 193. Припинено право власності ОСОБА_3 на частку в розмірі 17/20 на дитяче кафе загальною площею 335,8 кв. м, розташоване
по АДРЕСА_1,
та скасовано державну реєстрацію такого права (номер запису про право власності 35062823).
Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 03 березня 2021 року в частині скасування заходів забезпечення позову залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов неправильного висновку про те, що договір купівлі-продажу майнових прав від 02 лютого 2017 року, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ "НВІФ "ВІЛП", не порушує прав позивача.
Апеляційний суд встановив, що активні дії ТОВ "НВІФ "ВІЛП" та ОСОБА_2 по оформленню за останнім права власності на кафе, розташоване на першому поверсі будинку, відбувалось вже після звернення позивача до суду із численними позовними заявами за вирішенням питань, пов`язаних із виконанням договору про спільне закінчення будівництва від 03 травня 2017 року. Зокрема, позовна заява ОСОБА_6 до ТОВ "НВІФ "ВІЛП", приватного нотаріуса Кременчуцького нотаріального округу про зобов`язання вчинити певні дії по справі № 524/9159/18 подана до Автозаводського районного суду м. Кременчук 09 листопада 2018 року.
Твердження позивача щодо фіктивності укладених угод між ТОВ "НВІФ "ВІЛП" та ОСОБА_2, передачі останнім своїх майнових прав на кафе ПП "Промфактор-Сервіс" та в подальшому продажу частини цих приміщень ОСОБА_3 визнані обґрунтованими. Суд апеляційної інстанції зазначив, що наявні у матеріалах справи документи не підтверджують належних розрахунків між ОСОБА_2 та ОСОБА_7, що дає підстави стверджувати про фіктивність укладеної угоди щодо купівлі-продажу майнових прав № 11/02-17 від 02 лютого 2017 року. ТОВ "НВІФ "ВІЛП" та ОСОБА_2 діяли очевидно недобросовісно та, зловживаючи правами, вчинили оспорювані договори купівлі-продажу, які порушують майнові інтереси кредитора і направлені на недопущення здійснення розподілу приміщень, визначених договором із позивачем.
Узагальнені доводи касаційних скарг
13 вересня 2021 року представником ОСОБА_3 - ОСОБА_4
подано до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій заявниця просить скасувати постанову Полтавського апеляційного суду від 02 серпня
2021 року і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Підставами касаційного оскарження вказаного судового рішення заявниця зазначила неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених
у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року
у справі № 338/180/17, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц,
від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц, від 23 жовтня 2019 року
у справі № 922/3537/17, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18, від 19 лютого 2020 року
у справі № 210/4458/15-ц, від 04 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18, від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц та постановах Верховного Суду у складі колегії суддів касаційних судів від 28 лютого 2018 року
у справі № 552/3513/17, від 13 листопада 2019 року у справі
№ 645/4220/16-ц, від 04 грудня 2019 року у справі № 910/17715/18,
від 21 травня 2020 року у справі № 2-1129/10 (пункт 1 частини другої
статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також
не дослідив належним чином зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Заявниця посилається на те, що суд апеляційної інстанції при ухваленні рішення посилався на судову практику щодо фраудаторності правочинів, але визнав їх недійсними як фіктивні, керуючись положеннями статей 228, 234 ЦК України. Заявниця стверджує, що оскаржувані правочини жодним чином не відповідають ознакам фраудаторних правочинів. Відсутність злого умислу при укладенні оскаржуваних договорів, спрямованого на уникнення виконання своїх обовʼязків перед позивачем, унеможливлює визнання цих договорів ані фраудаторними, ані фіктивними.
Заявниця звертає увагу на те, що суд апеляційної інстанції задовольнив позов, визнавши доведеними обставини, що підтверджують фіктивність оскаржуваних правочинів, в той же час послався на судову практику щодо фраудаторності правочинів, що є грубим порушенням, оскільки фраудаторний і фіктивний правочини є різними катергоріями та самостійними й незалежними підставами для визнання договорів недійсними.
