Постанова
Іменем України
14 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 308/2039/14-ц
провадження № 61-7725св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
заявник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал",
стягувач - Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль",
боржники: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 27 жовтня 2020 року, постановлену у складі судді Лемак О. В., та постанову Закарпатського апеляційного суду від 07 квітня 2021 року, прийняту у складі колегії суддів: Мацунича М. В., Готри Т. Ю., Кондора Р. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст заяви
У вересні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал" (далі - ТОВ "Вердикт Капітал") звернулося до суду з заявою про заміну сторони виконавчого провадження у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (далі - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль") до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення кредитної заборгованості.
Заява мотивована тим, що 12 травня 2014 року Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області ухвалив рішення у справі № 308/2039/14-ц про стягнення солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" заборгованості за кредитним договором № 014/02-7/021-М.
02 серпня 2019 року між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ПАТ "ОКСІ БАНК" укладено договір про відступлення права вимоги № 114/2-16, відповідно до якого ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" відступило свої права вимоги за договором кредиту, і в тому числі за договором кредиту № 014/02-7/021-М.
02 серпня 2019 року між ПАТ "ОКСІ БАНК" та ТОВ "Вердикт Капітал" укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до якого ПАТ "ОКСІ БАНК" відступило, а ТОВ "Вердикт Капітал" набуло право вимоги заборгованості за договором кредиту, в тому числі за договором кредиту № 014/02-7/021-М.
Таким чином відбулась заміна кредитора у зобов`язанні, ТОВ "Вердикт Капітал" є новим кредитором у фінансових правовідносинах з боржниками, а також новим стягувачем у виконавчих провадженнях.
З урахуванням зазначеного, ТОВ "Вердикт Капітал" просило замінити вибулого стягувача ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" на його правонаступника ТОВ "Вердикт Капітал" у справі № 308/2039/14-ц за позовом ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 014/02-7/021-М.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 27 жовтня 2020 року, залишеною без змін постановою Закарпатського апеляційного суду від 07 квітня 2021 року, заяву ТОВ "Вердикт Капітал" про заміну сторони у справі задоволено.
Замінено стягувача ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" на його правонаступника ТОВ "Вердикт Капітал" у справі № 308/2039/14-ц за позовом ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" до відповідачів, якими є: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, про стягнення заборгованості за кредитним договором № 014/02-7/021-М.
Задовольняючи заяву ТОВ "Вердикт Капітал", суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про наявність правових підстав для заміни стягувача ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" його правонаступником ТОВ "Вердикт Капітал".
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У травні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку наявність правових підстав для заміни стягувача ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" його правонаступником ТОВ "Вердикт Капітал", не врахували, що рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12 травня 2014 року про стягнення кредитної заборгованості повністю виконано, а виконавче провадження закінчено.
Задовольняючи заяву про заміну сторони виконавчого провадження, суди не врахували відсутність відкритого виконавчого провадження.
Крім того, суд апеляційної інстанції розглянув його апеляційну скаргу за його відсутності та інших учасників процесу, які не були належним чином повідомлені про дату та час розгляду справи, а сам розгляд справи проведено не у відкритому судовому засіданні.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційні скарги
У липні 2021 року ТОВ "Вердикт Капітал" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просило відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити судові рішення без змін як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 19 травня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12 травня 2014 року позов ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" задоволено частково.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" заборгованість за кредитним договором у сумі 73 629,20 грн.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" судовий збір у розмірі 736,30 грн.
У решті позовних вимог відмовлено.
На виконання вказаного рішення суду 26 листопада 2014 року видано виконавчий лист № 308/2039/14-ц, який за заявою ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" від 02 березня 2015 року пред`явлено до примусового виконання.
Постановою головного державного виконавця РВ ДВС Ужгородського МРУЮ Пивоварова Ю. Г. від 03 березня 2015 року відкрито виконавче провадження № 46737665 з виконання виконавчого листа № 308/2039/14-ц від 26 листопада 2014 року.
30 березня 2015 року головним державним виконавцем РВ ДВС Ужгородського МРУЮ Пивоваровим Ю. Г. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 46737665 з примусового виконання виконавчого листа № 308/2039/14-ц від 26 листопада 2014 року у зв`язку з виконанням боржником рішення суду в самостійному порядку.
02 серпня 2019 року між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ПАТ "ОКСІ БАНК" укладено договір про відступлення права вимоги за №114/2-16, відповідно до якого ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" відступило свої права вимоги за договором кредиту, і в тому числі за договором кредиту № 014/02-7/021-М.
02 серпня 2019 року між ПАТ "ОКСІ БАНК" та ТОВ "Вердикт Капітал" укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до якого ПАТ "ОКСІ БАНК" відступило ТОВ "Вердикт Капітал", а ТОВ "Вердикт Капітал" набуло право вимоги заборгованості за договором кредиту, в тому числі за договором кредиту № 014/02-7/021-М.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалені з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.
Відповідно до частини першої, другої, п`ятої статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
За змістом статті 512 ЦК України, статті 442 ЦПК України та статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" у разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється правонаступником.
Виходячи із цих норм, зокрема, пунктів 1 і 2 частини першої статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.
Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.
У зв`язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв`язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до частини п`ятої статті 15 Закону України "Про виконавче провадження", статті 442 ЦПК України за заявою заінтересованої сторони зобов`язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов`язки в зобов`язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.
Виходячи зі змісту статей 512, 514 ЦК України, статті 15 Закону України "Про виконавче провадження", з урахуванням положень статті 442 ЦПК України, заміна кредитора у зобов`язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.
Вищевикладене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 20 листопада 2013 року № 6-122цс13.
Отже, підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах.
