Постанова
Іменем України
14 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 447/1095/21
провадження № 61-17062св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
заявник - представник комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради "Львівська обласна психіатрична лікарня "Заклад"Кравець Олена Іванівна,
заінтересована особа - ОСОБА_1,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, яка підписана представником ОСОБА_2, на рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 14 квітня 2021 року в складі: судді Павліва В. Р., присяжних: Ониськів І. Т., Лащів В. І., та постанову Львівського апеляційного суду від 30 вересня 2021 року в складі колегії суддів: Мельничук О. Я., Ванівського О. М., Крайник Н. П.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст заяви
12 квітні 2021 представник комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради "Львівська обласна психіатрична лікарня "Заклад" (далі - КНП ЛОР "ЛОПЛ "Заклад") Кравець О. І. подала заяву про госпіталізацію ОСОБА_1 до психіатричного закладу у примусовому порядку.
Заява мотивована тим, що ОСОБА_1 відповідно до висновку КЛП від 12 квітня 2021 року хворіє на важкий психічний розлад і потребує госпіталізації у психіатричних заклад. У заяві зазначено, що " ОСОБА_1 збуджена, агресивно налаштована до оточуючих, по декілька разів дзвонить по ночах сестрі, тітці, запрошує до хати осіб із сумнівною репутацією, пиячить з ними, погрожує оточуючим, голосно кричить та включає на повний звук музику, порушуючи спокій сусідів".
Згода хворої на госпіталізацію відсутня, у зв`язку з цим вирішити це питання інакше як в судовому порядку неможливо.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 14 квітня 2021 року заяву представника КНП ЛОР "ЛОПЛ "Заклад" Кравець О. І. про госпіталізацію до психіатричного закладу у примусовому порядку ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 задоволено.
Вказано, що рішення про задоволення заяви представника психіатричного закладу є підставою для надання відповідної психіатричної допомоги у примусовому порядку та підлягає негайному виконанню.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_1 11 квітня 2021 року була доставлена в психіатричну лікарню на підставі скерування сімейного лікаря ОСОБА_3 . Відповідно до висновку КНП ЛОР "ЛОПЛ "Заклад" від 12 квітня 2021 року у ОСОБА_1 наявний важкий психічний розлад, а саме: порушення мислення, сприйняття, волі, емоцій, інтелекту. Комісія лікарів-психіатрів прийшла до висновку що ОСОБА_1 потребує госпіталізації у психіатричний заклад. ОСОБА_1 категорично відмовляється від госпіталізації. Відповідно до статті 14 Закону України "Про психіатричну допомогу" особа, яка страждає на психічний розлад, може бути госпіталізована до закладу з надання психіатричної допомоги без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника, якщо її обстеження або лікування можливі лише в стаціонарних умовах, та при встановленні в особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність. Тому суд зробив висновок, що заява підлягає задоволенню.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Львівського апеляційного суду від 30 вересня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 подану в інтересах ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 14 квітня 2021 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що за наявності обґрунтованого висновку комісії лікарів-психіатрів від 12 квітня 2021 року про необхідність примусової госпіталізації ОСОБА_1 в психіатричний заклад, суд першої інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про наявність станом на день звернення із заявою правових підстав для госпіталізації в примусовому порядку ОСОБА_1 до психіатричного закладу без її згоди, оскільки остання страждає важким психічним захворюванням у вигляді параноїдної шизофренії. Надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку шляхом її госпіталізації до психіатричного закладу у примусовому порядку розглядаються як позбавлення свободи у розумінні пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод з гарантіями, що передбачені цією статтею. Однак, згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо застосування підпункту "е" пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод особа може бути позбавлена свободи як "психічно хвора", якщо дотримано трьох мінімальних умов: по-перше, має бути достовірно доведено, що особа є психічно хворою; по-друге, психічний розлад повинен бути такого виду або ступеня, що слугує підставою для примусового тримання у психіатричній лікарні; і по-третє, обґрунтованість тривалого тримання у психіатричній лікарні залежить від стійкості відповідного захворювання. Перед тим як визначати, чи було достовірно доведено, що особа страждає на психічний розлад, вид і ступені якого можуть бути підставою для примусового тримання цієї особи у психіатричній лікарні, суди повинні встановити, чи було таке тримання законним у розумінні підпункту "е" пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, зокрема, чи була дотримана процедура, передбачена чинним законодавством України. Недотримання вимог норм матеріального чи процесуального права при вирішенні питання про надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку призводить до порушення підпункту "е" пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод. Відповідність такого позбавлення особи свободи національному законодавству є недостатньою умовою; воно також має бути необхідним за конкретних обставин, які повинен встановити суд, розглядаючи справу. Зазначене відповідає правовій позиції, висловленій у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 лютого 2018 року у справі № 2-1/07 (провадження № 14-9свц18).