З огляду на те, що позивач стверджує про перебування із забудовником у зобовʼязальних відносинах, права позивача повинні захищатися за допомогою відповідних норм інституту зобов`язального права. Позивач не позбавлений права на звернення до суду на підставі статей 625, 653 ЦК України із позовом про відшкодування завданих йому збитків.
Заявниця також наголошує на тому, що позивач є одним із кінцевих бенефіціарних власників ТОВ "НВІФ "ВІЛП". Позивач самостійно своїм рішенням уповноважив відповідача на укладення оскаржуваних договорів. Крім того, будучи кінцевим бенефіціарним власником відповідача, він зловживає своїми правами.
На думку особи, яка подала касаційну скаргу, задоволення позовних вимог призведе лише до припинення права власності відповідачів, які діяли добросовісно, але не поновить порушені права позивача на отримання квартир та розподіл прибутку від реалізації цих площ. ТОВ "НВІФ "ВІЛП" вже отримало прибуток від реалізації цих площ, а тому позивач не позбавлений права звернутися до суду із позовом про стягнення відповідних сум.
27 жовтня 2021 року ПП "Промфактор-Сервіс" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Полтавського апеляційного суду від 02 серпня 2021 року і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Підставами касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначив неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених
у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року
у справі № 338/180/17, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц,
від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц, від 23 жовтня 2019 року
у справі № 922/3537/17, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18, від 19 лютого 2020 року
у справі № 210/4458/15-ц, від 04 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18, від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц та постановах Верховного Суду у складі колегії суддів касаційних судів від 28 лютого 2018 року
у справі № 552/3513/17, від 24 липня 2019 року у справі № 405/1820/17,
від 13 листопада 2019 року у справі № 645/4220/16-ц, від 04 грудня
2019 року у справі № 910/17715/18, від 21 травня 2020 року у справі
№ 2-1129/10 та від 07 жовтня 2020 року у справі № 755/17944/18
(пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також не дослідив належним чином зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Доводи касаційної скарги ПП "Промфактор-Сервіс", яка підписана представником Чукітовою В. В., подібні доводам касаційної скарги представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 .
У касаційній скарзі ПП "Промфактор-Сервіс" зазначено, що оспорені правочини жодним чином не відповідають ознакам фраудаторних правочинів, а позивачем не доведено належними доказами злого умислу при укладенні договорів.
Заявник стверджує, що відсутні підстави вважати, що відповідачі були обізнані про наявність укладеного ТОВ "НВІФ "ВІЛП" з ОСОБА_1 договору стосовно майнових прав щодо того самого майна, або про виникнення у ОСОБА_1 прав на те саме майно.
ПП "Промфактор-Сервіс" вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що визнання правочину, який вчинено на шкоду третім особам (фраудаторний правочин), можливо у разі виникнення між сторонами відносин кредитор-божник. Разом із тим, на переконання суду першої інстанції, відносини між позивачем та ТОВ "НВІФ "ВІЛП", які виникли на підставі договору про спільне закінчення будівництва від 03 травня 2017 року, такого характеру не мають, у звʼязку із чим доводи представника позивача в цій частині суд правомірно визнав необґрунтованими.
Заявник вважає, що у відповідності до норм матеріального права логічним було б звернення позивача до суду із вимогами про спонукання сторони договору до виконання зобов`язань, прямо передбачених договором про спільне закінчення будівництва багатоквартирного будинку від 03 травня 2017 року.
Також заявником наголошено, що ОСОБА_3 є добросовісним набувачем майна.
Ухвалами Верховного Суду від 23 вересня та 08 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження у справі за вказаними касаційними скаргами.