Крім того, норма статті 442 ЦПК України має імперативний характер, оскільки в ній прямо визначено правило поведінки, а саме: замінити сторону виконавчого провадження, а не замінювати сторону виконавчого провадження лише у відкритому виконавчому провадженні чи за інших обставин.
Таким чином, заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу. Без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно із Законом України "Про виконавче провадження".
Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін. Зміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин.
Заміна сторони виконавчого провадження правонаступником, тобто здійснення процесуального правонаступництва після набрання судовим рішенням законної сили, полягає в поширенні на правонаступників законної сили судового рішення. При цьому на правонаступників законна сила судового рішення поширюється усіма своїми правовими наслідками - незмінністю, неспростовністю, виключністю, преюдиційністю, виконуваністю.
За таких обставин, звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу стягувача відповідає змісту статей 512, 514 ЦК України та статті 15 Закону України "Про виконавче провадження".
Крім того, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов`язковим до виконання.
У пункті 9 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.
Частиною першою статті 18 ЦПК визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Вибуття первісного кредитора і заміна його новим не скасовує обов`язковості виконання рішення суду, при цьому реалізувати право на примусове стягнення присуджених судом сум можливо лише шляхом заміни сторони стягувача у виконавчому провадженні, оскільки новий кредитор, без вирішення питання про заміну сторони у зобов`язанні, не має права звернутись до органу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 643/4902/14-ц (провадження № 61-26197св18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 201/8548/16-ц (провадження № 61-16059св18), від 15 серпня 2018 року у справі № 190/2119/14-ц (провадження № 61-20171св18) та від 15 травня 2019 року у справі № 370/2464/17 (провадження 61-39193св18).
Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 911/3411/14 (провадження № 12-39гс20) зроблено висновок про те, що навіть після закінчення виконавчого провадження в учасника справи може виникати ряд процесуальних питань, пов`язаних із захистом його прав та охоронюваних інтересів.
Правонаступництво як інститут цивільного процесуального права нерозривно пов`язане з правонаступництвом як інститутом цивільного права, адже зміни у матеріально-правових відносинах зумовлюють необхідність привести процесуальний стан осіб як учасників таких матеріально-правових відносин у відповідність з їх дійсною юридичною зацікавленістю у перебігу та результаті судового провадження, в тому числі у виконанні рішення суду.
Правонаступництво як інститут цивільного процесуального права має універсальний характер. У разі вибуття правопопередника з виконавчого провадження до правонаступника переходить весь комплекс процесуальних прав та обов`язків, притаманних для сторони виконавчого провадження, і, відповідно, комплекс процесуальних прав та обов`язків, притаманних стороні судового провадження, враховуючи стадію, на якій відбулося правонаступництво.
Закінчення виконавчого провадження, у тому числі й у випадку фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, не виключає подальшого існування процесуальних правомочностей учасника справи в межах судового провадження, тож не має наслідком заборону здійснення процесуального правонаступництва щодо них. Питання процесуального правонаступництва у всіх випадках вирішується судом, який при його вирішенні повинен дослідити по суті обставини та підстави правонаступництва.
У вказаній постанові Великою Палатою Верховного Суду досліджувалося питання застосування правового механізму, передбаченого статтями 52, 334 ГПК України, які не відрізняються за своїм змістом від приписів статей 55 та 442 ЦПК України відповідно та передбачають підстави та умови заміни особи у правовідносинах, у яких виник спір, та наслідки вибуття однієї із сторін виконавчого.
Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що оскільки виконавче провадження є самостійною стадією судового процесу, сторони виконавчого провадження належать до учасників справи, а отже, якщо процесуальне правонаступництво має місце на стадії виконавчого провадження, заміна сторони виконавчого провадження означає й заміну учасника справи. Отже, заміна у разі вибуття сторони виконавчого провадження правонаступником (стаття 334 ГПК України) має відбуватися з одночасною заміною правонаступником відповідного учасника справи.
Натомість як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється виключно на підставі статті 52 ГПК України (аналогічній статті 55 ЦПК України). У такому випадку з огляду на відсутність відкритого виконавчого провадження заміна відповідної сторони виконавчого провадження правонаступником є неможливою.
Таким чином, особа, яка вважає себе правонаступником позивача/стягувача та бажає набути та реалізувати існуючі процесуальні права, притаманні позивачу/стягувачу (на оскарження судового рішення та/або постанови державного виконавця, подати заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами), може заявити про заміну сторони у справі, ініціювавши відкриття відповідної стадії процесу.
Установивши, що відбулася заміна кредитора у зобов`язанні, у зв`язку з чим ТОВ "Вердикт Капітал" є новим кредитором і набуло усіх прав у фінансових правовідносинах з боржниками ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для заміни стягувача у виконавчому провадженні у справі за позовом за позовом ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що суд апеляційної інстанції належним чином не повідомив його про час та місце розгляду справи та розглянув справу не у відкритому судовому засіданні, є безпідставними з огляду на таке.
Так, ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 10 березня 2021 року підготовчі дії у справі закінчено та призначено справу до розгляду в суді апеляційної інстанції на 07 квітня 2021 року о 15 год. 15 хв. у відкритому засіданні.
ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, призначеної на 07 квітня 2021 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а. с. 134).
Отже, доводи касаційної скарги про порушення апеляційним судом норм процесуального права є безпідставними.
Доводи касаційної скарги про те, що зобов`язання з виконання рішення суду закінчено у зв`язку з самостійним виконанням боржником, висновків судів не спростовують, оскільки закінчення виконавчого провадження, у тому числі й у випадку фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, не виключає подальшого існування процесуальних правомочностей учасника справи в межах судового провадження, тож не має наслідком заборону здійснення процесуального правонаступництва щодо них.