Апеляційний суд вказав, що станом на день звернення КНП ЛОР "ЛОПЛ "Заклад" із відповідною заявою про госпіталізацію до психіатричного закладу в примусовому порядку ОСОБА_1 були наявні підстави для такої госпіталізації, які установлені комісією лікарів-психіатрів, госпіталізація особи до психіатричного закладу відповідає положенням Закону України "Про психіатричну допомогу" та вимогам процесуального законодавства та є необхідними, у зв`язку із тим, що її обстеження та лікування можливі лише в умовах психіатричного стаціонару, що підтверджено належними та допустимими доказами. Тому суд першої інстанції на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, повно та всебічно з`ясував обставини справи, вірно застосувавши положення Закону України "Про психіатричну допомогу" та зробив правильний висновок про необхідність госпіталізації ОСОБА_1 до психіатричного закладу у примусовому порядку.
Аргументи учасників справи
19 жовтня 2021 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_2, на рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 14 квітня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 30 вересня 2021 року, в якій просила: скасувати оскаржені судові рішення; постановити нове рішення, яким у задоволенні заяви відмовити.
Касаційна скарга мотивована тим, що як пояснила у судовому засіданні 14 квітня 2021 року лікар-психіатр Кравець О. І. протягом певного часу після лікування ОСОБА_1 зловживала алкоголем та не приймала призначені їй заспокійливі медпрепарати, а тому госпіталізація необхідна з метою дотримання уникнення таких зловживань. Проте, доказів перебування ОСОБА_1 на обліку у психіатра, нарколога, зловживання нею алкоголем судами не встановлено. Інших перешкод для її лікування за місцем проживання судом теж не встановлено. Як вбачається з пояснень наданих у судовому засіданні 14 квітня 2021 року ОСОБА_1 в останньої дійсно мали місце конфлікти з сусідами, жодних агресивних дій вона не вчиняла, в тому числі і під час госпіталізації, вважає себе здоровою, а тому від госпіталізації відмовилася, з рішенням суду про примусову госпіталізацію не погоджується. Прокурор у судовому засіданні 30 вересня 2021 року апеляційну скаргу визнав обґрунтованою та підтримав.
Зазначає, що відповідно до статті 14 Закону України "Про психіатричну допомогу" особа, яка страждає на психічний розлад, може бути госпіталізована до закладу з надання психіатричної допомоги без її усвідомленої письмової згоди або без письмової згоди її законного представника, якщо її обстеження або лікування можливі лише в стаціонарних умовах, та при встановленні в особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона: вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність.
У ОСОБА_1 з сусідами виникали конфлікти, проте жодних обставин, які б свідчили про суспільну небезпеку у діях чи намірах ОСОБА_1 своєму життю чи здоров`ю чи життю чи здоров`ю оточуючим суд не встановлено, ОСОБА_1 сама готує собі їжу, здійснює покупки, користується банківськими послугами, отримує виплати, тобто самостійно забезпечує свої життєві потреби та свою життєдіяльність. Враховуючи вище вказане, обставини справи, становище ОСОБА_1, та відсутність підстав визначених законом для госпіталізації, висновки судів не відповідають обставинам справи та не підтверджуються відповідними доказами (істотне порушення норм процесуального права), відсутня згода будь кого з родичів чи близьких ОСОБА_1, неправильне застосування судами норм матеріального права (статті 14 Закону України "Про психіатричну допомогу").
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 24 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 07 грудня 2021 року призначено справу до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 24 листопада 2021 року вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Фактичні обставини
Суди встановили, що рішенням Бориславського міського суду Львівської області від 01 липня 2014 року в справі № 438/1492/13-ц ОСОБА_1 визнано недієздатною.
Ухвалою Бориславського міського суду Львівської області від 02 квітня 2015 року в справі № 438/343/15-ц призначено опікуном недієздатної ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка м. Борислава Львівської області, її рідну сестру ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
11 квітня 2021 року ОСОБА_1 була доставлена в психіатричну лікарню на підставі скерування сімейного лікаря ОСОБА_3 .
Відповідно до висновку комісії лікарів-психіатрів КНП ЛОР "ЛОПЛ "Заклад" від 12 квітня 2021 року: в ОСОБА_1 наявний важкий психічний розлад, а саме: порушення мислення, сприйняття, волі, емоцій, інтелекту; ОСОБА_1 потребує госпіталізації у психіатричний заклад.
ОСОБА_1 категорично відмовляється від госпіталізації.