Ухвалами Верховного Суду від 03 листопада та 08 грудня 2021 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У поданому відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 посилається на те, що оскаржена постанова апеляційного суду є законною та обґрунтованою. При вирішенні спору апеляційним судом правильно встановлено обставини справи, застосовано норми матеріального права та ухвалено законне рішення про задоволення позовних вимог. Внаслідок маніпуляції з фіктивними документами спірні приміщення було виведено з ТОВ "НАІФ "ВІЛП" у 2019 році шляхом оформлення права власності на ОСОБА_2 на підставі недостовірних документів, а потім було переоформлено в якості вкладу до статутного капіталу ПП "Промфактор-Сервіс" з метою заплутування слідів та створення юридичних складнощів для витребування майна. Оформлення права власності на ОСОБА_2 було здійснено всупереч прямій забороні, накладеній судовим рішенням у справі № 524/9159/18.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
04 вересня 2009 року між ТОВ "НВІФ "ВіЛП" та ОСОБА_8 укладено договір № 03/09-09 купівлі-продажу майнових прав.
Відповідно до пунктів 1.1, 2.1 договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, ТОВ "НВІФ "ВіЛП" приймає ОСОБА_8 в дольову участь у будівництві житлового багатоповерхового житлового будинку з дитячим кафе та гаражами на першому поверсі загальною площею 256 кв. м, за адресою: АДРЕСА_2, за що ОСОБА_8 сплачено кошти на загальну суму 1 583 939, 00 грн.
02 лютого 2017 року між ОСОБА_2, ОСОБА_8 та ТОВ "НВІФ "ВіЛП" укладено договір № 02/17 про відступлення права вимоги за договором № 03/09-09 купівлі-продажу майнових прав від 04 вересня 2009 року.
Пунктом 1.4 вказаного договору передбачено, що новому кредитору ОСОБА_2 передаються майнові права на кафе (на першому поверсі) в багатоповерховому житловому будинку з дитячим кафе та гаражами на першому поверсі по АДРЕСА_2 шляхом підписання акту прийому-передачі.
02 лютого 2017 року між ОСОБА_2 та ТОВ "НВІФ "ВіЛП" укладено договір купівлі-продажу майнових прав № 11/02-17, відповідно до якого ОСОБА_2 придбав майнові права на кафе, детальна характеристика якого встановлена у специфікації - додатку № 1, що є невід`ємною частиною цього договору.
Згідно із специфікацією від 02 лютого 2017 року (додатком № 1) до договору кафе розташоване у багатоквартирному житловому будинку з вбудовано-прибудованими офісними приміщеннями за будівельною адресою: АДРЕСА_2 у секції - 1 на першому поверсі, кількість кімнат - 19, загальна проєктна площа - 335, 8 кв. м.
03 травня 2017 року між ТОВ "НВІФ "ВіЛП" (замовник), в особі ОСОБА_8, з однієї сторони, та ОСОБА_1 (інвестор - 1) і ОСОБА_5 (інвестор - 2), з другої сторони, укладено договір про спільне закінчення будівництва.
Згідно пункту 2.1 цього договору його предметом є діяльність сторін на засадах часткової участі щодо будівництва 11-го, 12-го поверху об`єкту і технічного поверху на земельній ділянці із подальшим розподілом приміщень 11-го, 12-го та першого і технічного поверхів об`єкту між сторонами, а також повернення інвестору-1 ( ОСОБА_1 ) коштів, вкладених ним в будівництво в якості інвестицій за рахунок продажу приміщень об`єкту.
У відповідності до змісту пункту 7.6вказаного договору інвестор забезпечує будівництво об`єкту інвестування в межах, визначених цим договором, з урахуванням того, що орієнтовна площа 11 та 12 поверхів становить 620 кв. м, а технічного поверху __ кв. м. Площа дитячого кафе на першому поверсі об`єкту становить 298 кв. м.Орієнована вартість 1 кв. м будівництва є еквівалентом 330 доларів США по курсу НБУ та уточняється в процесі будівництва, а також після його завершення та технічної інвентаризації площ.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідачі та третя особа ОСОБА_5 стверджували про відмінність редакцій договору від 03 травня 2017 року, що мають сторони. Оригінал вказаного договору, що зберігався у співзасновника ТОВ "НВІФ "ВІЛП" ОСОБА_8, 07 жовтня 2020 року був викрадений з автомобіля останнього. В суді апеляційної інстанції представник ТОВ "НВІФ "ВІЛП"визнав дійсною редакцію договору, що надана позивачем ОСОБА_6, а тому апеляційним судом надавалася оцінка саме зазначеній редакції договору.
03 травня 2017 року між ТОВ "НВІФ "ВіЛП" (продавець), в особі ОСОБА_8, та ОСОБА_1 (покупець) укладено договір № 03-05/17-1 купівлі-продажу майнових прав.
Відповідно до умов вказаного договору ОСОБА_1 придбав майнові права на квартиру, детальна характеристика якої встановлена у специфікації - додатку № 1, що є невід`ємною частиною даного договору.
Cпецифікацією від 03 травня 2017 року, яка є додатком № 1 до договору, визначено характеристики квартири, майнові права на яку передані покупцю ОСОБА_1, визначено, що квартира розташована у секції - 1, поверх - 12, кількість кімнат - 4, загальна проектна площа - 160, 00 кв. м.
03 травня 2017 року ОСОБА_1 надана ОСОБА_8 розписка про отримання від нього грошових коштів у розмірі - 52 800, 00 доларів США в рахунок оплати вартості квартири за договором від 03 травня 2017 року.
05 травня 2017 року між ТОВ "НВІФ "ВіЛП" (продавець), в особі ОСОБА_8, та ОСОБА_1 (покупець) складено акт приймання-передачі майнових прав. За цим актом ОСОБА_1 передано майнові права на квартиру проєктною площею 160 кв. м, вартість майнових прав на квартиру, що передається, становить - 52 800 доларів США.
01 липня 2017 року між ТОВ "НВІФ "ВіЛП" (замовник), в особі ОСОБА_8, та ОСОБА_1 (інвестор - 1) і ОСОБА_5 (інвестор - 2) укладено додаткову угоду № 1 до договору від 03 травня 2017 року про спільне закінчення будівництва. Цією додатковою угодою сторони доповнили договір пунктом 8.5 наступного змісту: у випадку відсутності коштів у інвестора-1 на останній транш (платіж) у розмірі 70 000, 00 доларів США, продаються належні інвестору-1 майнові права на одну із квартир в незакінченому будівництвом будинку, що відкладає транш (платіж) до моменту продажу однієї із квартир.
На виконання своїх зобов`язань за договором від 03 травня 2017 року ОСОБА_1 23 червня 2017 року, 07 липня 2017 року, 01 серпня 2017 року, 30 серпня 2017 року, 14 вересня 2017 року, 21 вересня 2017 року та 28 вересня 2017 року внесені кошти на загальну суму 177 200, 00 доларів США, що підтверджується розписками, виданими ОСОБА_8, та квитанціями до прибуткових касових ордерів, виданих ТОВ "НВІФ "ВіЛП".
Відповідно до відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно 09 жовтня 2019 року проведено реєстрацію права власності на приміщення дитячого кафе, загальною площею 335,8 кв. м, розташоване по АДРЕСА_1, за ПП "Промфактор-Сервіс".
Підставою для реєстрації права власності зазначено акт приймання-передачі нерухомого майна від 01 жовтня 2019 року, складений між ОСОБА_2 та ПП "Промфактор-Сервіс", підписи на якому посвідчені приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Марченко Н. А. 01 жовтня 2019 року, зареєстровано в реєстрі за № 2849, 2850.
На підставі договору купівлі-продажу частки у праві власності на дитяче кафе від 16 січня 2020 року, посвідченого приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Марченко Н. А., зареєстрованого в реєстрі за № 193, проведено реєстрацію права власності на частку розміром 17/20 у праві власності на приміщення дитячого кафе, загальною площею 335,8 кв. м, розташоване по АДРЕСА_1, за ОСОБА_3 .